Рішення № 98981859, 12.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2021 р. Справа№200/8663/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Новікової С.А., (представники сторін у судове засідання не з`явились), розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (м. Харків) (далі - відповідач) про скасування постанови Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 29 червня 2021 року ВП № 49291821 про накладення на управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради штрафу у розмірі 10200 грн. за невиконання виконавчого листа № 2-а/234/166/2014, виданого Краматорським міським судом від 11.11.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач, серед іншого, зазначає, що судове рішення у справі №2-а/344/166/2014, на виконання якого видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження з його примусового виконання, не виконується з поважних причин, а саме через відсутність державного фінансування та бюджетного призначення на виконання рішень суду.

Спірну постанову позивач вважає протиправною, оскільки державний виконавець не встановив поважність причин невиконання боржником рішення суду, не провів відповідну перевірку виконавчого провадження стосовно фактичного виконання рішення суду та з пропуском строку прийняв постанову про накладення штрафу.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що позивачем не вжито заходів для виконання судового рішення, що стало підставою для висновку державного виконавця про бездіяльність боржника у виконавчому провадженні.

Відповідач вважає, що оскільки рішення суду не виконане, державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у подвійному розмірі та зобов`язано виконати рішення суду протягом трьох робочих днів.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року прийнято позовну заяву Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови в адміністративній справі № 200/8663/21 і призначено її розгляд на 12 серпня 2021 року.

Представники сторін у судове засідання не з`явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Розгляд даної справи здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 глави 11 КАС України.

Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 22.07.2014 року по справі № 234/5710/14-а позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення заподіяної шкоди задоволено.

Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо не нарахування і виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік в розмірі, передбаченому ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Присуджено до стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на користь ОСОБА_1 суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення згідно Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2014 рік у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат на момент виплати з урахуванням фактично здійснених виплат в розмірі 5970 (п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят) гривень (а.с. 58-60).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради задоволено частково.

Постанову Краматорського міського суду Донецької області від 22.07.2014р. по справі № 234/5710/14-а скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на користь ОСОБА_1 суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2014 рік у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат на момент виплати з урахуванням фактично здійснених виплат в розмірі 5970 грн.

Прийнято в цій частині нову постанову, якою зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням фактично виплачених сум.

В іншій частині постанову Краматорського міського суду Донецької області від 22.07.2014р. по справі № 234/5710/14-а залишено без змін (а.с. 61-65).

09 грудня 2014 року Краматорським міським судом Донецької області видано виконавчий лист по справі № 234/5710/14-а, провадження № 2а/234/166/2014 (а.с. 36).

11 листопада 2015 року державним виконавцем Василенко В.О. відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 49291821 по документу – виконавчий лист № 2-а/234/166/2014, виданого 11.11.2014 Краматорським міським судом Донецької області про зобов`язання УПСЗН Краматорської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням фактично виплачених сум, яке було надіслано позивачу з супровідним листом від 11.11.2015 року та отримано позивачем 04.12.2015 року (а.с. 39).

Постановою державного виконавця від 25.05.2016 року повернуто виконавчий документ стягувачеві по ВП № 49291821.

У постанові зазначено, що рішенням про справі 234/5710/14-а нараховано до сплати на користь ОСОБА_1 суму несплаченого боргу в розмірі 5 970,00 гривень та що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами державного казначейства України у встановленому Кабінетом міністрів України порядку, тому вказаний виконавчий документ повинен пред`являються до органів державного казначейства України (а.с. 40).

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 21 жовтня 2016 року по справі № 234/12062/16-а (провадження № 2а/234/246/16) позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною та скасовано постанову відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції від 25.05.2016 року ВП №49291821 про повернення виконавчого листа №2-а/234/166/2014, виданого 11.11.2014 року Краматорським міським судом Донецької області (а.с. 41-47).

У подальшому, 08 лютого 2021 року, на підставі заяви ОСОБА_1 від 05 лютого 2021 року, заступником начальника відділу Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Василенко В.О. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 49291821, яка була отримана позивачем 08.02.2021 року (а.с. 48).

04 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Краматорського міського відділу ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), с заявою, якою повідомив що за даним виконавчим документом будь-які виплати боржником до теперішнього часу не здійснювались (а.с. 49).

28 квітня 2021 року Краматорський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надіслав до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради лист з вимогою виконати рішення Краматорського міського суду та надати до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) документи щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням фактично виплачених сум (а.с. 50).

У відповідь на вказаний лист Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради листом № 29-01-14/4216 від 19.05.2021 року повідомило, що відповідно до Постанови КМУ “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” ОСОБА_1 за 2014 року була виплачена сума щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, визначеному цією постановою, а саме, як інваліду ІІ групи – 120 грн. У Управління праці та соціального захисту населення відсутні додаткові надходження, немає окремого рахунку та додаткового фінансування для виконання рішень суду. У зв`язку з вищенаведеним, виконати рішення Краматорського міського суду по справі № 2-а/234/166/2014 на даний час неможливо, у зв`язку з відсутністю кошторисних призначень на зазначені цілі (виконання рішень суду) та до врегулювання цього питання на законодавчому рівні (а.с. 51-52).

09.06.2021 року заступником начальнику відділу Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) по ВП № 49291821 винесено постанову про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду накладено на боржника – Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради штраф у розмірі 5100,00 гривень (а.с. 53).

09 червня 2021 року Краматорський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надіслав до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради лист з вимогою виконати рішення Краматорського міського суду та надати до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) документи щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням фактично виплачених сум (а.с. 54).

У відповідь на вказаний лист Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради листом № 29-01-14/5119 від 23.06.2021 року повідомило, що відповідно до Постанови КМУ “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” ОСОБА_1 за 2014 року була виплачена сума щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, визначеному цією постановою, а саме, як інваліду ІІ групи – 120 грн. У Управління праці та соціального захисту населення відсутні додаткові надходження, немає окремого рахунку та додаткового фінансування для виконання рішень суду. У зв`язку з вищенаведеним, виконати рішення Краматорського міського суду по справі № 2-а/234/166/2014 на даний час неможливо, у зв`язку з відсутністю кошторисних призначень на зазначені цілі (виконання рішень суду) та до врегулювання цього питання на законодавчому рівні (а.с. 55-56).

29.06.2021 року заступником начальнику відділу Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) по ВП № 49291821 винесено постанову про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду накладено на боржника – Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради штраф у розмірі 10200 гривень (а.с. 57).

Також, в матеріалах справи наявний кошторис на 2014 рік, план асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду на 2014 рік, розподіл видатків за бюджетною програмою 2501200 «Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2014 рік та паспорт бюджетної програми на 2021 рік (а.с. 8-15)

Не погоджуючись із зазначеною постановою відповідача про накладення штрафу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Частиною першою статті 255 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята), за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Суд вказує на те, що виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання рішення суду не може бути поставлено у залежність від наявності певних умов.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року у справі № 234/5710/14-а є безумовною та не містить жодних умов її виконання, будь то “виділення необхідних коштів відповідачу”, тощо.

Суд зазначає, що з наданих Управлінням соціального захисту населення Добропільської міської ради на адресу відповідача листів № 29-01-14/4216 від 19.05.2021 року та № 29-01-14/5119 від 23.06.2021 року видно, що в обґрунтування неможливості виконати рішення суду у повному обсязі позивач посилається про відсутність відповідних коштів, які спрямовуються на погашення заборгованості для виконання рішеннями суду, що на думку позивача підтверджується паспортами бюджетної програми 2021 рік (а.с. 51-52, 55-56).

У той же час суд вказує, що боржником не надано жодних доказів на підтвердження відсутності коштів для здійснення виплати коштів ОСОБА_1 за рішенням суду.

Більше того, позивачем не зазначено, які заходи вживалися ним для вирішення питання щодо виділення відповідних коштів та внесення відповідних змін до кошторису.

Крім того, судом встановлено, що державним виконавцем виконавче провадження щодо примусового виконання постанови Краматорського міського суду Донецької області від 11.11.2014 року було відкрито ще 11.11.2015 року, отже постанова суду не виконується позивачем протягом 6 років, у зв`язку з чим такі дії на думку суду порушують права ОСОБА_1 на соціальні гарантії, які затверджені Конституцією України та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з ч.1 ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Тобто, судове рішення, яке набрало законної сили і є обов`язковим до виконання, має бути виконане Управлінням соціального захисту населення Добропільської міської ради.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч.1 т. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішеннях ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року по справі "Brumarescu v. Romania" та від 24 липня 2003 року по справі "Рябих проти Росії" судом зазначено, що одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Так, у справі "Серінг проти Сполученого Королівства" від 07.07.1989 року Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої забезпечення і розвиток ідеалів і цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст.6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 року вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Європейський суд з прав людини у рішенні Юрій Миколайович Іванов проти України наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (Піалопулос та інші проти Греції, Юрій Миколайович Іванов проти України, Горнсбі проти Греції).

Варто також зауважити, що у справах Шмалько проти України, Іммобільяре Саффі проти Італії ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (до прикладу справа Сук проти України).

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 27.03.2019 у справі №750/9782/16-а.

Аналізуючи зазначені вище норми чинного законодавства та встановивши фактичні обставини справи, суд робить висновок, що держаному виконавцю для реалізації виконання належних повноважень при примусовому виконанні відповідного, в даному разі, рішення суду, надано право за невиконання його ж постанов про примусове виконання рішень суду накладати відповідні штрафи на боржника, у порядку та розмірі визначеному Законом №1404. За таких умов, дії відповідача стосовно прийняття оскаржуваної постанови про накладення на позивача штрафу узгоджуються із приписами норм Закону №1404 та визнаються судом як правомірні.

Враховуючи викладене, у зв`язку з невиконанням позивачем (боржником) обов`язків, покладених на нього Законом України “Про виконавче провадження”, державним виконавцем було правомірно прийнято спірну постанову від 29 червня 2021 року про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин у розмірі 10200,00 грн.

Інших підстав, які б свідчили про неправомірність оскаржуваної постанови та наявність підстав для її скасування позивачем не зазначено та судом не встановлено.

З огляду на викладене, позовні вимоги є необгрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, Законом України “Про виконавче провадження”, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови - відмовити.

Повне судове рішення складене 12 серпня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на дане рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.І. Бабіч