Рішення № 98981607, 10.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2021 року Справа № 160/9202/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 05 травня 2021 р. №6 о/с про звільнення позивача зі служби за п.64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- поновити позивача на посаді начальника сектору дільничних інспекторів міліції Самарського РВ ДМУ Головного управління МВС України в Дніпропетровській області з 05 травня 2021р.;

- стягнути з Головного управління МВС України в Дніпропетровській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з моменту звільнення, а саме з 05 травня 2021 р. по день фактичного розрахунку;

- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на службі та виплати заробітної плати за один місяць.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення суду, позивача наказом ГУМВС України в Дніпропетровській області від 17.02.2021р. №2 ос скасовано пункт наказу ГУМВС від 06 листопада 2015р. №485 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 відповідно до пунктів 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» запас Збройних Сил (з поставленням на військовий облік) за п.64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника сектора дільничних інспекторів міліції Самарського районного відділу Дніпропетровського міського управління ГУМСз 07 листопада 2015р.

Однак, наказом Головного управління МВС України в Дніпропетровській області №6 о/с від 05.05.2021 р. капітана міліції ОСОБА_1 (М-129076) звільнено з 05 травня 2021 року за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів). Позивач вважає такий наказ протиправним, а звільнення безпідставним, проведеним без дотримання встановленої процедури та з недотриманням трудових прав, гарантій захисту особи від незаконного звільнення та гарантій соціального захисту ветеранів війни.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

14 липня 2021 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що УМВСУ в Дніпропетровській області не визнає позовні вимоги в повному обсязі. Вказує, що 06.11.2015 року міліція як державний орган припинила свої функції, завдання та діяльність, втратили чинність положення щодо організації роботи, оплати праці та соціальних гарантій працівника міліції. З 06.11.2015 року в УМВСУ в Дніпропетровській області скорочені всі посади, а щодо самого Управління як юридичної особи розпочато процедуру ліквідації. Тому, переконаний, що наказ Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 05.05.2021 року №6о/с щодо звільнення ОСОБА_2 з 05 травня 2021 року через скорочення штатів є правомірним.

Суд зазначає, що разом з відзивом на позовну заяву, відповідачем було подано клопотання про залучення до участі у справі у якості другого відповідача – ліквідаційну комісію Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Щодо означеного клопотання суд зазначає, що оскаржуваний наказ від 05.05.2021 року №6о/с прийнятий Головним управлінням МВС України в Дніпропетровській області. Відтак підстави для залучення до участі у справі у якості другого відповідача – ліквідаційної комісії Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області відсутні.

З урахуванням зазначеного вище, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі у якості другого відповідача – ліквідаційної комісії Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області, з викладенням тексту зазначеної ухвали безпосередньо в тексті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/9202/21, дотримуючись при цьому принципу процесуальної економії в адміністративному судочинстві та з урахуванням вимог ч.5 ст.243 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з березня 2005 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України в Дніпропетровській області. Останнім місцем служби позивача була посада начальника сектора дільничних інспекторів міліції Самарського районного відділу Дніпропетровського міського управління.

Наказом Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 06.11.2015 р. № 485 о/с капітана міліції ОСОБА_1 начальника сектора дільничних інспекторів міліції Самарського районного відділу Дніпропетровського міського управління було звільнено у запас Збройних сил з 06.11.2015 року за п. 64 “г” (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, відповідно до пунктів 10 та 11 розділу XI Закону України “Про національну поліцію”.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 р. у справі №804/1382/16 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (49101, м.Дніпро, вул.Красна, 20А, ЄДРПОУ 08592141), Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м.Дніпро, вул.Троїцька, 20А, ЄДРПОУ 40108866), Ліквідаційної комісії Дніпропетровського міського управління Головного управління МВС України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, пл.Червона 2а), ЄДРПОУ 08670964, Державної казначейської служби України (01601, м.Київ, вул.Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 37567646) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів, - задовольнено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 06.11.2015р. №485 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за пп. “г” п.64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, капітана міліції ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника сектору дільничних інспекторів міліції Самарського РВ ДМУ Головного управління МВС України в Дніпропетровській області з 07 листопада 2015 року.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади у відповідності до п. 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про Національну поліцію” у Головному управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (49101, м.Дніпро, вул.Красна, 20А, ЄДРПОУ 08592141) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 9584, 00 (дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят чотири) грн.

В задоволенні іншої частині позовних вимог відмовлено.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника сектору дільничних інспекторів міліції Самарського РВ ДМУ Головного управління МВС України в Дніпропетровській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах стягнення суми за один місяць, підлягало до негайного виконання.

Наказом ГУМВС України в Дніпропетровській області від 17.02.2021р. №2 ос скасовано пункт наказу ГУМВС від 06 листопада 2015р. №485 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 відповідно до пунктів 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» запас Збройних Сил (з поставленням на військовий облік) за п.64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника сектора дільничних інспекторів міліції Самарського районного відділу Дніпропетровського міського управління ГУМСз 07 листопада 2015р.

Наказом Головного управління МВС України в Дніпропетровській області №6 о/с від 05.05.2021 р. капітана міліції ОСОБА_1 (М-129076) звільнено з 05 травня 2021 року за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів).

Позивач вважає такий наказ протиправним, а звільнення безпідставним, проведеним без дотримання встановленої процедури та з недотриманням трудових прав, гарантій захисту особи від незаконного звільнення та гарантій соціального захисту ветеранів війни, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина шоста статті 43 Конституції України проголошує, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регламентувалися Законом України «Про міліцію», чинним до 07.11.2015 та на час виникнення спірних відносин, а також Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення).

Так, відповідно до статті 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням, згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв`язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

Згідно з пунктом 64 «г» Положення (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Закон України «Про міліцію» втратив чинність у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію», який набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування (Голос України, 2015, 08, від 06 серпня 2015 року №141-142), крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини п`ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року (п.1 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію»).

За таких обставин, приписами пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» визначено особливості перехідного періоду реформування органів внутрішніх справ та процедуру звільнення працівників міліції.

Відповідно до пунктів 8-10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», які набрали чинності 07 серпня 2015 року, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України, в тому числі ГУМВС та Самарського РВ ДМУ ГУМВС та не визначено правонаступників.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №1388 «Про організаційно-штатні питання» визнано такими, що втратили чинність штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України згідно з переліком змін у штатах МВС. Згідно з витягом з Переліку змін у штатах МВС в Головному управлінні МВС України в Дніпропетровській області скасовані всі штати й скорочені усі посади.

Законом України «Про Національну поліцію» передбачено тримісячний термін з дня його опублікування для прийняття на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення, за згодою працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Суд звертає увагу на те, що вказані приписи чинного законодавства жодним чином не вказують на наявність обов`язку відповідного органу МВС України чи новоствореного органу Національної поліції прийняти на службу до поліції працівника міліції саме шляхом видання наказу про його призначення за згодою такого працівника.

Підпунктом «г» пункту 64 Положення №114 визначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Зі змісту спірних правовідносин вбачається, що, на думку позивача, для подальшого працевлаштування на службі в органах Національної поліції достатньо лише його власного бажання та волевиявлення шляхом подання рапорту про звільнення за пунктом 64 «з» Положення № 114, у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) та заяви про прийом до Національної поліції.

На переконання суду така позиція позивача є помилковою у зв`язку з наступним.

Виходячи з наведених вище норм законодавства, працівник міліції, посада якого скорочена, може бути прийнятий на службу до поліції, за умови його відповідності вимогам до поліцейських, одним із двох способів: шляхом видання наказу про призначення за його згодою або шляхом проходження конкурсу.

У першому випадку формою волевиявлення особи є надання згоди на призначення на посаду. При цьому, наданню згоди повинна передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, тобто ініціатива керівництва. Згода особи є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком згоди є призначення особи на посаду відповідно до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення за скороченням штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.

Така ініціатива є обов`язковою, оскільки без неї не може бути виявлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до підпункту «г» пункту 64 Положення №114.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під розписку був попереджений про те, що його посада начальника сектору дільничних інспекторів міліції Самарського РВ ДМУ Головного управління МВС України в Дніпропетровській області скороченню.

05.05.2021 р. ГУ МВС України в Дніпропетровській області сформовано наказ від 05.05.2021 р. №6 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби за п.64 «г» (через скорочення штатів). Підстава: постанова КМУ від 16 вересня 2015 р. №730 та наказ МВС України від 06 листопада 2015 р. №1388.

14.06.2021 р. ОСОБА_1 отримав витяг з наказу про звільнення та трудову книжку, що підтверджується розпискою, яака міститься в матеріалах справи.

В даному випадку відсутня можливість подальшого використання особи на службі відповідно до підпункту «г» пункту 64 Положення №114.

У другому випадку необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту).

Виходячи з наведеного, лише якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття певних посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття певної посади, виникають підстави для застосування пункту 10 Розділу XI Закону України «Про національну поліцію» щодо звільнення особи за скороченням штатів.

В даному випадку, позивач не проявив ініціативу зі своєї сторони, та не подав заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття певної посади.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією судів Верховного Суду у постанові від 27 лютого 2020 року у справі № 826/27239/15.

Підсумовуючи, суд зазначає, що самого лише бажання працівника міліції продовжити службу в органах поліції, відповідно до приписів чинного законодавства України не достатньо, оскільки питання реалізації одного з двох способів (видання наказу за згодою чи шляхом проведення конкурсу) прийняття працівника міліції на службу до органів поліції належало до виключної дискреції керівництва такого працівника міліції.

Помилковими є твердження, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 821/303/17.

Отже, позивач був повідомлений про те, що прийом на службу в Національну поліцію здійснюється виключно за результатами конкурсу, а у ГУ МВС України в Дніпропетровській області скасовані всі штати й скорочені усі посади.

Оскільки міліція припинила свою діяльність як правоохоронний орган України, позивач не перейшов у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації (через відсутність ініціативи керівництва), а також не взяв участь в конкурсі на зайняття посади в органах поліції, спірним наказом його звільнено у зв`язку з неможливістю використання на службі в міліції.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем свій обов`язок щодо попередження позивача про майбутнє звільнення через скорочення штатів виконано у повному обсязі.

Так, відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України та Положення №114 стосовно позивача проведено заходи з попередження про наступне його вивільнення через скорочення штатів; проведена роз`яснювальна робота щодо неможливості подальшого використання на службі (роботі) в органах внутрішніх справ.

Суд також зазначає, що позивач не скористався правом бути прийнятим на службу в поліцію у встановленому Законом України «Про Національну поліцію» порядку - шляхом проходження конкурсу.

Позивач помилково вважає, що новостворена Національна поліція є правонаступником міліції і зобов`язана прийняти позивача на службу лише на підставі його бажання про це.

Небажання особи брати участь у конкурсі на заміщення вакантних посад для служби у лавах Національної поліції за умови, що такий порядок вступу на службу в органах поліції передбачений нормами чинного законодавства, не може бути підставою для визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача та, відповідно, його поновлення на посаді.

Такі правові висновки Суду відповідають правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2020 року (справа №0540/5961/18-а) та постанові від 11 червня 2020 року (справа № 821/303/17).

Закон України «Про міліцію» втратив чинність, тому відсутні нормативні акти щодо врегулювання службової діяльності працівників органів внутрішніх справ, зокрема також тих, які були поновлені за рішенням судів.

У взаємозв`язку з вищенаведеним суд дійшов висновку, що відповідач фактично був позбавлений можливості та правових на те підстав для того, щоб після поновлення позивача на посаді на підставі судового рішення, залишити його працювати на відповідній посаді в апараті МВС України або органах Нацполіції (без конкурсного відбору), у зв`язку з чим та на виконання вимог трудового законодавства, відповідачем було оголошено позивачу повідомлення про наступне вивільнення за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів, у зв`язку з відсутністю можливості подальшого використання на службі) Положення № 114.

Таким чином, системний аналіз вищенаведених норм законодавства та фактичних обставин справи в сукупності свідчить про те, що при прийнятті спірного наказу відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з огляду на що позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу від 05.05.2021 № 6 о/с щодо звільнення позивача є необґрунтованою, отже задоволенню не підлягає. Відповідно, позовні вимоги про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та допуск до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на службі та виплати заробітної плати за один місяць, як похідні, також не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів влад них повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім фор мам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова