Рішення № 98975715, 03.08.2021, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/11564/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2021 року , м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Осіпенко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання – Чмихало М.О.,

представника позивача – адвоката Гребенара О.В.,

представника відповідача – адвоката Мови В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сватове Луганської області, в режимі відеоконференції між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які використовують власні технічні засоби, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит №52_199 від 21.06.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит. В обґрунтування свого позову посилається на те, що між банком та ОСОБА_5 був укладений договір про іпотечний кредит № 52_199 від 21.06.2013 року. Кредит надавався в розмірі 290000,00 гривень на 180 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 20.06.2028 року для придбання майнових прав на об`єкт нерухомості за договором купівлі-продажу майнових прав. За користування кредитом позичальник зобов`язувався сплачувати банку відповідну плату в розмірі 16% річних. Згідно п. 3.3.3 кредитного договору позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту рівними частинами в сумі 1611,11 гривень та сплачувати проценти, нараховані банком на залишок заборгованості за кредитом, не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за звітним, шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань. В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором було укладено договір поруки від 20.06.2013 року з ОСОБА_4 . За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Вимоги банку щодо погашення заборгованості не задоволені, заборгованість не погашена. Станом на 27.05.2017 року, в результаті невжиття відповідачами заходів щодо погашення заборгованості, наявна заборгованість за договором, яка складає 417621,50 гривень, утому числі: борг за кредитом в розмірі 270666,68 гривень; відсотки за користування кредитом з 01.04.2015 року по 26.05.2017 року в розмірі 100024,59 гривень; інфляційні втрати банку з серпня 2014 року по квітень 2017 року за прострочення сплати кредиту в сумі 15613,91 гривень; інфляційні втрати банку з серпня 2014 року по квітень 2017 року за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в сумі 25441,59 гривень; три проценти річних за прострочення сплати кредиту з 01.08.2014 року по 26.05.2017 року в розмірі 2370,85 гривень; три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом з 01.08.2014 року по 26.05.2017 року в розмірі 3503,88 гривень. Просить суд стягнути з відповідачів вказану заборгованість за кредитним договором та судовий збір у розмірі 6264,32 грн.

28.09.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат Мова В.І. не погоджуючись з вимогами позивача зазначає, що право вимоги до поручителя, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України припинилось протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, крім того право банку нараховувати відсотки припинилось після пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, яке мало місце 06.03.2017 року. Також вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності, у зв`язку з тим, що право вимоги дострокового повернення кредиту виникло у позивача 01.06.2014 року, а цей позов був пред`явлений 13.06.2017 року, тобто поза межами трирічного строку.

Надані позивачем копії документів на яких ґрунтуються позовні вимоги не можуть бути прийняті судом до уваги, у зв`язку з тим, що відповідно до ст. 95 ЦПК України, позивач не надав їх оригінали для огляду у судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

05.10.2020 року представник позивача – адвокат Гребенар О.В. надав суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що Банк позбавлений можливості надати суду оригінали документів поданих суду в копіях, у зв`язку з тим, що вказані документи фактично знаходяться в приміщенні філії Луганського обласного управління AT «Ощадбанк» за попередньою юридичною адресою: м. Луганськ, вул. Шевченко, буд. 1, тобто в населеному пункті, де здійснюється антитерористична операція відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 за № 405/2014. З 30.04.2018 відповідно до Указу Президента України № 116/2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.04.2018 «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях», згідно якого антитерористичну операцію переформатовано в операцію об`єднаних сил.

Крім того, невстановленими озброєними особами було здійснено незаконне зайняття приміщення Банку за вищевказаною адресою та незаконне заволодіння майном, коштами та документами Банку, про що в Єдиному реєстрі досудових розслідувань містяться дані щодо відкриття кримінального провадження № 12015130550000125 від 13.02.2015, що підтверджується доданими до позовної заяви документами.

Однак, банком надані копії документів, виготовлені з автоматизованої банківської системи «БАРС-Millennium» АТ «Ощадбанк», тому відповідність цих копій засвідчено працівником банку, який вносив їх до системи.

Посилання представника відповідача на пропущений строк позовної давності вважає необґрунтованим, з огляду на те, що за взаємною згодою сторін було збільшено строк позовної давності до 30 років, що узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 06.02.2019 року по справі № 554/5323/14.

Також представник відповідача невірно вказує на припинення договору поруки з огляду на те, що ч. 4 ст. 559 ЦК України передбачено припинення поруки протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, у разі якщо у договорі поруки не визначений термін її дії. У даному випадку сторони узгодили строк дії поруки протягом 30 років, тобто до 21.06.2043 року.

Щодо нарахування відсотків після надіслання повідомлення відповідачу про наявність у нього заборгованості, представник позивача зазначив, що дане повідомлення відповідач фактично у письмовому вигляді не отримував, а тому не був з нею ознайомлений, що дає правові підстави банку нараховувати відсотки за користування кредитом до закінчення строку дії договору або повернення усієї суми заборгованості. Крім того, представник відповідача невірно зазначає про нарахування банком відсотків за процентною ставкою 19 % тому, що в наданих банком розрахунках процентна ставка зазначена у розмірі 16 %.

Вважає доводи представника позивача незмістовними та такими, що не можуть прийматись судом до уваги, та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Гребенар О.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат Мова В.І. заперечував проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повторно не з`явилась, будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, шляхом розміщення оголошень на офіційному веб-сайті Сватівського районного суду Луганської області, не надавши доказів про поважність причин неявки.

Дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення сторін суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними позовних вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 21.06.2013 року між банком та ОСОБА_5 був укладений договір про іпотечний кредит № 52_199. Кредит надавався в розмірі 290000,00 гривень на 180 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 20.06.2028 року для придбання майнових прав на об`єкт нерухомості за договором купівлі-продажу майнових прав. За користування кредитом позичальник зобов`язувався сплачувати банку відповідну плату в розмірі 16% річних. (Т.1 а.с. 8-18).

Згідно п. 3.3.3 кредитного договору позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту рівними частинами в сумі 1611,11 гривень та сплачувати проценти, нараховані банком на залишок заборгованості за кредитом, не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за звітним, шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань.

В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором позивачем було укладено договір поруки від 20.06.2013 року з ОСОБА_4 . За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Вимоги банку щодо погашення заборгованості не задоволені, заборгованість не погашена.

Станом на 27.05.2017 року, в результаті невжиття відповідачем заходів щодо погашення заборгованості, наявна заборгованість за договором, яка складає 417621,50 гривень, утому числі: борг за кредитом в розмірі 270666,68 гривень; відсотки за користування кредитом з 01.04.2015 року по 26.05.2017 року в розмірі 100024,59 гривень; інфляційні втрати банку з серпня 2014 року по квітень 2017 року за прострочення сплати кредиту в сумі 15613,91 гривень; інфляційні втрати банку з серпня 2014 року по квітень 2017 року за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в сумі 25441,59 гривень; три проценти річних за прострочення сплати кредиту з 01.08.2014 року по 26.05.2017 року в розмірі 2370,85 гривень; три проценти річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом з 01.08.2014 року по 26.05.2017 року в розмірі 3503,88 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 5-7).

Правовідносини сторін є договірними, які виникли з кредитного договору та які регулюються наступними нормами матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позивач свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, про що зазначив у своєму позові.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, а згідно до ст. 530 ЦК України - якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Щодо стягнення простроченої та строкової заборгованості за договором.

Так, в матеріалах справи містяться вимоги банку до позичальника про дострокове повернення всієї суми кредиту в сумі 270666,68 грн. за договором про іпотечний кредит № 52_199 від 21.06.2013 року та строкових відсотків в сумі 6644,31 грн., у зв`язку з невиконанням зобов`язань.

Разом з тим, позивачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували як факт направлення вимоги про дострокове повернення кредиту за договором про іпотечний кредит так і її отримання відповідачем, у порядку та на умовах передбачених договором.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) зроблено висновок, що «частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановила обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Велика Палата Верховного Суду вважає, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором»; «…суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, в якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту»; «…порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами».

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності з 10 червня 2017 року, у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Враховуючи, що умовами договору про іпотечний кредит передбачено обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів, проте банком не дотримано передбачені договором умови та положення частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», тому відсутні підстави для задоволення позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за договором про іпотечне кредитування.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з боржника строкової кредитної заборгованості за тілом кредиту не підлягають задоволенню.

Позивачем не надано доказів на спростування розрахунку заборгованості, здійсненого судом.

Відтак, суд вважає, що прострочена заборгованість по кредиту за період з 01.08.2014 року по 26.05.2017 року, відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем, підлягає стягненню в сумі 54777,74 грн., а також прострочені відсотки по кредиту за період з 01.08.2014 року по 26.05.2017 року в сумі 93380,28 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат банку з серпня 2014 року по квітень 2017 року за прострочення сплати кредиту в розмірі 15 613,91 грн., інфляційних втрат банку з серпня 2014 року по квітень 2017 року за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 25 441,59 грн., трьох відсотків річних за прострочення сплати кредиту з 01.08.2014 року по 26.05.2017 року в розмірі 2 370,85 грн. та трьох відсотків річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом з 01.08.2014 року по 26.05.2017 року в розмірі 3 503,88 грн., то суд вважає дані вимоги обґрунтованими, з огляду на те, що вони заявлені в межах строку позовної давності, обов`язок їх сплати підтверджений доказами наявними в матеріалах справи, а тому вони підлягають стягненню з відповідачів у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене суд вважає позовні вимоги позивача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при поданні позову сплатив судовий збір у розмірі 6264 грн. 32 коп.(Т.1 а.с.1).

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, то з відповідачів на користь позивача слід стягнути судові витрати пов`язані з оплатою судового збору у розмірі 1463,16 грн. (одна тисяча чотириста шістдесят три гривні 16 копійок) з кожного.

На підставі ст.ст. 526, 543, 553, 554, 610-612, 625, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 78-80, 141, 258, 268, 282, 352 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит №52_199 від 21.06.2013 року - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (вул. Енергетиків, буд. №36, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, ЄДРПОУ 09304612) заборгованість за договором про іпотечний кредит №52_199 від 21.06.2013 року в розмірі 195 088,25 грн. (сто дев`яносто п`ять тисяч вісімдесят вісім гривень 25 копійок) у тому числі: борг за кредитом в розмірі 54 777, 74 грн. (п`ятдесят чотири тисячі сімсот сімдесят сім гривень 74 копійки), відсотки за користування кредитом з 01.04.2015 року по 26.05.2017 року в розмірі 93380,28 грн. (дев`яносто три тисячі триста вісімдесят гривень 28 копійок), інфляційні втрати банку з серпня 2014 року по квітень 2017 року за прострочення сплати кредиту в розмірі 15 613,91 грн. (п`ятнадцять тисяч шістсот тринадцять гривень 91 копійка), інфляційні втрати банку з серпня 2014 року по квітень 2017 року за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 25 441,59 грн. (двадцять п`ять тисяч чотириста сорок одна гривня 59 копійок), три відсотка річних за прострочення сплати кредиту з 01.08.2014 року по 26.05.2017 року в розмірі 2 370,85 грн. (дві тисячі триста сімдесят гривень 85 копійок), три відсотка річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом з 01.08.2014 року по 26.05.2017 року в розмірі 3 503,88 грн. (три тисячі п`ятсот три гривні 88 копійок).

У порядку розподілу судових витрат стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (вул. Енергетиків, буд. №36, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, ЄДРПОУ 09304612) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі по 1463,16 грн. (одна тисяча чотириста шістдесят три гривні 16 копійок) з кожного.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Копію рішення суду надіслати сторонам.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сватівський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Повний текст судового рішення складений 13 серпня 2021 року.

Суддя: Л.М. Осіпенко