Рішення № 98978002, 03.08.2021, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/6259/21

Категорія 38

2/295/1985/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2021 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Воробйова Т.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін

цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 18500,45 грн.

Обґрунтовано позов тим, що відповідач ОСОБА_1 звернулась до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву від 11.04.2006, відповідно до якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому збільшувався. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконувала, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка відповідачем у добровільному порядку не погашена.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 03.06.2021 відкрито провадження за даним позовом у справі №295/6259/21, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Відповідач копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з матеріалами позовної заяви отримала 15.06.2021, що підтверджується змістом рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

19.07.2021 до суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, яке ухвалою суду від 23.07.2021 залишено без задоволення.

19.07.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву. При вирішенні питання про прийняття відзиву, суддею встановлено наступне.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 03.06.2021 встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі для подачі відзиву на позов та надання доказів в обґрунтування заперечень, якщо такі докази не надані позивачем.

Як зазначалося вище, копію ухвали про відкриття провадження у справі від 03.06.2021 разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів, відповідач отримала 15.06.2021.

Отже, строк для подачі відзиву закінчився 30.06.2021. Відзив на позовну заяву відповідач подала до суду 19.07.2021, тобто з пропуском строку, встановленого для подання відзиву.

За приписами ч.1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

До відзиву відповідач долучила клопотання про поновлення строку для подання відзиву, однак дане клопотання відповідачем не підписане, отже суд не може прийняти його до розгляду.

Разом з тим, оскільки розгляд справи визначено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з метою дотримання засад змагальності сторін та реалізації процесуальних прав відповідача, суд вважає за доцільне прийняти відзив та долучити його до матеріалів справи.

У відзиві відповідач вказала, що позов не визнає. Заперечення проти позову відповідач обґрунтовує тим, що у анкеті заяві, яка додана до позовної заяви, та яка підписана ОСОБА_1 , відсутні будь-які відомості про обраний вид банківської картки, бажаний кредитний ліміт, розмір відсотків, який сплачується позичальником за користування кредитом, порядок нарахування пені та штрафів.

Відповідач вважає, що надані позивачем докази не підтверджують погоджених сторонами договору умов кредитування, оскільки наведені позивачем Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, витяг з Тарифів обслуговування позичальником не підписані, тому їх не можна вважати частиною кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви. Надані позивачем документи не містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування розуміла відповідач, була ознайомлена і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Відповідач у відзиві стверджує, що у неї відсутня заборгованість за кредитом, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості та її розміру.

Посилаючись на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Разом з відзивом відповідач також подала до суду клопотання про витребування доказів, у якому просить витребування у АТ КБ «Приватбанк» оригінали заяви ОСОБА_1 від 11.04.2006; Умов та правил надання банківських послуг; довідки про умови кредитування, які складають договір між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» кредитний договір; оригінал договору, укладений між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 11.04.2006.

Згідно з ч. 1,2 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

У позовній заяві зазначено, що відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ "Приватбанк", які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, формулярами та стандартними формами є саме Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи.

Отже, договір між позивачем та відповідачем було укладено шляхом приєднання відповідача до формулярів та стандартних форм, отже клопотання відповідача про витребування оригіналу договору, укладеного між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 11.04.2006, є необґрунтованим.

Також, відповідно до заяви відповідача від 11.04.2006, вона виразила свою згоду на те, що ця заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Отже, довідка про умови кредитування, як складова договору між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк», відсутня. Разом з тим, у позовній заяві позивачем зазначено, що до позову додано оригінал довідки про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Крім того, у клопотанні відповідача не зазначено обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що докази, які просить витребувати відповідач, наявні у позивача; вжиті відповідачем заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

На підставі вищевикладеного, оскільки відповідачем у клопотанні не обґрунтовано, які обставини можуть підтвердити або спростувати докази, які вона просить витребувати у позивача; не доведено, що такі докази наявні у позивача у письмовому вигляді та що відповідачем вживалися заходи для отримання цих доказів самостійно та не надано докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів, суд вважає клопотання про витребування доказів необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом та направив до суду відповідь на відзив.

З огляду на те, що клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ухвало суду залишено без задоволення, згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Відповідач ОСОБА_1 звернулась до акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету від 11.04.2006, у якій сторонами погоджено вид кредитної картки «Універсальна», кредитний ліміт у сумі 1600,00 грн, базову відсоткову ставку за кредитним лімітом у розмірі 3,0% на місяць, термін дії кредитного ліміту, який збігається з терміном дії кредитної картки.

У заяві від 11.04.2006 відповідач виразила свою згоду на те, що ця заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що відповідачу надавались у користування кредитні картки: № НОМЕР_1 зі строком дії до березня 2015 року, № НОМЕР_2 зі строком дії до квітня 2015 року; № НОМЕР_3 зі строком дії до березня 2018 року; № НОМЕР_4 зі строком дії до березня 2022 року.

Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , 18.06.2006 був встановлений кредитний ліміт в розмірі 1600,00 грн, який 30.01.2020 був збільшений до 22000,00 грн та 05.11.2020 був зменшений до 0,00.

Також, з виписки по договору видно, що ОСОБА_1 регулярно використовувала кредитну карту для зняття готівки, оплати товарів та послуг, востаннє користування кредитною карткою відбулося 01.05.2021 шляхом зарахування переказу у сумі 400,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як зазначено вище, відповідач підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, на підставі якої отримала кредитну картку.

Відповідно до вказаної заяви відповідач погодила, що вона разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.

У заяві позичальника ОСОБА_1 , сторонами погоджено умови договору про встановлення кредитного ліміту та базову відсоткову ставну у розмірі 3% на місяць.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту та заборгованість за простроченими відсотками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 11.04.2006, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємну частину спірного договору.

Водночас, надані позивачем Умови та правила банківських послуг ОСОБА_1 не підписані, а відтак відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 342/180/17, з огляду на їх мінливий характер, такі Умови та Правила не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін.

Позивач стверджує, що зобов`язань за договором б/н від 11.04.2006 з погашення заборгованості за кредитом ОСОБА_1 належним чином не виконала, внаслідок чого у неї станом на 12.05.2021 виникла заборгованість за вказаним договором у розмірі 18500,45 грн, яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 17659,17 грн та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 841,28 грн.

У свою чергу, відповідач у відзиві стверджує, що заборгованість перед позивачем у неї відсутня.

Проте, з наданого розрахунку вбачається, що заборгованість по тілу кредиту сумі 17659,17 грн, окрім безпосередньо витрачених відповідачем сум позики, формувалася також шляхом погашення за рахунок кредитних коштів нарахованих банком щомісячних відсотків, що призводило до збільшення заборгованості по тілу кредиту на таку суму відсотків, що відповідно збільшувало базу нарахування самих відсотків.

Суд вважає, що позивачем необґрунтовано включено до тіла кредиту відсотки, погашені за рахунок кредиту, які сформовані за період з 01.07.2015 по 01.03.2020, тому, з урахуванням розрахунку позивача, заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 0,00 грн, виходячи з того, що сума відсотків, погашених за рахунок кредиту становить 31446,72 грн, а заявлена до стягнення заборгованість за простроченим тілом кредиту - 17659,17 грн.

Крім того, як видно зі змісту згаданого розрахунку заборгованості, у період з 01.04.2015 по 31.05.2015 та з 15.11.2016 по 12.05.2021 відсотки нараховувались у розмірі 3,5% на місяць, у той час, як сторонами погоджена відсоткова ставка у розмірі 3% на місяць.

Також з розрахунку заборгованості видно, що у період з 18.06.2015 по 01.05.2021 відповідач регулярно вносила кошти на погашення заборгованості, які банк враховував на погашення, у тому числі, відсотків, які були нараховані за збільшеною відсотковою ставкою. Крім того, встановити суму фактично отриманих коштів відповідачем у кожний конкретний період та який саме розмір боргу по тілу кредиту є базою нарахування заборгованості, у зв`язку з невиконанням умов, що передбачені в анкеті-заяві, з наданих позивачем доказів неможливо.

У той час, розрахунку заборгованості за простроченими відсотками з розрахунку 3% на місяць за весь період їх нарахування, банк до суду не надав, тому суд позбавлений можливості встановити наявність у позивача заборгованості за своєчасно несплаченими відсотками, які б були нараховані відповідно до укладеного між сторонами договору.

Однією з засад цивільного судочинства є його диспозитивність. Так, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 8 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

В силу приписів ч.1 ст.84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного, оскільки матеріалами справи спростовано наявність у відповідача заборгованості за тілом кредиту, належних доказів щодо нявності у позивача заборгованості за відсотками та їх розміру позивач не надав, що є його обов`язком, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на відмову у задоволенні позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 289, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»; адреса реєстрації: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Суддя: Т.А. Воробйова