Рішення № 98981186, 09.08.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2021 р. Справа № 120/4958/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

19.05.2021 до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Савчука М.В., подана від імені та в інтересах позивачки ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про:

- визнання протиправною відмову відповідача у формі листа від 20.04.2021 за № 3808-3841/Р-02/8-0200/21 щодо нарахування позивачці пенсії за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати по України за 2014-2016 роки;

- зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачці пенсії за віком відповідно до ст.ст. 26, 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2018-2020 рр. з 05.04.2021.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 05.04.2021 позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2018-2020 рр. відповідно до положень ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Листом від 20.04.2021 за № 3808-3841/Р-02/8-0200/21 відповідач повідомив, що при переведенні на пенсію за віком з інших видів пенсійного забезпечення (окрім з пенсії по інвалідності) при обчисленні пенсії застосовується той показник середньої заробітної плати по Україні, який застосовувався при призначенні (попередньому перерахунку) пенсії. Крім того, відповідач зауважив, що з 15.08.2008 позивачці вже було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що визначало право позивачки на більш ранній вихід на пенсію, а тому відсутні законні підстави для застосування показника середньої заробітної плати в Україні за 2018-2020 рр., з якої сплачено страхові внески, та встановлення підвищення за відстрочку призначення пенсії за віком.

Зазначений лист позивачка вважає незаконною відмовою у призначенні пенсії, а відтак за захистом своїх прав та інтересів звернулася до суду.

Ухвалою від 24.05.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 161 КАС України, з наданням позивачці строку для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду копії заяви позивачки про перерахунок пенсії від 05.04.2021 (вх. № 3841/Р-0200-21 від 12.04.2021) або ж заявлення перед судом обґрунтованого клопотання про її витребування у відповідача.

06.07.2021 від представника позивачки до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано копію заяви позивачки про проведення перерахунку пенсії від 05.04.2021, адресовану відповідачу.

Ухвалою суду від 09.07.2021 відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтею 263 КАС України.

Також вказаною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву з дотриманням вимог, передбачених ст. 162 КАС України.

З наведених причин ухвалу суду від 09.07.2021 разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами 13.07.2021 надіслано на електронну адресу відповідача: gu@vn.pfu.gov.ua

13.07.2021 секретарем судового засідання отримано підтвердження від відповідача про отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з доданими до неї документами, про що складено відповідну довідку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 129 КАС України за письмовою заявою учасника судового процесу, який не має офіційної електронної адреси, текст повістки надсилається йому судом електронною поштою, факсимільним повідомленням, телефонограмою, текстовим повідомленням з використанням мобільного зв`язку на відповідну адресу електронної пошти, номер факсу, телефаксу, телефону, зазначені у відповідній письмовій заяві.

Учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду, приєднується секретарем судового засідання до справи і вважається належним повідомленням учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки.

Таким чином, 13.07.2021 відповідач отримав копію ухвали від 09.07.2021 про відкриття провадження в адміністративній справі та копії позовної заяви з доданими до неї документами, що підтверджується довідкою про надходження підтвердження про отримання ухвали суду та відповідним електронним витягом.

Втім, як у зазначений строк, так і станом на дату постановлення цього рішення до суду не надходив відзив відповідача на позовну заяву.

Відтак суд, керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 3 ст. 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною четвертою статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Вивчивши матеріали справи в їх сукупності та оцінивши наведені позивачкою доводи, суд встановив, суд встановив таке.

З 15.08.2008 позивачці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виплату якої припинено 04.04.2021.

Після досягненню пенсійного віку (60 років), 05.04.2021 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення їй пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Додатковою заявою від 09.04.2021 позивачка просила призначити таку пенсію із урахуванням середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 рр. відповідно до положень ст. 40 вказаного Закону.

Листом від 20.04.2021 за № 3808-3841/Р-02/8-0200/21 відповідач повідомив позивачку, при переведенні на пенсію за віком з інших видів пенсійного забезпечення (окрім з пенсії по інвалідності) при обчисленні пенсії застосовується той показник середньої заробітної плати по Україні, який застосовувався при призначенні (попередньому перерахунку) пенсії. Крім того, відповідач зазначив, що з 15.08.2008 позивачці вже було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що визначало право позивачки на більш ранній вихід на пенсію, а тому відсутні законні підстави для застосування показника середньої заробітної плати в Україні за 2018-2020 рр., з якої сплачено страхові внески, та встановлення підвищення за відстрочку призначення пенсії за віком.

Вважаючи вказаний лист неправомірною відмовою у призначенні пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та в порядку, визначеному ст. 40 даного Закону, із урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2018-2020 рр., позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За змістом ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 44 Конституції України).

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавчими нормами.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 10 цього ж Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

За приписами ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Водночас частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Однак судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 з 15.08.2008 було призначено пенсію за вислугу років, як військовослужбовцю, відповідно до Закону № 2262-ХІІ, та припинено її виплату 04.04.2021.

Натомість за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV позивачка звернулася вперше, подавши заяву 05.04.2021.

Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 по справі № К/9901/1071/17 зазначив, що при переведенні з пенсії призначеної згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" на пенсію згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.

Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 05.07.2018 у справі № 565/645/17, від 11.07.2019 у справі № 264/6292/16-а, від 15.08.2019 у справі № 521/9597/17, від 11.09.2019 у справі № 363/1493/17, від 06.12.2019 у справа № 679/1000/17 та від 13.02.2020 у справі № 263/3478/17.

При цьому важливо врахувати, що за період з 2018 по 2020 рр. із заробітної плати позивачки здійснювалися відповідні утримання, тобто у встановленому законом порядку сплачувалися страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

За наведених обставин суд вважає безпідставним застосування відповідачем положень ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV та врахування під час розрахунку розміру пенсії позивачки з дати її призначення показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 рр.

Суд зауважує, що у даному випадку мало місце призначення іншої пенсії (пенсії за віком) за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).

Так, 15.08.2008 позивачці було призначено пенсію за вислугу років, як військовослужбовцю, обчислену відповідно до Закону № 1058-IV з урахуванням норм Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ). Закон № 2262-ХІІ передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.

05.04.2021 позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком згідно зі ст. 26 Закону № 1058-IV (60 років).

Відповідно до п. "а" ст. 12 Закону № 2262-ХІІ (в редакції станом на день призначення пенсії) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.

Статтею 7 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком та по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу особою на час звернення за пенсією чи ні. Пенсія за вислугу років призначається лише при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Згідно з п. 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, пенсія за вислугу років призначається у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

У випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV.

Таким чином, позивачка має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення.

Такий правовий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 10.07.2018 у справі № 520/6808/17, від 31.10.2018 у справі № 577/2576/17, від 31.07.2019 у справі № 720/208/17 та від 18.08.2020 у справа № 263/6611/17.

З огляду на викладене суд приходить до переконання про наявність правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо застосування при обчисленні розміру пенсії позивачки за віком з 05.04.2021 показника середньої заробітної плати по Україні за 2014, 2015, 2016 роки у відповідності до ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відтак з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивачки суд вважає необхідним зобов`язати відповідача здійснити з 05.04.2021 перерахунок та виплату пенсії позивачки за віком із урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2018, 2019, 2020 роки, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.

За змістом пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень, відзиву на позовну заяву не подав, належними та допустимими доказами правомірності своїх дій не обґрунтував, доводів позивачки не спростував.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відтак, враховуючи з`ясовані обставини справи, в цьому випадку відсутність відзиву на позовну заяву та невиконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України суд оцінює як визнання відповідачем заявленого позову.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

Водночас суд зауважує, що з урахуванням положень ч. 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" та заявлених позовних вимог, звертаючись до адміністративного суду з цим позовом позивачка повинна була сплатити судовий збір в розмірі 908,00 грн (як за одну позовну вимогу немайнового характеру).

Натомість, відповідно до квитанції № 36742978-1 від 18.05.2021, позивачка сплатила судовий збір в розмірі 910,00 грн.

Таким чином, позивачка внесла судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Однак згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України переплачена сума судового збору може бути повернута за ухвалою суду тільки на підставі клопотання особи, яка його сплатила.

Таким чином, у зв`язку з задоволенням позову, судові витрати позивачки на сплату судового збору в розмірі 908,00 грн належить стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 159, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у застосуванні при обчисленні розміру пенсії за віком ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2018, 2019, 2020 роки у відповідності до ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України з 05 квітня 2021 року перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2018, 2019, 2020 роки відповідно до положень ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", враховуючи попередньо виплачені суми пенсії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 );

2) представник позивачки: адвокат Савчук Микола Васильович (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса для листування: АДРЕСА_2 );

3) відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Повне рішення суду складено 09.08.2021.

Суддя Сало Павло Ігорович