Рішення № 98970449, 10.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.08.2021Справа № 910/8195/21Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Бараненко Н.І., розглянувши господарську справу

За позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м.Київ, вул. Саксаганського, 1, код 37243279)

до Товариства з додатковою відповідальністю "Кременчанка" (02002, м.Київ, вул. Сверстюка Євгена, б.19, код 05516139)

про стягнення 271 493,81 грн

Представники сторін:

Від позивача: Перевозник П.М., Михайлик Л.Г. адвокати

Від відповідача: Волобуєв І.Ю. адвокат, Гроза В.М. (керівник)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Кременчанка" про стягнення 271493,81 грн збитків у зв`язку із відвантаженням відповідачем зерна неналежної якості по договору складського зберігання зерна №226/07-2018 від 23.07.2018, що призвело до понесення позивачем додаткових витрат, а саме: 10 625,47 грн витрат на оплату послуг з визначення якості зерна у вагонах, 260 868, 34 грн витрат на оплату послуг ТОВ "Т-Транс" з перевезення пшениці 6 класу у вагонах №№95352605, 95619748, 95352274 та повернення цих вагонів на станцію Кременець.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 26.05.2021 прийняв позовну заяву до розгляду та призначив підготовче засіданні у справі на 13.07.2021.

05.07.2021 відповідач подав до суду засобами поштового зв`язку відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, зазначаючи, що факт підтвердження своєї готовності прийняти вантаж у зв`язку із невідповідністю зерна у вагонах № 95352605, 95619748, 95352274 встановленим вимогам та готовність компенсувати оплату витрат за понаднормове використання вагонів та транспортування на станцію Кременець було висловлено ним листами за вих. №581 від 14.02.2019, №582 від 14.02.2019 до моменту прибуття вантажу на станцію Кременець, оскільки за результатом огляду 23.02.2019 вантажу у вагонах по прибуттю на станцію Кременець встановлено невідповідність пломб, заміну вантажу, що унеможливлює їх прийняття назад зерновим складом, з огляду на що відповідачем зроблено висновок, що вказані вагони були перезавантажені іншим зерном. Учасник справи стверджує про недоведеність позивачем підстав для покладення на відповідача вказаних витрат, усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема причинно-наслідкового зв`язку та вини відповідача, як зернового складу.

13.07.2021 позивач на доводи відповідача подав відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зауважив про визнання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати спірної суми витрат, що не підлягає доказування в межах даної справи відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України та зазначив, що перепломбування вагонів при поверненні їх на зерновий склад не спростовує факт неналежної якості відвантаженого зерна, що було підставою для їх повернення за згодою відповідача, заперечення відповідача не відповідають умовами п.23 додаткової угоди № 1 до договору, яким визначено, що при погіршенні якості зерна зерновий склад зобов`язаний відшкодувати всі фактично понесені додаткові витрати поклажодавця, які пов`язані із погіршенням зерна та підтверджені документально. У спірних правовідносинах внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо збереження зерна за договором та порушення умов п.3.7 договору, позивачем понесено фактично 271 493,81 грн, які він просить стягнути в якості збитків.

У підготовчому засіданні 13.07.2021 оголошено перерву до 27.07.2021.

27.07.2021 суд за відсутності підстав для відкладення підготовчого засідання, враховуючи належне повідомлення учасників справи про розгляд справи, закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті спору на 10.08.2021.

У судовому засіданні 10.08.2021 представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, представники відповідача проти позову заперечували з підстав, викладених у відзиві.

Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.07.2018 між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України"(поклажодавець, за договором), найменування кого змінено на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 502 від 29.08.2019 на АТ"Державна продовольчо-зернова корпорація України" (надалі - позивачем, АТ «ДПЗКУ») та Товариством з додатковою відповідальністю "Кременчанка" (зерновий склад, відповідачем) був укладений договір складського зберігання зерна № 226/07-2018, за умовами якого поклажодавець зобов`язався передати, а зерновий склад прийняти на зберігання сільськогосподарську продукцію врожаю 2018-2019 років (далі - зерно) та у встановлений строк повернути її поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, у кількості та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.1.2 договору визначено, що зерно, що доставляється на зберігання зерновому складу є власністю поклажодавця, зерновий склад не має право розпоряджатися зерном та використовувати його у своїх цілях.

Кількість зерна визначається згідно складських квитанцій на зерно, а його якість - згідно ДСТУ (п. 1.4).

Згідно п.3.7 договору узгоджено, що відвантаження та переоформлення зерна проводиться в кількості та за якістю в межах класу, групи, за стандартами, що зазначені в складському документі на зерно, виданому при прийнятті зерна на зберігання за мінусом втрат, пов`язаних з природними втратами та втратами при поліпшенні якості зерна.

Умовами п. 4.1.1 договору встановлено, що зерновий склад зобов`язаний прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажодавцеві згідно умов договору.

Згідно п. 4.1.10 договору, зерновий склад зобов`язаний здійснювати всі необхідні заходи при прийманні та забезпеченні довготривалого якісного зберігання зерна.

23.07.2018 між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни та доповнення до договору, у т.ч. визначивши наступне:

- відвантаження зерна здійснюється зерновим складом за заліковою вагою і фактичними показниками якості, сформованими відповідно до загальної партії зерна, що зберігається на Зерновому складі, та відповідають відповідним ДСТУ, але не гірше показників, вказаних в аналізних картках, на підставі яких виписані складські квитанції (окрім покращення якості за показниками «вологість» та «смітна домішка») (п.17 додаткової угоди №1);

- кількість продукції вважається переданою поклажодавцю за кількістю після підписання представником поклажодавця супровідних документів при відвантаженні. Продукція вважається прийнятою за якістю після підтвердження її приймання зерновим складом, в адресу якого здійснювалось відвантаження (складом-одержувачем). При виникненні розбіжності щодо якості відвантаженого зерна, зерновий склад-одержувач протягом одного робочого дня повідомляє про це поклажодавця та зерновий склад шляхом направлення телефонограми. Спірні питання, що можуть виникнути між поклажодавцем та Зерновим складом, вирішуються шляхом спільного визначення якості спірної партії зерна, що відбувається за участю представників Зернового складу (які зобов`язані прибути не пізніше двох діб з дати направлення телефонограми) та представників зернового складу-одержувача. Спільне визначення якості оформлюється актом. В разі неприбуття представників Зернового складу, або якщо сторони не дійшли згоди щодо фактичної якості спірної партії, проводиться відбір проб і направляється на арбітраж до ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», рішення якого є остаточним та оскарженню не підлягає. Витрати, пов`язані з проведенням перевірки для вирішення спору щодо якості зерна, несе та сторона, яка оскаржує його якість, з наступним відшкодуванням витрат винною стороною (п.22);

- при втраті, нестачі чи погіршенні якості зерна, Зерновий склад зобов`язаний замінити неякісне зерно на таку ж саму кількість зерна належної якості. При неможливості Зернового складу відшкодувати зерном належної якості, сторони можуть погодити відшкодування збитків шляхом компенсації ринкової вартості зерна. При нестачі зерна, втраті чи погіршенні якості зерна Зерновий склад зобов`язаний відшкодувати всі фактично понесені додаткові витрати поклажодавця (якщо такі були), які пов`язані із нестачею зерна, втратою чи погіршенням якості зерна, та які підтверджені документально (п.23 додаткової угоди №1);

Згідно п.28 додаткової угоди № 1 до договору визначено, що у випадку виникнення суперечностей між положеннями додаткової угоди № 1 та відповідними положеннями договору, пріоритет мають положення додаткової угоди № 1.

Матеріалами справи встановлено, що за складськими квитанціями на зерно № 786 від 12.09.2018, № 784 від 11.09.2018, №765 від 06.09.2018, № 795 від 05.09.2018, №790 від 13.09.2018, № 752 від 04.09.2018, № 681 від 17.08.2018, № 745 від 03.09.2018, № 706 від 22.08.2019, № 682 від 17.08.2018, № 698 від 21.08.2018 із картками аналізу зерна відповідачем прийнято на зберігання зерно відповідача.

05.01.2019 та 09.01.2019 за заявою позивача, відповідач (зерновий склад) на виконання укладеного між ними договору складського зберігання зерна № 226/07-2018 від 23.07.2018 здійснив відвантаження зерна - пшеницю 6 класу, яка належала позивачу і зберігалася на зерновому складі за договором у залізничні вагони за залізничними накладними № 36657310 (у т.ч. вагон №95352274), № 36664142 (у т.ч. №95619748), № 36696961 ( у т.ч. № вагон №95352605), станція відправлення Кременець, станція призначення - Одесса-Порт, одержувач Одеський зерновий склад- термінал філія ПАТ «ДПЗКУ»

Оформлення залізничних накладних здійснене експедитором- ТОВ «Т-Транс», який діяв на підставі укладеного між ним та позивачем договору транспортного експедирування залізничним транспортом № 420 від 21.09.2018.

По прибуттю частини вагонів зерна на зерновий комплекс ТОВ «ТІС-Зерно» виявлено невідповідність якості цього зерна ДСТУ 3768.2010 у вагонах №№ 95352605 та 95619748, про що позивача повідомлено листом від 30.01.2019.

В свою чергу позивач листом від 30.01.2019 № 130-4-19/552 повідомив відповідача, що вагони, у т.ч. № 95352605, № 95619748 із пшеницею, які надійшли зі складу відправника (відповідача) на перевантажувальний зерновий комплекс ТОВ «ТІС-Зерно» прийняті не будуть через невідповідність якості зерна по показнику «сажкове зерно» та «колір», у зв`язку із чим вказані вагони підлягають поверненню відправнику, та висловив вимогу відповідачу терміново надати підтвердження прийняття вагонів із зерном невідповідної якості, або у випадку незгоди направити представників для комісійного визначення якості зерна на ТОВ «ТІС-Зерно» (Одеська обл., с.Визирка), зазначив, що витрати за понаднормове використання залізничного транспорту буде покладено на відповідача.

Аналогічного змісту з вимогами підтвердження прийняття вагонів або направлення представників для комісійного огляду листом № 130-4-19/727 від 06.02.2019 позивач повідомив відповідача про неприйняття зерна - пшениці у вагоні № 95352274, який надійшов зі складу відправника (відповідача) на зерновий термінал ТОВ «Рісойл термінал» (Одеська обл., м.Чорноморськ), у зв`язку із невідповідністю якості зерна по показнику «сажкове зерно» та листом № 130-4-19/767 від 08.02.2019 про неприйняття зерна у вагонах №№ 95352605, 95619748, які надійшли на зерновий комплекс ТОВ «ТІС-Зерно».

Листом за вих. № 59 від 06.02.2016 позивач у відповідь на лист позивача № 130-4-19/727 повідомив про представлення інтересів зернового складу при комісійному визначенні якості зерна з вагону № 95352274 сюрвеєрською компанією - ТОВ «БАСТІКО Україна» із узгодженням дати прибуття на ТОВ «Рісойл Термінал» та підтвердив, що перевірка якості зерна буде здійснюватися в порядку, визначеному п. 22 додаткової угоди № 1 (тобто ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції»).

Згідно протоколу випробувань ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» № 379 від 06.02.2019, складеного за результатами перевірки якості проб зерна пшениці 6 класу, відібраних з вагону № 95352605 на ТОВ «ТІС-Зерно», встановлено, що вказане зерно не відповідає вимогам 6 класу згідно ДСТУ 3768.2010 «Пшениця. Технічні умови» за показником «зараженість шкідниками».

Відповідно до протоколу випробувань ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» № 387 від 06.02.2019, складеного за результатами перевірки якості проб зерна пшениці 6 класу, відібраних з вагону №95619748 на ТОВ «ТІС-Зерно», визначено, що вказане зерно не відповідає вимогам 6 класу згідно ДСТУ 3768.2010 «Пшениця. Технічні умови» за показником «сажкове зерно».

Відповідно до Протоколу випробувань ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» № 488 від 18.02.2019, складеним за результатами перевірки якості проб зерна пшениці 6 класу, відібраних з вагону № 95352274 на ТОВ «Рісойл термінал», встановлена невідповідність вказаного зерна вимогам 6 класу згідно ДСТУ 3768.2010 «Пшениця. Технічні умови» за показником «сажкове зерно».

В подальшому відповідач листом № 581 від 14.02.2019 у відповідь на лист позивача № 130-4/19/767 від 08.02.2019 повідомив про свою готовність прийняти вагони № 65352605, № 95619748 із зерном пшениці 6-го класу у зв`язку із невідповідністю вимогам ДСТУ, просило здійснити пере адресацію вагонів на станцію Кременець, та гарантував оплату витрат за понаднормове використання вагонів та на їх транспортування на станцію Кременець.

Листом № 582 від 14.02.2019 відповідач надав згоду на прийняття вагона № 95352274 із зерном пшениці 6-го класу у зв`язку із невідповідністю вимогам ДСТУ, просило здійснити переадресацію вагонів на станцію Кременець, та гарантував оплату витрат за понаднормове використання вагонів та на їх транспортування на станцію Кременець.

Матеріалами справи встановлено та жодною із сторін не оспорюється, що вагони №№ 95352605, 95619748 та 95352274 з пшеницею 6 класу були повернуті відповідачу на станцію Кременець.

Як зазначає позивач в обґрунтування заявлених вимог, у зв`язку із необхідністю визначення якості зерна у вагонах №№ 95352605, 95619748, 95352274 та внаслідок понаднормового їх використання та повернення на станцію Кременець, він поніс витрати в сумі 295 979,59 грн, з яких: 260 868,34 грн - витрати понесені на оплату послуг з перевезення пшениці 6 класу у вагонах та повернення цих вагонів на станцію Кременець; та 10 625,47 грн - витрати на оплату послуг ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» з визначення якості зерна, 24 485,78 грн витрат на складські квитанції та складське господарство, із вимогою про відшкодування яких він звернувся до відповідача листом від 01.04.2019 за № 130-4-19/2081 із наданням підтверджуючих документів.

У відповідь на вказаний лист відповідач листом № 763 від 03.04.2019 відмовив у відшкодуванні вказаних витрат із посиланням на надходження на його адресу вагонів із іншим вантажем, ніж визначено за результатами випробувань, без відповідних пломб.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач з підстав понесення додаткових витрат через відвантаженням відповідачем зерна неналежної якості по договору складського зберігання зерна №226/07-2018 від 23.07.2018, неотримання у добровільному порядку відшкодування цих витрат, які передбачені договірними відносинами та визнані відповідачем, заявив вимоги про стягнення з відповідача 271493,81 грн збитків, а саме: 10 625,47 грн витрат на оплату послуг з визначення якості зерна у вагонах, 260 868, 34 грн витрат на оплату послуг ТОВ "Т-Транс" з перевезення пшениці 6 класу у вагонах №№95352605, 95619748, 95352274 та повернення цих вагонів на станцію Кременець.

Відповідач позовні вимоги не визнав, заперечуючи підстави покладення на нього вказаних витрат та доведення позивачем усього складу цивільного правопорушення у вигляді збитків.

Проаналізувавши доводи усіх учасників справи, норми законодавства, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дослідивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

До регулювання спірних правовідносин, що випливають зі зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Правовідносини між власниками зерна та суб`єктами зберігання зерна регулюються також Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Згідно зі ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до статті 957 Цивільного кодексу України, за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ч. ч. 3 та 4 ст. 294 Господарського кодексу України).

У частині 1 статті 942 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 949 Цивільного кодексу України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно з пунктами 10, 24, 27 статті 1 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні", зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання, доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа. Якість зерна та продуктів його переробки - сукупність споживчих властивостей зерна та продуктів його переробки, які відповідають вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних норм та інших нормативних документів.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні", зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов`язаний здійснити аналіз його якості.

Зерновий склад зобов`язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Аналогічна норма міститься в ст. 953 Цивільного кодексу України, згідно якої зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 950 Цивільного кодексу України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Згідно з нормами ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 1 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено обов`язок учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 Господарського кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди (п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України).

З аналізу наведених правових норм випливає, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки з заподіяними збитками. В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) зменшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Судом, виходячи з обставин справи та поданих доказів, встановлено з боку відповідача мало місце порушення договірного зобов`язання - погіршення якості зерна - пшениці 6-го класу при зберіганні, що було відвантажено 05.02.2019 та 09.02.2019 у вагони № 95352605, 95619748, 95352274 за залізничними накладними № 36664142 (вагон №95619748), № 36696961 (вагон №95352605), № 36657310 (вагон №95352274).

Факт невідповідності відвантаженого за вказаною відправкою зерна - пшениці 6-го класу встановленим вимогам ДСТУ підтверджено в розумінні п.22, 23 Додаткової угоди №1 до договору наявними у справі Протоколами випробувань № 379 від 06.02.2019, № 387 від 06.02.2019, № 488 від 18.02.2019, складеними ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», рішення якого, як арбітражу, є остаточним та оскарженню не підлягає, що прямо узгоджено умовами договірних відносин сторін, та прямо свідчить про протиправність поведінки відповідача.

Відповідно до змісту вказаних протоколів випробувань, об`єктом випробувань було зерно, передане за актами саме спільного відбору проб, складених на ТОВ «ТІС-Зерно», ТОВ «Рісойл термінал» за участю представників відповідача.

Також судом встановлено, що вантаж за спірною відправкою у вагонах № 95352274, 95352605, 95619748 після прибуття на адресу зернового складу за залізничними накладними від 15.02.2019 прийнято відповідачем.

При цьому, надане відповідачем листування сторін про прибуття на станцію Кременчанка у вагонах № 95352274, 95352605, 95619748 іншого вантажу, ніж було відправлено поклажодавцю, не підтверджено належними засобами доказування, докази направлення листів із повідомленням про вказані обставини у матеріалах справи відсутні.

Акт огляду вагонів від 23.02.2019 наданий на підтвердження заперечень відповідача суд оцінює критично за відсутності доказів уповноваження позивачем Буджерака О.М., як представника ПАТ «ДПЗКУ» на здійснення відповідних дій та доказів надсилання вказаного акту позивачу у матеріалах справи також відсутні.

Акти спільного відбору проб зерна та визначення якості пшениці у вагонах від 26.02.2019 не приймаються судом до уваги, оскільки як зазначено в самих актах відбір проб пшениці з вагонів здійснений відповідно до ГОСТ 13586.3, який в Україні не діє.

Твердження відповідача, що спірні вагони прибули з інших станцій також не приймаються судом, оскільки як вбачається із Протоколів випробувань № 379, 387, 488, спільний відбір проб зерна з вагонів здійснювався в присутності уповноважених представників відповідача на ТОВ «Тіс-Зерно» м.Южне та ТОВ «Рісойл-Термінал» і відповідач проти цього не заперечував.

Обов`язок відшкодування відповідачем всіх фактично понесених позивачем додаткових витрат, які пов`язані із нестачею зерна, втратою чи погіршенням якості зерна, та які підтверджені документально прямо визначено умовами п.23 додаткової угоди №1 до договору.

З наданих документів вбачається, що відповідач гарантував оплату витрат за понаднормове використання залізничного транспорту за спірною відправкою.

Вартість витрат на оплату послуг з визначення якості зерна ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» у вагонах №№95352605, 95619748, 95352274, становить у розмірі 10 625,47 грн, факт їх понесення за виставленими «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» рахунками підтверджується долученими до позову платіжними документами.

Факт понесення позивачем витрати на користь експедитора - ТОВ «Т-ТРАНС» на переміщення пшениці 6-го класу у вагонах №№95352605, 95619748, 95352274 та повернення цих вагонів на станцію Кременець у розмірі 260 868, 34 грн підтверджено позивачем та відповідачем не оспорюється.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність його вини у неналежній якості збереженого та відвантаженого зерна.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено порушення відповідачем зобов`язання за договором, факт спричинення збитків, їх розмір та прямий причинний зв`язок між заявленою сумою збитків та діями відповідача, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, стверджувань позивача не спростував.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 233, 236-240 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Кременчанка" (02002, м.Київ, вул. Сверстюка Євгена, б.19, код 05516139) на користь Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м.Київ, вул. Саксаганського, 1, код 37243279) 271 493 (двісті сімдесят одну тисячу чотириста дев`яносто три) грн. 81 коп збитків, 4072 (чотири тисячі сімдесят дві) грн. 41 коп витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 13.08.2021.

Суддя О.М.Ярмак