Рішення № 98981727, 04.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2021 р. Справа№200/6788/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 22 квітня 2021 року та рішення зі змінами про відмову в призначенні пенсії, зобов`язання зарахувати періоди роботи та навчання до пільгового стажу, повторно розглянути заяву № 1923 від 13 квітня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі – відповідач-1) про:

- визнання протиправним та скасування рішення від 22 квітня 2021 року та рішення зі змінами про відмову в призначенні пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язання зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 21.07.1998 по 31.12.1998, з 01.10.2014 по 30.04.2015, період навчання в учбово-курсовому комбінаті м. Ровеньки з 05.05.2003 по 17.07.2003, період простою з 01.04.2020 по 09.05.2020 та з 19.06.2020 по 12.07.2020;

- зобов`язання повторно розглянути заяву від. 13.04.2021 № 1923 з урахуванням до пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи з 21.07.1998 по 31.12.1998, з 01.10.2014 по 30.04.2015, період навчання в учбово-курсовому комбінаті м. Ровеньки з 05.05.2003 по 17.07.2003, період простою з 01.04.2020 по 09.05.2020 та з 19.06.2020 по 12.07.2020.

В обґрунтування позову зазначено, що 13.04.2021 р. позивач звернувся до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою № 1923 про призначення пенсії згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У квітні 2021 року позивачем було отримано рішення від 22.04.2021 р. про відмову у призначенні пенсії та рішення зі змінами.

Вказаними рішеннями до пільгового стажу позивача не зараховано період його роботи з 21.07.1998 по 31.12.1998 у зв`язку із відсутністю інформації про спец. стаж у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; з 01.10.2014 по 30.04.2015 – у зв`язку із відсутністю відомостей про спец. стажу та про сплату страхових внесків у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; період з 05.05.2003 по 17.07.2003 у зв`язку із тим, що у відповідності до записів у трудовій книжці, позивач в цей період проходив навчання в учбово-курсовому комбінаті, які не підтверджені довідкою про оплату праці як підземному робітнику.

Також до пільгового стажу позивача не зараховано період простою з 01.04.2020 по 09.05.2020 та з 19.06.2020 по 12.07.2020.

Позивач вважає рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду Донецької області протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивачем було надано трудову книжку, яка підтверджує право на зарахування спірних періодів трудового стажу. Крім того, позивачем були надані уточнюючі довідки.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 11 червня 2021 року справу прийнято до провадження судді Грищенко Є.І.

Ухвалою суду від 30 червня 2021 року залучено до участі у справі у якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – відповідач -2).

Станом на 04 серпня 2021 року відзиву відповідачем-1 до суду не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

19 липня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-2 заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що 13 квітня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 1923 про призначення пенсії згідно ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до наданих документів загальний стаж позивача складає 26 років 5 місяців 27 днів, у тому числі стаж роботи в підземних умовах ст.14-25 – 2 роки 8 місяців 15 днів, ст. 14-20 складає 16 років 9 місяців 8 днів (з урахуванням кратності 1/3 – 20 років 9 місяців 8 днів). В загальній кількості стаж в підземних умовах складає 2 роки 5 місяців 23 дні, у зв`язку із чим, позивачеві відмовлено у призначенні пенсії у відповідності до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До пільгового стажу позивача не зараховано періоди його роботи з 21.07.1998 по 31.12.1998, з 05.05.2003 по 17.07.2003, з 01.10.2014 по 30.04.2015. На обґрунтування своїх заперечень відповідач-2 зазначив, що пільговий стаж підтверджується на підставі уточнюючих довідок підприємства, а записами у трудовій книжці підтверджується лише загальний стаж працівника.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємство «Шахта імені Космонавтів» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» зареєстровано у м. Ровенкьи, яке перебуває на тимчасово непідконтрольній території України, де органи влади тимчасово не здійснюють свої функції.

Періоди простою з 01.04.2020 по 09.05.2020 та з 19.06.2020 по 12.07.2020 не зараховано до пільгового стажу позивача у зв`язку із тим, що у довідці ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» від 28.03.2020 № 19 відсутні відомості щодо простою у зв`язку із виробничою необхідністю.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що позивач 13 квітня 2021 року звернувся до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою № 1923 про призначення пенсії згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До заяви було додано трудову книжку НОМЕР_3 , військовий квиток від 14.11.1996 НОМЕР_4 , диплом НОМЕР_5 , довідку про взяття на обліку внутрішньо переміщеної особи, довідки ВП «Шахтоуправління «Добропільське» ДП «Добропіллявугілля-видобуток» від 06.04.2021 № 134, № 140, паспорт, ідентифікаційний код.

Рішенням Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 22.04.2021 вих. № 0573-04-8/6905 позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком на підставі ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного вільгого стажу.

До пільгового стажу позивача не зараховано період його роботи з 21.07.1998 по 15.08.1999 у зв`язку із відсутністю інформації про пільговий стаж, періоди простою з 01.04.2020 по 09.05.2020 та з 19.06.2020 по 12.07.2020 у зв`язку із ненаданням позивачем документів, які підтверджують простій підприємства, пов`язаний з виробничою необхідністю.

Рішенням зі змінами Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.

До пільгового стажу позивача не зараховано періоди його роботи з 21.07.1998 по 31.12.1998 у зв`язку із відсутністю інформації про спец. стаж у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; з 01.10.2014 по 30.04.2015 – у зв`язку із відсутністю відомостей про спец. стажу та про сплату страхових внесків у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; період з 05.05.2003 по 17.07.2003 у зв`язку із тим, що у відповідності до записів у трудовій книжці, позивач в цей період проходив навчання в учбово-курсовому комбінаті, які не підтверджені довідкою про оплату праці як підземному робітнику.

Також до пільгового стажу позивача не зараховано період простою з 01.04.2020 по 09.05.2020 та з 19.06.2020 по 12.07.2020 у зв`язку із ненаданням позивачем документів, які підтверджують простій підприємства, пов`язаний з виробничою необхідністю та два дні безоплатної відпустки у відповідності до довідки ВП «Шахтоуправління «Добропільське» ДП «Добропіллявугілля-видобуток» від 06.04.2021 № 134 у зв`язку із відсутністю відомостей, що відпустка без збереження заробітної плати була надана у зв`язку із виробничою необхідністю.

Відповідно до розрахунку стажу позивача Форми РС-право, у межах позовних вимог, періоди роботи позивача з 21.07.1998 по 21.12.1998, з 05.05.2003 по 17.07.2003, з 01.04.2020 по 09.05.2020, з 19.06.2020 по 12.07.2020, 27.11.2020, 01.12.2020 не зараховано до пільгового стажу позивача.

Період роботи з 01.10.2014 по 30.04.2015 не зараховано ані до страхового, ані до пільгового стажу позивача.

Відповідно до довідки ВП «Шахтоуправління «Добропільське» ДП «Добропіллявугілля-видобуток» від 06.04.2021 № 134, позивач у період з 15.05.2017 по 25.01.2021 позивач виконував гірничі роботи за професією «гірник очисного забою підземний дільниці з видобутку вугілля № 2, що передбачено підрозділом 1 розділу І Списку № 1.

Відпусткою без збереження заробітної плати користувався 27.11.2020, 01.12.2020, простій ББУ: з 01.04.2020 по 09.05.2020, з 19.06.2020 по 12.07.2020.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.

Відповідно до ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: 1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Відповідно до п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі – Порядок № 383).

Відповідно до п. 1 Порядку № 383 Згідно з пунктом другим Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників ( 36-2003-п ) (далі - Список N 1) та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників ( 36-2003-п ) (далі - Список N 2), затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) за умови досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ).

Цей Порядок регулює застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників ( 36-2003-п ) (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" статті 13 та статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ).

Відповідно до п. 2 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками ( 36-2003-п ), не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Відповідно до п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Відповідно до п. 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.

З аналізу наведених положень, суд приходить до висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. Проте, у разі відсутності трудової книжки або записів у ній, які визначають право на призначення пенсії на пільгових умовах, зокрема, характер та тривалість роботи, необхідно надавати уточнюючи довідки підприємства. Крім того, необхідною умовою підтвердження стажу роботи зі шкідливим та важкими умовами праці є надання виписки із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці.

Щодо спірних періодів роботи трудова книжка позивача містить наступні записи:

- 21.07.1998 прийнятий підземним гірником з повним робочим днем під землею;

- з 03.08.1998 по 30.09.1998 навчання в УКК на курсах МПУ-ГРП;

- 01.10.1998 переведений машиністом підземних установок з повним робочим днем під землею;

- 21.10.1998 переведений підземним гірником з повним робочим днем під землею;

- 16.08.1999 переведений водієм автонавантажувача;

- 05.04.2001 переведений машиністом підземних установок з повним робочим днем під землею;

- з 05.05.2003 по 17.07.2003 навчання в УКК м. Ровеньки

- 18.07.2003 переведений підземним гірником очисного забою з повним робочим днем під землею;

- 30.12.2011 прийнятий підземним гірником очисного забою 5-го розряду з повним робочим днем під землею;

- 22.03.2017 звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України;

- 01.01.2018 переведений гірником очисного забою підземним п`ятого розряду з повним робочим днем у шахті;

- 25.01.2021 звільнений за переведенням.

Суд зазначає, що наведені записи містять інформацію про характер виконуваної роботи та про зайнятість працівника на вказаних роботах повний робочий день. Крім того, професії гірника, гірника очисного забою та машиніста підземних установок віднесено до Списку №1, які були чинні на період роботи позивача.

Враховуючи наведене, право позивача на зарахування періоду роботи з 21.07.1998 по 31.12.1998 до пільгового стажу, підтверджено записами у трудовій книжці, що виключає необхідність надання уточнюючих довідок, та, як наслідок свідчить про протиправність наведених у спірному рішенні підстав для не зарахування цих періодів роботи.

Таким чином, період роботи позивача з 21.07.1998 по 31.12.1998 підлягає зарахуванню як до пільгового стажу за Списком № 1.

Щодо зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 01.10.2014 по 30.04.2015, суд зазначає наступне.

Як вбачається з витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року позивачеві не сплачувалась заробітна плата, та відповідно, страхові внески на нього.

На підставі пункту 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Статтею 113 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

На підставі частини 1 статті 16 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов`язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт 6 частина 2 статті 17 Закону) незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 20 Закону).

За таких обставин, суд вважає, що певний період стажу позивача не може бути не зарахований через не сплату підприємством страхових внесків, оскільки несвоєчасне перерахування страхових внесків підприємством не може впливати на право заявника на призначення пенсії.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів його роботи на такому підприємстві.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року (справа № 208/6680/16-а (2а/208/245/16)), від 24 травня 2018 року (справа № 490/12392/16-а), від 20 березня 2019р. (справа №688/947/17 (провадження №К/9901/35103/18).

Враховуючи викладене, відповідач-1 протиправно не зарахував період з 01.10.2014 по 30.04.2015 до страхового стажу позивача.

Крім того, враховуючи, що у вказаний період позивач працював за професією підземного гірника очисного забою з повним робочим днем під землею, яка у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» віднесена до Списку № 1, вказаний період протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача.

Щодо зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періоду навчання з 05.05.2003 по 17.07.2003 в учбово-курсовому комбінаті м. Ровеньки, суд зазначає наступне.

Конституційний суд України в своєму рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 року зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Таким чином, до спірних правовідносин має застосовуватись законодавство чинне на момент їх виникнення.

Пунктами «в» та д частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 38 Закону України від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту» (далі Закон № 103/98-ВР) визначено гарантії соціального захисту здобувача освіти та випускника закладу професійної (професійно-технічної) освіти.

Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону № 103/98-ВР час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону № 103/98-ВР навчально-курсовий комбінат належить до закладів професійної (професійно-технічної) освіти.

Як вбачається зі свідоцтва ВП «Учбово-курсовий комбінат» ДП «Ровенькиантрацит» від 17.07.2003 № 51612, копія якого наявна в матеріалах справи, ОСОБА_1 з 05 травня 2003 року по 17 липня 2003 року навчався за професією гірника очисного забою з відривом від виробництва, за результатами якого останньому встановлено п`ятий тарифно-кваліфікаційний розряд за професією «гірник очисного забою».

Як вже зазначалось судом раніше, у відповідності до записів у трудовій книжці, позивач з 18.07.2003 переведений гірником очисного забою підземним з повним робочим днем під землею.

Крім того, у відповідності до з витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у період з травня 2003 року по липень 2003 року позивачеві нараховувалась заробітна плата за цілий місяць, з якої страхувальником сплачувались страхові внески.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем-1 протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача період його навчання в навчально-курсовому комбінаті м. Ровеньки з 05.05.2003 по 17.07.2003.

Щодо зарахування до пільгового стажу позивача періодів простою з 01.04.2020 по 09.05.2020 та з 19.06.2020 по 12.07.2020, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 року №713/039/161-16 періоди, зокрема відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

У постанові від 19.03.2019 у справі № 295/8979/16-а Верховний Суд, між іншим, зазначив, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році.

Як вбачається з наказу ТОВ «Добропіллявугілля» від 28.03.2020 № 19, на вказаному підприємстві з 01.04.2020 по 31.05.2020 у зв`язку з кризовою ситуацією у тепловій генерації, що понесла за собою зниження організаційних та технічних умов, необхідних для виконання роботи, з метою запобігання масового вивільнення робітників, а також з метою збереження робочих місць оголошено простій.

Наказом ТОВ «Добропіллявугілля» від 29.05.2020 № 37 внесено зміни до Наказу № 19 від 28.03.2020. П.3 зазначеного наказу викладено у наступній редакції: «Встановити, що простій оголошується до усунення обставин, які призвели до його введення. Простій припиняється на підставі наказу Генерального директора.».

Таким чином, суд приходить до висновку, що наведені обставини пов`язані саме з виробничою необхідністю.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що періоди простою з 01.04.2020 по 09.05.2020 та з 19.06.2020 по 12.07.2020 мають бути зараховані до пільгового стажу позивача в межах одного місяця, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо належного захисту порушених прав позивача, суд зазначає наступне.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд, зокрема, зобов`язати відповідача зарахувати спірні до його пільгового стажу за Списком № 1.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів позовної заяви, та спірних рішень, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Спірними рішеннями зазначені вище періоди не зараховано до пільгового стажу позивача у відповідності до положень ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років» (далі – Постанова 202).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17), оцінюватися судом мають саме підстави, тобто мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву щодо пенсії.

Крім того, як вбачається з мотивувальної частини позовної заяви, позивач оскаржує дії відповідача-1 саме в частині незарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу за ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 1 Постанови 202 визначено, що до вказаного списку віднесено усіх робітників, зайнятих протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівників і спеціалістів підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).

Таким чином, спірні періоди роботи позивача мають бути зараховані до пільгового стажу, передбаченого ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»

Враховуючи, викладене, а також те, що у спірні періоди позивач виконував роботи, передбачені Постановою 202, які дають право на пільгову пенсію у відповідності до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд приходить до висновку щодо протиправності спірних рішень, та, як наслідок, їх скасування, а, отже, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2020 року № 925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» (далі – Постанова № 925) передбачено реорганізацію деяких територіальних органів Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях шляхом їх приєднання до головних управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях за переліком згідно з додатком. Цією постановою визначено Перелік територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом приєднання до окремих органів Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях.

Згідно з постановою № 925 Добропільськеоб`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 11.11.2020 до цього реєстру було внесено запис про державну реєстрацію припинення Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Згідно з ч.ч.1,5 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Враховуючи викладене, юридична особа Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області є припиненою, а її правонаступником є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Враховуючи наведене, з метою належного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, викладеної судом у даному рішенні, зарахувавши до пільгового стажу позивача за ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди його роботи з 21.07.1998 по 31.12.1998, з 01.10.2014 по 30.04.2015, період навчання в учбово-курсовому комбінаті м. Ровеньки з 05.05.2003 по 17.07.2003, періодів простою з 01.04.2020 по 09.05.2020 та з 19.06.2020 по 12.07.2020 в межах одного місяця.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість пред`явленого позову та про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн., що підтверджується квитанцією № 6771965 від 26 травня 2021 року, судові витрати у розмірі 817,20 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача пропорційно до задоволених вимог по 408,60 грн. з кожного відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний ОСОБА_1 до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 22 квітня 2021 року та рішення зі змінами про відмову в призначенні пенсії, зобов`язання зарахувати періоди роботи та навчання до пільгового стажу, повторно розглянути заяву № 1923 від 13 квітня 2021 року – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 22 квітня 2021 року та рішення зі змінами про відмову в призначенні пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якими ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 13 квітня 2021 року № 1923 про призначення пенсії згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, викладеної судом у даному рішенні, зарахувавши до пільгового стажу позивача за ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди його роботи з 21.07.1998 по 31.12.1998, з 01.10.2014 по 30.04.2015, період навчання в учбово-курсовому комбінаті м. Ровеньки з 05.05.2003 по 17.07.2003, період простою з 01.04.2020 по 09.05.2020 та з 19.06.2020 по 12.07.2020 в межах одного місяця.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Добропілля, вул. Незалежності, б. 28А, код ЄДРПОУ: 37755477) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 408 (чотириста вісім) гривень 60 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 408 (чотириста вісім) гривень 60 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 04 серпня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Є.І. Грищенко