Рішення № 98977915, 04.06.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/6361/20

№ провадження 2/208/771/21

РІШЕННЯ

Іменем України

04 червня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Грищенко О.Л., представника позивача Сидорина І.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання неправомірними дії банку, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання неправомірними дії банку, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач посилається на те, що він є клієнтом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та мав відкриті рахунки, які обслуговуються платіжними картками.

Відповідно до вимог АТ КБ «ПриватБанк» позивач пройшов ідентифікацію та надав інформацію щодо джерела походження грошових коштів.

07.08.2020 р. АТ КБ «ПриватБанк» розблокував його картковий рахунок, і надав можливість користуватись власними коштами.

13.08.2020 р. АТ КБ «ПриватБанк» знов заблокував його карткові рахунки, позбавивши можливість користуватись власними коштами.

Співробітники банку усно запропонували позивачу надати додаткову інформацію, у тому числі і щодо з`ясування походження грошових коштів у третіх осіб за 2018-2019 р.

19.08.2020 р. позивач звернувся з заявою до Дніпродзержинської філії АТ КБ «Приватбанк» з проханням надати на його адресу письмовий запит з вичерпними вимогами, які банк вважає необхідним для розблокування його рахунків та не позбавляти його права вільно розпоряджатись коштами, крім того прохав закрити всі рахунки, як фізично та само зайнятої особи в АТ КБ «ПриватБанк», а грошові кошти перерахувати на його рахунок в іншому банку. Позивач отримав лист від позивача в якому просили зачекати відповіддю. Листом від 24.09.2020 р. АТ КБ «ПриватБанк» повідомив, що він не є політично значущою особою та маю надати інформацію стосовно 3-х осіб. Також АТ КБ «Приватбанк» додатково повідомив, що вимоги позивача щодо перерахування коштів та закриття рахунків виконано. Позивачем повторно направлено лист від 30.10.2020 р. з проханням закрити існуючи рахунки та перерахувати кошти. Від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла відповідь від 01.12.2020 р. в якому повідомив, що грошові кошти перераховані на вказані рахунки за вказаними реквізитами, а для закриття рахунків необхідно звернутись до відділення банку.

Позивач вважає, що відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбачено законом за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі. Сума протиправно не повернутих коштів за рахунком № НОМЕР_1 складає 18 118,58 грн. - строк неповернення коштів складає 90днів., так 18118,58 *3% від якої складає 543,56 грн, а загальна сума пені 48920,40 грн.(543,56 грн. *90 днів), за рахунком № НОМЕР_2 складає 2287,11 грн. строк повернення коштів складає 34 дні , так 2287,11*3% від якої складає 68,61 грн., що складає 2332,85 грн.(68,61 грн.*34 дня). Сума загальної пені складає 51 253,25 грн.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 позбавлений вільно користуватись власними коштами внаслідок протиправного блокування співробітниками банка, тому просить суд визнати незаконними дії Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в блокуванні рахунків № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , які обслуговуються платіжними картками, відкритих на його ім`я. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на його користь 51 253,25 грн. - пені.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав уточнену позовну заяву просив задовільнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав відзив на уточнену позовну заяву, в якій просив відмовити позивачу в повному обсязі.

Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, позивач ОСОБА_1 є клієнтом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та мав відкриті рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , які обслуговуються платіжними картками.

Відповідно до вимог АТ КБ «ПриватБанк» позивач пройшов ідентифікацію та надав інформацію щодо джерела походження грошових коштів.

07.08.2020 р. АТ КБ «ПриватБанк» розблокував його картковий рахунок, і надав можливість користуватись власними коштами.

13.08.2020 р. АТ КБ «ПриватБанк» знов заблокував його карткові рахунки, позбавивши можливість користуватись власними коштами.

Співробітники банку усно запропонували позивачу надати додаткову інформацію, у тому числі і щодо з`ясування походження грошових коштів у третіх осіб за 2018-2019 р.

19.08.2020 р. позивач звернувся з заявою до Дніпродзержинської філії АТ КБ «Приватбанк» з проханням надати на його адресу письмовий запит з вичерпними вимогами, які банк вважає необхідним для розблокування його рахунків та не позбавляти його права вільно розпоряджатись коштами, крім того прохав закрити всі рахунки, як фізично та само зайнятої особи в АТ КБ «ПриватБанк», а грошові кошти перерахувати на його рахунок в іншому банку. Позивач отримав лист від позивача в якому просили зачекати відповіддю. Листом від 24.09.2020 р. за № 20.1.0.0.0/7 -200819/4069 АТ КБ «ПриватБанк» повідомив, що ОСОБА_1 не є політично значущою особою та має надати інформацію стосовно 3-х осіб. Також АТ КБ «Приватбанк» додатково повідомив, що вимоги позивача щодо перерахування коштів та закриття рахунків виконано. Позивачем повторно направлено лист від 30.10.2020 р. з проханням закрити існуючи рахунки та перерахувати кошти. Від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла відповідь від 01.12.2020 р. за № 20.1.0.0.0/7 – 201105/12797 в якому повідомив, що грошові кошти перераховані на вказані рахунки за вказаними реквізитами, а для закриття рахунків необхідно звернутись до відділення банку.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Пунктом 1 ст.626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.1 ЗУ «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку (стаття 1066 ЦК України).

Згідно ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Відповідно до ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду, тому твердження позивача в частині визнання незаконним блокування платіжних карток знайшло своє підтвердження в судовому засіданні.

Таким чином дії відповідача щодо зупинення фінансових операцій за рахункам клієнта мають, зокрема відповідати всім вимогам Закону України « Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 р. у справі № 761/26293/16-ц висловила правову позицію та зазначила, що відповідно до частини 5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором , за кожен день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення позивачеві сплачує пеню у розмірі 3% вартості роботи(послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі 3% загальної вартості замовлень. Сплата виконавцем неустойки (пені) встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого належного виконання зобов`язання, не звільніє його від виконання прострочення зобов`язання в натурі.

Відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені у розмірі 3% від суми утриманих банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.

Ч.3 ст.509 та ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадами справедливості, добросовісності , розумності ,як складовим елементам конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України суд має право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір у тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через її неспівмірність із розміром основного зобов`язання.

Розмір заборгованості та штрафних санкцій (розмір неустойки), їх співмірність, обставини, які дають суду право застосувати або не застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України, є фактичними обставинами справи, встановлення яких судом відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 214 ЦПК України є обов`язковою умовою при розгляді справи та ухваленні судового рішення у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 4 вересня 2014 року (справа № 6-100цс14), ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Таким чином, суд може з власної ініціативи застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України до вимог про стягнення пені, за умови, що розмір нарахованої пені значно перевищує розмір збитків.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, що відповідно до вимог статті 79 ЦПК України.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає нараховану суму пені завищеною, такою, що не відповідає передбаченим п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ст. 627ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем.

Таким чином, з урахуванням положень ст. ст.3,509, 627 ЦК України та засад справедливості, добросовісності та розумності, слід зменшити розмір пені до суми у розмірі 20 451,43 грн., оскільки відповідач не повернув кошти у визначений термін, тому повинен нести матеріальну відповідальність за порушення основного зобов`язання.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір розмірі 840,80 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 121,319,551,626-627,1068,1074 ЦК України, ст. ст. 7, 19, 141, 175, 268, 272, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, ЗУ «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання неправомірними дії банку, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в блокуванні рахунків № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , які обслуговуються платіжними картками, відкритих на ім`я ОСОБА_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 20 451(двадцять тисяч чотириста п`ятдесят одна) грн. 43 коп. - пені.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір: 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

В іншій частині позовних вимог, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Згідно до п.п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Заводський районний суд м .Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Похваліта С. М.