Рішення № 98981699, 02.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2021 р. Справа№200/3107/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд, за участю:

головуючого судді Галатіної О.О.

при секретарі Коломієць К.С.

за участю

представника позивача Кучерова І.А.

представника відповідача 1 Зуб Г.В.

представника відповідача 2 Серебрякової Н.С.

свідка ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці у Донецькій області, Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування індивідуального акту -

В С Т А Н О В И В:

23 березня 2021 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці у Донецькій області, Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування індивідуального акту.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 18 квітня 2019 обіймав посаду начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області. Наказом Держпраці № 21-КТ від 19 лютого 2021 “Про звільнення ОСОБА_3 ” позивача було звільнено з посади. Наказ № 21-КТ було обґрунтовано посиланням на частину 2 статті 87 Закону України “Про державну службу” у зв`язку з нез`явленням на службу протягом більш як 150 днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності. Проте позивач вважає вказаний наказ необґрунтованим так як листи непрацездатності, які вказують на нез`явлення на службу протягом більш як 150 днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності, - у відповідача відсутні. Разом з цим позивач не заперечує, що перебував на лікарняному, проте кількість днів є меншою ніж 150. Так як всі листки непрацездатності після їх закінчення були передані ним до уповноваженої особи роботодавця, встановити точну кількість днів позивач не має можливості. Також позивач наголошує, що спірний Наказ було прийнято з певними процесуальними порушеннями.

На підставі викладеного позивач просив:

визнати протиправним та скасувати наказ Держаної служби України з питань праці № 21-кт від 19 лютого 2021 року “Про звільнення ОСОБА_3 ”;

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області №82-лк від 19 лютого 2021 року “Про звільнення ОСОБА_3 ”;

зобов`язати Державну службу України з питань праці та Головне управління Держпраці у Донецькій області поновити ОСОБА_2 на посаді начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області з 20 лютого 2021 року та допустити рішення суду до негайного виконання в даній частині;

встановити Державній службі України з питань праці та Головному управлінню Держпраці у Донецькій області 10-денний строк для подання звіту про виконання судового рішення по справі в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді Першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області.

Ухвалою суду від 26.04.2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці у Донецькій області, Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування індивідуального акту. Ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

17.05.2021 року представник відповідача 1 надав відзив по справі, згідно змісту якого не заперечував, що на теперішній час посадовою особою, яка відповідальна за збереження листків тимчасової непрацездатності ОСОБА_5 , листки непрацездатності ОСОБА_2 не повернуто роботодавцю та по ним не здійснені виплати.

Внаслідок зазначених подій Ліквідаційною комісією Головного управління Держпраці у Донецькій області до Краматорського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області направлена заява про вчинення начальником відділу юридичного забезпечення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке передбачено статтею 357 Кримінального кодексу України та зареєструвати у Єдиному реєстрі досудових розслідувань, розпочати досудове розслідування (лист від 12.02.2021 №20/80-лк/21).

Щодо кількості днів, під час яких позивач перебував на лікарняному, відповідач 1 зазначає, що загальна кількість днів перебування на лікарняному за 2020 рік - 157 днів. Таким чином видання наказу № 21-кт та № 82-лк є не безпідставним, а не обгрунтованим є те, що начальник відділу юридичного забезпечення Управління Держпраці Ніколєнко Є.О. не передає листки непрацездатності Позивача до ліквідаційної комісії Управління Держпраці.

Також відповідач 1 наголошує, що повноваження підписанта спірного Наказу № 82-лк, яким є заступник Голови ліквідаційної комісії Федір Фольварчук підтверджуються наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області “Про визначення заступника Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області (Головного управління Держпраці у Донецькій області) зі змінами від 31.12.2020 № 1508.

Щодо позиції ОСОБА_2 відповідач 1 наголошує, що звільнення здійснено у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, що передбачено у Законі України “Про державну службу” як одна з підстав її припинення, та є таким, що ніяким чином не пов`язане з повідомленням Позивача про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень.

26.05.2021 року відповідач 2 надав відзив по справі, згідно змісту якого зазначив, що відсутність позивача на робочому місці більш ніж 150 протягом 2020 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, а тому наказ Державної служби України з питань праці “Про звільнення ОСОБА_2 ” № 21-кт від 19.02.2021 є таким, що виданий у відповідності до вимог законодавства з дотриманням вимог частини другої статті 87 Закону № 889.

28.05.2021 року позивач надав відповідь на відзив відповідача 1, згідно змісту якої наголошував, що питання звільнення працівників є виключною компетенцією голови комісії з припинення та не може бути делеговано навіть на підставі доручення. Крім цього у відповіді на відзив зазначено, що за підрахунками ОСОБА_2 тривалості перебування на лікарняному є значно меншою ніж визначено у оскаржуваних наказах. В теперішній час підрахувати та надати суду чітку кількість днів тимчасової непрацездатності не виявляється можливим, оскільки усі листки непрацездатності було надано Держпраці в Донецькій області.

02.06.2021 року позивач надав відповідь на відзив відповідача 2, згідно змісту якої надав пояснення, аналогічні викладеному у відповіді на відзив відповідача 1.

04.06.2021 року відповідач 1 надав до суду заперечення на відповідь на відзив, згідно з якими вказав, що звільнення позивача відбулось не у зв`язку з ліквідацією та здійснено відповідно до п. 2 ст. 87 Закону України “Про державну службу”. Факт перебування позивача на лікарняному підтверджується інформацією, наявною в журналі реєстрації листків непрацездатності.

Ухвалою суду від 09.06.2021 року клопотання Державної служби України з питань праці про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи Easycon задоволено. Допущено участь відповідача в судовому засіданні, призначеному на 14 червня 2021 року о 13 год. 00 хв. в режимі відеоконференції відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 року №196.

14.06.2020 року представником відповідача 2 було надано заяву про залишення позову без розгляду на підставі пропуску строку звернення до суду.

За правилами частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 5статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно матеріалів справи спірні накази були прийняті 19 лютого 2021 року, згідно даних "Укрпошта Експрес", наявних на поштовому конверті, первинний адміністративний позов було скеровано до суду 18.03.2021 року, відтак строк звернення до суду за даною адміністративною справою не є порушеним.

Ухвалою суду від 22.06.2021 року клопотання представника позивача – Кучерова І.А. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи Easycon задоволено. Допущено участь впредставника позивача в судовому засіданні, призначеному на 29червня 2021 року о 13 год. 30 хв. в режимі відеоконференції відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 року №196.

Ухвалою суду від 26.06.2021 року клопотання представника представника відповідача – Державної служби України з питань праці про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи Easycon – задоволено. Допущено участь впредставника відповідача в судовому засіданні, призначеному на 29 червня 2021 року о 13 год. 30 хв. в режимі відеоконференції відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 року №196.

Ухвалою суду від 29.06.2021 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано від Державної служби України з питань праці наступні докази: оригінал листа від 19.02.2021 року № 0.1/15-906/4-21 Донецької обласної адміністрації, Донецької обласної військово - цивільної адміністрації для огляду у судовому засіданні. Оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні.

07.07.2021 року відповідачем 1 через канцелярію суду було надано клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: листків непрацездатності № 098111, № 611506, № 249179.

07.07.2021 року відповідач 1 подав через канцелярію суду заяву про виклик свідка.

Ухвалою суду від 11.07.2021 року клопотання представника Головного управління Держпраці у Донецькій області про витребування доказів задоволено. Витребувано від Державної служби України з питань праці наступні докази: дисциплінарну справу №1 по дисциплінарному провадженню відносно ОСОБА_2 . Оголошено перерву у підготовчому засіданні.

16.07.2021 року відповідачем 1 було заявлено клопотання про виклик свідка. Проте таке клопотання є необгрутнованим та задоволенню не підлягає.

Ухвалою суду від 19.07.2021 року закрито підготовче провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці у Донецькій області, Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування індивідуального акту. Призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 21.07.2021 року клопотання представника відповідача Державної служби України з питань праці про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи Easycon задоволено. Допущено участь представника відповідача в судовому засіданні, призначеному на 26 липня 2021 року о 12 год. 30 хв. в режимі відеоконференції відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 року №196.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечували, просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначила, що працює на посаді головного спеціаліста відділу персоналу Головного управління Держпраці в Донецькій області, до її основних посадових обов*язків у тому числі відноситься і реєстрація листків непрацездатності в Журналі реєстрації листків непрацездатності, кількість днів вноситься до Журналу на підставі таких Листків. Щодо кількості листків, які були нею отримані на ОСОБА_2 , зазначає те, що їх кількість була приблизно 12, щодо точної кількості днів - така кількість їй невідома. Після обробки листків непрацездатності ОСОБА_1 передавала їх ОСОБА_5 . Періоди перебування на лікарняному ОСОБА_2 залишилися непроплаченими.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, свідка, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, встановив наступне.

З 18.04.2019 року ОСОБА_2 обіймав посаду начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області. Дана обставина підтверджується наказом Держпраці в Донецькій області № 132-к від 18 квітня 2019 року “Про призначення ОСОБА_2 ” (а.с. 8), який в свою чергу було видано на підставі наказу Державної служби України з питань праці (надалі - відповідач 2 або Держпраці) від 17 квітня 2019 року № 19-кт “Про призначення ОСОБА_3 ”.

Згідно змісту Наказу Державної служби України з питань праці від 28.09.2020 року № 122 ліквідовано Головне управління Державної служби України з питань праці у Донецькій області.

Наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області “Про затвердження персонального складу ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області” від 29.09.2020 № 1172 затверджено персональний склад ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області, членом якої є головний державний інспектор відділу контролю північно-східного напрямку управління з питань праці - ОСОБА_6 .

Наказом Державної служби України з питань праці від 02.11.2020 року № 98 покладено т.в.о. начальника ГУ Держпраці у Донецькій області на ОСОБА_7 (а.с. 14).

Наказом Державної служби України з питань праці від 08.12.2020 року № 115 покладено т.в.о. начальника ГУ Держпраці у Донецькій області на ОСОБА_7 (а.с. 15).

Наказом Державної служби України з питань праці від 24.12.2020 року № 685-к відкрито дисциплінарне провадження щодо начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області ОСОБА_2 щодо відсутності останнього на робочому місці У дисциплінарному провадженні щодо факту відсутності ОСОБА_2 на робочому місці з 30.06.2020 по 07.12.2020 останнім надані пояснення щодо перебування в зазначений вище період у тимчасовій непрацездатності та засвідчено, що листки непрацездатності за період відсутності на робочому місці були здані ним до відділу персоналу Головного управління Держпраці у Донецькій області.

В матеріалах даного дисциплінарного провадження міститься Пояснення Головного спеціаліства відділу управління персоналом Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, згідно змісту якого загальна тривалість тимчасової непрацездатності ОСОБА_2 за період з 30.06.2020 року по 04.12.2020 року становить 142 дні. Аналогічні обставини вбачаються зокрема з Пропозиції дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Державної служби України з питань праці про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_2 дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності від 29.01.2021 року. В якості висновку зазначено, що докази порушення Правил з боку ОСОБА_2 у служб управілння персоналом Держпраці та Управління відсутні. Зауважено, що термін складання першого акту в даному випадку мав бути не пізніше 01.07.2020 року. Дисциплінарне провадження закрито.

Згідно наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області “Про визначення заступника Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області (Головного управління Держпраці у Донецькій області) зі змінами від 31.12.2020 № 1508, головного державного інспектора відділу контролю північно-східного напрямку управління з питань праці Фольварчука Федора Миколайовича визначено заступником Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області.

Відповідно до пункту 2 наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області “Про визначення заступника Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області (Головного управління Держпраці у Донецькій області) зі змінами від 31.12.2020 № 1508 у разі відсутності Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області чи неможливості здійснювати ним повноважень та з інших причин, виконання обов`язків покладаються на заступника Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області ОСОБА_6 .

Відповідно до журналу реєстрації листків непрацездатності Управління Держпраці, 22.01.2021 Позивачем надані листки непрацездатності працівнику кадрової служби: АДГ №922167; АДГ №852312; АДГ №878653 від 27.07.2020; АДГ №949365; АДК №891696; АДГ №922320; АДГ №949456; АДГ №965240 від 28.09.2020; АДГ №922504 від 15.10.2020; АДШ №249179; АДЧ №611506; АЛП №098111. В матеріалах справи наявні копії листків непрацездатності № 098111, 611508 з яких неможливо встановити періоди перебування на лікарняному.

Як вбачається з матеріалів справи, вище перелічені листки непрацездатності 22.01.2021 передані на подальшу обробку начальнику відділу юридичного забезпечення Управління Держпраці Ніколєнко Є.О., якого визначено Головою комісії із соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності Управління Держпраці згідно п. 1.3 наказу Управління Держпраці “Про внесення змін до наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області від 05.09.2019 № 1291 “Про створення центральної комісії (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності” (зі змінами) від 22.01.2021 № 40.

Так, згідно пункту 1 наказу Управління Держпраці від 05.02.2021 № 2/0/лк “Про визнання недійсними наказів Головного управління Держпраці у Донецькій області” визнано недійсними всі накази (доручення) Головного управління Держпраці у Донецькій області, які не підписані головою, та/або заступниками голови ліквідаційної комісії за період з 13.01.2021 року.

Листом Державної служби України з питань праці від 22.01.2021 № 417/1/11-21 до головного управління Держпраці у Донецькій області доведено, що з метою уникнення затримки процесу ліквідації Управління Держпраці зміна складу ліквідаційної комісії є недоцільною.

Так, 19.02.2021 згідно наказу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 18.02.2021 № 30-ВД “Про відрядження ОСОБА_8 ” Голова ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області Зуб Ганна перебувала у відрядженні, тому наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області “Про звільнення ОСОБА_2 ” від 19.02.2021 № 82-лк підписано заступником Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області Федіром Фольварчуком, повноваження якого підтверджуються наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області “Про визначення заступника Голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області (Головного управління Держпраці у Донецькій області) зі змінами від 31.12.2020 № 1508.

Згідно змісту Листа Донецької військово-цівільної адміністрації від 19.02.2021 року № 01/15-906/4-21 звільнення ОСОБА_2 погоджено.

Згідно Листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 19.02.2021 року № 2202-14/10982-03, погоджено звільнення ОСОБА_2 .

Наказом Держпраці № 21-КТ від 19.02.2021 “Про звільнення ОСОБА_3 ” (а.с. 9), позивача було звільнено з посади начальника Держпраці в Донецькій області. Наказ № 21-КТ було обгрунтовано посиланням на частину 2 статті 87 Закону України “Про державну службу” у зв`язку з нез`явленням на службу протягом більш як 150 днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності.

Головним державним інспектором Держпраці в Донецькій області, ОСОБА_6 , 19.02.2021 року підписано наказ № 82-лк (а.с. 10), як заступником голови ліквідаційної комісії, про звільнення начальника Держпраці в Донецькій області ОСОБА_2 у зв`язку з нез`явленням на службу протягом більш як 150 днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (копія додається). Повноваження ОСОБА_9 щодо підписання наказу № 82-лк підтверджені листами Державної служби України з питань праці від 07.04.2021 №2240/3.1/11-21 та від 01.03.2021 р. №1337/1/11-ЗВ-21.

Згідно з Актом від 19.02.2021 року, ОСОБА_2 відмовився від проставлення підпису ознайомлення з наказом ліквідаційної комісії ГУ Держпраці у Донецькій області № 82-лк “Про звільнення ОСОБА_2 ”.

До в.о. головного бухгалтера, завідуючого сектором господарського та інформаційного забезпечення Головного управління Держпраці у Донецькій області була надіслана службова записка щодо надання копій вище вказаних листків непрацездатності. Згідно відповіді на службову записку листки непрацездатності ОСОБА_2 до ліквідаційної комісії не надходили. Відповідно акту приймання-передачі листків непрацездатності від 10.03.2021 передані листки непрацездатності інших працівників Управління Держпраці в кількості 6 одиниць від Голови комісії ОСОБА_5 до члена ліквідаційної комісії ОСОБА_10 .

Також листом Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади краматорської міської ради від 30.03.2021 № 28/01.1-23/787 повідомлено, що інформація щодо члена ліквідаційної комісії ОСОБА_6 внесена державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Сторонами по справі не заперечується, що на теперішній час ОСОБА_5 листки непрацездатності ОСОБА_2 не повернуто роботодавцю та по ним не здійснені виплати працівникам.

Згідно Листа Головного спеціаліста відділу управління персоналом на ім`я заступника голови ліквідаційної комісії ГУ Держпраці у Донецькій області 12 листків тимчасової непрацездатності було передано під підпис та подальшу обробку голові комісії Ніколєнку Є.О.

Згідно службової записки від 12.05.2021 року члена ліквідаційної комісії, до ліквідаційної комісії листки непрацездатності ОСОБА_2 не надходили.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно з пунктом 16 “Звільнення з публічної служби” Рекомендації № К. (2000) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Ради Європи про статус публічних службовців у Європі, відповідно до якого звільнення повинно відбуватися лише у тих випадках та з тих причин, які обумовлені законом.

Відповідно до положень частини 1 ст. 1 України "Про державну службу" державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про державну службу" передбачено, що державний службовець зобов`язаний, серед іншого, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Частиною 2 статті 17 Закону України “Про державну службу” встановлено, що керівник державної служби в державному органі призначає громадян України, які пройшли конкурсний відбір, на посади державної служби категорій "Б" і "В", звільняє з таких посад відповідно до цього Закону, здійснює інші повноваження відповідно до цього та інших законів України.

В свою чергу, частиною 2 статті 7 “Про державну службу” обумовлено, що державні службовці реалізують права, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Як закріплено ч. 2 ст. 87 “Про державну службу”, підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення може бути нез`явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання. За державним службовцем, який втратив працездатність під час виконання посадових обов`язків, посада зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Наявність таких підстав припинення державної служби обумовлена тим, що тривала відсутність державного службовця у випадку тимчасової непрацездатності може негативно впливати на функціонування державного органу, де особа проходить державну службу.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що до періоду тимчасової непрацездатності зараховуються всі календарні дні звільнення від роботи за листком непрацездатності, у тому числі святкові, неробочі і вихідні дні, які припадають на такий період.

Вказаний висновок зазначено у постанові Верховного суду від 06.03.2019 року по справі № 815/3259/17.

Так, у відповідності до пункту 1.3. “Положення про експертизу тимчасової непрацездатності” затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України № 189 від 09.04.2008 року, надано нормативно-правове тлумачення терміну “тимчасова непрацездатність”, що передбачає непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежить від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи. Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності.

В той же час, пунктом 2 “Порядку організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього” затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 328 від 17.04.2019 року визначено, що листок непрацездатності - оформлений і виданий в порядку, визначеному МОЗ, за погодженням з Мінсоцполітики та Фондом соціального страхування та зареєстрований за єдиним реєстраційним номером листка непрацездатності в Реєстрі документ, що засвідчує тимчасову втрату працездатності та є єдиною підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах.

З приписів наведених нормативно-правових актів можливо зробити висновок, що підставою для визначення 150 днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності є лише листок непрацездатності. Разом з цим одним зі спірних моментів даної справи є визначення кількості днів впродовж яких позивач перебував на лікарняному .

Разом з цим, сторонами по справі не заперечується, що листки непрацездатності позивача за спірний період були втрачені, відтак докази того факту, що позивач був відсутній на робочому місці більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності, в матеріалах справи відсутні.

Щодо Журналу реєстрації Листків непрацездатності Головного управління Держпраці у Донецькій області який було надано відповідачем 1 в якості доказу суд зазначає, що відповідачем 1 не надано жодного посилання на нормативно-правові акти, які встановлюють обов`язок організації з ведення такого Журналу. Відтак Журнал реєстрації Листків непрацездатності Головного управління Держпраці у Донецькій області не може враховуватися як допустимий доказ в розумінні КАС України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, зважаючи на вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що відповідачами по справі не було доведено наявність підстав на звільнення позивача (відсутність на роботі протягом 150 днів), а тому наказ Держаної служби України з питань праці № 21-кт від 19 лютого 2021 року “Про звільнення ОСОБА_3 ” та наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області №82-лк від 19 лютого 2021 року “Про звільнення ОСОБА_3 ” є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Таким чином суд приходить до висновку про поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області з 20 лютого 2021 року в порядку негайного виконання.

Законом України “Про запобігання корупції” визначено термін викривача. Так, відповідно статті 1 Закону України “Про запобігання корупції” термін “викривач” вживається в такому значенні - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

До позовної заяви додані копії повідомлень про корупційний злочин Голові Державного бюро розслідувань від 04.03.2020, Голові Національного антикорупційного бюро України від 06.03.2020, про корупційні злочини тимчасово виконуючого обов`язки Голови Державної служби України з питань праці та тимчасово виконуючої обов`язки начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області - Голові Національного антикорупційного бюро України від 02.11.2020 та до Національного агентства України з питань запобігання корупції про порушення права на працю та стабільність державної служби т.в.о. Голови Держпраці Сажієнком Віталієм Валерійовичем від 02.02.2021.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до розділу V роз`яснень Національного агентства з питань запобігання корупції “ Щодо правового статусу викривача” від 23.06.2020 № 5 наявність статусу викривача підтверджується документами про повідомлення ним про можливі факти корупційних правопорушень.Такими документами можуть бути:

1) копія відповіді органу (закладу, установи, організації або юридичної особи) на повідомлення (заяву, скаргу тощо) викривача (згідно зразка);

2) копія листа органу (закладу, установи, організації або юридичної особи) про результати попередньої перевірки за повідомленням викривача про можливі факти корупційних правопорушень;

3) копія повідомлення Національному агентству про початок досудового розслідування за участю викривача;

4) копія повідомлення Національному агентству про участь викривача у справі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією;

5) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, до якого внесені відомості про заявника (викривача) у справі про корупційний злочин;

6) інші документи, видані уповноваженими органами, які підтверджують, що особа є викривачем у зв`язку із повідомленням нею інформації про можливі факти корупційних правопорушень.

Відповідно суд погоджується з позицією відповідача 2 та вважає, що твердження Позивача, що він є викривачем корупції належним чином не доведено. Крім цього звільнення Позивача здійснено у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, що передбачено у Законі України “Про державну службу” як одна з підстав її припинення, та є таким, що ніяким чином не пов`язане з повідомленням Позивача про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень.

Разом з цим, висновки щодо відсутності у позивача статусу викривача не спростовують протиправність наказів № 21-кт та №82-лк.

Як вже було зазначено вище, згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо встановлення Державній службі України з питань праці та Головному управлінню Держпраці у Донецькій області 10-денний строк для подання звіту про виконання судового рішення по справі в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді Першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов`язок суду зобов`язувати подати суб`єкта владних повноважень звіт про виконання судового рішення, тому підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд не вбачає.

Таким чином, на підставі викладених висновків суд вважає адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного та керуючись КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці у Донецькій області, Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування індивідуального акту – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Держаної служби України з питань праці № 21-кт від 19 лютого 2021 року “Про звільнення ОСОБА_11 ”.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Донецькій області №82-лк від 19 лютого 2021 року “Про звільнення ОСОБА_11 ”.

Поновити ОСОБА_2 на посаді начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області з 20 лютого 2021 року.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Допустити до негайного виконання судове рішення в частині поновлення на посаді.

Вступна та резолютивна частина рішення складена в нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 02 серпня 2021 року.

Повний текст рішення складено протягом десяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Галатіна