Рішення № 98979641, 02.08.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/6248/20

2/310/389/21

РІШЕННЯ

Іменем України

02 серпня 2021 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Дністрян О.М.,

при секретарі Герасимовій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В с т а н о в и в :

АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 13.11.2008 року ОСОБА_2 підписала заяву б/н з метою отримання банківських послуг, та відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, та для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 5000,00 грн. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 3.2, 3.3 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору надав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. ОСОБА_2 належним чином не виконує взятих на себе зобов`язань, в зв`язку із чим станом на 15.07.2020 року має заборгованість в розмірі 47001,27 грн., яка складається із наступного: 7366,00 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 2647,88 грн. – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 36987,39 грн. – нарахованя пеня. Просили стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в розмірі 47001,27 грн.

Ухвалою суду від 10.09.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Представником відповідача – адвокатом Линник С.В. подано відзив на позовну заяву, в якій вважала, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки, на її думку, з наданого розрахунку заборгованості не вбачається, яким саме чином було здійснено розрахунок пені по договору, на яку суму нараховувалась пеня та якими пунктами договору це передбачено, наданий банком розрахунок не оформлений належним чином, так як не містить посади, прізвища та підпису особи, яка склала даний розрахунок та підтвердження права на його засвідчення, хоча наявний підпис, тому даний документ не є письмовим доказом в розумінні ст. 76 ЦПК України та не може враховуватися судом при винесенні рішення по справі. Крім того, у заві, підписаній позичальником, відсутні умови договору про встановлення

відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджуються вказаних обставин. Також зазначила, що банк на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки. Вважає, що оскільки позивач в 2017 році звернувся до відповідача з вимогою про дострокове погашення кредиту, він змінив строки повернення кредиту, які було передбачені кредитним договором, водночас сам кредитний договір припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту, отже кредитні правовідносини між позивачем та відповідачем станом на даний час повністю припинені, а тому заявлені позовні вимоги щодо будь-яких платежів після 28.12.2017р. є безпідставними та такими, що порушують норми діючого законодавства України, а також законні права та інтереси відповідача. Просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представником позивача ОСОБА_3 подано відповідь на відзив, в якій зазначила, що між сторонами були здійснені всі необхідні дії, для придбання, припинення або зміни цивільних прав а обов`язків, що за змістом ч.1 ст. 202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заяви, Умови, Правила та Тарифи, з якими позичальник ознайомлений,про що свідчить підпис в Заяві. Крім того, відповідачем була також підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитка «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». Тобто при укладенні договору сторонами були обговорені усі істотні умови. Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Банком надано до суду виписку з карткового рахунку, де прослідковується, що відповідачці було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором, виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача та виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Зазначила, що розрахунок заборгованості підписаний представником АТ КБ «ПриватБанк». Підпис позичальника на кредитному договорі свідчить про те, що позичальнику добре були відомі та цілком зрозумілі всі умови цього Договору і він вважає їх справедливими по відношенню до себе, під час підписання договору відповідача влаштовували умови вищевказаного договору про що свідчить його підпис. Умовами та Правила надання банківських послуг встановлено, що клієнт доручає банку списувати кошти з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, у межах сум, що підлягають сплаті банку за договором, у разі настання термінів платежів, а також списувати кошти з картрахунка у разі настання термінів платежів за іншими договорами клієнта у розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), у межах платіжного ліміту картрахунка. Тобто при нарахуванні банком процентів, комісій, пені і не внесення коштів клієнтом на погашення цієї заборгованості, банк має право здійснити списання даної заборгованості за рахунок кредитного ліміту. Вважає, що відповідач навмисно, або з необачності ототожнює поняття «повідомлення про наявну заборгованість» та «вимога відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України», та безпідставно посилається на повідомлення банку про наявну заборгованість в 2017 році. Станом на сьогоднішній день за договором рахується заборгованість, відповідачем не надані докази належного виконання кредитного договору. У зв`язку з тим, що банк не змінював строк повернення в розумінні ЦК України, то строк звернення до відповідача не минув. Крім того, строк дії картки, виданої відповідачу 09.2018, позивач же звернувся до суду з позовом 27.08.2020, до спливу строку позовної давності. Просили задовольнити позовні вимоги.

Представником відповідача – адвокатом Линник С.В. подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначила, що позивач не надає жодних доказів, що б підтверджували повідомлення відповідач по справі про вказані зміни та доповнення. Зазначила, що позивач звертався до відповідача з вимогою про дострокове погашення заборгованості по договору, що підтверджується повідомленням-вимогою, в якому зазначено, що заборгованість потрібно повернути в строк до 28.12.2017 року, таким чином позивач змінив строки повернення кредиту, які було передбачені кредитним договором, водночас сам договір припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту. Також позивачем не надано доказів того, що відповідач мала можливість самостійно ознайомитися зі змінами тарифів, а також іншими умовами обслуговування карткового рахунку. Вважає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів отримання відповідачем кредитних карток, а також зміни розміру встановленого на картковий рахунок кредитного ліміту, оскільки надані довідки не містять обов`язкових реквізитів такого документу, крім того в цих довідках відсутнє посилання на анкету-заяву, підписану відповідачем. Також з наданого розрахунку не вбачається, яким саме чином було здійснено розрахунок пені по договору, на яку суму нараховувалась пеня та якими пунктами договору це передбачено.

Представником позивача надані письмові пояснення, в яких просили задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. В матеріалах справи є клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача – адвокат Линник С.В. до початку розгляду справи подала заяву про розгляд справи за її відсутності, в задоволенні позову просила відмовити з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на позов.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до укладеного з ПАТ КБ «Приватбанк» договору б\н від 13.11.2008 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 5000,00 грн.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 3.2, 3.3 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору надав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та «Тарифами Банку», складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

13.11.2008 р. відповідачем також була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». В цій же довідці відповідач підтвердив, що «З фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений».

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість відповідача за вказаним

кредитом станом на 15.07.2020 року становить 47001,27 грн., яка складається із наступного: 7366,00 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 2647,88 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 36987,39 грн. – нарахована пеня.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, вимог Цивільного кодексу України, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свої зобов`язання і на підставі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В судовому засіданні було встановлено, що зобов`язання ОСОБА_2 виконувалися не належним чином та не регулярно, чим істотно були порушені умови кредитного договору.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги невиконання зобов`язань відповідачем за кредитним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 7366,00 грн. та 2647,88 – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.

Щодо клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин, початок перебігу позовної давності пов`язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов`язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів. Така позиція висловлена Верховним Судом України в постанові № 6-116цс13 від 06 листопада 2013 року.

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

З цього приводу Великою Палатою Верховного Суду була висловлена правова позиція (постанова від 28.03.2018 року № 444/9519/12), відповідно до якої, якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

З виписки по кредитному договору б/н від 13.11.2008 року станом 16.07.2020р. встановлено, що відповідачкою було здійснено останній платіж за кредитним договором 24.01.2018 року ( а.с.18 – звор.бік), тобто з цього часу позивачу стало відомо про порушення умов договору і з цього часу має відраховуватися строк позовної давності.

Дата відправки позову до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області 20.08.2020 (а.с.50).

За таких підстав суд вважає,що позивачем до вказаних вимог строк позовної давності не пропущено.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача про зміну строків повернення кредиту вимогою позивача про дострокове погашення заборгованості по договору, оскільки з наданого відповідачкою повідомлення «ПриватБанк» (а.с.75) про загальний розмір її поточної заборгованості станом на 20.12.2017р. не є вимогою про дострокове повернення коштів.

Крім того, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» просив стягнути з відповідачки пеню в розмірі 36987,39 грн., однак суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Умовами кредитного договору від 13 листопада 2008 року № б/н, а саме, у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом та строків повернення кредиту, внаслідок чого позичальник зобов`язаний сплатити банку ПЕНЮ = пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = (базова процентна ставка за договором) / 30, - нараховується за кожен день прострочення кредиту, а пеня (2) = 1 % від заборгованості, але не менше 10,00 грн./2дол. в місяць, - нараховується 1 раз в місяць при наявності прострочення за кредитом або процентам 5 і більше днів при утворенні простроченої заборгованості на суму від 50,00 грн./10дол..

Виходячи з вимог ст..ст. 549, 550, 551 ЦК України пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто, неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно з ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установленими ст.ст. 253-255 цього Кодексу, від дня порушення грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок викладено у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), 04 липня 2018 року (справа № 310/11534/13-ц, провадження № 14-154цс18).

Враховуючи, що до вимог про стягнення пені підлягає застосуванню позовна давність строком в один рік, пеня може бути нарахована за один рік до звернення з даним позовом та становить 4247,56 грн, яка і підлягає стягненню.

За таких підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, з відповідачки підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 14261,44 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 7366,00 грн., за відсотками – 2647,88 грн., пеня – 4247,56 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог в розмірі в розмірі 637,75 грн. (2102,00 х 30,34%).

Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 18, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд -

Суддя Бердянського міськрайонного суду

Запорізької області О. М. Дністрян