Рішення № 98971116, 03.08.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

03 серпня 2021 року м. Чернігів справа № 927/296/21

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Селіван Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР СНЕК» 39600, м. Кременчук Полтавської області, вул. Ярмаркова, 9 (ІНФОРМАЦІЯ_2)До Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна 15214, с. Нові Боровичі Сновського району Чернігівської області, вул. 30 років Перемоги, 3 14005, м. Чернігів, вул. Київська, 2, кв. 134 (адреса представника - адвоката Серкіна Костянтина Юрійовича) (ІНФОРМАЦІЯ_1 )про стягнення 3 339 463 грн. 02 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Пащенко О.І. - директор

від відповідача: Серкін К.Ю. - адвокат (ордер серії СВ № 1002161 від 26.05.2021) (в судовому засіданні 15.07.2021)

Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні з 15.07.2021 по 03.08.2021, на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 03.08.2021, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2021 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР СНЕК» до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна про стягнення 2 818 535,75 грн. попередньої оплати, сплаченої згідно договору № 510/48 від 22.02.2016, 331 892,32 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції та 189 034,95 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару та неповернення попередньої оплати за товар.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.03.2021:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР СНЕК» про стягнення 3 339 463 грн. 02 коп. залишено без руху;

зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР СНЕК» протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху подати до господарського суду разом із заявою про усунення недоліків:

попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав;

докази відправлення відповідачу копії заяви про усунення недоліків та копії доданих до неї документів;

роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР СНЕК», що в разі неусунення всіх недоліків заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг вказана вище ухвала суду від 29.03.2021 позивачу засобами поштового зв`язку в паперовій формі не направлялась, проте була направлена на його електронну пошту з проханням повідомити про її отримання.

Електронними листами, що надійшли 30.03.2021 на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області, позивач повідомив про отримання та прочитання ухвали суду 30.03.2021.

12 квітня 2021, у встановлений судом процесуальний строк (здані для відправки до відділення поштового зв`язку 07.04.2021), до Господарського суду Чернігівської області надійшли запитувані докази.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.04.2021:

прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;

постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;

призначено розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 18 травня 2021 року;

встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Примірник ухвали суду від 19.04.2021 отриманий відповідачем 22.04.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400051424966, а тому останнім днем відповідного строку є 07.05.2021.

У встановлений судом процесуальний строк відповідачем відзив на позовну заяву поданий не був.

Проте, присутній в підготовчому засіданні 18.05.2021 повноважний представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості підготувати та подати до суду відзив на позовну заяву.

В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначає, що частина встановленого йому строку для подання відзиву на позовну заяву припала на святкові та вихідні дні, а тому він був обмежений у можливості звернутися за професійною правничою допомогою та вчинити відповідні процесуальні дії у встановлений строк.

18 травня 2021 року господарський суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 27 травня 2021 року.

26 травня 2021 року відповідачем до Господарського суду Чернігівської області подано клопотання від 26.05.2021 про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву; одночасно із поданням даного клопотання відповідачем вчинена відповідна процесуальна дія (поданий відзив від 26.05.2021 на позовну заяву).

В обґрунтування відповідного клопотання відповідач зазначає, що частина встановленого йому строку для подання відзиву на позовну заяву припала на святкові та вихідні дні, а тому він був обмежений у можливості звернутися за професійною правничою допомогою та вчинити відповідні процесуальні дії у встановлений строк.

Крім того, відповідач зазначає, що у період з 26.04.2021 по 30.04.2021 та з 11.05.2021 по 18.05.2021 керівник підприємства перебувала у відрядженні, що підтверджується наказами «Про відрядження директора Лобур А.М.» від 23.04.2021 № 3 та від 07.05.2021 № 4; як наслідок, не маючи можливості вчасного повернення директора підприємства з відрядження, договір про надання правової допомоги був укладений лише 20.05.2021.

Розглянувши дане клопотання, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та можливість задоволення.

Як вбачається зі змісту відзиву на позов, відповідачем позовні вимоги не визнаються.

В обґрунтування своїх заперечень підприємство зазначає, що до договору № 510/48 від 22.02.2016 були підписані додаткові угоди, а саме: 20.05.2016 № 1, 11.04.2017 № 2 та 28.12.2017 № 2, які з боку підприємства містять підписи колишніх керівників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Проте відповідач зауважує, що колишнім директором підприємства ОСОБА_2 додаткові угоди № 1 від 20.05.2016 та № 2 від 28.12.2017 не підписувались, волевиявлення та наміру їх укласти він не мав, а наявні в них підписи вчинені іншою особою, тобто фактично вони є підробленими; крім того, відповідач зазначає, що статутом підприємства передбачена обов`язковість згоди Загальних зборів учасників підприємства як вищого органу управління на укладання директором підприємства угод, сума яких перевищує 10 000,00 грн. (десять тисяч), однак колишнім керівництвом така згода не отримувалась, а тому спірні додаткові угоди не могли бути підписані вищевказаними фізичними особами як керівниками юридичної особи.

Таким чином, відповідач вважає, що між ним та позивачем жодних зобов`язань не виникло.

Враховуючи наведені вище обставини, відповідач, подаючи відзив на позовну заяву, одночасно просив витребувати у позивача оригінали додаткової угоди № 1 до договору № 510/48 від 22.02.2016 та додаткової угоди № 2 до договору № 510/48 від 22.02.2016.

Також відзив на позовну заяву, з урахуванням наведених в ньому обставин, містить клопотання відповідача про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи.

27 травня 2021 року господарський суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 15 червня 2021 року; крім того:

клопотання Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна про витребування доказів задоволено;

витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР СНЕК» оригінали додаткових угод до договору № 510/48 від 22.02.2016: № 1 від 20 травня 2016 року, № 2 від 11 квітня 2017 року, № 2 від 28 грудня 2017 року;

встановлено процесуальні строки для подання: позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву; для подання відповідачем заперечення - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

07 червня 2021 року позивачем до Господарського суду Чернігівської області подано повідомлення (від 02.06.2021 № 499/21) про те, що оригінал додаткової угоди № 1 від 20 травня 2016 року є у нього лише в електронному вигляді (оригінал від відповідача не повернувся); оригінали додаткових угод № 2 11 квітня 2017 року та від 28 грудня 2017 року є у нього в наявності та будуть надані в підготовчому засіданні 15.06.2021.

09 червня 2021 року, у встановлений судом процесуальний строк (здана для відправки до відділення поштового зв`язку 07.06.2021) до Господарського суду Чернігівської області надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що позивач не погоджується з думкою відповідача та вважає викладені ним у відзиві на позов доводи такими, що не відповідають дійсним обставинами справи та такими, що не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Крім того, позивач заперечує проти клопотання відповідача щодо призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, вважаючи, що її проведення не спростує факт невиконання підприємством взятих на себе зобов`язань та неповернення отриманих грошових коштів.

В підготовчому засіданні 15.06.2021 позивачем були подані витребувані докази - оригінали додаткових угод № 2 від 11 квітня 2017 року та від 28 грудня 2017 року.

Відповідач під розписку був повідомлений про дату, час та місце проведення призначеного на 15.06.2021 підготовчого засідання, однак процесуальним правом на участь у ньому не скористався.

В підготовчому засіданні 15.06.2021 суд постановив протокольну ухвалу про залишення без задоволення клопотання відповідача про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи, виходячи з наступного:

за змістом ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Як вже було вказано вище, як в обґрунтування своїх заперечень, так і в обґрунтування необхідності призначення по справі судової почеркознавчої експертизи, відповідач посилається на підробку підписів колишнього керівника підприємства ОСОБА_2 на додаткових угодах № 1 від 20.05.2016 та № 2 від 28.12.2017; як наслідок - існує необхідність з`ясування питання стосовно того, чи були такі підписи від імені юридичної особи вчинені безпосередньо ОСОБА_2 або ж іншою особою.

Однак, предметом даного спору є стягнення з відповідача попередньої оплати, сплаченої позивачем згідно договору № 510/48 від 22.02.2016 в сумі 2 818 535,75 грн.

При цьому, відзив відповідача не містить вказівки на незгоду його з обставинами, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, а саме з тим, що між сторонами був укладений договір № 510/48 від 22.02.2016 і що на виконання своїх зобов`язань за ним позивач перерахував відповідачеві 8 633 000,00 грн. попередньої оплати, а відповідач, в свою чергу, поставив позивачеві товар лише на загальну суму 5 814 464,25 грн.

Зміст наданих позивачем додаткових угод свідчить про те, що між сторонами була досягнена домовленість про збільшення суми попередньої оплати на 300 000,00 грн., яку позивач зобов`язався сплатити до 23.05.2016р. (додаткова угода № 1 від 20 травня 2016 року), та про зміну строків поставки відповідачем товару (додаткові угоди № 2 від 11.04.2017 та № 2 від 28.12.2017).

Таким чином, обставини щодо підписання колишнім керівником підприємства ОСОБА_2 додаткових угод не є обставинами, що мають значення для справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2021:

продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів;

закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 15 липня 2021 року.

В судовому засіданні 15.07.2021 відповідачем подана заява від 15.07.2021 про застосування строків позовної давності.

В судовому засіданні 15.07.2021, на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 03.08.2021, про що, зокрема представник відповідача - адвокат Сєркін К.Ю. був повідомлений під розписку, однак процесуальним правом на участь в призначеному на 03.08.2021 судовому засіданні не скористався.

За клопотання позивача, задоволеним ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.07.2021, призначене на 03.08.2021 судове засідання проведено в режимі відеоконференції.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР СНЕК» зареєстроване в якості суб`єкта господарювання 07.04.2009, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 1 585 102 0000 006759.

Приватне сільськогосподарське підприємство ім. Ватутіна зареєстроване в якості суб`єкта господарювання 05.03.2001, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 10611200000000021.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 - 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

22.02.2016 між Приватним сільськогосподарським підприємством ім. Ватутіна (Продавець) в особі директора Жолобецького Володимира Івановича та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР СНЕК» (Покупець) в особі директора по виробництву та постачанню Солов`я Юрія Григоровича був укладений договір № 510/48 (надалі - Договір).

За умовами Договору (п. 1.1, 1.2, 3.1-3.4, 4.1, 4.2, 4.4, 4.6, 4.7, 5.1, 9.1, 10.5, 10.7, 10.10), Продавець зобов`язався передати у власність Покупця соняшник власного виробництва врожаю 2016 року у мішках по 25 кг (далі - Товар), а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити Товар на умовах, визначених даним Договором.

Товар поставляється окремими партіями, погодженими по кількості, ціна та строкам поставки. Погодження відбувається у період з 01.10.2016 по 30.10.2016 шляхом підписання відповідної Специфікації та/або Додаткової угоди, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Загальна кількість Товару складає 2000,00 т (дві тисячі тон).

Ціна Товару на момент укладення Договору встановлюється в розмірі:

13 590,00 грн. за 1 тону Товару, ПДВ - 2 718,00 грн. за 1 тону Товару, разом з ПДВ - 16 308,00 грн. (шістнадцять тисяч триста вісім гривень 00 коп.) за 1 тону Товару, що в еквіваленті (по курсу на день підписання 27,18 грн. за 1 долар США) становить 600,00 (шістсот) доларів США.

Загальна сума (вартість) Договору на момент його укладення становить 32 616 000,00 (тридцять два мільйона шістсот шістнадцять тисяч гривень 00 коп.) грн. в т.ч. ПДВ - 5 436 000,00 грн., що в еквіваленті (по курсу на день підписання 27,18 грн. за 1 долар США) становить 1 200 000,00 (один мільйон двісті тисяч доларів США).

Підписуючи даний Договір Сторони погодились з тим, що максимальна ціна за даний Товару становить 16 308,00 грн. (шістнадцять тисяч триста вісім гривень 00 коп.) за 1 тону Товару, що в еквіваленті (по курсу на день підписання 27,18 грн. за 1 долар США) становить 600,00 (шістсот) доларів США. У випадку зменшення ціни на ринку на даний Товар, Покупець, як і Продавець, мають право вимагати зміну ціни. Врегулювання ціни Сторони зобов`язались провести у період з 01.10.2016 по 30.10.2016.

Всі істотні умови поставки Товару Сторони погоджують у Специфікації (п. 1.2 Договору). Умови поставки: DDP, м. Кременчук, склад Покупця (м. Кременчук, вул. Ярмаркова, 9).

Строк поставки Товару - згідно Специфікації (п. 1.2 Договору), але не пізніше 20 листопада 2016 року.

При передачі Товару Продавець повинен передати Покупцеві наступні документи: товарно-транспортну накладну і видаткову накладну, підписані уповноваженою особою Продавця та скріплену печаткою Продавця; документи, що підтверджують якість Товару (сертифікат якості) та інші товаросупровідні документи, якщо це передбачено законодавством України.

Продавець гарантував, що Товар, що поставляється за даним Договором, вироблений безпосередньо Продавцем і належить йому на праві власності, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим заходом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами та державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження або обмеження, передбаченого діючим в Україні законодавством.

Поставка вважається закінченою з моменту передачі Товару уповноваженій особі Покупця, що підтверджується підписом цієї особи на товарній (видатковій, товарно-транспортній) накладній.

Покупець здійснює оплату в наступні строки:

попередню оплату шляхом перерахування грошових коштів в наступні строки:

в розмірі 6 000 000,00 (шість мільйонів) грн. - до 29.02.2016 включно;

в розмірі 2 333 000,00 (два мільйони триста тридцять три тисячі) грн. - до 15.03.2016 включно.

Попередня оплата Товару, що поставляється за даним Договором не є комерційним кредитом.

Кінцевий розрахунок - в строки, додатково обумовлені сторонами у відповідних специфікаціях та/або додаткових угодах.

Строк дії Договору встановлюється з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін до 30.06.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань.

Додаткові угоди та додатки до даного Договору є його невід`ємними частинами та мають юридичну силу у випадку, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками.

Даний Договір складений при повному розумінні Сторонами його умов та термінології російською мовою в двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної із Сторін.

Сторони домовились, що даний Договір та будь-які інші документи, що складені до даного Договору і є його невід`ємною частиною, в обов`язковому порядку скріплюються печатками сторін.

На виконання умов Договору, позивач здійснив наступні перерахування відповідачеві грошових коштів в якості попередньої оплати:

22.02.2016 - 2 000 000,00 грн.;

25.02.2016 - 3 000 000,00 грн.;

09.03.2016 - 1 000 000,00 грн.;

10.03.2016 - 1 000 000,00 грн.;

14.03.2016 - 1 333 000,00 грн., усього - 8 333 000,00 грн.

20.05.2016 між сторонами була підписана додаткова угода № 1 до Договору, якою п. 5.1 останнього викладено в наступній редакції: «Покупець здійснює оплату в наступні строки:

попередню оплату шляхом перерахування грошових коштів в наступні строки:

в розмірі 6 000 000,00 (шість мільйонів) грн. - до 29.02.2016 включно;

в розмірі 2 333 000,00 (два мільйони триста тридцять три тисячі) грн. - до 15.03.2016 включно;

в розмірі 300 000,00 (триста тисяч) грн. - до 23.05.2016 включно.

Попередня оплата Товару, що поставляється за даним Договором не є комерційним кредитом.

Кінцевий розрахунок - в строки, додатково обумовлені сторонами у відповідних специфікаціях та/або додаткових угодах.»

Всі інші умови договору, не передбачені даної додаткової угодою, залишаються незмінними та продовжують свою дію в попередній редакції.

Дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору № 510/48 від 22.02.2016.

З урахування змін, внесених до Договору вказаною вище додатковою угодою від 20.05.2016, позивачем 23.05.2016 був здійснений ще один платіж в сумі 300 000,00 грн.

Таким чином, на виконання взятих на себе зобов`язань позивачем перераховано відповідачеві грошові кошти в загальній сумі 8 633 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по особовому рахунку (а.с. 40-79).

В свою чергу відповідач здійснив наступні поставки товару:

24.10.2016 на суму 652 320,00 грн.;

25.10.2016 на суму 652 320,00 грн.;

26.10.2016 на суму 652 320,00 грн.;

27.10.2016 на суму 652 320,00 грн.;

28.10.2016 на суму 652 320,00 грн.;

28.11.2016 на суму 652 320,00 грн.;

29.11.2016 на суму 489 240,00 грн.;

30.11.2016 на суму 489 240,00 грн., усього на суму 4 892 400,00 грн.

11.04.2017 між сторонами була підписана додаткова угода № 2 до Договору, якою останні дійшли взаємної згоди про відстрочення постачання товару за Договором № 510/48 від 22.02.2016, а саме на залишок основного боргу в сумі 3 740 600 (три мільйони сімсот сорок тисяч шістсот) гривень 00 копійок.

Ціна на Товар встановлюється у розмірі 13 590,00 грн. за 1 тону, ПДВ - 2 718,00 грн. за 1 тону, усього з ПДВ 16 308,00 (шістнадцять тисяч триста вісім) грн. за 1 тону Товару, що в еквіваленті (по курсу на день укладення Договору № 510/48 від 22.02.2016 становить 27,18 грн. за 1 долар США) складає 600,00 (шістсот) доларів США.

Також даною додатковою угодою внесені зміни до наступних пунктів Договору, виклавши їх в новій редакції, а саме:

п. 4.2 - «Строк поставки Товару відстрочити до 30 жовтня 2017 року.»;

п. 9.1 - «Строк дії Договору встановлюється з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін та діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе обов`язків.».

Дана додаткова угода вступає в силу з моменту підписання її сторонами.

Інші умови вищезазначеного договору, не порушені даною угодою, залишаються незмінними, і сторони підтверджують по них свої зобов`язання.

Дану угоду укладено при повному розумінні Сторонами її умов та термінології українською мовою у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із Сторін.

28.12.2017 між сторонами була підписана додаткова угода № 2 до Договору, якою останні дійшли взаємної згоди про відстрочення постачання товару за Договором № 510/48 від 22.02.2016, а саме на залишок основного боргу в сумі 3 740 600 (три мільйони сімсот сорок тисяч шістсот) гривень 00 копійок.

Ціна на Товар встановлюється у розмірі 13 590,00 грн. за 1 тону, ПДВ - 2 718,00 грн. за 1 тону, усього з ПДВ 16 308,00 (шістнадцять тисяч триста вісім) грн. за 1 тону Товару, що в еквіваленті (по курсу на день укладення Договору № 510/48 від 22.02.2016 становить 27,18 грн. за 1 долар США) складає 600,00 (шістсот) доларів США.

Також даною додатковою угодою внесені зміни до наступних пунктів Договору, виклавши їх в новій редакції, а саме:

п. 4.2 - «Строк поставки Товару з 01 жовтня 2018 року по 20 грудня 2018 року.»;

п. 9.1 - «Строк дії Договору встановлюється з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін та діє до 31.03.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе обов`язків.».

Дана додаткова угода вступає в силу з моменту підписання її сторонами.

Інші умови вищезазначеного договору, не порушені даною угодою, залишаються незмінними, і сторони підтверджують по них свої зобов`язання.

Дану угоду укладено при повному розумінні Сторонами її умов та термінології українською мовою у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із Сторін.

З урахуванням вказаних вище додаткових угод № 2 відповідач додатково поставив позивачеві товар на суму 922 064,25 грн., а саме:

01.11.2019 на суму 597 471,00 грн.;

21.01.2020 на суму 153 065,00 грн.;

05.02.2020 на суму 171 528,25 грн.

Таким чином, станом на 29.12.2020 загальна сума поставки становить 5 814 464,25 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (а.с. 80-104).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, відносини сторін за яким регулюються, зокрема положеннями ст. 655, 662, 663, 693, 712 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662, 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Положеннями ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалось вище, 28.12.2017 сторони шляхом підписання додаткової угоди № 2 визначили новий строк поставки товару з 01.10.2018 по 20.12.2018; тобто останнім днем здійснення відповідачем поставки товару є 20.12.2018.

Натомість, враховуючи внесення позивачем у визначені сторонами строки попередньої оплати в повному обсязі (8 633 000,00 грн.), відповідач у відповідні строки здійснив поставку товару лише на суму 5 814 464,25 грн.; як наслідок - останній має заборгованість перед товариством в сумі 2 818 535,75 грн.

У відповідності з ст. 610, 612, 613 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Згідно ст. 692, 693 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як свідчать матеріали справи, 04.01.2021 позивач звертався до відповідача з проханням (лист від 30.12.2020 № 357/20) повернути попередню оплату за Договором в сумі 2 818 535,75 грн. в строк, передбачений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Станом на 16.03.2021 відповідь на свій запит позивач не отримав, грошові кошти в сумі 2 818 535,75 грн. йому також перераховані не були.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з того, що відповідач припустився прострочення виконання зобов`язання по поставці товару та неповернення попередньої оплати за товар, позивачем здійснено інфляційні нарахування на суму боргу в розмірі 331 892,32 грн. за період з 01.01.2019 по 28.02.2021 та 189 034,95 грн. трьох процентів річних від простроченої суми за період з 21.12.2018 по 16.03.2021.

Щодо застосування позивачем в даному випадку вказаних положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та здійснення відповідних нарахувань суд вважає за необхідне вказати наступне:

за змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Частиною другою статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

У силу положення статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто, правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

В силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи відповідні висновки суду касаційної інстанції, повернення попередньої оплати за своїм змістом є грошовим зобов`язанням, а тому на нього поширюються приписи ст. 625 Цивільного кодексу України.

Оскільки, як свідчать матеріали справи, закінчився визначений сторонами строк поставки товару, у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), а тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та три проценти річних на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, які за своїм змістом є відповідальністю підприємства за допущене ним правопорушення у сфері господарювання.

Оскільки відповідач своєчасно з позивачем не розрахувався, позивач правомірно звернувся з відповідною позовною заявою до суду.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Посилання відповідача на те, що колишній керівник підприємства не укладав додаткові угоди № 1 від 20.05.2016 та № 2 від 28.12.2017 і не мав наміру їх укладати, і як наслідок, на думку останнього, вони є підробленими, а тому не породжують для нього жодних обов`язків, судом відхиляються, виходячи з наступного:

стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідні правові позиції та висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі № 904/2073/19 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2021 у справі № 913/479/18 та від 31.03.2021 у справі № 922/3272/18.

Вказані вище додаткові угоди № 1 від 20.05.2016 та № 2 від 28.12.2017 до Договору, укладені між сторонами, на день ухвалення даного рішення в судовому порядку не визнано недійсними, а тому вони є такими, що за наслідком укладення створюють для сторін права та обов`язки; докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне:

За змістом ст. 256, 257, 260, 261, 267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтями 252-254 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Як вже було вказано вище, сторони визначили кінцевий термін поставки відповідачем товару - 20 грудня 2018 року.

Отже, враховуючи наведені вище приписи діючого законодавства України, якими врегульовано порядок обчислення позовної давності, перебіг останньої в даному випадку починається зі спливом строку виконання, тобто з 21.12.2018 і спливає 21.12.2021, тобто останній є таким, що ще не закінчився.

Таким чином, звертаючись до суду з даним позовом позивачем відповідний строк не пропущений, а тому відсутні підстави для застосування позовної давності.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання до суду даної позовної заяви позивачем було сплачено 50 091,95 грн судового збору, який покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. 173 - 175, 193 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 205, 252-254, 256, 257, 260, 261, 267, 526, 530, 610, 612, 613, 625, 626, 629, 655, 662, 663, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР СНЕК» до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна про стягнення 3 339 463 грн. 02 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна (15214, с. Нові Боровичі Сновського району Чернігівської області, вул. 30 років Перемоги, 3; код 30865936) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР СНЕК» (39600, м. Кременчук Полтавської області, вул. Ярмаркова, 9; код 36410581) 2 818 535 грн. 75 коп. заборгованості, 331 892 грн. 32 коп. нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 189 034 грн. 95 коп. трьох процентів річних з простроченої суми та 50 091 грн. 95 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано 13.08.2021.

Суддя А.С.Сидоренко