Рішення № 98971044, 11.08.2021, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" серпня 2021 р. Справа № 924/260/21

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі с/з Сарело Р.О., розглянувши матеріали справи

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до комунального підприємства "Ізяславтепломережа", Хмельницка обл., м. Ізяслав

про стягнення заборгованості

представники сторін:

від позивача - Безпалюк О.Л.

від відповідача - Коцюбинський В.В.

встановив:

Позивач у позові просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість, яка виникла через неналежне виконання договору № 1433/18-ТЕ-34 від 05.10.18 у розмірі 4 725 663, 99 грн. Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає про порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати наданого позивачем газу за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року. Так, за даний період позивач надав відповідачу природний газ на суму 13 337 538, 47 грн., з яких відповідач, станом на час подання позову оплати лише 8 611 874, 48 грн. Різниця між вартістю поставленого газу та частковою оплатою становить суму позову.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив суд про здійснення відповідачем часткової оплати боргу на суму 3 280 000 грн. після звернення з позовом. За таких обставин, він наполягає на задоволенні позову в решті суми.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнає, підтверджує зазначену позивачем інформацію про часткову оплату боргу. В наявному у справі відзиві відповідач вказує, що на даний момент відповідач знаходиться в важкому фінансовому становищі що не дає можливості своєчасно та в повному обсязі розрахуватись за наявними зобов`язаннями через недостатність коштів. Головними споживачами послуг відповідача є населення – 70%. Інші споживачі це бюджетні установи – 27, 3% та госпрозрахункові підприємства – 2, 7%. Якщо з оплатою послуг бюджетними установами проблем не виникає, то оплати від населення здійснюються не в повному обсязі. Останнім часом спостерігається тенденція до погіршення ситуації.

Зазначено, що на даний час проводиться робота щодо вирішення питання відносно врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій на рівні Верховної Ради.

Матеріалами справи встановлено.

05.10.18 між ПАТ „НАК „Нафтогаз України” (надалі АТ „НАК „Нафтогаз України” – позивач/постачальник) та комунальним підприємством „Ізяславтепломережа” (відповідач/споживач) укладено договір постачання природного газу № 1433/18-ТЕ-34, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачу у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.10.18 по 17.10.18 природний газ орієнтовним обсягом до 240 тис. м. куб. Приймання – передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному періоді постачання, оформляється актом прийому-передачі (п. 3.7). Ціна за 1000 м. куб. газу на дату укладення договору становить 4 942 грн., крім того ПДВ – 20%. Всього до оплати разом з ДПВ – 5 930, 40 грн. (п. 5.2.).

Згідно п. 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової оплати протягом місяця постачання природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.18 до 17.10.18 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п. 12.1.).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

Також, договір містить додаткові угоди (підписані обома сторонами та скріплені їх печатками):

- № 1 від 22.10.18, якою сторони поряд з іншим погодили, що постачальник передає споживачу з 01.10.18 по 26.10.18 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 360 тис. м.куб. Строк дії договору, при цьому передбачено з 01.10.18 до 26.10.18;

- № 2 від 29.10.18, якою сторони поряд з іншим погодили, що постачальник передає споживачу з 01.10.18 по 31.10.18 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 480 тис. м. куб. Строк дії договору, при цьому передбачено з 01.10.18 до 31.10.18;

- № 3 від 31.10.18, якою сторони поряд з іншим погодили, що постачальник передає споживачу з 01.11.18 по 30.11.18 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 360 тис. м.куб. Строк дії договору, при цьому передбачено з 01.10.18 до 30.11.18;

- № 4 від 28.11.18 (фактично договір викладено в новій редакції), якою сторони серед іншого, погодили, що: постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п. 1.1.); постачальник передає споживачу в період з 01.10.18 по 30.04.19 замовлений споживачем обсяг природного газу в кількості 2253, 746 тис. м. куб.; Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 5.1.); договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30.04.19 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення;

- № 5 від 18.03.19, якою сторони погодили, що пункти 2.3, 3.2.2., 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп.. 3.9.2, п. 3.9., 3.13, 5.7, абзац 5 підп. 5) п. 6.2, підп.. 8) п. 6.2., підп.. 4) п. 6.3., абз. 3 підп. 2, п. 6.4. договору застосовуються сторонами з 01.03.19. Пункти 3.2.1., 3.4.1, 3.8.1, абз.1) підп.. 3.9.2 п. 3.9, абз. 4 підп. 5) п. 6.2, абз. 2 підп. 2 п. 6.4, договору з 01.03.19 втрачають чинність;

- № 6 від 20.03.19, якою сторони, поряд з іншим, визначили, що постачальник передає споживачу в період з 01.10.18 по 30.04.19 замовлений споживачем обсяг природного газу в кількості 1 792, 812 тис. м. куб.;

- № 7 від 29.03.19, яким сторони по тексту договору слова „публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”, ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”, „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” замінили словами „Акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”;

- № 8 від 23.04.19, якою сторони визначили, що за квітень 2019 року обсяг газу складає 97, 2 тис. куб. м. Загальний обсяг природного газу, який постачальник передає споживачу в період з 01.10.18 по 30.04.19 визначається з врахуванням вищевказаних змін.

Згідно підписаних обома сторонами та скріплених їх печатками актів прийому-передачі природного газу (постачальник – позивач, споживач – відповідач, договір № 1433/18-ТЕ-34 від 05.10.18): від 31.10.18 на суму 437 343, 28 грн., від 30.11.18 на суму 2 154 580, 72 грн., від 31.12.18 на суму 2 867 112, 44 грн., від 31.01.19 на суму 3 098 175, 50 грн., від 28.02.19 на суму 2 170 339, 09 грн., від 31.03.19 на суму 1 907 048, 42 грн., від 30.04.19 на суму 702 939, 02 грн. позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 13 337 538, 47 грн.

Згідно платіжних доручень (платник – відповідач, одержувач – позивач, оплата – згідно договору № 1433/18-ТЕ-34 від 05.10.18): від 02.04.21 № 925 на суму 310 000 грн., від 12.04.21 № 934 на суму 420 000 грн., від 19.04.21 № 941 на суму 200 000 грн., від 22.04.21 № 947 на суму 400 000 грн., від 23.04.21 № 953 на суму 400 000 грн., від 30.04.21 № 930 на суму 200 000 грн., від 11.05.21 № 969 на суму 400 000 грн., від 14.05.21 № 982 на суму 300 000 грн., від 20.05.21 № 935 на суму 250 000 грн., від 08.06.21 № 940 на суму 300 000 грн., від 01.07.21 № 1043 на суму 100 000 грн. відповідач оплатив позивачу за природний газ згідно договору № 1433/18-ТЕ-34 від 05.10.18 – 3 280 000 грн.

Листом від 29.03.21 № 46, адресованим позивачу відповідач просить укласти договір реструктуризації наявної заборгованості за природний газ. Доказ направлення листа – фіскальний чек від 29.03.21.

Згідно наданого позивачем сальдо по підприємству відповідача заборгованість останнього станом на 31.01.21 складає 4 725 663, 99 грн.

Також подано відомості: „Операції за договором № 1433/18-ТЕ-34 підприємство КП „Ізяславтепломережа” з відображенням часткових оплат; лист відповідача № 269 від 30.11.19, адресований позивачу, де зазначено, що переплата в сумі 34 474, 88 грн., яка виникла внаслідок перерахунку позивачем згідно акту претензії від 17.05.19 зарахована в рахунок погашення заборгованості за договором № 3044/1920-ТЕ-34 від 23.09.19.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані ними письмові заяви по суті справи та докази, давши їм оцінку в сукупності, при аналізі діючого законодавства, яке регулює спірні відносини, суд врахував таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером є господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір поставки природного газу з додатковими угодами, визначивши умови, права та обов`язки сторін, які є обов`язковими для них.

Згідно ст. 712 Цивільного Кодексу У країни за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковий для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, на виконання укладеного між сторонами договору (договір вказано в актах прийому-передачі природного газу), в період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року поставив відповідачу, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 13 337 538, 47 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами та скріплених їх печатками актами прийому-передачі природного газу (постачальник – позивач, споживач – відповідач, договір № 1433/18-ТЕ-34 від 05.10.18): від 31.10.18 на суму 437 343, 28 грн., від 30.11.18 на суму 2 154 580, 72 грн., від 31.12.18 на суму 2 867 112, 44 грн., від 31.01.19 на суму 3 098 175, 50 грн., від 28.02.19 на суму 2 170 339, 09 грн., від 31.03.19 на суму 1 907 048, 42 грн., від 30.04.19 на суму 702 939, 02 грн.

При цьому, отримання газу відповідачем підтверджується підписом та печатками останнього на актах. Дані акти відповідають всім вимогам, які ставляться до первинних бухгалтерських документів (що є доказами здійснення господарської операції), які передбачені Законом „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Обов`язок оплати (остаточний розрахунок) за поставлений природний газ згідно п. 5.1. договору в редакції додаткової угоди № 4, яка діяла на період спірних правовідносин, виникає у відповідача до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу. Тобто, враховуючи місяці поставки газу (з жовтня 2018 року по квітень 2019 року), обов`язок оплати за кожен з вищевказаних місяців виникає кожного 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки. Станом на 25 травня 2019 року оплаченим мав бути весь обсяг поставленого газу за заявлений в позові період.

Однак, як вбачається з довідки „Операції за договором № 1433/18-ТЕ-34 підприємство КП „Ізяславтепломережа” та розрахунку, станом на вищевказану дату та на час подання позову оплата здійснена лише частково на суму 8 611 874, 48 грн. Докази оплати в повному обсязі, в зазначені у договорі строки та станом на час подання позову та його вирішення відсутні.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що строк оплати пропущено (станом на дату виникнення обов`язку такої оплати), у відповідача виникла заборгованість (станом на час подання позову), розмір якої підтверджується документально та становить (13 337 538, 47 грн. вартість всього обсягу поставленого газу за заявлений період мінус 8 611 874, 48 грн. часткова оплата) 4 725 663, 99 грн.

За таких обставин, звернення з даним позовом є правомірним.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, зокрема платіжних доручень (платник – відповідач, одержувач – позивач, оплата – згідно договору № 1433/18-ТЕ-34 від 05.10.18): від 02.04.21 № 925 на суму 310 000 грн., від 12.04.21 № 934 на суму 420 000 грн., від 19.04.21 № 941 на суму 200 000 грн., від 22.04.21 № 947 на суму 400 000 грн., від 23.04.21 № 953 на суму 400 000 грн., від 30.04.21 № 930 на суму 200 000 грн., від 11.05.21 № 969 на суму 400 000 грн., від 14.05.21 № 982 на суму 300 000 грн., від 20.05.21 № 935 на суму 250 000 грн., від 08.06.21 № 940 на суму 300 000 грн., від 01.07.21 № 1043 на суму 100 000 грн. відповідач, після звернення з даним позовом (17.03.21 – штамп пошти про відправку позову) оплатив позивачу за природний газ згідно договору № 1433/18-ТЕ-34 від 05.10.18 – 3 280 000 грн.

Тобто, станом на час розгляду справи, спір щодо стягнення 3 280 000 грн. заборгованості за поставлений газ припинив своє існування у зв`язку з оплатою даної суми.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПКУ господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Таким чином, провадження у справі, в частині стягнення 3 280 000 грн. заборгованості за поставлений газ підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю предмету спору. Решта ж суми підлягає стягненню, оскільки заборгованість в цій частині підтверджується матеріалами справи (докази оплати в справі відсутні).

Крім того, як вказано вище, відповідач у відзиві та його представник в судовому засіданні позов визнає.

За ч. 1 ст. 191 ГПКУ відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Згідно ч. 4 вказаної статті у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав (матеріалами справи встановлено наявність боргу) ухвалює рішення про задоволення позову. При цьому, суд врахував, що визнання позову у даному випадку не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПКУ у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд, у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Згідно ж ст. 129 ГПКУ у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача. А, згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону „Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

За таких обставин, судовий збір у даній справі розподіляється таким чином: в частині вимог, провадження у справі за якими закрито – судовий збір повертається з державного бюджету на користь позивача; в частині задоволених вимог – 50% на відповідача, решта 50% - повертаються позивачу із державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Ізяславтепломережа" (30300, Хмельницька область, м. Ізяслав, вул. Шевченка, 10-А, ЄДРПОУ 14152587) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ЄДРПОУ 20077720) 1 445 663, 99 грн. (один мільйон чотириста сорок п`ять тисяч шістсот шістдесят три грн. 99 коп.) заборгованості та 10 987, 17 грн. (десять тисяч дев`ятсот вісімдесят сім грн. 17 коп.) судових витрат.

Провадження в частині стягнення 3 280 000 грн. закрити.

Судовий збір у розмірі 59 897, 79 грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто сім грн. 79 коп.), сплачений згідно платіжного доручення від 16.03.21 № 0000015884 (платник - НАК "Нафтогаз України", код 20077720, банк платника - АБ "Укргазбанк", отримувач - ГУК у Хме.обл/Хмельниц. мтг/220301, код - 37971775, банк отримувача - Казначейство України рах. UА 878999980313191206083022775) повернути на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ЄДРПОУ 20077720) з державного бюджету України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 13.08.21.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук 3 прим:

1 – до справи

2 – позивачу (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

3 – відповідачу (30300, Хмельницька область, м. Ізяслав, вул. Шевченка, 10 -А)

Всім рек. з пов.