Рішення № 98981857, 06.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2021 р. Справа№200/8201/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабіч С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), відповідно до якого просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України, що виявилися у відмові в наданні йому публічної інформації про направленні Департаментом державної виконавчої служби за підписом директора Департаменту Кисельова М.Є. до Дисциплінарної комісії приватних виконавців подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватних виконавців у січні 2021 року, за наступними параметрами: дата реєстрації подання; реєстраційний номер подання; ПІБ приватного виконавця; виконавчий округ; номер справи за номенклатурою, відповідно до його запиту на отримання публічної інформації № 14/06-09 від 14.06.2021 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;

- зобов`язати Міністерство юстиції України повторно розглянути його запит на отримання публічної інформації № 14/06-09 від 14.06.2021 року;

Також позивач просить суд постановити окрему ухвалу суду щодо допущених порушень положень ЗУ «Про доступ до публічної інформації», яку направити до Міністерства юстиції України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та допустити до негайного виконання прийняте рішення в цій адміністративній справі.

Позовні вимоги, серед іншого, мотивовані тим, що 14.06.2021 року позивач звернувся до відповідача із письмовим запитом на отримання публічної інформації № 14/06-09, у якому просив надати інформацію про направлені Департаментом державної виконавчої служби за підписом директора Департаменту Кисельова М.Є. до Дисциплінарної комісії приватних виконавців подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватних виконавців у січні 2021 року, за наступними параметрами: дата реєстрації подання; реєстраційний номер подання; ПІБ приватного виконавця; виконавчий округ; номер справи за номенклатурою.

18.06.2021 року на електронну пошту від відповідача надійшов лист-відповідь № 6859/ПІ-Т-2558/20.5.1 від 18.06.2021, підписаний директором Департаменту державної виконавчої служби Максимом Кисельовим, яким позивачу було відмовлено у наданні запитуваної публічної інформації, у зв`язку з тим, що облік запитуваної інформації Міністерством юстиції України не ведеться. Враховуючи викладене, надати запитувану інформацію неможливо.

Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права.

Серед іншого, зазначає про те, що запитувана ним інформація мала бути зафіксована та зберігатись відповідачем.

Зазначає, що звертався до відповідача із аналогічним запитом на отримання публічної інформації, у якій просив надати ту ж інформацію, що і у спірному запиті, але за попередній, 2020 рік і 17 квітня 2020 року відповідач надав запитувану ним інформацію.

Відповідач проти позову заперечує, надав відзив на позов, відповідно до якого, серед іншого, вказує про те, що для підготовки відповіді на запит позивача була потреба попередньої перевірки, аналізу запитуваної інформації та її створення, що потребувало інтелектуальних зусиль, а відтак запитувана інформація не підпадала під ознаки публічної інформації.

Вказує, що запитувана позивачем інформація не була заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях у Мін`юсті, та для її створення необхідно було відокремити та узагальнити інформацію.

Отже, запитувана інформація не відповідала критеріям публічності у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» та не могла бути надана позивачу.

Вважає, що позивачем не надано доказів порушення прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки Позивачу у строки встановлені Законом України «Про доступ до публічної інформації» була надана обґрунтована відповідь на запит на отримання публічної інформації від 14.06.2021, від гак права, свободи чи інтереси Позивача в розумінні частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають судовому захисту.

Вказує про те, що не можна зобов`язати відповідача вчинити дії, які не передбачені чинними законодавством і які суб`єкт владних повноважень не порушував, в іншому ж випадку суд підмінить собою орган виконавчої влади, що суперечить конституційному принципу розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову.

Крім того, Закон України «Про доступ до публічної інформації» не передбачає повторний розгляд запитів, на які заявникам вже була надана відповідь, відтак вимога Позивача зобов`язального характеру є безпідставною.

Ухвалою суду від 07.07.2021 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою суду від 06.08.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд даної справи у порядку загального позовного провадження.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Позивач, ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 , виданого Слов`янським МВ УМВС України в Донецькій області 7 серпня 1996 року .

Відповідач - Міністерство юстиції України (код ЄДРПОУ: 00015622, місцезнаходження: вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001) є суб`єктом владних повноважень у сфері доступу до публічної інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».

14 червня 2021 року позивач звернувся до відповідача з письмовим запитом на отримання публічної інформації № 14/06-09, у якому просив надати інформацію про направлені Департаментом державної виконавчої служби за підписом директора Департаменту Кисельова М.Є. до Дисциплінарної комісії приватних виконавців подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватних виконавців у січні 2021 року, за наступними параметрами: дата реєстрації подання; реєстраційний номер подання; ПІБ приватного виконавця; виконавчий округ; номер справи за номенклатурою.

Міністерством юстиції України листом-відповіддю 6859/ПІ-Т-2558/20.5.1 від 18.06.2021 року, за підписом директора Департаменту державної виконавчої служби Максима Кисельова, на електронну пошту позивача була надана відповідь, серед іншого, з посиланнями на положення п.1 ч.1 ст. 22 Закону України “Про доступ до публічної інформації” та на постанову пленуму Вищого адміністративного суду України № 10 від 29.09.2016 року.

Вказано, що Міністерством юстиції України облік запитуваної інформації не ведеться та про те, що надати запитувану інформацію неможливо.

Отже, лише на ці обставини, вказані у листі-відмові, як на підстави відмови у наданні запитуваної інформації має право посилатись відповідач.

Судом встановлено, що позивач звертався із аналогічним запитом на отримання публічної інформації № 13/04-04/к від 13 квітня 2020 року, у якій просив надати ту ж інформацію, що і у спірному запиті, але за попередній, 2020 рік.

17 квітня 2020 року відповідач надав бажану інформацію позивачу листом № 3389/ПІ-Т-1329/20.5.1.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до абз. 2 ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Приписами ст. 5 Закону України «Про інформацію» визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України «Про інформацію» ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про інформацію» визначено, що основними видами інформаційної діяльності є створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорона та захист інформації.

Нормативно-правовим актом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939)

Відповідно до абз. 1 ст. 1 Закону № 2939 публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

За цим визначенням, можна відокремити такі ознаки публічної інформації: 1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством; 2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація; 3) така інформація знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації; 4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб`єктом владних повноважень не під час виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків; 5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб`єктом владних повноважень.

Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2939).

Відповідно до ст. 3 Закону № 2939 право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Згідно зі статтею 5 Закону № 2939, доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Закону № 2939 визначено перелік інформації з обмеженим доступом, якою є 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

У частині другій цієї статті зазначено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

У частині 7 вказаної статті визначено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений .

Відповідно до вимог ст. 12 Закону № 2939, суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Натомість, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них (ч. 1ст. 13 Закону № 2939).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 14 Закону № 2939, розпорядники інформації зобов`язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.

Частина 1 статті 19 цього ж Закону також визначає, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 та 4 ст.20 Закону №2939 розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Вичерпний перелік випадків, коли розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту про надання інформації, встановлений нормами ч.1 ст.22 Закону № 2939.

Такими є випадки, коли:

розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього закону;

особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього закону.

Як було вказано вище, позивач направив на адресу відповідача запит за № 14/06-09 від 14 червня 2021 року, в якому просив надати інформацію про направленні Департаментом державної виконавчої служби за підписом директора Департаменту Кисельова М.Є. до Дисциплінарної комісії приватних виконавців подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватних виконавців у січні 2021 року, за наступними параметрами: дата реєстрації подання; реєстраційний номер подання; ПІБ приватного виконавця; виконавчий округ; номер справи за номенклатурою .

Підставами відмови у наданні запитуваної інформації відповідачем визначено те, що запитувана інформація не була заздалегідь зафіксована будь-якими способами та для її створення необхідно було відокремити та узагальнити інформацію.

Вказано, що облік запитуваної позивачем інформації у відповідача не ведеться.

Відповідно до ч.7 ст. 34 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” у разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Пунктом 1 ч.6 ст. 39 вказаного закону встановлено, що дисциплінарна комісія розглядає подання Міністерства юстиції України, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до абз.2 п. 4 Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців дисциплінарна комісія відповідно до покладених на неї завдань розглядає подання Мін`юсту, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Суд зазначає, що наказ Міністерства юстиції України від 08.10.2019 року № 3101/5, яким, як вказує позивач, затверджена Інструкція з діловодства в Міністерстві юстиції України відсутній у вільному доступі та у доступних базах даних.

Вказані наказ чи інструкція до позову чи матеріалів справи не додано.

У той же час, жодних пояснень чи заперечень щодо посилання позивачем на вказану інструкцію відповідачем суду не надано.

Крім цього, пункти та положення вказаної інструкції, на які посилається позивач є аналогічними пунктам Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 55 від 17 січня 2018 р. (далі - Інструкція).

Відповідно до абзацу другого пункту 180 Інструкції до номенклатури справ включаються назви справ, що формуються та відображають усі етапи роботи, яка документується в установі, зокрема справи постійних та тимчасово діючих рад, комісій, комітетів.

Пунктом 181 Інструкції визначено, що в установі складаються та ведуться номенклатури справ структурних підрозділів і зведена номенклатура справ установи.

Положеннями пунктів 182 та 184 розділу VI Інструкції передбачено, що номенклатура справ структурного підрозділу створюється в електронній формі (додаток 6) посадовою особою, відповідальною за діловодство в підрозділі, не пізніше 15 листопада поточного року та погоджується із службою діловодства установи. Візуалізація номенклатури справ структурного підрозділу здійснюється за автоматично генерованою формою, визначеною Інструкцією з діловодства.

Зведена номенклатура справ установи формується системою електронного документообігу установи в автоматизованому режимі (додаток 7) на основі номенклатур справ структурних підрозділів у електронній формі.

Відповідачем жодним чином не заперечується, що номенклатурою справ Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України на 2021 рік, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 25.11.2020 року за № 39-20.3-20 (копія наявна у матеріалах справи) передбачена наявність номенклатурної справи № 20.5.-19 (Документи (доповідні, пояснювальні записки, заяви) щодо розгляду Дисциплінарною комісією приватних виконавців подань про притягнення до дисциплінарної відповідальності).

Позивачем до позовної заяви додано копію додатку : до Інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції України (частина друга, пункт 161), яка містить примірний склад запису про реєстрацію вхідних документів, створених Міністерством:

1. Дата реєстрації документа.

2. Реєстраційний індекс документа.

3. Адресат.

4. Короткий зміст.

5. Відповідальний підрозділ Міністерства, яким підготовлено документ.

6. Відповідальний виконавець - працівник відповідального підрозділу Міністерства, який підготував документ.

7. Підписант.

Жодних заперечень щодо доданого позивачем Додатку 6 до Інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції України (частина друга, пункт 161) суду не надано.

Отже, облік та фіксація запитуваної позивачем інформації повинні були проводитись відповідачем.

З огляду на викладене, суд не приймає посилання відповідача на те, що запитувана позивачем інформація ніде не зафіксована та її облік не ведеться (що було визначено підставою для відмови у наданні інформації).

Абзац 2 п.1 Положення про Міністерство юстиції України встановлює, що: “Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень)...”

У межах розгляду цієї справи судом не досліджується питання щодо того чи є Міністерство юстиції України розпорядником запитуваної інформації, оскільки саме вказаний орган у 2020 році надав відповідь на аналогічний запит позивача про надання публічної інформації без жодних зазначень, що така інформації відсутня у його розпорядженні.

Вказана обставина, у сукупності з вищевикладеними також спростовує посилання відповідача у відмові про надання інформації на те, що ним не ведеться облік запитуваної позивачем інформації, оскільки таку саму інформацію, але за 2020 рік, відповідачем було надано позивачу на його запит № 13./04-04/К.

Враховуючи викладене, відповідачем було протиправно відмовлено позивачу у наданні запитуваної інформації, чим порушено його право на її отримання.

Критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18.

Щодо посилання відповідача на втручання суду у дискреційні повноваження відповідача, у випадку задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці зазначив, що ефективний спосіб захисту повинен бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд суб`єкта владних повноважень дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (Рішення у справі «Гурепка проти України» від 06.09.2005) і такий спосіб захист повинен існувати незалежно від форми його вираження у правовій системі тієї чи іншої країни (Рішення у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» від 15.11.1996). Ефективний спосіб захисту повинен запобігати виникненню або продовженню порушенню чи надати належне відшкодування порушенню, що мало місце (Рішення у справі «Кудла проти Польщі» від 26.10.2000).

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Науковий висновок Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13 квітня 2018 року.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Водночас, з врахуванням позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 826/3520/15, зважаючи на природу та підстави даного спору, суд вважає за доцільне зазначити, що орган влади, використовуючи дискреційні повноваження, зобов`язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси.

Завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом.

Суд зауважує, що дискреційні повноваження - це можливість суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, обираючи будь-який правомірний варіант дій.

У спірних правовідносинах, враховуючи встановлені вище обставини, єдиним правомірним варіантом поведінки відповідача було надання запитуваної позивачем інформації у повному обсязі.

Отже, зобов`язання відповідача повторно розглянути запит позивача з урахуванням висновків суду не є втручанням в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обгрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач просив суд допустити до негайного виконання рішення суду.

Нормами статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Таким чином, дане рішення суду підлягає негайному виконанню у частині зобов`язання відповідача повторно розглянути запит позивача на отримання публічної інформації № 14/06-09 від 14.06.2021 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Крім того, позивач просив суд постановити окрему ухвалу щодо допущених порушень положення Закону України «Про доступ до публічної інформації», яку направити відповідачу для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, яке задоволенню не підлягає,

Винесення окремої ухвали є не обов`язком, а правом суду, яким суд не вбачає за необхідне скористатись у даному випадку.

Належний та достатній захист та відновлення порушеного права позивача забезпечено судом шляхом задоволення його позовних вимог.

Згідно з положеннями частини 1 статті 139 КАС України судові витрати, у вигляді сплаченого позивачем при звернення до суду з позовом судового збору у сумі 908 грн., підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача

На підставі вищевикладеного та керуючись Конституцією України, Законами України “Про інформацію”, “Про доступ до публічної інформації”, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо відмови у наданні ОСОБА_1 публічної інформації про направлені Департаментом державної виконавчої служби за підписом директора Департаменту Кисельова М.Є. до Дисциплінарної комісії приватних виконавців подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватних виконавців у січні 2021 року, за наступними параметрами: дата реєстрації подання; реєстраційний номер подання; ПІБ приватного виконавця; виконавчий округ; номер справи за номенклатурою, відповідно до його запиту на отримання публічної інформації від 14 червня 2021 року № 14/06-09.

Зобов`язати Міністерство юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13) повторно розглянути запит ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на отримання публічної інформації від 14 червня 2021 року № 14/06-09, з урахуванням правової оцінки наданої судом у даному рішенні.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13) повторно розглянути запит ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на отримання публічної інформації від 14 червня 2021 року № 14/06-09, з урахуванням правової оцінки наданої судом у даному рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім гривень) грн., за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13).

Повне судове рішення складене 06 серпня 2021 року, у порядку письмового провадження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду, через Донецький окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на дане рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч