Рішення № 98981110, 11.08.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 серпня 2021 р. Справа № 120/4469/20-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом державного реєстратора Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

В суд звернулась державний реєстратор Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області Свята Катерина Миколаївна з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Міністерством юстиції України протиправно прийнято наказ "Про задоволення скарги", яким скасовано рішення прийняті нею, як державним реєстратором та анульовано їй доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Міністерством юстиції України подано відзив на адміністративний позов, яким заперечує щодо заявлених позовних вимог. Відповідач зазначає, що задовольняючи скаргу ТОВ "Остер", було враховано, що реєстратором під час проведення державної реєстрації не отримано документ, що підтверджує наявність факту завершення 30 денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги про порушення основного зобов`язання. Отже оскаржуване рішення є незаконним, а тому було скасовано.

Крім того, разом з відзивом, відповідачем подано клопотання про залучення третьої особи на стороні відповідача ТОВ "Остер".

Позивачем надано відповідь на відзив відповідача, у якій заперечує щодо обставин викладених у відзиві. Зазначає, що відповідач виключно продублював зміст висновку колегії Міністерства юстиції України при цьому не спростувавши доводів позивача викладених у позовній заяві та не навівши обґрунтованих підстав прийняття найбільш суровішого заходу відповідальності до неї. Тому просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 14.09.2020 року відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Ухвалою від 16.09.2020 року частково задоволено заяву позивача, забезпечено адміністративний позов та зупинено дію наказу Міністерства юстиції України від 10.07.2020 року № 2374/5.

З підстав оскарження відповідачем ухвали про забезпечення адміністративного позову Сьомим апеляційним адміністративним судом витребувано матеріали адміністративної справи № 120/4469/20.

Ухвалою від 09.10.2020 року зупинено провадження у справі та направлено матеріали адміністративної справи до апеляційного суду.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2020 року ухвалу суду першої інстанції від 16.09.2020 року про забезпечення адміністративного позову залишено без змін.

Ухвалою від 16.12.2020 року поновлено провадження у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.12.2020 року витребувано адміністративну справу, з підстав оскарження відповідачем в касаційному порядку рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Ухвалою від 11.12.2020 року зупинено провадження у цій справі.

Постановою Верховного Суду від 30.04.2021 року скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Ухвалою від 25.05.2021 року поновлено провадження у справі № 120/4469/20.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що 21.05.2013 року між ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" (кредитор) та ТОВ "Остер" (позичальник) укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 01/Р7-01-04/401 та в подальшому сторонами укладено іпотечні договори від 21.05.2013 року № 1388 та від 17.06.2013 року № 1607.

З підстав неналежного виконання ТОВ "Остер" зобов`язань за вказаними договорами, 29.12.2018 року ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" на виконання вимог ст. 35 Закону України "Про іпотеку" направило на адресу ТОВ "Остер" вимогу про усунення порушень кредитних зобов`язань та дострокове повернення кредитної заборгованості.

Дана вимога отримана ТОВ "Остер" 01.01.2019 року про, що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Як стверджує позивач та не спростовує відповідач, відповідно до договору від 21.02.2020 року № 573 про відступлення вимоги, ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" відступило ТОВ "ФК Єврокредит" право вимоги за іпотечними договорами від 21.05.2013 року № 1388 та від 17.06.20136 року № 1607. Про відступлення права вимоги належним чином повідомлено ТОВ "Остер".

З підстав чого ТОВ "ФК Єврокредит" звернулось до Державного реєстратора Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області для реєстрації права власності за іпотечними договорами від 21.05.2013 року № 1388, від 17.06.2013 року № 1607.

11.03.2020 року Державним реєстратором Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області Святою К.М. прийнято рішення №№ 51557745, 51558430, 51559029, 51559420 та зареєстровано право власності за ТОВ "ФК Єврокредит", а саме: нежитлову будівлю та магазин; земельні ділянки; цілісний майновий комплекс.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями державним реєстратором ТОВ "Остер" 12.05.2020 року, звернулось на адресу Міністерства юстиції України зі скаргою.

Підставами подання скарги для скаржника є те, що процедура звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку", відбулась із порушенням вимог законодавства.

За результатами розгляду скарги, колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції встановлено, що державним реєстратором при прийнятті рішень від 11.03.2020 року про реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна за іпотекодержателем ТОВ "ФК Єврокредит".

При дослідженні матеріалів скарги, колегією встановлено, що у супровідних документах відсутня засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого письмового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, опис вкладення листа, а також накладна № 103272764950 до листа, яким направлено повідомлення боржнику датована 10.03.2020 року, позаяк реєстрація права власності відбулась в той самий день.

Тому порушуючи норм п. 61 Порядку № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", до державного реєстратора не було подано документ, що підтверджує наявність факту завершення 30 денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги про порушення основного зобов`язання, оскільки відсутнє рекомендоване повідомлення по вручення поштового відправлення, а накладна, яка прикріплена до вимоги датована 10.03.2020 року, тобто днем державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

Також, державним реєстратором в порушення норм п. 13 Порядку № 1127 не було дотримано черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних Державного реєстру прав, оскільки на момент реєстрації були наявні вже зареєстровані заяви власника про заборону вчинення реєстраційних дій датовані 02.03.2020 року, що вказує на не транспарентність та не легальність державної реєстрації.

З огляду на встановленні обставини, колегією рекомендовано Міністерству юстиції України, скаргу ТОВ "Остер" задовольнити повністю. Скасувати оскаржувані рішення державного реєстратора Святої К.М. та анулювати їй доступ до державного реєстру.

Враховуючи рекомендації колегії, Міністерсвом юстиції України прийнято наказ № 2374/5 від 10.07.2020 року, який позивач вважає протиправним та просить скасувати.

Надаючи оцінку клопотанню відповідача щодо залучення у справі в якості третьої особи на стороні відповідача ТОВ "Остер", яке обґрунтоване тим, що рішення суду прийняте за результатами позову ОСОБА_1 безпосередньо стосується його прав та обов`язків.

Згідно приписів статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку (частина друга).

Дослідивши наведені відповідачем доводи, викладені у заяві про залучення третіх осіб, суд констатує відсутність належних обґрунтувань необхідності залучення ТОС "Остер" до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, а також необґрунтованість доводів яким саме чином дане рішення суду може вплинути на права або обов`язки заявлених у заяві третіх осіб.

За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для залучення ТОВ "Остер" до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Визначаючись щодо позовних вимог суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом доказування в даній справі є обставини, що підтверджують законність чи незаконність прийнятого відповідачем рішення, котре за своєю юридичною природою є рішенням суб`єкта владних повноважень, та повинно прийматися в порядку, на підставі та у спосіб, визначені положеннями законодавства щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Процедуру розгляду відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами визначено Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, відповідно до якого для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

Розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено, що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов`язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та / або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Пунктом 9 Порядку № 1128 під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: - чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту; - чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах; - чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; - чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; - які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Пунктом 10 зазначеного порядку передбачено, що для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.

Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

Відповідно до п. 11 Порядку № 1128, Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів: - телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел); - засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін`юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд звертає увагу, що у справі відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що державний реєстратор Свята К.М. одним із засобів зв`язку повідомлялась про час та місце розгляду такої скарги, та докази надання або направлення позивачу у строк копії скарги і доданих до неї документів.

Підсумовуючи норми порядку № 1128, якими покладено обов`язок на Міністерство юстиції України забезпечення участі сторін у розгляді скарги шляхом належного повідомлення з метою реалізації їх прав на захист та забезпечення можливості подання відповідних пояснень. У зв`язку з чим була позбавлена законного права подати відповідні пояснення та бути присутньою під час розгляду скарги.

Відповідно до п. 14 Порядку № 1128, за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що в межах даного спору Міністерство юстиції України є суб`єктом владних повноважень, а правовідносини, котрі виникли між ним, та заявником прав чи їх обтяжень, є публічно-правовими. Водночас, захист прав та інтересів відповідного заявника від порушень з боку такого суб`єкта владних повноважень, якщо вказані порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні строків, процедури, умов та інших визначених законом особливостей вчинення дій, є завданням адміністративного судочинства, та має відбуватися у відповідному порядку.

Положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.07.2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін суд, встановлений законом у п.1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, встановленим законом.

Так, вимоги позивача ґрунтуються на твердженнях щодо протиправності рішення Міністерства юстиції України.

Приймаючи спірний наказ, відповідач посилався на ту обставину, що державним реєстратором Святою К.М. під час прийняття нею рішень в порушення пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1127, не було надано документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги про порушення зобов`язання, оскільки відсутнє рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а накладна, яка прикріплена до вимоги датована 10.03.2020 року днем державної реєстрації права власності об`єктів нерухомого майна; також державним реєстратором не було дотримано черговості розгляду заяв зареєстрованих у базі даних Державного реєстру прав, оскільки на момент реєстрації були наявні зареєстровані заяви власника про заборону вчинення реєстраційних дій, які датовані 02.03.2020 року, що вказує на транспарентність та не легальність державної реєстрації.

Суд вважає вказані посилання відповідача безпідставними та зазначає, що преамбулою Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі Закон) передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав (ст. 1 Закону).

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Положеннями ч. 3 ст. 10 Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; - відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; - відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; - відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; - наявність обтяжень прав на нерухоме майно; - наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; - перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Статтею 18 Закону визначено порядок проведення державної реєстрації прав, згідно якого державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Так, постановою КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127 затверджено "Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі Порядок), п. 1 якого визначено, що цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до п. 61 (Розділ - Державна реєстрація прав та документи, необхідні для такої реєстрації) Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

З аналізу наведеного встановлено, що діючим законодавством визначено вичерпний перелік документів, за наявності яких державний реєстратор може вчинити реєстраційну дію щодо реєстрації права власності на підставі договору іпотеки (що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки) та який (перелік) жодним чином не підлягає розширенню, окрім як внесенням змін в законодавство.

Стосовно ж відсутності факту завершення 30-денного строку отримання письмової вимоги, а також відмітки про отримання поштового відправлення на доданому до заяви рекомендованому повідомленні, що на думку відповідача не давало змоги реєстратору встановити направлення іпотекодержателем вимоги іпотекодавцю, боржнику, та її отримання ним, суд зазначає наступне.

Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подається, зокрема, документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі (п.п. 2 п. 61 Порядку).

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З аналізу наведеного можна дійти висновку, що порядок та процедура звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку встановлюються за власним волевиявленням сторонами договору іпотеки і здійснюється у відповідності до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому іпотечному договорі, який підписується сторонами.

Згідно до п. 9.4 "Вимоги про усунення порушень кредитних зобов`язань та дострокове повернення кредитної заборгованості", визначено, що відповідно до іпотечних договорів звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись у позасудовому порядку шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку". Це застереження є підставою для реєстрації права власності на Іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Однак, направлення іпотекодержателем іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушень є наданням боржнику можливості самостійного відновлення виконання договірних зобов`язань. Тому, не повідомлення боржника порушує його право на відновлення самостійного виконання зобов`язань за іпотечним договором.

Як встановлено 21.05.2013 року між ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" (кредитор) та ТОВ "Остер" (позичальник) укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 01/Р7-01-04/401 та в подальшому сторонами укладено іпотечні договори від 21.05.2013 року № 1388 та від 17.06.2013 року № 1607.

З підстав неналежного виконання ТОВ "Остер" зобов`язань за вказаними договорами, 29.12.2018 року ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" на виконання вимог ст. 35 Закону України "Про іпотеку" направило на адресу ТОВ "Остер" вимогу про усунення порушень кредитних зобов`язань та дострокове повернення кредитної заборгованості.

Дана вимога отримана ТОВ "Остер" 01.01.2019 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Як стверджує позивач та не спростовує відповідач, відповідно до договору від 21.02.2020 року № 573 про відступлення вимоги ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" відступило ТОВ "ФК Єврокредит" право вимоги за іпотечними договорами від 21.05.2013 року № 1388 та від 17.06.20136 року № 1607. Про відступлення права вимоги належним чином повідомлено ТОВ "Остер".

З підстав чого ТОВ "ФК Єврокредит" звернулось до Державного реєстратора Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області для реєстрації права власності за іпотечними договорами від 21.05.2013 року № 1388, від 17.06.2013 року № 1607.

11.03.2020 року Державним реєстратором Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області Святою К.М. прийнято рішення №№ 51557745, 51558430, 51559029, 51559420 та зареєстровано право власності за ТОВ "ФК Єврокредит", а саме: нежитлову будівлю та магазин; земельні ділянки; цілісний майновий комплекс.

Із зазначеного слідує, що ТОВ "Остер" належним чином, ще 01.01.2019 року було повідомлене про вимогу надіслану ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" на виконання вимог ст. 35 Закону України "Про іпотеку" про усунення порушень кредитних зобов`язань та дострокове повернення кредитної заборгованості.

Також ТОВ "Остер" повідомлений, якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Із зазначено можна дійти висновку, що боржником в передбачений строк вимога іпотекодержателя виконана не була, відтак вона виконана шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

При цьому, належним буде наголосити, що чинними нормами законодавства не передбачено норми зобов`язального характеру стосовно набутого іпотекодержателя повторно надсилати боржнику повідомлення передбачене ст. 35 Закону України "Про іпотеку", що не спростовано відповідачем.

Як свідчать матеріали справи, копію повідомлення ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" було подано для реєстрації прав на об`єкти іпотеки, що в свою чергу свідчить про дотримання вимог п. 61 Порядку № 1127 та, як наслідок про не обгрунтованність висновків прийнятих Міністерством юстиції України в наказі від 10.07.2020 року у цій частині рішення.

Стосовно твердження, що позивачем порушено черговість розгляду скарг, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно із частинами 3, 4 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться в порядку встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв та перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 12 Порядку № 1127, розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.

Пунктом 13 вищевказаного Порядку визначено, що у разі коли під час розгляду заяви державним реєстратором встановлено наявність раніше зареєстрованих інших заяв на це саме майно, ніж заява, що ним розглядається, державний реєстратор невідкладно приймає рішення про розгляд заяви після прийняття рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за результатом розгляду заяви, яка зареєстрована в базі даних заяв раніше. Черговість розгляду заяв застосовується як під час розгляду заяв про державну реєстрацію речових прав, так і під час розгляду заяв про державну реєстрацію обтяжень таких прав. У разі коли заявник за власним бажанням отримує рішення державного реєстратора щодо черговості розгляду заяви у паперовій формі особисто, державний реєстратор, уповноважена особа відповідно до пункту 9 цього Порядку встановлює особу заявника та перевіряє обсяг його повноважень.

Пунктами 10, 12, 13 Порядку № 1141 передбачено, що під час розгляду заяви (запиту) державний реєстратор здійснює пошук у Державному реєстрі прав відомостей про: нерухоме майно; право власності та суб`єкта цього права; інші речові права та суб`єкта цих прав; іпотеку та суб`єкта цього права; обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта цих прав.

Під час проведення державної реєстрації прав державний реєстратор додатково здійснює пошук інших заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на те саме майно та рішень судів про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією таких прав, у базі даних про реєстрацій заяв і запитів.

Отже державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень являє собою певну, визначену Законом, послідовність дій державного реєстратора прав, або стадій, які змінюють одна одну, спрямованих на підтвердження державою, в особі державного реєстратора прав, юридичних фактів виникнення, припинення, переходу речових прав на нерухоме майно, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Натомість зазначений порядок під час розгляду заяви від 02.03.2021 року державним реєстратором дотримано не було, оскільки за результатом виявлення такої заяви реєстратором невідкладно мало бути прийняте рішення про розгляд заяви після прийняття рішення щодо державної реєстрації прав. Що в свою чергу свідчить про порушення порядку розгляду заяв.

При цьому, такі дії державного реєстратора оскаржено до Міністерства юстиції України, за результатом чого прийнято наказ № 2374/5 від 10.07.2020 року, яким скасовано рішення прийнятті державним реєстратором від 11.03.2020 року та застосовано до державного реєстратора найвищу міру відповідальності, а саме анульовано доступ ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав.

Оцінюючи транспарентність оскаржуваного наказу, його обґрунтованість та співмірність вчиненого порушення державним реєстратором під час вчинення реєстраційних дій та обраного заходу відповідальності, суд зазначає про таке.

Законодавець, наділяючи Міністерство юстиції України функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів, зобов`язав контролюючий орган мотивувати таке рішення. Тобто, Міністерство юстиції України зобов`язане навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу та обґрунтувати строки його застосування.

Тобто, Міністерство юстиції України зобов`язане навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу, та обґрунтувати строки його застосування.

Однак, у спірному наказі не зазначено мотиви, за яких державному реєстратору анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а не застосовано інший вид відповідальності.

Вказане свідчить про порушення відповідачем принципів обґрунтованості та гласності прийнятого рішення, а також порушено принцип прозорості розгляду скарги, оскільки позивача позбавлено можливості виразити і донести до Міністерство юстиції України свою позицію щодо своїх доводів.

Зокрема, принцип обґрунтованості прийнятого рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Суб`єкт владних повноважень повинен враховувати принцип гласності. Особа, щодо якої приймається рішення має право бути вислуханою суб`єктом владних повноважень. Вона може наводити обставини та докази на їх підтвердження, правові аргументи, має право брати участь у прийнятті рішення шляхом надання пояснень.

При прийнятті рішення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", підставою для якого є наявність у діях державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав, Міністерство юстиції України має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав, що в свою чергу і є мотивом для застосування саме такого дисциплінарного стягнення як, зокрема, анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав. Застосування певного виду стягнення повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності.

Проте, як встановлено з матеріалів справи, відповідачем не повідомлено державного реєстратора про факт розгляду скарги за наслідком якої прийнято рішення анулювати доступ реєстратору, що в свою чергу свідчить про те, що рішення прийняте з порушенням встановленого порядку.

При цьому, визначаючи вид стягнення у вигляді анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу стягнення.

Оцінка порушень, допущених державним реєстратором під час вчинення ним реєстраційних дій, не спростовує невмотивованість застосованого до позивача стягнення, не містять відомостей про негативні наслідки, зокрема, про порушення прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб, а також мотивів застосування до державного реєстратора саме такої санкції як анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що свідчить про порушення принципу пропорційності.

З огляду на це, суд наголошує, що застосування певного виду стягнення повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності.

Не зазначення відповідачем вказаного в спірному наказі свідчить про те, що спірний наказ прийнято ним з порушенням норм чинного законодавства.

Разом з тим надаючи оцінку позовній вимозі позивача про скасування наказу Міністерство юстиції України від 10.07.2020 року № 2374/5 "Про задоволення скарги", у повному обсязі слід зазначити, що такий наказ містить положення, що на переконання суду не порушують права ОСОБА_1 . Та не впливають на її свободи або інтереси. Фактично права позивачки зачіпаються лише рішенням відповідача про анулювання її доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У іншій частині накази стосуються прав власників майна, а також визначають порядок виконання, що на переконання суду на права позивачки не впливає.

Таким чином, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу Міністерства юстиції України від 10.07.2020 року № 2374/5 в частині анулювання доступу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та, як наслідок зобов`язати Міністерство юстиції України поновити державному реєстратору Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Сторонами, суду не наведено інших доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності, суд дійшов переконання про обґрунтованість позовних вимог, тому позов підлягає до часткового задоволення.

Розподіл судових витрат у цій справі здійснюється із урахуванням норм ч. 3 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов державного реєстратора Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області ОСОБА_1 (вул. Підкови, 11, м. Бар, Вінницька область, ідент.номер НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу Міністерства юстиції України від 10.07.2020 року № 2374/5 "Про задоволення скарги" в частині анулювання доступу державному реєстратору Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зобов`язати Міністерство юстиції України поновити державному реєстратору Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) понесенні витрати зі сплати судового збору в сумі 420,40 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, ЄДРПОУ 00015622).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович