Вирок № 98975874, 13.08.2021, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/907/21

Провадження № 1-кп/552/161/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.08.2021 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Куліша Ю.В.,

при секретарі Іванині А.В.

за участю прокурора Миргородського Є.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника адвоката Дробот Р.Д.

представників потерпілого Більчук А.С., Штанько В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020170020001972 від 26.11.2020 року відносно:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Благодатне Зміївського району Харківської області, українця, громадянина, освіта вища, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у привласненні чужого майна, яке йому було йому ввірене за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 , з 14.02.2018 до 30.11.2020, працював в ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД ДЕНАСМАШ» (ідентифікаційний код 38610152, місцезнаходження:м. Полтава, вул. Заводська, 3) на посаді менеджера з питань регіонального розвитку відділу маркетингу, відповідаючи за пошук та взаємодію з покупця ми пресувального обладнання.

У жовтні 2020 року до ОСОБА_1 як працівника ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД ДЕНАСМАШ» звернувся із замовленням на виробництво та реалізацію пресу брикетувального ударно- механічного ПБ-48 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який раніше вже взаємодіяв з ним із питань придбання деталей до пресувального обладнання.

Досягнуті домовленості було формалізовано шляхом укладення між ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД ДЕНАСМАШ» в особі директора ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як Продавцем та ОСОБА_2 як Покупцем договору про наміри купівлі - продажу обладнання від 19.10.2020, згідно пунктів 1.1 та 3.1 якого продавець та покупець зобов`язалися укласти у майбутньому, після внесення покупцем авансового платежу в розмірі 300000 грн., договір купівлі - продажу пресу брикетувального ударно-механічного ПБ-48 за ціною 300000 грн.

За п. 3.2 договору про наміри після підписання Сторонами договору купівлі- продажу обладнання Продавець зобов`язаний у строк 2 робочих дні підготовити обладнання і направити покупцю повідомлення про готовність обладнання до передачі. Згідно п. 3.3 цього ж договору доставка Обладнання здійснюється транспортним засобом покупця. За погодженням Сторін доставка обладнання може здійснюватися транспортом Продавця або транспортом третіх осіб (перевізників) за рахунок Покупця. Місце завантаження ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД ДЕНАСМАШ», м. Полтава, вул. Заводська, 3.

За змістом п. 4.2 договору про наміри внесення авансових платежів за Обладнання може проводитись за вибором Покупця в безготівковому порядку або шляхом передачі грошових коштів Продавцю через його представників, які у разі підписання Сторонами Договору купівлі-продажу Обладнання повинні перерахувати грошові кошти на рахунок Продавця або внести в його касу.

У зв`язку з цим 22.10.2020 ОСОБА_1 за допомогою месенджеру Viber із номеру НОМЕР_1 надіслав ОСОБА_2 на номер НОМЕР_2 реквізити карткового рахунку директора ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД ДЕНАСМАШ» ОСОБА_3 в AT КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 для передоплати повної вартості замовленого пресу в розмірі 300000 грн.

Протягом жовтня - листопада 2020 року ОСОБА_2 сплачено на картковий рахунок директора ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД ДЕНАСМАШ» ОСОБА_3 в AT КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 частину попередньої оплати вартості пресу брикетувального ПБ-48 в загальному розмірі 140000 грн. (22.10.2020 - 20000 грн, 16.11.2020 - 10000 грн, 18.11.2020 - 10000 грн, і насамкінець 20.11.2020 - 43700 та 56300 грн).

19.11.2020 року виготовлений за замовленням ОСОБА_2 прес брикетувальний ударно-механічний ПБ-48 згідно накладної на передачу готової продукції № 313 за підписом майстра виробництва ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відвантажено із виробничого підрозділу на склад готової продукції ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД ДЕНАСМАШ».

Хоча із 17.11.2020 до 23.11.2020 включно ОСОБА_1 був звільнений від роботи на підставі виданого КП «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги» листка непрацездатності серії АЛД № 279082 із встановленням заключного діагнозу: «гострий ларинготрахеїт», 20.11.2020 він вийшов на роботу, де згідно письмової вимоги № 1276 від 20.11.2020 про відвантаження надав майстру виробництва ОСОБА_4 дозвіл на завантаження пресу брикетувального ПБ-48 на прибувший зранку цього дня від ОСОБА_2 під керуванням ОСОБА_5 автомобіль Ford Cargo, д.н.з. НОМЕР_4 , який залишався завантаженим в цеху до отримання ОСОБА_1 підтвердження оплати повної вартості товару.

Так, о 08 год. 23 хв. 20.11.2020 в ході листування за вищевказаними номерами в месенджері Viber ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_1 оплатити решту вартості обладнання на різні карткові рахунки.

Реалізуючи ситуаційно виниклий за цих обставин прямий умисел на привласнення частини оплати вартості пресу, діючи з корисливим мотивом та метою заволодіння чужим майном, ОСОБА_1 , у період із 08 год. 34 хв. до 09 год. 51 хв. того ж дня, перебуваючи у невстановленому слідством місці, надіслав у відповідь ОСОБА_2 в месенджері Viber із номеру НОМЕР_1 на номер НОМЕР_2 вказівки перерахувати 43700 грн і 56300 грн на рахунок ОСОБА_3 в AT КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 та 160000 грн (трьома платежами по 50000 грн, 50000 грн, 60000 грн) на свій власний рахунок в AT КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 .

Відповідно, близько 10 год. 41 хв. 20.11.2020 в Центральному відділенні Криворізького філіалу АТ КБ «Приватбанк» за адресою: м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Костенка, 21, на прохання ОСОБА_2 його тещею ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перераховано на рахунок ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 грошові кошти в розмірі 160000 грн, які ОСОБА_2 таким чином ввірив працівнику ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД ДЕНАСМАШ» ОСОБА_1 як оплату решти вартості замовленого обладнання для перерахування їх останнім на рахунок товариства або внесення в його касу.

У відповідь на надіслані йому oll год. 14 хв. тим же каналом зв`язку фотографії платіжних квитанцій, ОСОБА_1 відповів о 12 год. 55 хв. ОСОБА_2 повідомленням в месенджері з підтвердженням отримання ним зарахованих о 12 год. 41 хв. на його рахунок 160000 грн.

Переконавшись в надходженні всіх належних від ОСОБА_2 сум, ОСОБА_1 близько 15 год. 50 хв. того ж дня за адресою: м. Полтава, вул. Заводська, буд. 3, без повідомлення директора товариства ОСОБА_3 та головного бухгалтера ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про отримання ним залишку оплати вартості пресу та необхідність оформлення в зв`язку з цим видаткової накладної, і без попереднього внесення цих коштів до каси чи перерахування на рахунок підприємства, надав охороннику ОСОБА_8 згідно письмової вимоги № 1276 від 20.11.2020 про відвантаження преса брикетувального ПБ-48 вказівку випустити автомобіль Ford Cargo, д.н.з. НОМЕР_4 з товаром із території підприємства.

Привласнивши отримані ним для внесення до каси чи на рахунок ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД ДЕНАСМАШ» грошові кошти, ОСОБА_1 вже о 15 год. 35 хв. 20.11.2020 за допомогою банкомату в магазині «Провінція» за адресою: с. Розсошенці Полтавського району, вул. Перспективна, буд. 2, вивів із свого рахунку в АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 в готівкову форму 10000 грн., з яких 7245,32 грн становили кошти із ввіреної йому ОСОБА_2 суми.

Так само 21.11.2020 о 13 год. 34 хв. ОСОБА_1 за допомогою банкомату в магазині «Боженківський» за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, буд. 241а, вивів із свого рахунку в АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 в готівкову форму ще 10000 грн. із ввіреної йому ОСОБА_2 суми.

Всього протягом 20-21.11.2020 ОСОБА_1 шляхом 9 транзакцій із свого рахунку в АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 розпорядився 18466,35 грн із ввіреної йому ОСОБА_2 суми.

23.11.2020 року, близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_1 з`явився за місцем роботи за адресою: м. Полтава, вул. Заводська, буд. 3, та подав директору ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД ДЕНАСМАШ» ОСОБА_3 , заяву про звільнення за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України із 23.11.2020.

У відповідь на прохання ОСОБА_3 пояснити свої дії із відпуску продукції без надходження товариству її повної попередньої оплати ОСОБА_1 , в присутності запрошених керівником до свого кабінету заступника директора ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , бухгалтера ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зрештою визнав, що отримав частину оплати за відвантажений прес брикетувальний ПБ-48 у розмірі 160000 грн на свій картковий рахунок у ПАТ КБ «Приватбанк», пославшись на те, що вважає ці кошти своїми, оскільки підприємство нібито заборгувало йому виплату преміальних бонусів за рядом замовлень.

Вимогу негайно повернути товариству протиправно утримувані ним грошові кошти ОСОБА_1 відкинув, зателефонувавши при цьому своїй дружині ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , із проханням викликати поліцію, якщо за декілька хвилин не вийде з нею на зв`язок. 0 15 год. 42 хв. ОСОБА_12 із номеру НОМЕР_6 здійснила повідомлення на номер екстреного виклику поліції «102» про те, що її чоловіка незаконно утримують за адресою: м. Полтава, вул. Заводська, буд. 3, після чого ОСОБА_1 залишив територію підприємства.

У свою чергу директор ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД ДЕНАСМАШ» ОСОБА_3 невідкладно звернувся до Полтавського ГРУ АТ КБ «Приватбанк», яким за результатами розгляду його заяви о 16 год. 50 хв. 23.11.2020 року прийнято рішення про призупинення обслуговування рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_5 .

24.11.2020 року, близько 15 год. 40 хв. ОСОБА_1 з`явився за місцем роботи та подав три письмові заяви з питань надання відпустки та звільнення, після чого одразу залишив територію заводу.

26.11.2020 року у зв`язку з невнесенням ОСОБА_1 до каси та на рахунок товариства привласнених, протиправно безоплатно утримуваних ним грошових коштів в розмірі 160000 грн та його ухиленням від контактів з представниками підприємства, директор ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД ДЕНАСМАШ» ОСОБА_3 звернувся до поліції з письмовою заявою № 81 від 25.11.2020 року про вчинення злочину.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав. Суду пояснив, що обвинувачення органу досудового розслідування є надуманим, та вважає, що стороною обвинувачення не доведено те, що він умисно привласнив чуже майно, яке йому було ввірене. Крім того, зазначив, що він працював на заводі з 2018 року. Клієнт ОСОБА_2 замовив прес та зробив передплату в розмірі 20 тис. грн. 20.11.2020 року йому зателефонував ОСОБА_2 та повідомив, що приїде автомобіль для завантаження пресу, тому він вийшов на роботу для того, щоб підготувати всі необхідні документи. ОСОБА_2 повідомив, що оплату здійснить шляхом переведення коштів на банківський рахунок з картки та попрохав надати кілька рахунків, тому що в нього стоїть ліміт на переведення, тому він надав ще свої реквізити картки. Заборони від підприємства на використання своєї банківської картки не було. Після того, як автомобіль був завантажений обладнанням, ОСОБА_1 відправив ОСОБА_2 фотографію на якій зображено, що машина завантажена, пізніше ОСОБА_2 надіслав фото про оплату на суму 160 тис., тому виписав вимогу на відвантаження та поклав на стіл охороні. Після 15 год. директор надіслав фото Вайбером суми, які йому надійшли, я порахував, що оплата здійснена в повному обсязі та сказав охороні, що автомобіль можна відпускати. В п`ятницю ввечері, ОСОБА_1 перевірив Приват 24 та побачив, що сума 160 тис. зайшла від невідомої йому особи, в платіжному документі не було зазначено призначення платежу. Оскільки кошти надійшли не від ОСОБА_2 , вирішив все детально з`ясувати та повернути кошти особі, як помилково зараховані кошти. В понеділок в кабінеті директора пояснив, що кошти внести в касу підприємства він не може, оскільки вони надійшли не від ОСОБА_2 , та повинен їх повернути відправнику. Розмова відбувалася в присутності працівників підприємства, під час якої був здійснений дзвінок до ОСОБА_2 , який повідомив, що він здійснив переказ коштів за купівлю пресу, на що я відповів, що ОСОБА_2 особисто мені коштів ніяких не перераховував. Після з`ясування причини заблокування моїх рахунків у «Приват Банку», я написав заяву до банку про повернення ОСОБА_6 коштів, але повернути вказані кошти не маю можливості, оскільки рахунки заблоковані до розгляду справи. Ні про які бонуси, премії та надбавки з директором розмови не було.

Допитаний в судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_3 повністю підтримав висунуте прокурором обвинувачення та вважає, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення за встановлених прокурором обставин. Цивільний позов в інтересах підприємства підтримав та просив його задовольнити і стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД ДЕНАСМАШ» завдану майнову шкоду в сумі 160 000 грн. Крім того, в суді пояснив, що ОСОБА_1 працював на підприємстві на протязі двох - трьох років, в обов`язки якого входило підшукувати клієнтів на купівлю обладнання, підготування документів та обладнання на продаж. В періоді коли ОСОБА_1 хворів, в п`ятницю з`явився на роботу та здійснив відвантаження обладнання за своїм підписом, а в понеділок з`явився на підприємство та написав заяву на звільнення за згодою сторін. На питання чому не внесена оплата за обладнання, спочатку він повідомив, що кошти підвезуть, будуть зняті з картки, а потім вже повідомив, що вважає ці кошти своїми, оскільки за всі роки роботи він недоотримував кошти та повертати їх не буде. Після того, як були запрошені свідки працівники підприємства ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , зателефонували до замовника ОСОБА_2 , який повідомив, що кошти за обладнання він перевів на картку, рахунок якої йому надіслав ОСОБА_1 смс-повідомленням. Після чого, ОСОБА_1 повідомив, що кошти він отримав, але повертати їх не буде. На неодноразові вимоги повернути кошти за відвантажене обладнання ОСОБА_1 ігнорував. Право підпису на видатковій накладній ОСОБА_1 не мав. Всі документи при укладенні угоди з клієнтом, повинні бути передані до бухгалтерії підприємства. На момент відвантаження обладнання я, як керівник підприємства, не був обізнаний про проведення даної угоди. Заборгованості у підприємства перед ОСОБА_1 не має. ОСОБА_2 підтвердив факт переведення коштів ОСОБА_1 . Після звернення до поліції за фактом заволодіння ОСОБА_1 коштами підприємства, банківські рахунки якого були заблоковані.

Прокурор в судових дебатах підтримав висунуте ОСОБА_1 обвинувачення, вважаючи достатніми для підтвердження обвинувачення докази, які досліджувалися у судовому засіданні на які і посилався у своєму виступі.

Відповідно до ст..22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Вказаних вимог закону при розгляді даного кримінального провадження суд дотримався, створивши передбачені процесуальним законом умови для реалізації як стороною обвинувачення, так і стороною захисту їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. А саме, суд допитав свідків сторони обвинувачення:

- ОСОБА_11 суду пояснив, що його було запрошено до кабінету ОСОБА_3 бути присутнім при розмові з ОСОБА_1 , як свідком. З розмови йому стало відомо, що ОСОБА_1 незаконно заволодів коштами підприємства в розмірі 160 тис. грн. Був здійснений дзвінок до покупця обладнання, який повідомив по телефону, що кошти він перерахував працівнику підприємства на рахунок, який був йому наданий. При розмові в кабінеті, ОСОБА_1 не заперечував, що вказані кошти перебувають у нього, але причини по якій він ними заволодів назвати чітко не міг, пояснював лише, що ці кошти йому не доплачені підприємством. Керівник підприємства просив ОСОБА_1 повернути кошти підприємству, нащо від ОСОБА_1 отримав відмову. Погроз та фізичного насильства з боку працівників підприємства по відношенню до ОСОБА_1 не було.

- ОСОБА_10 , суду повідомила, що 23.11.2020 року ОСОБА_1 перебуваючи на лікарняному написав заяву на звільнення за згодою сторін без попередньої домовленості. Керівником підприємства її було запрошено до кабінету та в її присутності відбулася розмова керівника та ОСОБА_1 з приводу звітування про рух коштів за угодою з ОСОБА_2 . На що ОСОБА_1 відповів, що кошти поки що на рахунок не надійшли, але обладнання вже було відвантажено. На вимогу керівника підприємства, ОСОБА_1 зателефонував до ОСОБА_2 , який повідомив, що кошти за обладнання перерахував на картковий рахунок ОСОБА_1 . На вимогу повернути кошти підприємству ОСОБА_1 відмовився, повідомивши, що це його бонуси. 30.11.2020 року ОСОБА_1 був звільнений з підприємства по догляду за дитиною. Фінансової заборгованості у підприємства перед ОСОБА_1 не має. Потім, коли банківські рахунки ОСОБА_1 були заблоковані, мені стало відомо, що кошти ОСОБА_1 за угодою з ОСОБА_2 перерахували чи то його дружина чи то його теща.

- ОСОБА_9 , суду пояснив, що ОСОБА_1 працював у його відділі. В жовтні 2020 року ОСОБА_2 здійснив передплату за прес, але не всю суму, оскільки не всі деталі були виготовлені. Наприкінці листопада було здійснено завантаження замовлення. ОСОБА_1 будучи на лікарняному з`явився на роботу для відвантаження замовлення. Неодноразово чув його розмови по телефону з клієнтом, про затримку з оплатою. Автомобіль був завантажений в цеху та не виїжджав за межі цеху поки не була проведена оплата. Потім ОСОБА_1 видав пропуск та автомобіль поїхав. В понеділок директор повідомив, що не всі кошти за угодами надійшли на рахунок. Зателефонувавши ОСОБА_1 він повідомив, що він не знає де кошти. Зв`язавшись із замовником ОСОБА_2 , стало відомо, що всі кошти перераховано, 160 тис. грн. було перераховано на реквізити які надав ОСОБА_1 , на його рахунок. Зателефонувавши ОСОБА_1 повідомив, що клієнт підтвердив переказ, на що він мені повідомив, що не знає де кошти. Після чого, ОСОБА_1 приїхав на роботу в кабінет директора де зателефонували до ОСОБА_2 , який підтвердив той факт, що кошти перерахував на рахунок, який надав ОСОБА_1 . На прохання директора повернути кошти підприємству ОСОБА_1 відмовився та повідомив, що звільняється. Під час розмови погроз та фізичного насильства з боку працівників підприємства по відношенню до ОСОБА_1 не було.

- ОСОБА_4 , суду повідомив, що о 09.43 год. йому прийшло повідомлення від ОСОБА_1 про те, що приїде автомобіль на завантаження. Після чого ОСОБА_1 зателефонував та повідомив, що автомобіль заїжджає в цех на завантаження обладнання та повідомив номер замовлення, відповідно до якого ОСОБА_4 розпочав завантаження пресу. Потім до нього підійшов ОСОБА_1 з пропуском на виїзд цього пресу, я звірив номер замовлення, все відповідало пропуску та я його підписав. Автомобіль довго стояв в цеху. На моє запитання чому автомобіль не виїжджає, ОСОБА_1 повідомив, що виникли проблеми з оплатою. О 16 год. коли закінчувалася робоча зміна, автомобіля в цеху не було. Зазвичай цей пропуск виписує менеджер, я лише підтверджую підписом те, що завантажено відповідно до пропуску

- ОСОБА_8 , суду пояснив, що від менеджера ОСОБА_13 отримав розпорядження про запуск автомобіля на територію підприємства для завантаження обладнанням. Після завантаження автомобіля пресом, здійснив фото фіксацію. Після чого ОСОБА_1 повідомив, щоб поки що автомобіль не випускали з території, оскільки відсутня оплата за обладнання. Після 15 год. я отримав вимогу від ОСОБА_1 за його підписом та підписом майстра виробництва на випуск автомобіля. Автомобіль випустили з території підприємства, про що зробив запис в журнал

- ОСОБА_2 , суду пояснив, що подзвонив по телефону менеджеру підприємства, зробив замовлення пресу, оплатив. Особисто ні з ким не знайомий. Менеджер на ім`я ОСОБА_13 . Оплату я здійснив половину зі своєї картки, а іншу частину з картки тещі, оскільки на моєму рахунку не вистачило коштів. Реквізити на які повинно перерахувати кошти були надіслані месенджером Вайбер. Спочатку мною була здійснена передплата, після того як прес був завантажений до автомобіля, я здійснив платіж. Ніяких особистих фінансових зобов`язань та відносин з ОСОБА_1 не було та немає. Теща здійснювала переказ коштів за прес за моїм дорученням. Прес у відмінному стані, претензій до пресу немає.

- ОСОБА_6 , суду пояснила, що 20.11.2020 року здійснювала платіж за дорученням ОСОБА_2 за купівлю пресу за реквізитами, які він їй надав. Деталей вона не знає. В той же день зять і повернув кошти. При оплаті платника не вказувала.

Отже, з показань свідків ОСОБА_11 (начальника служби безпеки), ОСОБА_14 (заступника директора) та ОСОБА_10 (бухгалтера підприємства) вбачається, що вони були свідками розмови між директором підприємства ОСОБА_3 і ОСОБА_1 щодо з`ясування обставин проведення розрахунків між покупцем ОСОБА_2 та підприємством з приводу покупки преса брикетувального ударно-дробильного ПБ-48. Проте показання вказаних свідків різняться щодо надходження коштів від покупця та пояснень з цього приводу самого ОСОБА_1 .. Крім того, вказані свідки, а також і сам представник потерпілого (директор Підприємства) ОСОБА_3 у своїх показання жодним чином не вказують, коли і на підставі яких фінансових документів були ввірені обвинуваченому ОСОБА_1 грошові кошти підприємства, привласнення яких інкримінується прокурором у обвинувальному акті. Окрім зазначеного, вказані свідки не були учасниками проведених розрахунків, є підлеглими директора підприємства, та не підтвердженні жодним фінансовим документом щодо проведених розрахунків оплати покупцем. За вказаних обставин, суд не приймає ці показання як прямий та основний доказ вини обвинуваченого ОСОБА_1 .

Свідки ОСОБА_4 ( майстер виробництва) та ОСОБА_8 (охоронець підприємства) в своїх показаннях, щодо обставин вчинення злочину інкримінованого ОСОБА_1 нічого не пояснювали, оскільки вони не були обізнані щодо проведення розрахунків між покупцем та підприємством.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні стверджував, що нібито провів повний розрахунок за придбаний товар, однак у справі відсутні будь-які документи фінансового характеру, які б це підтверджували.

Свідок ОСОБА_6 взагалі не змогла суду пояснити куди, кому, і за що перерахувала кошти, відповідні фінансові документи в справі відсутні і стороною обвинувачення не надавалися.

За диспозицією частини 1 статі 191 КК України, привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, є злочином, якщо ці дії вчинені умисно.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» роз`яснено, що у

статті 191 КК України передбачено відповідальність за три форми вчинення злочину - привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Вони характеризуються умисним протиправним і безоплатним оберненням чужого майна на свою користь чи на користь іншої особи. Предметом привласнення та розтрати є лише те чуже майно, яке було ввірене винній особі чи перебувало в її законному віданні, тобто таке майно, що знаходилося в неї на законних підставах і стосовно якого вона здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, доставки використання або зберігання тощо. При привласненні ці повноваження використовуються для обернення винною особою майна на свою користь, а при розтраті - на користь інших осіб.

Показання допитаних у судовому засіданні свідків ніяк не підтверджують обвинувачення прокурора щодо наявності у ОСОБА_1 умислу на привласнення майна підприємства, а саме пресу брикетувального ударно-механічного ПБ-48, чи будь-якого іншого майна підприємства на свою користь.

Крім того, обвинувальний акт прокурора не містить конкретизованого обвинувачення, яке саме майно підприємства ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД ДЕНАСМАШ» було ввірене ОСОБА_1 чи перебувало в його законному віданні, щодо якого він здійснював повноваження щодо розпорядження, управління, доставки, використання або зберігання тощо. Натомість прокурор у обвинувальному акті та у своїй промові в судових дебатах неодноразово наголошував, що ОСОБА_1 привласнив грошові кошти, які йому були ввірені покупцем ОСОБА_2 .. Вказане твердження сторони обвинувачення також не відповідає дійсності, оскільки в справі відсутній фінансовий документ про передачу ОСОБА_2 - ОСОБА_1 будь яких коштів. Твердження прокурора, про те, що ОСОБА_1 привласнив грошові кошти, які йому були ввірені покупцем ОСОБА_2 не містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, обставини які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ч.1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч.2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.

В ході судового слідства встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді менеджера з питань регіонального розвитку ТОВ «Полтавський механічний завод Денасмаш» на підставі колективного трудового договору в період з 14.02.2018 року по 30.11.2020 року.

Крім того, прокурором, як доказ вини обвинуваченого, в ході судового слідства надавались суду письмові докази, на які прокурор і посилався, підтримуючи державне обвинувачення, зокрема:

Протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 26.11.2020 року, та сама заява про звернення до правоохоронних органів (т. 2 а.с. 14-16). Із заяви директора вбачається, що «… ОСОБА_1 належним чином не оформив документи на продаж продукції і вивезення преса брикетувального відбулося без документального оформлення. Продукція заводу передається покупцям за умови повної попередньої оплати. Однак, при перевірці 23.11.2020 р. (понеділок) платежів за відвантажену замовникам продукцію виявлено, що вивезений ОСОБА_1 прес брикетувальний не оплачений і кошти на рахунок підприємства не поступили…».

Отже, навіть із самої заяви-звернення директора підприємства до правоохоронних органів не вбачається, яке саме майно привласнив ОСОБА_1 і коли воно йому було ввірене. Інформація в заяву вказує лише на те, що ОСОБА_1 належним чином не виконав свої обов`язки, що в свою чергу може свідчити лише про вчинення працівником дисциплінарного проступку і не містить в собі ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.

Копія особової справи на працівника ОСОБА_1 та посадова інструкція (т.2 а.с. 17- 36) не містить будь яких доказів інкримінованого ОСОБА_15 кримінального правопорушення.

Наступні документи на які посилається прокурор це (т. 2 а.с. 39-42):

-договір про наміри купівлі-продажу обладнання від 19.10.2020 (пресу брикетувального ударно-механічного ПБ-48 на умовах внесення авансового платежу в розмірі ціни обладнання - 300000 грн.) укладеного між ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД ДЕНАСМАШ» та ОСОБА_2 ;

-накладної ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД ДЕНАСМАШ» №313 від 19.11.2020 на передачу готової продукції (пресу брикетувального ударно-механічного ПБ-48) із виробничого підрозділу на склад готової продукції;

- вимоги на відвантаження № 1276 від 20.11.2020 пресу ПБ-48 в комплекті з пультом управління, лінією охолодження і т.д., з підписом від імені ОСОБА_1 в графі: «Отгрузку разрешил»

Вказані документи свідчать про наявність цивільно - правових відносин між ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД ДЕНАСМАШ» та ОСОБА_2 .. Будь яких доказів, що ці документи укладались ОСОБА_1 та ще й з метою привласнення майна підприємства - вони не містять.

Прокурором долучено як доказ вини обвинуваченого лист директора ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД ДЕНАСМАШ» ОСОБА_3 від 30.11.2020 з доданими до нього з доданими до нього на підтвердження поданої заяви копіями документів, зокрема, таких: пояснювальної записки майстра виробництва ОСОБА_4 від 27.11.2020 про обставини вивезення 20.11.2020 з території підприємства пресу ПБ-48; пояснювальної записки охоронника ОСОБА_8 від 27.11.2020 про обставини вивезення 20.11.2020 з території підприємства пресу ПБ-48. Вказані документи також не містять будь яких доказів вини ОСОБА_1 .

Прокурором долучено до матеріалів кримінальної справи (т. 2 а.с.67-) вилучені 16.12.2020 в порядку тимчасового доступу з володіння ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД ДЕНАСМАШ» копіями таких документів, зокрема: доповідної записки заступника директора ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД ДЕНАСМАШ» ОСОБА_9 від 25.11.2020 про те, що ОСОБА_1 не вийшов на роботу 24.11.2020 та на неодноразові телефонні дзвінки на номер НОМЕР_7 не відповів; акту про від відсутність менеджера з питань регіонального розвитку ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД ДЕНАСМАШ» ОСОБА_1 на роботі протягом всього робочого дня 24.11.2020; пояснювальної записки ОСОБА_1 від 30.11.2020 щодо причин його відсутності на роботі 24.11.2020, в якій він, зокрема, вказує, що 23.11.2020 під час його зустрічі з директором товариства ОСОБА_3 в кабінеті останнього на нього чинили психологічний тиск і залякування, перешкоджали вільно покинути кабінет директора та територію підприємства, у зв`язку з чим він був вимушений по телефону просити дружину викликати Національну поліцію; накладної ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД ДЕНАСМАШ» № 313 від 19.11.2020 на передачу готової продукції (пресу брикетувального ударно-механічного ПБ-48) із виробничого підрозділу на склад готової продукції; укладеного між ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД ДЕНАСМАШ» та ОСОБА_2 договору про наміри купівлі-продажу обладнання від 19.10.2020 (пресу брикетувального ударно-механічного ПБ-48 на умовах внесення авансового платежу в розмірі ціни обладнання - 300000 грн); вимоги на відвантаження № 1276 від 20.11.2020 пресу ПБ-48 в комплекті з пультом управління, лінією охолодження і т.д„ з підписом від імені ОСОБА_1 в графі: «Отгрузку разрешил»

Вказаний пакет документів, на які посилається прокурор, свідчить лише про господарську діяльність підприємства і не містять доказів складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.

Прокурор обґрунтовує вину ОСОБА_1 і вилученими 14.12.2020 в порядку тимчасового доступу з володіння АТ КБ «Приватбанк» матеріалами: поданими та заповненими ОСОБА_1 документів для відкриття рахунку № НОМЕР_5 ; - випискою по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_5 із 04.11.2020 до 01.12.2020 із відомостями про зарахування о 12 год. 41 хв. 20.11.2020 поповнення на картку в розмірі 160000 грн., здійсненого в Центральному відділенні Криворізького філіалу АТ КБ «Приватбанк» (т. 2 а.с. 144-159). Проте, відомості про зарахування 20.11.2020 поповнення на картку ОСОБА_1 в розмірі 160000 грн. не містять реквізитів хто поповнив його рахунок та не вказано призначення платежу, фінансовий документ з цього приводу в матеріалах кримінального провадження відсутній. І достеменно судити про те, що це кошти перераховані ОСОБА_2 на виконання угоди, а тим більше, що вони вже є власністю Підприємства і таким чином були ввірені ОСОБА_1 не має підстав.

Вилучений в порядку тимчасового доступу 16.01.2021 з володіння ГУНП в Полтавській області оптичним диском з аудіофайлом виклику від 15 год. 42 хв. 20.11.2020 на лінію 102 з абонентського номеру НОМЕР_6 та протоколом огляду від 16.01.2021 вказаного аудіофайлу з розшифровкою змісту повідомлення від імені ОСОБА_12 про те, що її чоловіка ОСОБА_1 незаконно утримують за адресою: АДРЕСА_2 ., а також банківські документи, що свідчать про рух коштів по рахункам ОСОБА_1 (т.2 а.с. 160-225). Вказаний документ та аудіо запис був наданий прокурором. Взагалі не зрозуміло яке доказове значення має цей запис і якого кримінального правопорушення він стосується, чи то привласнення майна чи то незаконне утримання.

Сторона обвинувачення вважає, що протоколом огляду від 09.12.2020 вмісту пам`яті добровільно наданого ОСОБА_2 мобільного телефону Iphone X ІМЕІ НОМЕР_8 з SIM-картою на абонентський номер НОМЕР_9 , яким зафіксовано його листування в месенджері Viber із підписаним як « ОСОБА_16 » користувачем номеру НОМЕР_1 за 20.11.2020 та 24.11.2020 року, прямо вказує на вину обвинуваченого ОСОБА_1 у привласненні майна підприємства. Так листування за 20.11.2020 містить серед іншого повідомлення співрозмовника ОСОБА_2 про необхідність перерахування 43700 грн і 56300 грн на рахунок ОСОБА_3 № НОМЕР_3 та 160000 грн (трьома платежами по 50000 грн, 50000 грн, 60000 грн) на рахунок ОСОБА_17 № НОМЕР_5 , а також про підтвердженням отримання ним 160000 грн і про відправлення пресу. Повідомлення користувача « ОСОБА_16 » від 24.11.2020 містить відомості про те, що він вже не працює на ОСОБА_18 , його намагаються «кинути» по заробітній платі, придумують, що він вкрав прес.

Проте, вказаний доказ підтверджує лише те, що на телефон покупця ОСОБА_2 приходили СМС- листи, але жодним чином не вказує це на те, що всі без виключення СМС повідомлення були направлені саме ОСОБА_1 , що телефон з якого направлялись повідомлення належить ОСОБА_1 , і що сторонні особи не мали до нього доступу. Крім того, інший телефон з якого нібито направлялись повідомлення слідством не оглядався.

Прокурор у обвинувальному акті та у своїй промові стверджував, що на виконання укладеного між ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД ДЕНАСМАШ» та ОСОБА_2 договору про наміри купівлі-продажу обладнання від 19.10.2020 (пресу брикетувального ударно-механічного ПБ-48 на умовах внесення авансового платежу в розмірі ціни обладнання - 300000 грн), ОСОБА_2 «…Протягом жовтня - листопада 2020 року ОСОБА_2 сплачено на картковий рахунок директора ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД ДЕНАСМАШ» ОСОБА_3 в AT КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 частину попередньої оплати вартості пресу брикетувального ПБ-48 в загальному розмірі 140000 грн. (22.10.2020 - 20000 грн, 16.11.2020 - 10000 грн, 18.11.2020 - 10000 грн, і насамкінець 20.11.2020 - 43700 та 56300 грн)…». Вказане не відповідає дійсності і є надуманим, оскільки сам ОСОБА_2 в судовому засіданні про це не говорив. А також у матеріалах кримінального провадження відсутній будь-який фінансовий документ, який би це підтверджував.

В матеріалах кримінального провадження взагалі відсутній будь який фінансовий документ про те, що в період з 19.10 2020 року по 20.11.2020 року ОСОБА_2 чи будь яка інша особа за його дорученням, здійснювала оплату товару відповідно до укладеного між ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД ДЕНАСМАШ» та ОСОБА_2 договору про наміри купівлі-продажу обладнання від 19.10.2020 (пресу брикетувального ударно-механічного ПБ-48 на умовах внесення авансового платежу в розмірі ціни обладнання - 300000 грн.)

Аналіз наведених вище доказів свідчить, що прокурором не надано жодного доказу, який би вказував на факт умисного привласнення ОСОБА_1 чужим майном, яке було йому ввірене, а твердження обвинуваченого, про те, що він не вчиняв інкримінованого злочину, відповідає приведеним доказам і не спростоване стороною обвинувачення у судовому засіданні.

Згідно з положеннями ст.62 Конституції України, ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину й не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення вважається невинним доти, доки його вина не буде встановлена в законному порядку.

Статтею 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 2 статті 6 Конвенції з прав людини проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі «Тельфнер проти Австрії» від 20 березня 2001 року та «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства від 08 лютого 1996 року. У справах «Грабчук проти України» від 21.09.2005 року та «Шагін проти України» (2010р.) Європейський суд з прав людини встановив, що національні суди визнали заявників винними, спираючись на слабкі докази та припущення про їх причетність до вчинення злочину, чим було порушено принцип презумпції невинуватості.

Суд, оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).

Очевидно, що сумнівний характер вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому суспільно-небезпечного діяння не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов свій вияв як в положеннях ч.3 та ч.4 ст.17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, рішенні у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

Аналіз приведених обставин свідчить про те, що стороною обвинувачення суду не надано достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 в умисному привласненні чужого майна, яке було йому ввірене. Крім того, стороною обвинувачення суду взагалі не надано жодного достатнього доказу для висновку про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.1ст. 191 КК України, проте з матеріалів кримінального провадження вбачається порушення сторонами умов договору про наміри купівлі-продажу обладнання від 19.10.2020 року, що є цивільно - правовими відносинами та має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до положень ч.3 ст.52 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору достатності та взаємозв`язку і приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно доводили вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.191 КК України судом не здобуті, суд вважає, що пред`явлене обвинувачення за ч.1 ст.191 КК України не доведено в судовому засіданні, а тому ОСОБА_1 необхідно виправдати.

У відповідністю з вимогами ч.4 ст. 174 та ст. 203 КПК України суд постановляє рішення про припинення дії запобіжних заходів та арешту майна щодо ОСОБА_1 .

По справі заявлено потерпілою стороною ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД ДЕНАСМАШ» цивільний позов про відшкодування заподіяних злочином збитків. Оскільки, суд дійшов висновку про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, то цивільний позов позивача має бути залишений без задоволення.

Судові витрати у справі віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати невинуватим та виправдати його у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.191 КК України в зв`язку з недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

Скасувати обрані щодо ОСОБА_1 процесуальні заборони та припинити дію: Ухвали Київського районного суду м. Полтави від 08.12.2020 року та скасувати арештна грошові кошти на картковому рахунку ОСОБА_1 (код НОМЕР_10 ) № НОМЕР_5 в АТ КБ «Приватбанк» (код ЄДР 14360570), з позбавленням права на відчуження, користування та розпорядження вказаним майном та проведення будь-яких операцій по списанню коштів з рахунку.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

В задоволенні цивільного позову ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД ДЕНАСМАШ» відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Полтави.

Головуючий Ю.В. Куліш