Рішення № 98975338, 12.08.2021, Вишгородський районний суд Київської області

12.08.2021 Справа № 363/468/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2021 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Котлярової І.Ю.,

за участі секретаря - Тищенко К.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород цивільну справу за позовом адвоката Пустового Богдана Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Пустовий Б.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із позовною заявою до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про відшкодування шкоди. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що постановою серії ЕАМ № 2967806 від 12.08.2020 року складеною поліцейським 1-го батальйону, другої роти Управління патрульної поліції в Хмельницькій області молодшим лейтенантом поліції Ситником Павлом Анатолійовичем накладено адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 02.12.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського 1-го батальйону, другої роти Управління патрульної поліції в Хмельницькій області молодшого лейтенанта поліції Ситника Павла Анатолійовича задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову серії ЕАМ № 2967806 від 12.08.2020 року винесену поліцейським 1-го батальйону, другої роти Управління патрульної поліції в Хмельницькій області молодшим лейтенантом поліції Ситником Павлом Анатолійовичем, якою накладено адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 . Провадження по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 121 КУпАП України – закрито. Повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету України суму сплаченого штрафу в розмірі 680 грн. Вказаним рішенням суду встановлено, що оскаржувана постанова на вимогах закону не ґрунтується, в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 121 КУпАП. Зазначає, що внаслідок прийняття постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, яку в подальшому було скасовано судом, позивачу було завдано значної моральної шкоди, яка виражається у отриманих та не пережитих ним до даного часу сильних душевних хвилювань та моральних страждань, які призвели до змін у загальних і звичних умовах його життя, а саме: про спосіб та підстави зупинки транспортного засобу, яким керував позивач; про тактовність та толерантність спілкування з працівниками відповідача, що відбувалася в присутності роботодавця позивача, що у подальшому вплинуло на його кар`єрний зріст на підприємстві, виробничу характеристику, як професійного водія з безаварійним стажем; щоденні думки та спогади про подію, про незаконне притягнення його до адміністративної відповідальності, що підриває у позивача авторитет держави, її органів виконавчої влади; постійні спогади про наслідки психо-травматичної події, пов`язаної з незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, страх можливого повторення подій з іншими людьми; порушення режиму дня та сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга й роздратованість, замикання та бажання уникання будь-яких контактів та спілкування з людьми, постійні негативні переживання, тривога; важкість виконання повсякденних обов`язків, постійний психологічний дискомфорт, відірваність від активного та соціального життя. Таким чином, виходячи з принципів розумності та справедливості, розмір завданої моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача, позивач оцінює у 20 000 гривень, яку просить стягнути на його користь.

На підставі викладеного представник позивача звернувся до суду та просив стягнути з держави через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області (код ЄДРПОУ 37955989) за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000 гривень у відшкодування моральної шкоди завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади Департаменту патрульної поліції. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 02.02.2021 року відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 12.05.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

ОСОБА_1 та його представник адвокат Пустовий Б.В. в судове засідання не з`явилися, від адвоката Пустового Б.В. до суду надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник Департаменту патрульної поліції у судове засідання не з`явилася, подала до суду відзив на позовну заяву, згідно якого зазначила, 12.08.2020 о 16:43 год. під час несення служби на а/д М-12 309 км патрульним нарядом у складі інспектора роти № 2 Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому молодшого лейтенанта поліції Ситника П.А., відносно громадянина ОСОБА_1 за ознаками ч. 3 ст. 121 КУпАП винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2967806 про те, що водій при перевірці документів не пред`явив протокол обов`язкового технічного контролю, чим порушив ст. 35 ЗУ «Про дорожній рух». Позивач, будучи незадоволений наведеною постановою звернувся до суду. Отримавши ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву у відповідності до ч. 4 ст. КУпАП перевіривши законність винесеної постанови дійшли до висновку щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАМ № 2967806. Вбачаючи у діях відсутність складу адміністративного правопорушення передбачено ч. 3 ст.121 КУпАП, 3 листопада 2020 року начальником управління патрульної поліції в Хмельницькій області старшим лейтенантом поліції Роо Олегом Анатолійовичем скасовано постанову серії ЕАМ № 2967806 та справу закрито. Дану постанову направлено до суду та проінформовано, що відсутній предмет спору у справі № 363/3216/20, також дану постанову направлено до самого ОСОБА_1 . Проте, позивач направив позов до суду стосовно завдання йому моральної шкоди у зв`язку з винесенням постанови серії ЕАМ № 2967806 від 12 серпня 2020 року. В частині стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу заперечувала та просила відмовити у їх задоволення з підстав необґрунтованості та не доведеності жодними належними та допустимими доказами. Позивач не наводить в чому саме проявилась моральна шкода та не обґрунтовує заявлену суму моральної шкоди. Відновлення його порушеного права відбулось шляхом скасування постанови ще начальником управління. Скасування постанови є достатнім та вичерпаним заходом для відновлення справедливості. Разом з тим зазначила, що Департамент патрульної поліції відповідно до Законів України «Про національну поліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність» та «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не відноситься до органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду, а тому дія вказаних законів на нього не поширюється. На підставі викладеного просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та розгляд справи здійснювати за відсутності їх представника.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області у судове засідання не з`явився, подав до суду відзив, згідно якого зазначив, що Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області є неналежним відповідачем у справі, оскільки жодних прав та інтересів позивача не порушував, не вступав у правовідносини з позивачем і жодної шкоди позивачеві не завдавав, а тому не повинен нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу, внаслідок незаконних дій зокрема, інших державних органів. Відсутність прямого причинного зв`язку між шкодою та незаконними діями, як необхідна умова деліктної відповідальності виключає можливість такої відповідальності. Зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Судом встановлено, що 12.08.2020 року о 16 год. 43 хв. поліцейським 1-го батальйону, другої роти Управління патрульної поліції в Хмельницькій області молодшим лейтенантом поліції Ситником Павлом Анатолійовичем винесено постанову серії ЕАМ № 2967806 про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, посилаючись на те, що позивач, керуючи автомобілем Volkswagen Touareg р.н. НОМЕР_1 , здійснюючи рух автомобільною дорогою М-12 сполученням м. Хмельницький - м. Вінниця, на 309 км. при перевірці документів не пред`явив протокол обов`язкового технічного контролю, чим порушив вимоги ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 121 КУпАП.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 02.12.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Поліцейського 1-го батальйону, другої роти Управління патрульної поліції Хмельницькій області молодшого лейтенанта поліції Ситника Павла Анатолійовича про скасування постанови задоволено. Визнано протиправною та скасувано постанову серії ЕАМ №2967806 від 12.08.2020 року винесену поліцейським 1-го батальйону, другої роти Управління патрульної поліції в Хмельницькій області молодшим лейтенантом поліції Ситником Павлом Анатолійовичем, якою накладено адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 . Провадження по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 121 КУпАП України, - закрито. Повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету України суму сплаченого штрафу в розмірі 680 грн. Стягнуто з поліцейського 1-го батальйону, другої роти Управління патрульної поліції в Хмельницькій області молодшого лейтенанта поліції Ситника Павла Анатолійовича на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, на підставі статті 1174 ЦК України, відшкодовується державою.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, зокрема завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено, що право на відшкодування шкоди у розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Суд, відповідно до положень статті 82 ЦПК України враховує, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 02.12.2020 року, встановлено що оскаржувана постанова на вимогах закону не ґрунтується, а в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Крім того, даним рішенням суду встановлено, що постанова начальника управління патрульної поліції в Хмельницькій області старшого лейтенанта поліції Роо Олега Анатолійовича від 03 листопада 2020 року про скасування постанови серії ЕАМ №2967806 від 12.08.2020 року на вимогах КУпАП не ґрунтується.

Відтак, доводи представника Департаменту патрульної поліції, як на підставу для відмову у задоволенні позовних вимог, що скасування оскаржуваної постанови начальником управління патрульної поліції є достатнім та вичерпаним заходом для відновлення справедливості, не заслуговують на увагу, оскільки дана постанова була досліджена, як доказ в інший справі та судом встановлено, що дана постанова на вимогах КУпАП не ґрунтується.

У цьому контексті, здійснення провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, яке закрито судом, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказані провадження. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення накладеного штрафу.

Це узгоджується з висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №569/1799/16-ц (провадження №61-19000сво18), що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження.

В порядку ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності внаслідок незаконних дій працівників патрульної поліції, у зв`язку з чим був вимушений тривалий час доводити у судовому порядку свою невинуватість у порушенні Правил дорожнього руху, а відтак суд приходить до висновку, що є правові підстави для відшкодування позивачеві завданої моральної шкоди відповідно до вимог статей 23, 1174 ЦК України, п. 4 ч.1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Дані висновки також узгоджуються з постановами Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 686/16847/17 (провадження № 61-11590св18), від 26 серпня 2020 року у справі №544/964/18 (провадження №61-9124св19).

На обґрунтування моральної шкоди позивач зазначив, що йому було завдано значної моральної шкоди, яка виражається у отриманих та не пережитих ним до даного часу сильних душевних хвилювань та моральних страждань, які призвели до змін у загальних і звичних умовах його життя, а саме: про спосіб та підстави зупинки транспортного засобу, яким керував позивач; про тактовність та толерантність спілкування з працівниками відповідача, що відбувалася в присутності роботодавця позивача, що у подальшому вплинуло на його кар`єрний зріст на підприємстві, виробничу характеристику, як професійного водія з безаварійним стажем; щоденні думки та спогади про подію, про незаконне притягнення його до адміністративної відповідальності, що підриває у позивача авторитет держави, її органів виконавчої влади; постійні спогади про наслідки психо-травматичної події, пов`язаної з незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, страх можливого повторення подій з іншими людьми; порушення режиму дня та сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга й роздратованість, замикання та бажання уникання будь-яких контактів та спілкування з людьми, постійні негативні переживання, тривога; важкість виконання повсякденних обов`язків, постійний психологічний дискомфорт, відірваність від активного та соціального життя.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності та справедливості.

Доводи викладені представниками відповідачів у поданих відзивах, не спростовують того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу, скасування самої постанови про адміністративне правопорушення свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно та, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.

Враховуючи обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 2000, 00 грн.

У пункті 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, стаття 9 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність»). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

За змістом пунктів 1, 35, 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами.

Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): 1) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; 2) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; 3) шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності; 4) різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні; 5) шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Аналогічна позиція зазначена і в частині першій статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» - виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, на яку посилаються позивачі в позові.

Верховний суд у своїй практиці, зокрема, у справах № 521/10640/15-ц і № 520/3307/16-ц, виходить з того, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна, шляхом списання казначейством України із державного бюджету як органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Таким чином, вирішуючи питання про порядок відшкодування моральної шкоди, суд приходить до висновку про стягнення таких коштів за рахунок держави шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку державного бюджету України.

Згідно частин 1, 6, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.13 ч.2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

У зв`язку із викладеним судовий збір у розмірі 908, 00 гривень слід компенсувати за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також позивач просить відшкодувати понесені ним судові витрати на правничу допомогу у цій справі в розмірі 8 200, 00 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Правнича допомога позивачу надавалася адвокатом Пустовим Б.В. на підставі договору про надання правової допомоги № 003/21 від 28.01.2021 року. Відповідно до п. 3.1 вказаного договору клієнт сплачує адвокату фіксовану суму гонорару у розмірі 8200,00 грн.

Згідно з актом про надання правової допомоги від 28.01.2021 року та квитанції до прибуткового касового ордера від 29.01.2021 року позивачем виплачено адвокату ОСОБА_2 гонорар у сумі 8200, 00 грн.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відшкодування понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу в розмірі 8 200, 00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4-5, 12-13, 133, 137, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги адвоката Пустового Богдана Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про відшкодування шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 2000 (дві тисячі) гривень та 8 200 (вісім тисяч двісті) гривень судових витрат на правничу допомогу, а всього стягнути 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 908, 00 гривень компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення через Вишгородський районний суд Київської області.

Представник позивача: адвокат Пустовий Богдан Вікторович (адреса: 04128, м. Київ, вул. Стеценка, 19/91 оф. 14).

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 )

Відповідачі: Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1).

Суддя І.Ю. Котлярова