Рішення № 98981898, 09.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2021 р. Справа№200/1869/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кониченка О.М., за участю секретаря судового засідання Маслова К.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, вул. 59)

до Комунального підприємства «Благоустрій» Вугледарської міської ради» (85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. Молодіжна, вуд. 2)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору з боку відповідача: Вугледарська міська рада

про надання дозволу на погашення податкового боргу

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Головне управління ДПС у Донецькій області, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства “Благоустрій” Вугледарської міської ради”, в якому просив суд надати Головному управлінню ДПС у Донецькій області дозвіл на погашення податкового боргу у сумі 529571,57 грн. за рахунок майна платника податків Комунального підприємства “Благоустрій” Вугледарської міської ради”, що перебуває у податковій заставі.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що Донецьким окружним адміністративним судом було винесене рішення від 17.10.2019 у справі №200/7117/19-а про стягнення податкового боргу з рахунків у банківських установах, які обслуговують КП «Благоустрій» на суму 767 130.76 грн. Станом на 04.02.2021 за даним рішенням суду залишилась не погашена заборгованість у сумі 529 571,57 грн.

Позивачем здійснювались заходи щодо погашення податкового боргу шляхом направлення до банківських установ, які обслуговують рахунки відповідача інкасових доручень, які було повернуто без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунку платника.

Ухвалою від 22 лютого 2021 року суд позовну заяву Головного управління ДПС у Донецькій області до Комунального підприємства “Благоустрій” Вугледарської міської ради” про надання дозволу на погашення податкового боргу залишив без руху. Зазначеною ухвалою позивачу був наданий строк не більше п`яти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання документу на підтвердження сплати судового збору у розмірі встановленому законом або доказів на підтвердження неможливості його сплати.

15 березня 2021 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №200/1869/21-а за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до Комунального підприємства “Благоустрій” Вугледарської міської ради” про надання дозволу на погашення податкового боргу, справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін 23 березня 2021 року.

Ухвалою суд від 23 березня 2021 року суд залучив до участі у справі №200/1869/21-а Вугледарську міську раду (код ЄДРПОУ 34032213, адреса: 85670, Донецька обл., місто Вугледар, вул. 30-річчя Перемоги, буд. 16) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача та зобов`язав позивача направити на адресу третьої особи - Вугледарської міської ради (код ЄДРПОУ 34032213, адреса: 85670, Донецька обл., місто Вугледар, вул. 30-річчя Перемоги, буд. 16), позовну заяву з додатками, призначивши судове засідання на 19 квітня 2021 року.

07 квітня 2921 року від відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого останній зазначив, що третьою особою визначений виконавцем послуг з утримання об`єктів благоустрою для всіх категорій споживачів Вугледарської міської об`єднаної територіальної громади з 01.01.2020р.

Звернув увагу суду на ту обставину, що починаючи з грудня 2018 року та по день підписання відзиву позивачем направляються інкасові доручення (розпорядження) до установ банків, які обслуговують комунальне підприємство «Благоустрій» Вугледарської міської ради» з метою стягнення коштів в рахунок погашення наявного податкового боргу, стягнутого за рішеннями суду, що підтверджується копіями виписок з банківської установи за період з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. та за період з 01.01,2020р по 31.12.2020р.

Відповідачем відзначається, що майно, яке було описано у податкову заставу на суму 4709911,08 грн. включено до реєстру обтяжень, яке є власністю Вугледарської міської ради.

Відповідач здійснює свою діяльність за тарифами, які встановлені міською радою, що не дозволяє у належній мірі погашати податковий борг у повному розмірі.

З 12 квітня 2021 року по 23 квітня 2021 року суддя перебував на лікарняному у зв`язку з тимчасової втратою працездатності.

14 квітня 2021 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

З 26 квітня 2021 року по 29 квітня 2021 року суддя перебував в щорічній черговій відпустці за сімейними обставинами у зв`язку із реабілітацією.

30 квітня 2021 року судом призначена дата судового засідання на 11 травня 2021 року та здійснений виклик представників сторін.

Ухвалою від 11 травня 2021 року суд вирішив подальший розгляд справи №200/1869/21-а здійснювати за правилами загального позовного провадження, задовольнивши клопотання представника відповідача та третьої особи про відкладення розгляду справи, призначивши підготовче судове засідання на 24 травня 2021 року.

21 травня 2021 року від третьої особи до суду засобами електронного зв`язку надійшли пояснення у якому зазначила, що заходи позивача щодо реалізації майна, яке є власністю територіальної громади є передчасними, позивачем не вчинено вичерпних дій щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення грошових коштів з рахунків відповідача, позивачем порушений строк реєстрації податкової застави - не у п`ятиденний строк з дня складання опису 28.10.2019 року, а лише 16.06.2020 та просив у задоволенні позову відмовити (оригінал пояснень надійшов до суду 25 травня 2021 року).

24 травня 2021 року відклав розгляд справи на 07 червня 2021 року.

04 червня 2021 року до суду через систему “Електронний суд” від позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду в частині суми боргу у розмірі 19 959,61 грн, яка обґрунтована тим, що відповідачем частково сплачено суму боргу.

Ухвалою від 07 червня 2021 року суд заяву позивача про залишення адміністративного позову без розгляду в частині сплаченої відповідачем суми 19959,61 грн. задовольнив.

В судовому засіданні 07 червня 2021 року Донецьким окружним адміністративним судом була оголошена перерва до 29 червня 2021 року.

14 червня 2021 року від відповідача до суду надійшли копії документів, щодо майна за рахунок якого позивач просив суд надати дозвіл на погашення податкового боргу і які просив долучити до матеріалів справи.

В судовому засіданні 29 червня 2021 р. Донецьким окружним адміністративним судом була оголошена перерва до 05 липня 2021 р.

Pозгляд справи №200/1869/21-а за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до Комунального підприємства "БЛАГОУСТРІЙ" про надання дозволу на погашення податкового боргу відкладено з 05 липня 2021 р. на 12 липня 2021 року.

06 липня 2021 року від відповідача до суду надійшли докази часткової сплати податкового боргу у сумі 38372,34 грн.

09 липня 2021 року від позивача через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява про залишення позову без розгляду від 09.07.2021 року у частині сплаченої суми у розмірі 52872,34 грн. та просив суд надати дозвіл на погашення податкового боргу у сумі 456739,62 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

У судовому засіданні, представник відповідача надав до суду клопотання про залучення до матеріалів справи копій платіжних доручень, про сплату податкового боргу у сумі 11200 грн.

Відповідач не підтвердив надходження вищезазначеної суми на казначейські рахунки внаслідок відсутності інформації.

Ухвалою від 12 липня 2021 року суд позовну заяву Головного управління ДПС у Донецькій області до Комунального підприємства “Благоустрій” Вугледарської міської ради”, третя особа: Вугледарська міська рада, про надання Головному управлінню ДПС у Донецькій області дозволу на погашення податкового боргу у сумі 529571,57 грн. за рахунок майна платника податків Комунального підприємства “Благоустрій” Вугледарської міської ради”, що перебуває у податковій заставі, в частині сплаченої суми 52 872,34 грн. залишив без розгляду за заявою позивача.

Ухвалою від 12 липня 2021 року суд закрив підготовче провадження по адміністративній справі № 200/1869/21-а за позовною заявою Головного управління ДПС у Донецькій області до Комунального підприємства “Благоустрій” Вугледарської міської ради”, третя особа: Вугледарська міська рада, про надання дозволу на погашення податкового боргу та призначив судове засідання на 26 липня 2021 року.

14 липня 2021 року від позивача до суду надійшов оригінал заяви про залишення позову без розгляду у частині сплаченої суми у розмірі 52872,34 грн. та відповідно до якої позивач просив суд надати дозвіл на погашення податкового боргу у сумі 456739,62 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

23 липня 2021 року від Вугледарської міської ради до суду надійшли пояснення відповідно до яких третя особа зазначила, що Донецьким окружним адміністративним судом винесене рішення від 17.10.2019 р. у справі № 200/7117/19-а про стягнення податкового боргу у розмірі 767 130,76 грн.

У справі № 200/1869/21-а залишилась не погашена заборгованість у сумі 456 739,62 грн. у зв`язку із частковою сплатою податкового боргу відповідачем.

Головне управління ДПС у Донецькій області перед описом майна у податкову заставу виставило податкову вимогу №14-00 від 17.05.2017 року у розмірі 18 978,00 грн.

Відповідно до Акту опису майна №6/38 від 28 жовтня 2019 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області проведено опис такого майна: нежитлова будівля, виробнича база МПП «Монтажник» інв. №'10330685, розташована за адресою: Донецька обл , Ву гледар, зул. Молодіжна буд. 2. Вартість описаного майна становить 4 709 991,08 грн., що у 10 разів перевищує суму податкового боргу.

Рада зазначила, що дії Головного управління ДПС у Донецькій області щодо опису майна Комунального підприємства «Благоустрій» Вугледарської місько ради» суперечать вимогам пункту 89. 2 статті 89 Податкового кодексу України, оскільки вартість описаного майна перевищувала суму податкового боргу платника, визначеного у податковій вимозі

Крім того, контролюючий орган не звертався до органу місцевого самоврядування щодо ж гашення податкової заборгованості комунального підприємства та не направляв подання відповідно до пункту 96.1 статті 96 Податкового кодексу України, зокрема, щодо виді лення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків; затвердження плану досудової санації такого платника податків який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків

Вчинені податковим органом дії не узгоджуються з положеннями пункту 96.1 стати 96 Податкового кодексу України, оскільки він не звертався до Вугледарської міської ради з таким поданням, а відтак, не вжив всіх передбачених кодексом заходів щодо стягнення податкового боргу.

26 липня 2021 року від позивача через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява про залишення позову без розгляду від 26.07.2021 року у частині сплаченої суми у розмірі 24469,93 грн. та просив суд надати дозвіл на погашення податкового боргу у сумі 432269,69 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

26 липня 2021 року від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи часткової сплати податкового боргу у сумі 25100 грн. при цьому відповідач визначив, що станом на 23.07.2021 року загальна сума сплаченого податкового боргу становить 94631, 95 грн., а залишкова сума боргу - 434939,62 грн.

26 липня 2021 року від позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення до матеріалів документи, які підтверджують факти звернення позивача до Вугледарської міської ради: від 11.11.2020 року № 83251/10/05-99-13-14-24 (відповідь Ради № 154494/10 від 16.12.2020, протокол засідання комісії з питань соціально-економічного розвитку, планування бюджету та фінансів, інвестиційної діяльності та децентралізації), від 07.04.2021 року № 7047/5/05-99-13-14-24 від 07.04.2021 року(відповідь Ради від 14.04.2021 року № 0.542/294/0/31-21).

28 липня 2021 року від позивача до суду надійшла заява про залишення позову без розгляду від 26.07.2021 року у частині сплаченої суми у розмірі 24469,93 грн. та просив суд надати дозвіл на погашення податкового боргу у сумі 432269,69 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

09 серпня 2021 року від позивача до суду надійшла заява про залишення позову без розгляду від 26.07.2021 року у частині сплаченої суми у розмірі 19959,61 грн. та просив суд надати дозвіл на погашення податкового боргу у сумі 509611,96 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Цього ж дня, 09 серпня 2021 року від позивача через систему «Електронний суд» до суду надійшли додаткові пояснення по справі, де позивач зазначив, що 26.07.2021 року ним спрямована заява про залишення у частині сплаченої суми у розмірі 24469,93 грн.

Зазначив, що станом на 09.08.2021 року залишок несплаченого боргу складає 413078,39 грн.

Всі клопотання позивача про залишення позову без розгляду, які надійшли до суду після закриття підготовчого провадження не підлягаю задоволенню, оскільки у відповідності до приписів ч.2 ст. 240 КАС України заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті.

Відмови від позовних вимог у наслідок добровільно погашення податкового боргу відповідачем до суду від позивача не надходили.

Тобто судом встановлено, що за даними позивача залишок несплаченого боргу складає 413078,39 грн., тобто є тою сумою податкового боргу на яку треба надати дозвіл на його погашення за рахунок майна платника податків – відповідача, яке перебуває у податковій заставі.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін встановив наступне.

Позивач - Головне управління ДПС у Донецькій області є суб`єктом владних повноважень – органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Податковим кодексом та Законами України та включено до ЄДРПОУ ВП за номером: 44070187.

Відповідач - Комунальне підприємство «Благоустрій» Вугледарської міської ради» є юридичною особою, яка зареєстрована та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 40761077, місцезнаходження юридичної особи: 85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. Молодіжна, буд. 2.

У відповідності до статуту відповідача Власником та Засновником Підприємства є територіальна громада міста Вугледара Донецької області в особі Вугледарської міської ради. (п.1.2 Статуту)

Засновником та Власником Підприємства є Вугледарська міська рада, далі - «Засновник» (або «Власник») (п.5.1 Статуту)

Майно Підприємства на праві власності належить територіальній громаді в особі Вугледарської міської ради, далі - «Засновник» (або «Власник») (п.5.2 Статуту).

Майно Підприємства складається з виробничих та невиробничих

фондів, а також інших цінностей, вартість яких відображається у самостійному

балансі Підприємства. Нерухоме майно Підприємства перебуває у комунальній власності і

закріплюється за Підприємством на праві господарського відання.(п.8.1 Статуту)

Донецьким окружним адміністративним судом винесене рішення від 17.10.2019 у справі №200/7117/19-а про стягнення податкового боргу з рахунків у банківських установах, які обслуговують КП «Благоустрій» на суму 767 130.76 грн. Станом на 09.08.2021 за даними позивача залишилась не погашена заборгованість у сумі 413078,39 грн.

Вищезазначене рішення сторонами не оскаржувалось та вступило в законну силу 29 листопада 2019 року.

Зазначене Рішення не містить у собі будь - яких встановлених судом фактів відносно того, що позивач звертався до власника майна щодо виділення коштів, які можливо направити на погашення податкового боргу відповідача.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду № 200/7117/19-а від 17.10.2019 про стягнення податкового боргу з рахунків у банках позивачем здійснювались заходи щодо погашення податкового боргу відповідача шляхом направлення до установ банків, які обслуговують відповідача інкасових доручення (розпорядженнь), а саме:

Філії - Донецьке обласне управління AT «Ощадбанк» інкасові доручення (розпорядження) від 19.11.2020 №№ 4107/38. 4110/38. які повернуті з наступних причин:

- часткова оплата інкасового доручення (розпорядження) № 4107/38 від 19.11.2020 у розмірі 1519,48 грн.;

- інкасове доручення (розпорядження) № 4110/38 від 19.11.2020 повернуто без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунку платника;

Донецького РУ АТ КБ «ГІриватбанк» м. Маріуполь інкасові доручення (розпорядження) від 23.11.2020 №№ 4144/38, 4147/38. 4149/38. 4146/38. які повернуті з наступних причин:

- часткова оплата інкасових доручень (розпоряджень) від 23.11.2020 №№ 4144/38 у розмірі 624.71 грн.. 4147/38 у розмірі 661.94 грн.;

- інкасове доручення (розпорядження) № 4146/38 від 23.11.2020 повернуто без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунку платника;

- інкасове доручення від 23.11.2020 № 4149/38 повернуто без виконання у зв`язку з тим. що рахунок відкрито для страхових виплат, а страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Позивачем сформована податкова вимога від 10.05.2017 року на суму 18978 грн., яка вручена відповідачу 22.03.2017 року (т.1, а.с.11).

Згідно зі статтею 89 розділу II Податкового кодексу України було прийнято рішення від 01.11.2017 № 444 про опис майна у податкову заставу (т.1, а.с. 12) .

Майно боржника перебуває у податковій заставі та зареєстровано у відповідному державному реєстрі обтяжень. Складено акт опису майна від 28.10.2019 № 6/38 на загальну суму 4 709 911,08 грн. стосовно нежитлової будівлі, виробнича база МПП «Монтажник», інв.. 10330685, розташовано за адресою: м. Вугледар, вул.. Молодіжна, буд.2 (т.1, а.с. 13) .

Рішенням Вугледарської міської ради від 21.03.2018 №7/28-18 затверджена міська цільову програму «Реалізація заходів щодо соціально-економічного розвитку міста Вугледара» на 2018 рік та визначено, що джерелом фінансування даної міської цільової програми є міський бюджет в сумі 8 000,00 тис. грн.

Головним розпорядником бюджетних коштів за цією Програмою є виконавчий комітет Вугледарської міської ради.

Виконавець Програми та одержувач бюджетних коштів визначено комунальне підприємство «Благоустрій» Вугледарської міської ради».

Рішенням Вугледарської міської ради від 20.04.2018 №7/29-6 вирішено придбати у комунальну власність територіальної громади міста Вугледара об`єкт нерухомості - нежитлову будівлю, виробничу базу МПП «Монтажник», загальною площею 1529,0 м2, що розташована за адресою: м.Вугледар, вул.Молодіжна, буд№2, вартістю 5 518 497, 00 (п`ять мільйонів п`ятсот вісімнадцять тисяч чотириста дев`яносто сім гривень 00 копійок), згідно з висновком оцінювача про вартість об`єкта незалежної оцінки.

Затвердити, що вартість придбання об`єкта нерухомості - нежитлової будівлі, виробничої бази МПП «Монтажник» дорівнює 4 900 000,0 (чотири мільйона дев`ятсот тисяч гривень 00 копійок).

Уповноважити комунальне підприємство «Благоустрій» Вугледарської міської ради» в особі директора Солов`я Євгена Володимировича укласти договір купівлі-продажу об`єкта нерухомості - нежитлової будівлі, виробничої бази МИТІ «Монтажник», загальною площею 1529,0 м2, що розташована за адресою: м.Вугледар, вул.Молодіжна, буд.№2 з правом підпису договору куиівлі-продажу.

Провести державну реєстрацію права комунальної власності на об`єкт нерухомості - нежитлову будівлю, виробничу базу МПП «Монтажник», загальною площею 1529,0 м2, що розташована за адресою: м.Вугледар, вул.Молодіжна, буд.№2, за територіальною громадою м.Вугледара та права господарського відання на нього за комунальним підприємством «Благоустрій» Вугледарської міської ради».

Доручити директору комунального підприємства «Благоустрій» Вугледарської міської ради» Солов`ю Євгену Володимировичу подати документи для державної реєстрації права господарського відання на об`єкт нерухомості - нежитлову будівлю, виробничу базу МПП «Монтажник», загальною площею 1529,0 м2, що розташована за адресою: м.Вугледар, вул.Молодіжна, буд.№2 за комунальним підприємством «Благоустрій» Вугледарської міської ради».

Придбаний об`єкт нерухомості-нежитлову будівлю, виробничу базу МПП «Монтажник», загальною площею 1529,0 м2, що розташована за адресою: м.Вугледар, вул.Молодіжна, буд.№2 передати в господарське відання та на баланс комунальному підприємству «Благоустрій» Вугледарської міської ради».

Під час судового розгляду справи відповідачем надані додаткові докази по справі за вимогою суду, а саме: акт опису майна № 47 від 07.11.2017 року на загальну суму 773681,99 грн., акт опису майна № 18/38 від 15.06.2021 року на суму 463972,35 грн.

Крім того, до суду надана копія нотаріально посвідченого договору нерухомого майна від 06.07.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Волноваського нотаріального округу Донецької області Степаніщенком Е.А. відповідно до якого громадянин ОСОБА_1 та відповідач уклали Договір купівлі – продажу нерухомого майна: нежитлова будівля, виробнича база МПП «Монтажник», загальною площею 1529 кв.мю, розташована за адресою донецька область, м. Вугледар, вул.. Молодіжна,2.

Відомості пр. складові частини об`єкту: Гараж з адміністративно-побутовим комбінатом, літ.А-2; Бокс легкових автомашин, літ.Б-1; Будівля охорони, літ.В-2; Цех столярної майстерні, літ.Д-1; Прибудова топочної, літ. д; Прибудова цеху сушіння деревини, літ.1Д-1;Прибудова топочної, літ. 1д; Балкон зі сходами, літ.в;

Металева споруда для зберігання газових балонів, літ.Г; Підсобна будівля для складу, літ. Е; Нужник, літ. Є; Навіс для деревообробки, літ.Нв;

Металевий склад мастильного пального, літ. Ж,З; Цистерна пального, літ. Цс 1; Ворота металеві,літ. Вр1; Ворота металеві, літ.Вр2; Хвіртки,літ. Хв; Огорожа залізобетонні плити, літ.1; Огорожа металева, літ.2; Під садом, літ.3; Тверде щебеневе покриття, літ. Щ;

Асфальтовий тротуар,літ. Асф.

Вищезазначене майно розташоване на земельній ділянці комунальної власності.

Продаж майна здійснено за 4900000 грн.

У відповідності до Інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта наданого позивачем судом встановлено, що за власником: Вугледарською міською радою зареєстрована право власності нежитлова будівля, виробничу базу МПП «Монтажник», загальною площею 1529,0 м2. Правокористувачем визначений відповідач, яке використовує право господарського відання відносно цього нерухомого майна.

У відповідності до ст.. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

У відповідності до ст. 4 ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу:

майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України;

земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря;

трудові відносини;

фінансові відносини за участі суб`єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів;

адміністративні та інші відносини управління за участі суб`єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб`єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб`єкта господарювання…

У відповідності до ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування» право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до п.30 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об`єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Згідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:4) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна

Стаття 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» регулює правовий режим права комунальної власності у відповідності до якої:

Частина 1. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Частина 2. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Частина 5. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частина 6. Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Частина 7. Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, скорочувати обсяги доходів місцевих бюджетів, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Частина 8. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Частина 9. Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради мають право:

1) вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність відповідних територіальних громад підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів та інших об`єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад;

2) на переважне придбання в комунальну власність приміщень, споруд, інших об`єктів, розташованих на відповідній території, якщо вони можуть бути використані для забезпечення комунально-побутових та соціально-культурних потреб територіальних громад;

3) мати об`єкти комунальної власності за межами відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Положеннями абзаців 1, 2 підпункту 87.1, підпункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Підпунктами 88.1, 88.2 статті 88 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно п.89.3 ст.89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Відповідно до п.95.1, п.95.3 ст.95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У відповідності до Постанови Верховного Суду від 31 липня 2018 року по справі №820/2916/17 (адміністративне провадження №К/9901/50012/18) Верховний Суд зазначив, що «Водночас, матеріалами справи встановлено, що відповідач є комунальним підприємством, засновником якого є Харківська міська рада, а власником - територіальна громада м. Харкова.

Порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств встановлено положеннями статті 96 Податкового Кодексу України, якою визначено алгоритм дій контролюючих органів щодо забезпечення погашення такого боргу.

Доводи позивача, викладені у позовній заяві, касаційній скарзі та надані під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій зводяться до того, що право контролюючого органу на звернення до суду з позовом щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу передбачено положеннями п.п.20.1.33 статті 20 Податкового Кодексу України, а додержання встановленого статтею 96 Податкового Кодексу України недоцільне.

Верховним Судом вже висловлювалась правова позиція щодо застосування положень статті 96 Податкового Кодексу України у випадках здійснення контролюючим органом дій щодо погашення податкового боргу комунального підприємства.

Так, в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №821/1295/17 суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що передумовою стягнення податкового боргу є звернення податкового органу до органу місцевого самоврядування з поданням щодо прийняття рішення про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Вчинені податковим органом дії не узгоджуються з положеннями пункту 96.1 статті 96 Податкового кодексу України, оскільки він не звертався до Херсонської міської ради з таким поданням, а відтак, не вжив всіх передбачених кодексом заходів щодо стягнення податкового боргу. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначила, що податковий орган неправильно обрав спосіб судового захисту та звернувся до суду із порушенням норм процесуального права за загальною процедурою, в порушення положень пунктів 1 та 3 частини першої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлені особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень на підставі подання таких органів (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року).

Враховуючи, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що ДФС з передбаченими статтею 96 Податкового Кодексу України поданнями до Харківської міської ради не зверталась, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій зроблено правильний висновок щодо недодержання позивачем, встановленого статтею 96 Податкового Кодексу України порядку стягнення податкового боргу з комунального підприємства виконання вимог якого є безумовним обов`язком, а не правом контролюючого органу у подібних правовідносинах, що унеможливлює задоволення адміністративного позову».

У матеріалах справи, а саме у Рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 17.10.2019 року по справі № 200/7117/19 відсутнє будь- яке посилання та встановлені факти, щодо звернення позивача до Вугледарської міської ради щодо виділення коштів для погашення податкового боргу саме в рамках вищезазначеної адміністративної справи, непогашена заборгованість у якій є підставою для надання дозволу судом позивачу погашення податкового боргу за рахунок майна відповідача.

Крім того, суд звертає увагу сторін на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 1.17 статті 1, статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”(справа про податкову заставу) від 24 березня 2005 року (Справа № 1-9/2005) № 2-рп/2005.

Вищезазначеним Рішенням Конституційний Суд України зазначив: «4.3. Положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону передбачає поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, які перебували на момент виникнення такого права в його власності (повному господарському віданні), а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов`язань або податкового боргу.

Із змісту цього положення випливає, а практика його застосування підтверджує, що право податкової застави поширюється практично на всі види активів платника податків. При цьому не враховується адекватність суми податкового зобов`язання чи податкового боргу з розміром заставлених активів платника податків, що не сприяє справедливому вирішенню питань застосування права податкової застави між суб`єктами податкових правовідносин.

На думку Конституційного Суду України, розмір податкової застави виходячи із загальних принципів права повинен відповідати сумі податкового зобов`язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов`язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу.

У своєму Рішенні Конституційний Суд України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 зазначив, що справедливість – одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Елементи права, зокрема розмірність, рівність, мораль, об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Забезпечення надходження до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів має здійснюватися шляхом запровадження податкової застави на активи платника податків у такому розмірі, який би забезпечував гарантоване відшкодування державі несплачених податків у повному обсязі.

Поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобов`язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.

З огляду на викладене положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону, яке передбачає можливість поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків незалежно від суми податкового боргу, порушує справедливе вирішення питань застосування права податкової застави (статті 8, 42 Конституції України), тобто є неконституційним».

За наявності як зазначає позивач, у відповідача станом на 09.08.2021 року сума залишку несплаченого податкового боргу, заявленого у цій справі , складає 413078,39 грн., а позивач просить надати дозвіл на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі у сумі 4 709 991,08 грн., згідно до Акту опису майна №6/38 від 28 жовтня 2019 року складеного Головним управлінням ДПС у Донецькій області: нежитлова будівля, виробнича база МПП «Монтажник» інв. №'10330685, розташована за адресою: Донецька обл , Вугледар, зул. Молодіжна буд. 2. Вартість описаного майна становить що у 11,4 рази перевищує суму непогашеного податкового боргу.

Правомірність обмеження майнових прав (законних очікувань) платників податків з боку держави неодноразово була предметом розгляду Європейського суду з прав людини, внаслідок чого Судом було сформовано уніфіковану позицію, за якою обмеження у реалізації будь-якого права може бути визнано правомірним за дотримання таких умов як: законність, легітимна мета та необхідність у демократичному суспільстві. Сукупність таких умов наразі відома під назвою трискладовий тест .

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини для встановлення відповідності певного заходу принципу правомірності позбавлення володіння слід проаналізувати три критерії:

- чи є такий захід правомірним (передбаченим національним законодавством);

- чи має позбавлення власності суспільний (громадський) інтерес, тобто чи є легітимною мета такого обмеження;

- чи є такий захід пропорційним поставленій меті (забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини).

Якщо хоча б одного із зазначених критеріїв не буде дотримано, то ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

У рішенні ЄСПЛ АГОСІ проти Об`єднаного Королівства наголошується на необхідності встановлення відношення пропорційності між можливістю застосування, характером заходів з обмеження права власності та метою, що має бути досягнута в результаті такого застосування. При цьому міра дбайливості власника щодо відвернення правопорушення становить лише один з елементів балансу приватного та публічного інтересів, що має розглядатись у сукупності з іншими обставинами справи. У спрощеному вигляді під публічним інтересом у цьому контексті мається на увазі реалізація превентивної функції права шляхом вилучення засобів та предметів правопорушення, що загалом відповідає ч. 6 ст. 13 ЦК (застосування судом до особи, яка зловживає правом користування річчю, інших наслідків, встановлених законом ).

Звертаючись до рішення ЄСПЛ у справі Ісмаїлов проти Росії , вбачаємо наступне: для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення . Тобто держава повинна подбати про певний баланс між засобами впливу, які застосовуються до правопорушника, адекватною оцінкою його протиправних дій та метою, якої хоче досягти держава.

Відповідно до п. 168 рішення Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України від 23.01.2014 (остаточне 02.06.2014) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 року у справі «Єпорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonntorth v/ Sweden), пн. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. наприклад, рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), ri. 50, Series A № 98).

За нормою пункту 39 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (пункт 107 рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), №3202/96, ECHR 2000-I).

Пунктом 50 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) визначено, що вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а також передбачено, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом». Вираз «на умовах, передбачених законом» найперше вимагає, щоб відповідний захід мав певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, зможе передбачити його наслідки для себе (пункт 155 рішення Європейського суду з прав людини від 29.04.2003 у справі «Полторацький проти України»).

У рішенні Європейського суд з прав людини від 02.11.2004 у справі «Трегубенко проти України» (Заява № 61333/00), Суд повторює, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Також, Суд визначає, що «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії»).Що ж до тлумачення поняття «інтереси суспільства», то його необхідно розуміти широко (пункт 46 рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»). Крім того, у даному рішенні зазначається, що завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи влади мають у принципі кращі, ніж міжнародний суд, можливості для оцінки того, що відповідає «суспільним інтересам».Отже, створена Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок початкової оцінки як існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і проблеми необхідності заходів з усунення несправедливості (пункт 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 07.12.1976 року, серія A, № 24). Це означає, що в цій сфері, як і в інших сферах, на які поширюються гарантії Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, національні органи влади мають певну свободу розсуду.

Судом в зазначеній справі визначені наступні доводи:

1) позивачем не надано доказів звернення до третьої особи щодо вирішення питання додаткового фінансування відповідача з метою погашення податкового боргу, яка б передувала розгляду справи та прийнятті рішення у справі № 200/1117/19-а;

2) позивачем описано майно у податкову заставу, вартість якого в 11,4 рази перевищує суму податкового боргу на яку позивач просить надати дозвіл на погашення податкового боргу;

3) не забезпечений «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи;

4) позивач просить надати дозвіл на погашення боргу за рахунок майна, яке є власністю територіальної громади і порядок вилучення або реалізації якого, визначений Законом України «Про місцеве самоврядування».

З огляду на викладене, у задоволенні позову повинно бути відмовлено.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись Конституцією України, Податковим Кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Головного управління ДПС у Донецькій області до Комунального підприємства “Благоустрій” Вугледарської міської ради”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору з боку відповідача: Вугледарська міська рада, про надання дозволу на погашення податкового боргу у сумі 413078,39 грн. за рахунок майна платника податків Комунального підприємства “Благоустрій” Вугледарської міської ради”, що перебуває у податковій заставі - відмовити.

Вступну та резолютивну частину рішення складено, підписано 09 серпня 2021 року

Повний текст рішення складено та підписано 13 серпня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.М. Кониченко