Ухвала суду № 98976437, 11.08.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/14160/17

Провадження № 1-кп/643/844/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2021 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Морозової О.Є.,

прокурора: Сук І.В.,

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисників: Куц Ю.В., Юшко Т.Г.,

Перекладача: Джикиа Медеа,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальних провадженнях, зареєстрованих в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12017220280001127 від 31.07.2017, № 12017220470005611 від 19.09.2017, № 12018220500001029 від 01.06.2018 за обвинуваченням

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Алчевськ Луганської області, офіційно не працевлаштованого, з середньою освітою, раніше судимого 20.07.2017 Великописарівським районним судом Сумської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3-х років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України строком на 2 роки, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Чхоруцку Зугдідського району, Грузія, громадянина Грузії, в силу ст. 89 КК України не судимого, офіційно не працевлаштованого, з середньою освітою, вдівця, маючого малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст.185 КК України,

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Хобі, Грузія, громадянина Грузії, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, в силу ст. 89 КК України не судимого, фактично мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

І. Історія провадження.

У провадженні Московського районного суду м. Харкова перебувають кримінальні провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Прокурором подано клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 .

Вказане клопотання мотивоване тим, що у сторони обвинувачення є підстави вважати, що можуть виникнути ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.

У судовому засіданні захисником Куц Ю.В. було заявлено клопотання про зменшення розміру альтернативного запобіжного заходу – застави.

ІІ. Позиції учасників судового засідання.

Прокурор у судовому засіданні підтримав подане клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 .

Захисник Куц Ю.В. у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечив, посилаючись на те, що прокурором при зверненні до суду з даним клопотанням не надано жодних доказів на підтвердження наявності ризиків, визначених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України. При цьому, захисник зазначив, що обвинувачений ОСОБА_2 вже тривалий час перебуває під вартою та заявив клопотання про зменшення розміру альтернативного запобіжного заходу – застави та просила суд задовольнити його.

Захисник Юшко Т.Г. у судовому засіданні також проти задоволення поданого прокурором клопотання заперечила, оскільки прокурором при зверненні до суду з даним клопотанням не надано жодних доказів на підтвердження наявності ризиків, визначених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України. Одночасно, підтримала клопотання захисника Куц Ю.В. про зменшення розміру альтернативного запобіжного заходу – застави.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення поданого прокурором клопотання заперечив, просив суд задовольнити клопотання захисника Куц Ю.В. про зменшення розміру застави.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проти задоволення клопотання прокурора також заперечували з підстав, вказаних захисниками. При цьому, підтримали клопотання захисника Куц Ю.В. про зменшення розміру альтернативного запобіжного заходу – застави.

Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання захисника Куц Ю.В. про зменшення розміру застави, посилаючись на необґрунтованість даного клопотання та відсутністю підстав для зменшення розміру застави.

ІІІ. Мотиви, з яких виходить суд при вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання захисника Куц Ю.В. про зменшення розміру застави.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

В силу приписів ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частина 2 ст. 177 КПК України визначає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Отже, виходячи із вищевказаних положень чинного законодавства, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Таким чином, судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про:

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина перша статті 194 Кримінального процесуального кодексу України).

В обґрунтування поданого клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати ризики, що визначені у пунктах 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у тому числі з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення умисного тяжкого злочину; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд вважає, що прокурором доведені ризики, визначені у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , який обвинувачується у вчиненні тяжких умисних злочинів проти власності, за які передбачено покарання до 6 років позбавлення волі, офіційно не працевлаштований, не має законних джерел доходу, є громадянином Грузії, офіційно не зареєстрований у м. Харкові та не має міцних соціальних зв`язків на території України, стадію судового розгляду даного кримінального провадження, яке станом на час вирішення клопотання прокурора не завершено з об`єктивних причин, є високий ступінь ймовірності, що ОСОБА_2 може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або створять загрозу суспільству, а саме переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

З урахуванням зазначеного, суд не приймає до уваги аргументи сторони захисту щодо недоведеності прокурором ризиків, визначених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому, суд зазначає, що станом на час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 вищевказані ризики не зменшились та продовжують існувати.

Одночасно суд зазначає, що з урахуванням встановлених судом обставин менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 та запобігти вказаним у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України ризикам.

Разом з тим, суд вважає недоведеним прокурором наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у перешкоджанні кримінальному провадженню іншим чином, оскільки прокурором у клопотанні даний ризик лише формально зазначений, при цьому жодним чином не обґрунтований фактичними даними.

Суд приймає до уваги доводи сторони захисту відносно того, що обвинувачений ОСОБА_2 тривалий час перебуває під вартою, проте вказані доводи не впливають на висновки суду щодо наявності підстав для продовження дії запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , оскільки судове провадження не закінчено.

Суд уважно ставиться до того, що з плином часу продовжуване тримання обвинуваченого під вартою потребує більшого обґрунтування і що сторона обвинувачення повинна надавати додаткові підстави щодо цього питання. Водночас, суд звертає увагу і на те, що в цій справі тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 не є для нього безальтернативним запобіжним заходом, адже передбачає в якості альтернативи заставу.

За таких обставин, враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, інші обставини кримінального провадження, суд дійшов висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилався прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не могли б виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою, та жодний з інших, більш м`яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, попередження переховуванню від суду, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_2 на 60 днів.

Разом з цим, здійснюючи судовий контроль на даній стадії кримінального провадження при продовженні дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 , який пов`язаний з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання захисника Куц Ю.В. про зменшення розміру альтернативного запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 у вигляді застави, враховуючи наступне.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 02.06.2018 обвинуваченому ОСОБА_2 було визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 140 960, 00 грн.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинен враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинен вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.

Позиція Європейського суду з прав людини стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Така ж позиція щодо помірності розміру грошової застави міститься і в рішенні по справі «Єлоєв проти України»: «Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан підозрюваного. Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, що загроза її втрати утримувало підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання».

Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд повинен врахувати положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу обвинуваченого, тяжкістю вчиненого злочину.

При цьому, слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи майновий стан обвинуваченого ОСОБА_2 , наявність у нього неповнолітньої дитини та встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зачіпляючи питання доказовості вини обвинуваченого, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, суд вважає за необхідне при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_2 клопотання захисника Куц Ю.В. задовольнити та зменшити розмір застави, яка була визначена ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 02.06.2018 року з 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб до 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 70 480 (сімдесят тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 коп., яку обвинувачений ОСОБА_2 має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у встановленому законом порядку, після чого може бути звільнений з-під варти, та на нього покладаються встановлені судом обов`язки, передбачені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

При визначенні ОСОБА_2 меншого розміру застави суд вважає, що такий розмір застави зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 у разі внесення такої застави, що буде достатнім стримуючи фактором, який зможе запобігти таким ризикам, і такий розмір не є завідомо непомірним для обвинуваченого з урахуванням гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, права особи на свободу та особисту недоторканість, та здатен запобігти встановленим під час розгляду клопотання прокурора ризикам, які продовжують існувати, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 .

На переконання суду, застава у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_2 покладених на нього обов`язків, та може бути посильною для обвинуваченого. Застосування ж до обвинуваченого ОСОБА_2 застави у розмірі який був раніше визначений слідчим суддею, фактично залишається безальтернативним триманням під вартою, що виключає сутність самого альтернативного запобіжного заходу.

Водночас, враховуючи доведені стороною обвинувачення обставини, у випадку внесення застави суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, та зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_2 прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; не відлучатися за межі міста Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи; після звільнення з-під варти невідкладно здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 331, 369-372, 392 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор (27)» на 60 днів - до 09.10.2021 року включно.

Клопотання захисника Куц Ю.В. про зменшення розміру застави задовольнити.

Зменшити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмір альтернативного триманню під вартою запобіжного заходу - застави з 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 140 960, 00 гривень, до 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 70 480, 00 грн. (сімдесят тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 коп., яку необхідно внести на депозитний рахунок № UA208201720355299002000006674, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код отримувача (ЄДРПОУ) 26281249, код банку отримувача 820172, отримувач коштів Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, призначення платежу: застава згідно ухвали Московського районного суду м. Харкова від 11.08.2021 у справі № 643/14160/17 (провадження № 1-кп/643/844/21) відносно ОСОБА_2 .

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;

2) не відлучатися за межі міста Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) докласти зусиль до пошуку роботи;

5) після звільнення з-під варти невідкладно здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

6) носити електронний засіб контролю.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_2 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

Роз`яснити ОСОБА_2 , що в разі невиконання перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України.

У разі внесення застави заставодавцем роз`яснити заставодавцю, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за яке передбачене законом покарання до шести років позбавлення волі, та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до слідчого, прокурора, суду, а також про наслідки невиконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку обвинуваченого; забезпечувати явку належно повідомленого обвинуваченого, до слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про причини неявки обвинуваченого.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків щодо повідомлення слідчого, прокурора, суду про зміну свого місця проживання або перебування.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Повний текст ухвали буде проголошено 13.08.2021 року о 13:50 год.

Суддя Н.В. Новіченко