Рішення № 98970470, 14.07.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.07.2021Справа № 910/5086/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Публічного акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю "Місто Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Місто Банк" Білої Ірини Володимирівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Системні рішення"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 150 000, 00 грн

Представники учасників справи:

Від позивача: Погодін В.О.;

Від відповідача: Севастьянов С.В.;

Від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю "Місто Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Місто Банк" Білої Ірини Володимирівни (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Системні рішення" (далі - відповідач) про стягнення 150 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки ознак нікчемності правочинів, що проводилася комісією створеною Публічним акціонерним товариством з обмеженою відповідальністю "Місто Банк", у відповідності до вимог статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" було встановлено нікчемність Договору № 20/11-18 від 18.11.2020 про надання юридичних послуг на підставі пунктів 1, 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв`язку з чим позивач просить суд повернути суму у розмірі 150 000, 00 грн на підставі статей 216, 1212 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 відкрито провадження у справі № 910/5086/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справу третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, судове засідання призначено на 28.04.2021.

27.04.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли пояснення по справі.

28.04.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

У судове засідання 28.04.2021 представники відповідача та третьої особи не з`явились.

Про дату та час судового засідання третя особа була повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105479952600.

Конверт з ухвалою суду від 05.04.2021, який направлявся відповідачу на адресу: 03148, м. Київ, вул. Володимира Покотила, буд. 7/2 був повернутий на адресу суду із зазначенням «за закінченням терміну зберігання».

Судом у судовому засіданні 28.04.2021 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протоколу ухвалу про оголошення перерви у справі № 910/5086/20 до 02.06.2021.

02.06.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 02.06.2021 представник відповідача не з`явився.

Конверт з ухвалою суду від 28.04.2021, який направлявся відповідачу на адресу: 03148, м. Київ, вул. Володимира Покотила, буд. 7/2 був повернутий на адресу суду із зазначенням «за закінченням терміну зберігання».

Судом у судовому засіданні 02.06.2021 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протоколу ухвалу про оголошення перерви у справі № 910/5086/20 до 16.06.2021.

16.06.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог та вказав на те, що позивачем були прийняті послуги за договором № 20/11-8 про надання юридичних послуг від 18.11.2020, що підтверджується актами надання послуг № 1 від 20.11.2020 на суму 900 000, 00 грн та №2 від 02.12.2020 на суму 900 000, 00 грн, а тому, за доводами відповідача, у позивача відсутні підстави визнавати договір нікчемний в порядку передбаченому пунктами 1, 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У судове засідання 16.06.2021 представник відповідача не з`явився.

Судом у судовому засіданні 16.06.2021 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протоколу ухвалу про оголошення перерви у справі № 910/5086/20 до 30.06.2021.

У судове засідання 30.06.2021 представники позивача та відповідача не з`явились.

Судом у судовому засіданні 30.06.2021 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протоколу ухвалу про оголошення перерви у справі № 910/5086/20 до 14.07.2021.

У судовому засіданні 14.07.2021 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.07.2021 заперечив проти заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судове засідання 14.07.2021 представник третьої особи не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

З урахуванням викладеного, неявка представника третьої особи, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не є перешкодою для розгляду даної справи по суті.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 14.07.2021 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Правління Національного банку України № 735-рш/БТ від 14.12.2020 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2086 від 14.12.2020 року "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Місто Банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ "Місто Банк", що визначені Законом, зокрема, статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", начальнику управління раннього реагування департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків Степанець Вікторії Сергіївні строком на один місяць з 15 грудня 2020 року по 14 січня 2021 року (включно).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 25 від 12.01.2021 "Про продовження тимчасової адміністрації в неплатоспроможному банку АТ "Місто Банк", продовжено строк тимчасової адміністрації неплатоспроможного АТ "Місто Банк" на один місяць з 15.01.2021 року до 14.02.2021 року (включно).

На підставі рішення Правління Національного банку України від 26.01.2021 року №25-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Місто Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.01.2021 №85 "Про початок процедури ліквідації АТ "Місто Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №159 від 15.02.2021 "Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" з 22.02.2021 всі повноваження ліквідатора Банку було делеговано провідному професіоналу з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Білій Ірині Володимирівні.

18.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "СИСТЕМНІ РІШЕННЯ" (виконавець, відповідач) та Акціонерним товариством "МІСТО БАНК" (замовник, позивач) укладений договір №20/11-18 (надалі - договір), відповідно до умов якого на умовах даного договору виконавець зобов`язується надати замовнику послуги по юридичному супроводу діяльності замовника у відповідності із його статутними завданнями, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити вартість наданих послуг (п. 1.1. договору).

За умовами п. 1.2. договору виконавець надає наступні послуги:

консультації в усній та письмовій формі з питань діючого законодавства України;

підготовка проектів договорів, іншої документації, пов`язаної з предметом даного договору;

вивчення та консультації з питань відповідності наданих замовником документів чинному законодавству України;

представництво інтересів замовника в судах всіх юрисдикцій та інстанцій на основі довіреностей: представництво інтересів замовника на основі довіреностей у відносинах з державними та іншими підприємствами, установами, організаціями з питань діяльності Замовника;

участь при проведенні переговорів з контрагентами замовника;

дослідження та аналіз фактичних обставин судових справ, стороною яких є замовник, визначення правової позиції по справі;

підготовки процесуальних документів - позовних заяв, скарг, клопотань тощо;

здійснювати проплати від імені замовника за надання адміністративних та інших послуг у ході надання юридичних послуг

Згідно із п. 3.1. договору, сума оплати та порядок її здійснення замовником та виконавцем визначається згідно Акту виконаних робіт (наданих послуг) та складає комерційну таємницю та не підлягає розголошенню.

Відповідно до 6.1. договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до " 01" березня 2021.

За доводами позивача, на виконання умов договору, АТ "МІСТО БАНК" прийняв надані послуги Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "СИСТЕМНІ РІШЕННЯ" по юридичному супроводу господарської діяльності АТ "МІСТО БАНК", що підтверджується актами надання послуг № 1 від 20.11.2020 на суму 900 000, 00 грн та №2 від 02.12.2020 на суму 900 000, 00 грн.

Позивач взяті на себе зобов`язання за договором в частині оплати вартості послуг виконав у повному обсязі, а саме здійснив оплату за надані послуги у розмірі 1 800 000, 00 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку ТОВ "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "СИСТЕМНІ РІШЕННЯ" за період з 01.06.2020 по 22.03.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідності до пункту 1, 3 розділу II "Інструкції про порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення", затвердженої рішенням виконавчої дирекції Фонду 26.05.2016 року № 826, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.06.2016 року за № 863/28993 (з наступними змінами та доповненнями), уповноважена особа Фонду своїм розпорядчим документом створює комісію для здійснення перевірки документів, пов`язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), метою якої є виявлення фактів нікчемності таких правочинів (укладених договорів), виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій зі сторони працівників банку або інших осіб стосовно банку.

Відповідно до наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ "Місто Банк" № 36 ТА від 15.12.2020 року було створено Комісію з перевірки договорів.

Звертаючись з позовом до суду, позивач стверджує, що ретельно перевіривши правочини, укладені АТ "Місто Банк" в період часу з 16.12.2019 по 15.12.2020 року включно, було виявлено, що договір №20/11-18 про надання юридичних послуг від 18.11.2020 року, який укладений між ТОВ "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "СИСТЕМНІ РІШЕННЯ" та АТ "Місто Банк" є нікчемним відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме:

- банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

- банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на адресу ТОВ "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "СИСТЕМНІ РІШЕННЯ" було направлено повідомлення за вих. №63 від 25.01.2021 про нікчемність правочинів в порядку ст. ст. 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з вимогою про повернення в десятиденний строк в порядку застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів грошових коштів, отриманих на підставі нікчемних договорів в розмірі 2 700 000,00 грн.

Отже, за доводами позивача, оскільки відповідач в добровільному порядку не виконав вимогу позивача та не повернув отримані на підставі нікчемного правочину грошові кошти в сумі 1 800 000, 00 грн., у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з вимогами про застосування наслідків недійсності правочинів на підставі ст. 216 ЦК України та стягнення з відповідача частину безпідставно утримуваних грошових коштів у розмірі 150 000,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір 20/11-18 від 18.11.2020 про надання юридичних послуг, який за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що відповідно до актів надання послуг № 1 від 20.11.2020 на суму 900 000, 00 грн та №2 від 02.12.2020 на суму 900 000, 00 грн відповідач передав, а АТ "МІСТО БАНК" прийняв надані послуги по юридичному супроводу господарської діяльності АТ "МІСТО БАНК" на суму 1 800 000, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору АТ "МІСТО БАНК" взяті на себе зобов`язання за договором в частині оплати вартості послуг виконав у повному обсязі, а саме здійснив оплату за надані послуги у розмірі 1 800 000, 00 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку ТОВ "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "СИСТЕМНІ РІШЕННЯ" за період з 01.06.2020 по 22.03.2021.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

На виконання вимог, встановлених ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на підставі наказу уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації АТ "МІСТО БАНК" від 15.12.2020 року №36 ТА, комісією здійснено перевірку правочинів (інших договорів), укладених АТ "МІСТО БАНК" за період з 16.12.2019 по 15.12.2020, на предмет виявлення правочинів (у тому числі) договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 ст.38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За результатами перевірки ознак нікчемності правочинів, що проводилась за наказом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "МІСТО БАНК", було здійснено перевірку договорів (інших правочинів), укладених АТ "МІСТО БАНК" за період з 16.12.2019 по 15.12.2020, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", було встановлено нікчемність вчинених правочинів, зокрема: договір № 20/11-18 від про надання юридичних послуг від 18.11.2018 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

25.02.2021 позивач надіслав відповідачу повідомлення за вих.№63 про нікчемність договору, в якому було повідомлено про нікчемність спірного правочину на підставі ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. До таких правочинів застосовуються наслідки, передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України.

Згідно із частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.

Так, активи банку відображаються в активі балансу банку та включають: кошти в касі банку, кошти на кореспондентських рахунках, кошти в резервних фондах банку, надані кредити юридичним і фізичним особам, надані міжбанківські кредити, державні облігації, цінні папери, вкладення у факторингові та лізингові операції, дебітори, кошти, вкладені у спільну господарську діяльність та ін.

Суд критично оцінює позицію позивача про те, що договір № 20/11-18 про надання юридичних послуг від 18.11.2020 є нікчемним згідно п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме:

- банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

- банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено Договір № 20/11-18 про надання юридичних послуг від 18.11.2020.

На виконання умов договору між сторонами було складно та підписано акти надання послуг № 1 від 20.11.2020 на суму 900 000, 00 грн та №2 від 02.12.2020 на суму 900 000, 00 грн відповідач передав, а АТ "МІСТО БАНК" прийняв надані послуги по юридичному супроводу господарської діяльності АТ "МІСТО БАНК" на суму 1 800 000, 00 грн.

Окрім того, матеріалами справи підтверджено, що АТ "МІСТО БАНК" здійснило оплати за надані послуги у розмірі 1 800 000, 00 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку ТОВ "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "СИСТЕМНІ РІШЕННЯ" за період з 01.06.2020 по 22.03.2021, з якої чітко вбачається, що кошти сплачувались за правову допомогу згідно рахунків від 20.11.2020 та 02.12.2020, яку було надано відповідачем, докази чого наявні в матеріалах справи.

Таким чином, здійснення оплати грошовими коштами за зазначеним вище договором не є безоплатним відчуженням майна банку (грошей банку).

Разом з цим, позивачем не додано до матеріалів справи доказів того, що банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

З огляду на те, що договір № 20/11-18 про надання юридичних послуг від 18.11.2020 виконувався сторонами, між сторонами підписані акти надання послуг, які сплачені позивачем, суд вважає, що даний договір не підпадає під критерії нікчемності, визначені п.п.1, 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з урахуванням приписів ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, а тому суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen . ), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. ), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

Судові витрати у даній справі відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю "Місто Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Місто Банк" Білої Ірини Володимирівни відмовити повністю.

2. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 13.08.2021.

Суддя М.Є.Літвінова