Рішення № 98978073, 13.08.2021, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/3457/21

Провадження № 2/279/1464/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2021 року м.Коростень Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Недашківської Л.А., з секретарем Подвисоцькою Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №279/3457/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду,

В С Т А Н О В И В:

Позивач в особі представника адвоката Філіна Е.В. звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що 16.05.2019 року під час проведення огляду місця події в період часу з 12.12 год. по 13.06 год. було оглянуто місце події, а саме: ділянка місцевості, яка розташована за адресою:м.Коростень вул.Грушевського,5 під час якого було виявлено та вилучено: автомобіль марки "Volkswagen Transporter T4" реєстраційний номер НОМЕР_1 , жовтого кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 , який містить на собі слідову інформацію й можуть бути речовими доказами у кримінальному провадженні.

17.05.2019 року слідчим СВ Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області були внесені відомості до ЄРДР за №12019060060000642 за ознаками злочину, передбаченого ст. 290 КК України.

Відповідно до ухвали Коростенського міськрайонного суду від 21.05.2019 року накладено арешт на автомобіль марки "Volkswagen Transporter T4" реєстраційний номер НОМЕР_1 , жовтого кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 з забороною розпоряджатися вказаним майном.

За результатами досудового розслідування 17.05.2020 року слідчим Коростенського ВП прийнято рішення про закриття вказаного кримінального провадження на підставі абз.14 ч.1 ст.284 КПК України, що свідчить про перебування позивача під кримінальним переслідуванням без відповідної правової підстави.

Зокрема ухвалою Коростенського міськрайонного суду від 21.12.2019 року накладений арешт на вищезазначене було скасовано.

У зв`язку з такими переслідуваннями з боку правоохоронних органів, які згодом закрили кримінальне провадження відносно позивача, останній зазнав душевних переживань, втратив авторитет серед оточення, зазнав надзвичайного впливу, що привів до глобальної зміни його життєвого укладу та завдав йому значних страждань.

Просить стягнути з Державного казначейства України за рахунок державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на його користь відшкодування моральної шкоди, а саме: 250 000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 30 000 грн.

30.06.2021 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження та встановлено відповідачам строк для подачі відзиву на позов та подання письмових та електронних доказів щодо заперечення проти позову. Ухвала про відкриття провадження, копія позовної заяви з додатком отримано відповідачем 06.07.2021 року, відзив на позов та інших заяв не подав.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наступне.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Під час розгляду справи судом встановлені такі обставини.

17.05.2019 слідчим СВ Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області були внесені відомості до ЄРДР №12019060060000642 за ознаками злочину, передбаченого ст.290 КК України.

Ухвалою від 21.05.2019 року було накладено арешт на автомобіль марки "Volkswagen Transporter T4" реєстраційний номер НОМЕР_1 , жовтого кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 .

Постановою слідчого від 17.05.2020 року було прийнято рішення про закриття вказаного кримінального провадження на підставі абз.14 ч.1 ст.284 КПК України.

21.12.2020 року ухвалою слідчого судді Коростенського міськрайонного суду арешт на вищезазначене майно було скасовано в зв`язку з тим, що 17.05.2020 року провадження закрито за закінченням строків розслідування.

Відповідно до положенням ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист у суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин 1,2,3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Згідно з частинами 1,2,7 ст.1176 ЦК України, які передбачають спеціальні підстави для відшкодування шкоди, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Пунктом 2 ст.2 Закону № 266/94 передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з п. 5 ст. 3 Закону № 266/94, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема моральна шкода.

На підставі абзаців 5, 6 ст. 4 Закону № 266/94, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Статтею 13 Закону № 266/94 передбачено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Як роз`яснено у пункті 3 постанови пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

На підставі аналізу наведених норм законодавства можна дійти висновку, що незаконне накладення арешту на майно у кримінальному провадженні з подальшим закриттям справи у зв`язку із відсутність події чи складу кримінального правопорушення може бути юридичною підставою для відшкодування моральної шкоди.

Факт заподіяння шкоди доводить позивач, який повинен в підтвердження своїх доводів про заподіяння йому моральної шкоди надати докази застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, здоров`я і відновлення стосунків з оточуючими людьми тощо.

Проте, фактичною підставою для відшкодування моральної шкоди у такому випадку є доведення: 1) факту її завдання, що полягає у порушенні чи обмеженні прав особи, яке потягло за собою моральні втрати у вигляді страждань, зміни звичного способу життя чи інших негативних наслідків; 2) протиправність поведінки заподіювача шкоди; 3) причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою і наслідками.

В обґрунтування поданого позову позивач посилається на те, що зазнав моральних страждань через накладення арешту на автомобіль.

Суду не було надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач зазнав моральних страждань через накладення арешту на автомобіль.

Суд приходить до висновку, що позивачем не доведено доказами обставини, які підтверджують незаконність дій та факт спричинення їй моральної шкоди саме в результаті незаконності дій органів поліції та прокуратури, а тому відсутні підстави для відшкодування їй моральної шкоди з боку держави.

Також, під час розгляду справи суду не було надано доказів того, що позивач особисто зазнав негативного впливу з боку органу досудового розслідування, або особистих немайнових втрат, а тому у суду відсутні підстави вважати позивача таким, що зазнав моральної шкоди в розумінні статті 4 Закону № 266/94 та такою, що перебувала «під слідством» в розумінні статті 13 Закону № 266/94.

Що стосується стягнення витрат на користь позивача за професійну правничу допомогу то суд виходить з наступного: Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» п. 47, 48 також роз`яснено, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013). Витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у статті 133, статтях 137, 141 ЦПК України. Витрати на правничу допомогу, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У Постанові Верховного Суду від 16.04.2020р. по справі № 727/4597/19 колегією суддів зроблено висновки, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката та одночасно доходить висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанцію, довідку, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Отже, як випливає з вищевикладеної позиції Верховного Суду, видана адвокатом квитанція, довідка або інший документ, складений у довільній формі на підтвердження отримання від клієнта готівкових коштів за надання правової допомоги разом із договором про надання правової допомоги (актами виконаних робіт тощо) є належним доказом для підтвердження витрат учасника справи на професійну правничу допомогу.

При цьому, суд звертає увагу на той факт, що згідно п.4.1 до Договору про надання правової допомоги від 09.06.2021 року, що за послуги надані адвокатським бюром, які надаються клієнту зазначена сума гонорара у розмірі 30 000,00 грн.

Однак, жодних реквізитів розрахункового рахунку Виконавця останній не містить.

Більш того, до матеріалів справи ненадано будь-яких доказів які б свідчили про оплату послуг на правову допомогу ОСОБА_1 .

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

Таким чином, з викладеного вбачається, що витрати на правову допомогу повинні підтверджуватися будь-яким документом, в тому числі, виданого самим адвокатом і лише за його наявності, разом із договором про надання правової допомоги та актом приймання - передачі вказаних послуг можна сподіватися на відшкодування таких витрат.

Однак, не дивлячись на вище викладене, позивачем не надано доказів сплати коштів адвокату в сумі 30 000,00 грн.

З огляду на викладене, суд вважає, що в задоволенні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що стороною позивача не надано суду належних доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу позову, а відтак суд приходить до висновку, що вимоги позову є безпідставними та необґрунтованими, оскільки жодних доказів на підтвердження заявлених вимог не надано, завдання позивачу моральної шкоди та понесених ним витрат на правову допомогу не було доведено, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 206, 247, 263-265, 268 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано .

Сторони:

Позивач – ОСОБА_1 , місце знаходження: АДРЕСА_1 РНОКПП або ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Відповідач – Державна казначейська служба України, місце проживання: 01601, Київ, вул.Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 37567646.

Суддя Недашківська Л.А.

копія згідно з оригіналом