Ухвала суду № 98976458, 13.08.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/14183/21

Провадження № 2-а/643/187/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2021 м. Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Новіченко Н.В., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків)

про оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якому просить суд:

- винести рішення про розблокування рахунку UA973052990000026200894124951, призначеного для виплати заробітної плати;

- зобов`язати державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Роянова Павла Олексійовича перерахувати виплати згідно нормами трудового законодавства (ст. 128 КЗпП та ст. 26 Закону про ОП), а також ст. 70 Закону № 1404 загальний розмір усіх відрахувань за усіма виконавчими документами не може перевищувати 50% від суми зарплати, що належить до виплати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що 21.07.2021 року державним виконавцем Рояновим П.О. були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження № 66156260, № 66156394, № 66151359, а 22.07.2021 року державним виконавцем винесені постанови про арешт коштів боржника. Про наявність виконавчих проваджень позивач обізнаний не був. На підставі прийнятих державним виконавцем постанов належний позивачу рахунок НОМЕР_1 у АТ КБ «Приватбанк» було заблоковано. Даний рахунок є виключно зарплатним, і відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» є рахунком зі спеціальним режимом використання, на який згідно чинного законодавства арешт не накладається.

Розглянувши позовну заяву з доданими до неї документами на предмет наявності правових підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Частиною 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд передбачено, що вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Кодексом адміністративного судочинства України.

Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, приписами статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.

Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Кодексу адміністративного судочинства України.

В даному випадку, подана позовна заява не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху з посиланням на положення статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно зі ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв`язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором. Іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, визначених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У позовній заяві позивач посилається на те, що 21.07.2021 року державним виконавцем Рояновим П.О. були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень № 66156260, № 66156394, № 66151359, а 22.07.2021 року державним виконавцем винесені постанови про арешт коштів боржника.

Проте, всупереч вимог ч. 4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем до адміністративного позову не надано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин, як і не зазначено про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Дані обставини є суттєвими, оскільки за відсутності вказаних доказів суд фактично на даній стадії позбавлений вирішити питання про підвідомчість даного позову.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- подання до суду доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: належних чином засвідчених копій постанов від 21.07.2021 про відкриття виконавчих проваджень № 66156260, № 66156394, № 66151359, постанов про арешт коштів боржника від 22.07.2021, винесених державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Рояновим Павлом Олексійовичем.

4. Роз`яснити позивачу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві ( п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.).

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Н.В. Новіченко