Рішення № 98980404, 12.08.2021, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/8408/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(в порядку спрощеного позовного провадження)

«04 » серпня 2021 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Федорової О.Ф.

секретар судового засідання Колодій Я.П., Окілка В.М., Хомляк О.П., Шукост О.М.

представник відповідача адвокат Юхман Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Львова цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

28.10.2020 року представник Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ОСОБА_2 , який діє на підставі довіреності № 3915-К-Н-О, звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова із позовною заявою до ОСОБА_1 , що проживає: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 03.14.2012 ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі, який у подальшому збільшився до 15 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на отримання кредитних коштів та підписав заяву разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які складені між ним та Банком. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Зазначає що, Відповідач своїх зобов`язань за договором не виконав.

У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 21.09.2020 має заборгованість у розмірі 38088,85 грн., яка складається з наступного: 27511,86 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 1831,06грн. заборгованість за простроченими відсотками, 8745,93 грн. – нарахована пеня.

На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «Приватбанк», тому представник позивача змушений був звернутись до суду з позовною заявою.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова Федорової О.Ф. від 21.12.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в спрощеному порядку (а.с. 75-76).

22 січня 2021 року (а.с. 89-94) відповідач надіслала на адресу суду відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості, в якому зазначила, що 03.04.2012 ОСОБА_1 звернулась до Позивача з метою отримання банківських послуг, а саме мала намір отримати кредитну карту, в зв`язку з чим підписала анкету-заяву від 03.04.2012, копію якої додано Позивачем. У вищевказаному документі, який нею підписаний, немає жодної інформації щодо нарахування відсотків та пені, які позивач має намір стягнути. Також в анкеті-заяві від 03.04.2012 зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, становить між нею і банком договір про надання банківських послуг, а також, що відповідач ознайомлена з договором про надання банківських послуг, які розміщені на сайті www.privatbank.ua. Однак, вказані Позивачем документи, окрім анкети-заяви від 03.04.2012, нею підписано не було. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов відповідач розуміла та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання нею кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Окрім цього, позивачем взагалі не представлено жодного доказу, що нею на момент підписання заяви-анкети було ознайомлено з Тарифами та Умовами надання банківських послуг. Крім того зазначає, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15). Крім того, надана позивачем Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», також не може бути належним і допустимим доказом, оскільки з неї неможливо встановити, що саме між сторонами погоджено, а ст. 83 ЦПК України покладає обов`язок на сторону подачу доказів, тобто таких з яких можна встановити, що такий доказ підтверджує. Вказує, що нею неодноразово здійснювались погашення за використані кредитні кошти, однак з розрахунку заборгованості наданого позивачем вбачається, що погашення, які здійснювались спрямовувались на загальну суму заборгованості до якої також входили, окрім тіла кредиту, відсотки, з нарахуванням яких Відповідач не згідна, а тому сума спрямована на погашення кредиту перевищує суму, яку має намір стягнути Позивач. Щодо тіла кредиту у сумі 27511,86 грн., згідно Розрахунку заборгованості за договором № б/н від 03.12.2012 року, у графі «Сума коштів внесених клієнтом на погашення заборгованості» зазначає, що згідно даного розділу загальна сума сплачених коштів становить 55 958,38, в тому числі заборгованості за тілом кредиту 50465,18 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту 4767,94 грн., заборгованості по пені 725,26 грн., з врахуванням неправомірності стягнення з відповідача відсотків, неустойки, пені та штрафів, вважає, що сума сплачених коштів суттєво перевищує заявлену суму заборгованості по тілу кредиту, а тому заявлена вимога позивача також не є обґрунтованою та не підлягає до задоволення.

12 лютого 2021 року (а.с.97-103) до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача ОСОБА_3 зазначила, що Позичальник ознайомлена з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами. Позичальник підтвердив свою згоду на те, що Заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи складають між ним і Банком Договір про надання банківських послуг. Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифав. Банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контр розрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Додатково зазначає, що відповідач неправомірно посилається на Закон України «Про захист прав споживачів» оскільки вказаний Закон визначає поняття споживчого кредиту, як кошти надані кредитодавцем споживачеві на придбання продукції, в даному ж випадку грошові кошти надавались у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту. Зазначає також, що черговість виконання грошового зобов`язання, при якій основна сума боргу погашається в останню чергу, визначена ст. 534 ЦК України, згідно якої у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: в першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу. Отже зарахування коштів на погашення заборгованості здійснюється відповідно до положень ЦК України. Розрахунок заборгованості Банку проведений автоматизованою системою станом на 21.09.2020 року і в ньому відображено та враховано всі фінансові зобов`язання боржника за умовами договору, а також здійснені боржником платежі на його виконання. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.

01 березня 2021 року (а.с. 118) представник відповідача адвокат Юхман Я.В. надіслав на адресу суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що твердження позивача про те, що відсутність підпису позичальнику на Умовах та правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості, оскільки свій підпис відповідач поставила саме в заяві позичальника, яким засвідчила те, що вона повністю згодна з умовами кредитування та отримання кредиту саме на таких умовах, є неправомірними. Додатково зазначає, що черговість погашення, вказана у відповіді на відзив, згідно з якою основна сума боргу погашається в останню чергу, свідчить про те, що погашення кредиту зараховувались також на погашення відсотків та пені, а тому загальна сума сплачених відповідачем коштів в розмірі 55 958,38 грн., суттєво перевищує заявлену суму заборгованості по тілу кредиту, а тому заявлена вимога позивача також не є обґрунтованою та не підлягає до задоволення.

17 березня 2021 року (а.с. 130) від представника позивача Савіхіна А.М. до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, де просить стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за Договором №Б/Н від 03.04.2012 в розмірі 29342,92 грн. (27511,86 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 27511,86 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1831,06 грн. - заборгованість за простроченими відсотками), а також понесені позивачем судові витрати (а.с.144).

09 березня 2021 року (а.с. 156-162) від представника позивача ОСОБА_3 до суду надійшли Пояснення банку, в яких Позивачем додатково зазначено, що розрахунок нарахування відсотків з урахуванням коефіцієнта на тіло/прострочено тіло кредита за період. Нарахування за відповідною ставкою проводиться на максимальний залишок відповідної заборгованості по тілу/простроченному тілу за період. Позивач зауважує, що згідно виписки по рахунку, відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобовязання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором. Тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.

19 квітня 2021 року (а.с. 168-172) до суду надійшли додаткові пояснення відповідача (без врахування заяви про зменшеня позовних вимог), в яких зазначено, що заборгованість за тілом кредиту, яка становить 27 511,86 грн. не може бути більшою за розмір фактично отриманої суми кредитних коштів, про яку зазначає в позові Позивач, а саме 15 000 грн. Позивачем правомірність та підстави вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту з перевищенням встановленого кредитного ліміту взагалі не доведено. В анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку у графі - бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка «Універсальна»/GOLD не вказана сума. Анкета-заява не містить відомостей про оформлення нею кредитного договору у розмірі 15000 грн., а також на умовах, обумовлених у позові. Крім того, позивач не надав підписаних Умов та Правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою Кредитка «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». З копії анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, вбачається, що остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних щодо обрання нею банківських послуг, крім особистих даних та підпису відповідача.

26 травня 2021 року ( а.с. 177-181) відповідачем надіслано на адресу суду пояснення на заяву про зменшення, у яких відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, додатково зазначаючи, що поданий Позивачем розрахунок заборгованості, до заяви про зменшення позовних вимог вважає недопустимим доказом оскільки є розбіжності із розрахунком заборгованості доданим до позовної заяви, а саме, з доданого розрахунку заборгованості до позовної заяви вбачається, що в період з 19.09.2013 відповідачем не було здійснено погашень за наданим кредитом, однак з розрахунку заборгованості доданого до заяви про зменшення позовних вимог починаючи з 19.09.2013 вбачається, що здійснювались сплати. Вважає, що подані розрахунки заборгованості Позивачем є неточними, що також впливає на суму заборгованості яку має намір стягнути Позивач.

02 червня 2021 року(а.с. 209- 216) від представника позивача ОСОБА_3 до суду поступила відповідь в якій позивач додатково зазначає, що перевищення розміру тіла кредиту над розміром кредитного ліміту є підключення відповідачем послуг за сервісом «Миттєва розстрочка». Скориставшись даною послугою, відповідач «обнулив» свою заборгованість за використаний кредитний ліміт, а саме встановлений кредитний ліміт став доступний до використання Відповідачем, однак скориставшись даною послугою, у відповідача виникло зобов`язання в рамках сервісу «Миттєва розстрочка», зі здійсненням регулярних платежів для погашення перенесеної заборгованості. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.

Разом із Відповіддю долучено клопотання (а.с. 218) від представника позивача Меркулової В.В. про продовження строку ена подання відповіді, у зв`язку із поширенням короно вірусної хвороби.

02 червня 2021 року (а.с. 196-203) від представника позивача ОСОБА_3 до суду поступили заперечення на додаткові пояснення, заперечення в яких аналогічні, запереченням викладеним в відповіді від 26 травня 2021 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання, в якому підтримує позовні вимоги в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує та просить суд розглядати справу у його відсутності.

У зв`язку із цим на думку суду є можливим заслухати справу на підставі наявних доказів без присутності представника позивача.

Представник відповідача адвокат Юхман Я.В. в судовому засіданні щодо позовних вимог позивача заперечив, вважає позовну заяву безпідставною, а позовні вимоги таким що не підлягають задоволення.

Надав пояснення аналогічні викладеним у раніше поданих документах.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд доходить висновку.

Судом встановлено, що 03.14.2012 між позивачем АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, згідно умов якого відповідачу видається кредитна карта, встановлюється кредитний ліміт за платіжною карткою та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті www.privatbank.ua.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 09.02.2021 становить- 29342,92 грн., яка складається з наступного: 27511,86 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 1831,06 грн. заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Як вбачається з матеріалів справи, у Анкеті-заяві містяться лише анкетні дані відповідача та волевиявлення останньої на отримання кредитної картки. Відповідно до п.2.1.1.1. Витягу з Умов та правил надання банківських послуг, наданих Позивачем, банк у разі прийняття позитивного рішення випускає клієнту картку на підставі Заяви. Разом з тим, з копії Анкети-заяви неможливо встановити, яке саме рішення було прийнято банком та тип банківської картки, яку отримала відповідач: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD», у разі її отримання, а, отже, і відсоткову ставку за користування кредитом, яка безпосередньо залежить від типу банківської картки.

За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістомстатті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 03.04.2012, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомлений і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Так, при розгляді вказаної справи суд застосовує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 в справі №342/180/17.

Зокрема, у такому судовому рішенні зазначено, що без наданих АТ КБ «Приватбанк» підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових Умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 (провадження № 14-13цс19), обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За таких обставин, вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по процентам за користування кредитом, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині у зв`язку з їх безпідставністю через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів».

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 (провадження № 14-13цс19), з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками, відмовивши у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 03.04.2012 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Що до тіла кредиту у сумі 25511,86 грн., згідно Розрахунку заборгованості за договором № б/н від 03.04.2012р….», у графі «Сума коштів внесених клієнтом на погашення заборгованості» згідно даного розділу загальна сума сплачених відповідачкою коштів становить 55 958,38 грн., з врахуванням неправомірності стягнення з відповідача ОСОБА_1 відсотків, неустойки, пені та штрафів, суд приходить до висновку, що сума сплачених ОСОБА_1 коштів суттєво перевищує заявлену суму заборгованості по тілу кредиту.

Також суд звертає увагу, що подані Позивачем розрахунки заборгованості, станом на 21.09.2020 та станом на 09.02.2021 в графі «сума погашень за наданим кредитом» містять розбіжності, що свідчить про те, що Позивачем не надано беспірні докази, щодо заборгованості Відповідача.

Відповідно до положень ст.263 ЦПК України, а також з урахуванням абз. 4 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України

Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, повинні відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи із вищенаведеного, після всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи, викладені позивачем у позовній заяві, обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, доводи є достовірними, обґрунтованими, підтверджені письмовими доказами, та сумніву у суду не викликають. Таким чином, доводи позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Суд виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, приходить до висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.

На підставі викладеного та керуючись:

ст. ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України,

ст.ст. 10, 12, 76-81, 131, 141, 258, 263, 265, 266, 280, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд м. Львова.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса в особи відсутня.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України -

http://sh.lv.court.gov.ua/sud1328/.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Повний текст рішення складено 12 серпня 2021 року.

Суддя О. Ф. Федорова