Рішення № 98979763, 27.07.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 27.07.2021

Справа № 334/3856/21

Провадження № 2/334/2917/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2021 року місто Запоріжжя

Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі

головуючого-судді Коломаренко К.А.

за участю секретаря Фарзаєвої К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

03 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Запорізької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданий Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції від 24.01.2015 року.

Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ А з прибудовою, літ.а1, загальною площею 61,0 м2, житловий будинок 35,6 м2, гараж, літ. Д, з оглядовою ямою в літ. Д; літня кухня, літ.Е; сарай, літ. Ж, погріб під літ. Ж літ.пг; душ, літ. 3; вбиральня, літ. К; навіс, літ. Л; водопровід №2; водопровід №2; ворота №5; паркан №6; зливні ями №7,8; замощення І, розташований на земельній ділянці, загальною площею 700 м2.

Після смерті ОСОБА_2 , його дружина, ОСОБА_3 (свідоцтво про одруження № НОМЕР_2 ), фактично прийняла спадщину, адже на момент смерті чоловіка була прописана та фактично проживала разом з спадкодавцем АДРЕСА_1 . Проте, до нотаріальної контори ОСОБА_3 так і не звернулась. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12.03:2021 року.

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 є діти, а саме ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_4 . Після смерті ОСОБА_3 , її донька ОСОБА_1 , звернулась з заявою до Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Банковської Юлії Василівни про прийняття спадщини за законом після померлої матері. ОСОБА_4 подав до нотаріуса заяву про відмову від прийняття спадщини. Отже, єдиним спадкоємцем за законом залишилась ОСОБА_1 .

12.03.2021 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Банковською Юлією Василівною було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій № 126/02-31. Відповідно до вказаної постанови нотаріусом було встановлено, що ОСОБА_3 прийняла спадщину після свого чоловіка ОСОБА_2 , але не оформила своїх спадкових прав. Нотаріусом було проведено перевірку та отримано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, де зазначено, що державна реєстрація права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 відсутня.

Посилається на те, що право власності ОСОБА_2 на будинок підтверджується тим, що 28 серпня 1961 році на підставі рішення виконавчого комітету Вехньохортицької селищної Ради депутатів трудящих Верхньохортицького району, Запорізької області з ОСОБА_2 було підписано договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку, посвідчений Другою Запорізькою державною нотаріальною конторою 02.10.1961 року за реєстровим № 7600. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_2 була надана земельна ділянка для побудови житлового будинку, який буде експлуатуватись останнім після повного будівництва. Будинок було введено в експлуатацію у лютому 1968 році. Після будівництва вказаного будинку у ньому були прописані усі члени сім`ї ОСОБА_2 . Хоча ОСОБА_2 не отримав повний перелік документів, які б підтверджували право власності на нього, вказане право виникло на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку та прийняття готового будинку в експлуатацію БТІ.

Проте вирішити дане питання в позасудовому порядку у неї не має змоги, тому вона змушена звернутися до суду.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 08.06.2021 року відкрито провадження по справі, постановлено розглянути справу в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 05.07.2021 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Приладишева Н.Г. позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні вирішення спору поклала на розсуд суду, зазначила, що вважає, що в технічному паспорті ОСОБА_2 був зазначений як користувач, а спадкоємці спадкують ті права, які належали спадкодавцеві, просить рішення прийняти відповідно до вимог чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено,що доказами є будь-які дані,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи,та інших обставин,які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, що на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності з числом кімнат від однієї до п`яти включно від 28.08.1961 року, посвідченого 02.09.1961 державним нотаріусом Другої Запорізької державної нотаріальної контори за реєстровим номером 7600, ОСОБА_2 на підставі Рішення виконкому Верхньохортицької селищної Ради депутатів трудящих Верхньохортицького району від 14.04.1959 №12, передано у безстрокове користування земельну ділянку площею 700 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 (після перейменування 30.07.1970 року АДРЕСА_3 ), для будівництва житлового будинку, господарських споруд (а.с. 24-27; 58-60).

Згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вказаний будинок побудовано у 1961 році, господарські будівлі на земельній ділянці побудовані у період з 1961 по 1991 роки, у 2019 році (а.с. 17-22). Згідно п. 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Згідно листа ТОВ «Запорізьке МБТІ» від 23.10.2019 вих №10370 повідомляє, що в матеріалах інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомості за адресою АДРЕСА_2 документів, які підтверджують реєстрацію права власності на зазначений об`єкт нерухомості, не міститься (а.с. 57 зворот).

Статтею 41 Конституцією України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення" (втратила чинність).

Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Отже, будинки, які побудовані до 1992 року не підлягають введенню в експлуатацію, не належать до самочинного будівництва і документом, який підтверджує відповідність його будівельним нормам, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 623/214/17 та постанові від 15.01.2021 року по справі №1540/3952/18.

Враховуючи викладене, житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з надвірними спорудами, побудованими до 1992 року, а саме житловий будинок літ. А. з прибудовою літ. а1, загальною площею 61,0 кв.м., житловою площею 35,6 кв.м., гараж літ. Д з оглядовою ямою в літ. Д, літня кухня літ. Е, сарай літ. Ж, погріб під літ Ж літ пг, душ літ. З, вбиральня літ. К, водопровід №2, ворота №5, паркан №6, зливна яма №7, замощення І, належали ОСОБА_2 .

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 24.01.2015 року вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 55).

Після його смерті спадщину прийняла його дружина ОСОБА_3 , з якою він одружився 09.08.1958 року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 від 09.08.1958 року (а.с. 12), оскільки згідно довідки № 04-07/3/19115 від 18.10.2019 року, виданої Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради на день смерті ОСОБА_2 остання була зареєстрована та проживала разом з ним і вступила в управління та володіння спадковим майном (а.с. 56, зворот).

Позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 (а.с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 06.04.2019 року (а.с. 53, зворот).

Після її смерті відкрилася спадщина на майно у вигляді грошових вкладів в банках, автомобілю, земельної ділянки, за адресою АДРЕСА_1 та житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .

У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 (як спадкоємець за законом першої черги) звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Банковської Ю.В. із заявою про прийняття спадщини, в результаті чого заведено спадкову справу № 97/2019, що підтверджується копією спадкової справи, яка була надіслана на адресу суду приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Банковською Ю.В. (а.с. 52-65).

Інший спадкоємець (син спадкодавця) – ОСОБА_4 разом з померлою не проживав та заяв про прийняття спадщини не подавав.

Позивач ОСОБА_1 інше майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , отримала у спадщину, про що приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Банковською Ю.В. видані свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 62, 63, 64).

Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Банковської Ю.В. від 12.03.2021 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , так як так як відсутній оригінал правовстановлюючого документу на житловий будинок.

Згідно копії технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями від 04.12.2019 року вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 розташовані житловий будинок літ. А. з прибудовою літ. а1, загальною площею 61,0 кв.м., житловою площею 35,6 кв.м., гараж літ. Д з оглядовою ямою в літ. Д, літня кухня літ. Е, сарай літ. Ж, погріб під літ Ж літ пг, душ літ. З, вбиральня літ. К, навіс Л, водопровід №2, ворота №5, паркан №6, зливна яма №7,№8, замощення І.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

В розумінні ст. ст. 1268, 1269 ЦК України прийняття спадщини допускається або через подання заяви про її прийняття у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини або внаслідок проживання зі спадкоємцем на час відкриття спадщини.

Враховуючи вищевикладене в судовому засіданні встановлено, що позивач є спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 , яка успадкувала право на житловий будинок після смерті ОСОБА_2 , але не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу.

Разом з тим, позивач просить визнати за нею право власності на житловий будинок літ. А. з прибудовою літ. а1, загальною площею 61,0 кв.м., житловою площею 35,6 кв.м., гараж літ. Д з оглядовою ямою в літ. Д, літня кухня літ. Е, сарай літ. Ж, погріб під літ Ж літ пг, душ літ. З, вбиральня літ. К, навіс Л, водопровід №2, ворота №5, паркан №6, зливна яма №7,№8, замощення І, проте , як вбачається з копії технічного паспорту навіс літ. Л, зливна яма №8, були побудовані в 2019 році, а отже до складу спадкового майна не входили, в зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1217, 1218, 1235, 1261, 1268, 1269 ЦК України, ст. ст. 81, 89, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. А. з прибудовою літ. а1, загальною площею 61,0 кв.м., житловою площею 35,6 кв.м., гараж літ. Д з оглядовою ямою в літ. Д, літню кухню літ. Е, сарай літ. Ж, погріб під літ Ж літ пг, душ літ. З, вбиральню літ. К, водопровід №2, ворота №5, паркан №6, зливну яму №7, замощення І, розташовані на земельній ділянці площею 700 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя: Коломаренко К. А.