Рішення № 98976085, 03.08.2021, Гощанський районний суд Рівненської області

Справа №557/571/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2021 року смт Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області

в особі головуючого судді Тишкуна П.В.,

за участю секретаря судового засідання Гуменюк Н.П.

представника позивача адвоката Коневалика А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Коневалик Андрій Васильович, до ПрАТ «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Коневалик А.В., діючи від імені і в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Гощанського районного суду Рівненської області з позовом до ПрАТ «Страхова Група «ТАС» про відшкодування моральної шкоди та шкоди, заподіяної втратою годувальника.

Як на підставу заявленої позовної заяви вказує на те, що 13.01.2018 приблизно о 15 годині 15 хвилин водій ОСОБА_2 , перебуваючи в стані легкої степені алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою сполученням дачний масив Нова Українка - Рівне, зі сторони вказаного дачного масиву у напрямку м. Рівне, неподалік електроопори №8Л116/2, що в межах Рівненського району Рівненської області, проявив неуважність до дорожньої обстановки, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху, не надавши перевагу водію, що рухався у зустрічному напрямку, де допустив зіткнення з автомобілем «BMW 525», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який не мав технічної можливості уникнення зіткнення шляхом своєчасного застосування екстренного гальмування. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «BMW 525», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від отриманих травм загинули на місці пригоди, а транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

В зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС» згідно полісу АК9368751, ОСОБА_6 , яка є матір`ю та була законним представником сина загиблого ОСОБА_5 - ОСОБА_1 , 20.08.2019 звернулася до відповідача з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду і заявами про виплату відшкодування моральної шкоди в розмірі 14 892,00 грн та відшкодування витрати годувальника в розмірі 67 014,00 грн. Однак виплату відшкодування здійснено не було.

Відносно водія ОСОБА_2 відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, яке перебуває на розгляді у Рівненському районному суді Рівненської області.

Посилається на пункт 27.3. статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

З огляду на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася 13.01.2018 року, а розмір мінімальної заробітної плати на цей момент становив 3723 гривні, позивач вважає, що загальний розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню становить 44 676 гривень.

Окрім позивача, правом отримання даного відшкодування володіють також дружина загиблого - ОСОБА_7 та донька ОСОБА_8 ., тому ОСОБА_1 , як сину загиблого, належить 1/3 із загального розміру страхового відшкодування.

На момент настання дорожньо-транспортної пригоди і смерті батька позивач ОСОБА_1 був неповнолітнім, а тому відповідно до пункту 27.2. статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має право на отримання відшкодування пов`язаного з втратою годувальника в розмірі 67 014 гривень, що становить 1/2 від загального розміру відшкодування втрати годувальника (3723 х 36 = 134 028), оскільки право на таке відшкодування має і донька загиблого - ОСОБА_9 , 1997 р.н., яка на момент смерті їхнього батька була студенткою денної форми навчання Київського Національного університету культури і мистецтв.

Керуючись положеннями ст.ст. 6, 22, 23, 27, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 11, 15, 16, 22, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, посилаючись на вказані доводи, представник позивача просив суд стягнути з ПАТ «Страхова група «ТАС»» на користь ОСОБА_1 відшкодування пов`язане з заподіяною моральною шкодою в розмірі 14 892 грн., відшкодування, пов`язане з втратою годувальника в розмірі 67 014 гривень та витрати на правничу допомогу.

18 травня 2021 року відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого. ПАТ «СГ «ТАС» просить у задоволенні позову відмовити повністю. Посилається на відсутність підстав для стягнення зі страховика страхового відшкодування на користь позивача згідно Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з відсутністю вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили та вказували б, що смерть потерпілого є прямим наслідком спірної дорожньо-транспортної пригоди. Вважає, що звернення позивача до суду є передчасним, оскільки страхова компанія не відмовляла позивачу у виплаті страхового відшкодування, а лише призупинила строк здійснення виплати страхового відшкодування до отримання судового рішення по кримінальному провадженню.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідач зазначає що їх сума визначена всупереч приписів ст.ст.137,141 ЦПК України і ці вимоги не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому просить суд вважати це клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Одночасно представником відповідача ПАТ «СГ «ТАС» подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні №12018180000000051.

01 червня 2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що рішення про здійснення страхового відшкодування може прийматися не лише зі збігом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування відповідно до пункту 36.2. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», але й на підставі рішення суду, якщо спір розглядається в судовому порядку у відповідності до вимог пункту 36.1. статті 36 названого закону. Тобто, позивач не зобов`язаний був звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою відшкодування шкоди, а може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Що стосується твердження відповідача щодо наявності обов`язку у позивача надати страховику та суду документальне підтвердження того, що по справі спірної дорожньо-транспортної пригоди завершено провадження та прийняте рішення набрало законної сили, то представник позивача вважає його безпідставним та таким, що не заслуговує на увагу, зазначаючи, що жодною нормою такий обов`язок потерпілої особи не передбачено. При цьому зазначає, що в порушення пункту 34.1. статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач самоусунувся від виконання покладеного на нього обов`язку щодо розслідування страхового випадку та отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування і безпідставно покладає цей обов`язок на потерпілого.

Щодо настання цивільно-правової відповідальності та страхового випадку представник позивача зазначив у відповіді на відзив, що загиблий ОСОБА_5 був пасажиром, який загинув внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, тому цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 настає незалежно від його вини в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 13 січня 2018 року і ця дорожньо-транспортна пригода є страховим випадком.

Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 20 квітня 2021 року вказана позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

18 травня 2021 року ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області задоволено клопотання представника позивача Коневалика А.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

19 травня 2021 року ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

09 червня 2021 року ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області розгляд справи відкладено, у зв`язку з неявкою в судове засідання відповідача щодо якого відсутні відомості про належне повідомлення щодо часу та місця розгляду справи.

13 липня 2021 року ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області задоволено клопотання представника позивача Коневалика А.В. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювалися.

Сторони по справі, будучи належним чином повідомленими про час, місце та дату розгляду справи, у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача адвокат Коневалик А.В. розгляд справи просив провести за відсутності позивача та його представника, про що зазначив у поданій 01 червня 2021 року до суду заяві.

Встановивши фактичні обставини справи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень на них, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 13 січня 2018 року на автодорозі С-181527-НОВОУКРАЇНКА-РЕМЕЛЬ, за участю автомобіля «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля «BMW 525», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , від отриманих травм на місці пригоди загинули пасажири автомобіля «BMW 525», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Вказані обставини підтверджуються даними довідки №3018036538242768 про дорожньо-транспортну пригоду, свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого виконавчим комітетом Садівської сільської ради Гощанського району Рівненської області 15 січня 2018 року.

З довідки про причину смерті №20 від 15 січня 2018 року вбачається, що датою смерті ОСОБА_5 є ІНФОРМАЦІЯ_1 , причиною смерті - масивна травма тіла з чисельними переломами кісток склепіння і пошкодження внутрішніх органів .

За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди 13 січня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за №12018180000000051 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

18 квітня 2018 року у даному кримінальному провадженні затверджено обвинувальний акт, згідно якого ОСОБА_2 обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, а саме: в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.

Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення згідно обвинувального акту: 13 січня 2018 року приблизно о 15 годині 15 хвилин, у світлу пору доби, в порушення вимог підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_2 , перебуваючи в стані легкої степені алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою сполученням дачний масив Нова Українка - Рівне, зі сторони вказаного дачного масиву у напрямку м. Рівне, неподалік електроопори №8Л116/2, що в межах Рівненського району Рівненської області, в порушення вимог підпункту б) пункту 2.3, пункту 10.1 та пункту 11.3 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, без необхідності здійснення обгону чи об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини, виїхав на смугу зустрічного руху, не надавши перевагу водію, що рухався у зустрічному напрямку, де допустив зіткнення з автомобілем «BMW 525», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який не мав технічної можливості уникнення зіткнення шляхом своєчасного застосування екстренного гальмування. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «BMW 525», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від отриманих травм загинули на місці пригоди, а транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Порушення ОСОБА_2 вимог пункту 10.1 та пункту 11.3 Правил дорожнього руху України перебуває у прямому безпосередньому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали.

Згідно відомостей сайту Судової влади України, в провадженні Рівненського районного суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження №12018180000000051 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, (справа №570/1875/18). Справу призначено до розгляду.

Судом встановлено, що станом на 13 січня 2018 року цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією транспортного засобу «Opel Astra» з д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_4 , була застрахована у АТ «CГ «ТАС» (приватне), що підтверджується полісом №АК9368751.

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого Садівською сільською радою Гощанського району Рівненської області 09 серпня 2002 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 є сином загиблого ОСОБА_5 і на час смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_2 , він був неповнолітнім.

Як встановлено судом та не оспорюється відповідачем, що до кола осіб, які мають право на відшкодування шкоди в зв`язку зі смертю ОСОБА_5 , входять: його дружина ОСОБА_7 та діти - дочка ОСОБА_9 та син ОСОБА_1 .

Батьки загиблого ОСОБА_5 - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 померли ІНФОРМАЦІЯ_3 та 11 грудня 2017 року відповідно, що стверджується даними свідоцтва про народження ОСОБА_5 , серії НОМЕР_6 та свідоцтв про смерть його батьків серії НОМЕР_7 та серії НОМЕР_8 .

01 жовтня 2019 року на адресу відповідача представником позивача було направлено заяви про виплату страхового відшкодування: моральної шкоди у розмірі 14 892 грн. (1/3 частки, що належить сину загиблого - ОСОБА_1 та відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника у розмірі 67 014 грн.

Станом на даний час виплата страхового відшкодування відповідачем не проведена, з посиланням на статтю 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV, відповідно до вимог якої, якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

З листа, адресованого відповідачем ПрАТ «СГ«ТАС» серед інших і позивачу, про припинення строку перебігу строку прийняття рішення за вих. №11905 від 02 вересня 2019 року вбачається , що розгляд справи Страховиком буде відновлено і у ній буде прийнято рішення при наданні Страховику вироку суду по кримінальній справі, який вступив в законну силу.

Представник позивача, вказуючи на наявність підстав для виплати ОСОБА_1 відповідачем страхового відшкодування, звернувся до суду за захистом порушеного права останнього з даним позовом про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Статтею 15 ЦК України, визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих доказів.

Спірні правовідносини в справі регулюються нормами права, які містяться в главі 82 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV).

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

За змістом частин першої, другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам (які не є власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, від взаємодії яких завдана шкода, наприклад пасажир транспортного засобу) застосовується положення частини другої статті 1188 ЦК України, згідно з яким, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

За змістом цієї норми обов`язок з відшкодування шкоди покладається на власників (володільців) джерел підвищеної небезпеки, незалежно від вини обох водіїв або одного з них, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).

Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки та третіми особами, яким такий володілець завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця незалежно від його вини.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року за №199/1100/19.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (у порядку часткової відповідальності). У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Отже, за цих обставин обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини.

При цьому відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності або вироку суду не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 1200 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Закон №1961-IV регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до статті 6 Закону №1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом пункту 22.1. статті 22, статті 23 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом №1961-IV порядку.

Згідно зі статтею 27 Закону №1961-IV страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2. статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

За змістом пункту 36.3 статті 36 Закону №1961-IV у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Судом встановлено та не спростовується відповідачем, що позивач, в інтересах якої діяв представник, звернувся до ПрАТ «СГ «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування 07 жовтня 2019 року та надала відповідні документи.

Разом з тим, суд зауважує, що стаття 35 Закону №1961-IV не містить вимог щодо подання разом із заявою про виплату страхового відшкодування доказів на підтвердження вини страхувальника у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Оскільки рішення за результатами розгляду кримінального провадження №12018180000000051 від 13 січня 2018 року про обвинувачення ОСОБА_2 прийнято не було, то позивач і не мав можливості надати страховій компанії відповідне рішення суду в межах кримінального провадження.

В силу норм частини другої статті 1167, частини п`ятої статті 1187 ЦК України обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача, коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2019 року у справі №352/342/17.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відсутність у матеріалах справи доказів притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності або закриття кримінального провадження відносно останнього не означає відсутність його вини для цивільно-правової відповідальності, не може свідчити про відсутність страхового випадку та про відсутність підстав для відшкодування відповідачем завданої позивачу шкоди в межах суми страхового відшкодування.

Суд зауважує, що факт страхового випадку зафіксовано правоохоронними органами, що стверджується даними наявного в матеріалах справи обвинувального акту відносно ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 286 КК України, який перебуває на розгляді у Рівненському районному суді Рівненської області, та не спростовано відповідачем.

Що стосується доводів відповідача з приводу призупинення розгляду заяви позивача про виплату страхового відшкодування, то суд вважає такі неспроможними з огляду на те, що відповідно до преамбули Закону №1961-IV, він регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Оскільки наведеним матеріальним законом визначено правовий механізм врегулювання обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу із чітко визначеними правами і обов`язками страхувальника, водія застрахованого транспортного засобу, страховика, потерпілої особи, а у разі настання її смерті, права і обов`язки членів її сім`ї, страховик в особі відповідача у справі після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду діяв неправомірно, тому що при відсутності підстав для відмови у прийнятті рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки відсутня така підстава як не встановлення винних дій водія застрахованого транспортного засобу, вчинив непередбачені Законом №1961-IV дії - призупинив розгляд заяви на виплату страхового відшкодування, чим фактично позбавив позивача права на отримання такої страхової виплати у строки встановлені даним законом, при тому, що даний закон передбачає право страховика регресної вимоги (стаття 38) і застосування відповідальності за порушення умов страхування (стаття 38-1).

Таким чином, за встановлених обставин справи, ПрАТ «СГ «ТАС», як страховик, є зобов`язальним суб`єктом перед потерпілим, якій він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом №1961-IV порядку.

У заявах про виплату страхового відшкодування представник ОСОБА_1 просив виплатити страхове відшкодування, пов`язане із заподіяною моральною шкодою у розмірі 14 892 гривні (1/3 частки, що належить сину загиблого ОСОБА_5 ) та страхове відшкодування, пов`язане із втратою годувальника у розмірі 67 014 гривень (1/2 частки, що належить сину загиблого ОСОБА_5 )

Відшкодування моральної шкоди та відшкодування, пов`язане з втратою годувальника проведено не було.

Згідно пунктів 27.2. та 27.3. статті 27 Закону №1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку; страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1. та підпунктом «в» пункту 41.2. статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі на день настання страхового випадку становить 3 723 гривні.

Загальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 44 676 гривень (12 x 3723), а відшкодування пов`язаного із втратою годувальника - 134 028 гривень (36 х 3723).

Враховуючи вищевикладене, на переконання суду, відповідач, у зв`язку із смертю ОСОБА_5 , зобов`язаний відшкодувати 14 892 гривні моральної шкоди на користь позивача, зважаючи на наявність у загиблого ще дружини та доньки, які також мають право на таке відшкодування у рівних частинах, а також страхове відшкодування, пов`язане із втратою годувальника у розмірі 67 014 гривень, з огляду на наявність права на таке відшкодування і у доньки загиблого - ОСОБА_9 .

Таким чином, матеріали справи містять належні та допустимі докази наявності підстав для відшкодування відповідачем шкоди. Суд зауважує, що позивачем доведено факт заподіяння йому шкоди та її розміру.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує вимоги статті 141 ЦПК України та вважає, що з відповідача слід стягнути 908 гривень судового збору в доход держави, зважаючи на задоволення вимоги позивача в повному обсязі.

При цьому, судом враховується те, що позивач при звернені до суду з позовною вимогою про відшкодування шкоди був звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту третього частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Окрім того, згідно вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представник позивача адвокатом Коневалик А.В. в судовому засіданні 03.08.2021 заявив про те, що докази про оплату ОСОБА_9 наданої правової допомоги будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом.

Приписами частин першої та другої статті 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Зважаючи на зазначене суд вважає за доцільне призначити таке засідання для вирішення питання про судові витрати у даній справі.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 246, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити у повному обсягу.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_1 14 892 гривні страхового відшкодування, пов`язаного із заподіяною моральною шкодою та 67 014 гривень страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, а всього 81 906 (вісімдесят одну тисячу дев`ятсот шість) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» в дохід держави судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати у даній справі на 12 годину 00 хвилин 20 серпня 2021 року в залі судових засідань (адреса: Рівненська область, смт Гоща, вул. О.Теліги, 1А).

Представнику позивача адвокату Коневалику Андрію Васильовичу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду надати суду докази щодо розміру понесених судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Гощанський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини - в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Позивач ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 .

Відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС», місцезнаходження: 03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 65, ЄДРПОУ 30115243.

С у д д я П.В. Тишкун