Рішення № 98980671, 05.08.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.08.2021 Справа №607/5361/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді – Сливка Л.М.

за участі секретаря судового засідання – Хамелко О.Ю.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підгороднянської сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 пред`явив до суду позов до відповідача Підгороднянської сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області, у якому просить визнати за ним ( ОСОБА_1 ) право власності на 1/12 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після померлого ОСОБА_3 . В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його ( ОСОБА_1 ) дід – ОСОБА_3 . Після померлого ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належну йому частку у житловому будинку АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок станом на 15 квітня 1991 року належав до суспільної групи «колгоспний двір», який складався із шістьох членів. Таким чином, кожному члену колгоспного двору належить 1/6 частка у даному житловому будинку. За життя ОСОБА_3 склав заповіт, згідно якого заповів належну йому частку житлового будинку АДРЕСА_2 йому ( ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 , в рівних частках. Таким чином, кожен із спадкоємців має право на спадкування 1/12 часток житлового будинку АДРЕСА_2 . Однак, звернувшись у нотаріальну контору із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину, нотаріусом було відмовлено йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку у житловому будинку, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу та державної реєстрації права власності житлового будинку. З цих підстав позивач позбавлений можливості оформити спадкове майно у нотаріальному поряду, у зв`язку із чим просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 квітня 2021 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

За клопотанням представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Семененка С.М., судом залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 , про що постановлено ухвалу суду, занесену до протоколу судового засідання від 11 травня 2021 року.

14 червня 2021 року судом закрито підготовче провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до судового розгляду, про що постановлено ухвалу суду, занесену до протоколу судового засідання.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, однак, його представник – адвокат Семененко С.М. подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, згідно якої позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.

Від відповідача Підгороднянської сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області надійшла до суду заява про розгляд справи за відсутності їх представника, відповідно до якої просять проводити розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, однак, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, згідно якої не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Судом установлено:

Згідно свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого 30 грудня 1988 року виконавчим комітетом Тернопільської районної ради на підставі рішення Тернопільської районної ради народних депутатів №310 від 30 грудня 1988 року, цілий житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_2 належить колгоспному двору, що складається із п`ятьох членів, головою якого є ОСОБА_3 .

Відповідно до Інформаційної довідки №303, виданої 05 березня 2019 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, за матеріалами бюро станом на 01 січня 2013 року житловий будинок по АДРЕСА_2 зареєстровано за головою колгоспного двору ОСОБА_3 на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого Тернопільською районною радою 30 грудня 1988 року та записано в реєстрову книгу №1 за реєстровим №69.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , про що складено актовий запис №16 Виконавчим комітетом Почапинської сільської ради Тернопільського району, Тернопільської області, яким 27 вересня 2018 року видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Відповідно до заповіту, складеного 08 грудня 2015 року ОСОБА_3 заповів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , в рівних частках, житловий будинок та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,25 га. Вказаний заповіт посвідчений головою Почапинської сільської ради Тернопільського району, Тернопільської області М. Палига та зареєстрований у реєстрі за №135.

Як убачається із довідки №6-105, виданої 25 березня 2021 року Підгороднянською сільською радою Тернопільського району, Тернопільської області, ОСОБА_3 до дня своєї смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Разом із ним за вказаною адресою були зареєстровані та проживали: ОСОБА_4 – дружина; ОСОБА_2 – син; ОСОБА_1 – онук.

Згідно довідки №6-104, виданої 25 березня 2021 року Підгороднянською сільською радою Тернопільського району, Тернопільської області,, будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 рахується за ОСОБА_3 , станом на 15 квітня 1991 року належить до суспільної групи «колгоспний двір», головою якого був ОСОБА_3 та членами двору були: ОСОБА_4 , 1944 року народження – дружина; ОСОБА_2 , 1971 року народження – син; ОСОБА_1 , 1988 року народження – онук; ОСОБА_5 , 1989 року народження – онук; ОСОБА_6 , 1990 року народження – онук.

Як убачається із наданих на запит суду матеріалів спадкової справи №88/2019, заведеної Тернопільською районною державною нотаріальною конторою після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , у встановлений законом строк, а саме 20 лютого 2019 року ОСОБА_1 подав у нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини за заповітом після померлого діда ОСОБА_3 .

22 лютого 2019 року ОСОБА_2 подав у нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини за заповітом після померлого батька ОСОБА_3 .

Також, 22 лютого 2019 року дружина померлого ОСОБА_3 – ОСОБА_4 подала у нотаріальну контору заяву про відмову від обов`язкової частки у спадщині після померлого чоловіка ОСОБА_3 .

Постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори Підгайної І.В. від 23 березня 2021 року за №683/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_2 після померлого ОСОБА_3 , у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа та державної реєстрації права власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами.

04 березня 2019 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_2 .

Як убачається із характеристики будинку, господарських будівель та споруд, вказане будинковолодіння складається із: А – житловий будинок, 1986 року побудови; Пд – підвал, 1986 року побудови; Сх. – сходи; В – хлів, 1990 року побудови; Пд (В) – підвал, 1990 року побудови; Г – хлів, 1990 року побудови; Д – навіс, 1991 року побудови; Пг – погріб, 1991 року побудови; 1 – огорожа; 2 – ворота; 3 – хвіртка.

Згідно експлікації приміщень, загальна площа житлового будинку становить 83,1 кв.м., житлова площа – 63,5 кв.м.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_2 станом на 15 квітня 1991 року належав до суспільної групи «колгоспний двір».

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність», застосовується чинне на той час законодавство.

Так, у відповідності до чинного на той час законодавства, зокрема положень Цивільного кодексу Української РСР 1963 року виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Згідно з ст. 13 Закону Української РСР «Про сільську раду депутатів трудящих Української РСР» 1968 року зі змінами на вказані ради було покладено обов`язок здійснення обліку населення та ведення за встановленими формами погосподарських книг.

Таким чином, записи у погосподарських книгах, визнавались в якості актів органів влади / публічних актів /, що підтверджують право приватної власності на житлові споруди.

На час виникнення спірних правовідносин, порядок введення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по введенню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів / далі - Вказівки /, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР /далі - Держкомстат СРСР / від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР № 69 від 25 травня 1990 р.

Відповідно до п. 20 Вказівок суспільна група господарства встановлюється в залежності від роду занять голови господарства /сім`ї/.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 14.01.2014 року у справі №6-145цс13 та від 18 листопада 2015 року № 6-350цс15.

Таким чином, право на частку у колгоспному дворі мають всі члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на таку частку.

Станом на 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору, що знаходиться по АДРЕСА_2 були: ОСОБА_3 (голова двору), ОСОБА_4 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 .

Таким чином, кожному члену даного колгоспного двору належить по 1/6 частині житлового будинку.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданому 30 грудня 1988 року виконавчим комітетом Тернопільської районної ради, житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_2 належить колгоспному двору, що складається із п`ятьох членів, при цьому, у довідці №6-104, виданій 25 березня 2021 року Підгороднянською сільською радою Тернопільського району, Тернопільської області, зазначено, станом на 15 квітня 1991 року колгоспний двір складається із шістьох членів, зокрема: ОСОБА_3 (голова двору) та ОСОБА_4 , 1944 року народження – дружина; ОСОБА_2 , 1971 року народження – син; ОСОБА_1 , 1988 року народження – онук; ОСОБА_5 , 1989 року народження – онук; ОСОБА_6 , 1990 року народження – онук.

Суд приймає до уваги той факт, що наявність розбіжностей у зазначенні кількості членів колгоспного двору, зумовлена тією обставиною, що датою народження ОСОБА_6 є 1990 рік, при цьому, свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок видане 30 грудня 1988 року.

Відповідно до ст. 1216-1217 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У ст.1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

З огляду на те, що відповідно до умов заповіту, спадкодавець ОСОБА_3 заповів належне йому майно у рівних частках позивачу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , отже кожен із спадкоємців набув право на спадкування 1/12 частини житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_2 (1/2 частина із належної померлому 1/6 частини житлового будинку).

Як передбачено ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Таким чином, виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, беручи до уваги визнання позову відповідачем, яке не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/12 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 12, 82, 258, 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Підгороднянської сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/12 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Дата складення повного судового рішення 13 серпня 2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована адреса місця проживання – АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Підгороднянська сільська рада, Тернопільського району, Тернопільської області, адреса місцезнаходження – вул. Зелена, 11, с. Підгороднє, Тернопільського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 14029197.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 , зареєстрована адреса місця проживання – АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Головуючий суддяЛ. М. Сливка