Рішення № 98970447, 03.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.08.2021Справа № 910/8715/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО"

до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО"

про стягнення 23 092 779, 73 грн.

за участю представників:

від позивача : не з`явився

від відповідача: Атаманюк В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" про стягнення 23 092 779, 73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 19.12.2018.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 15.06.2021.

11.06.2022 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 суд відклав підготовче засідання у справі № 910/8715/21 на 13.07.2021 у зв`язку з неявкою представників сторін.

25.06.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує частково проти задоволення позовних та зазначає, що відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення штрафних санкцій, оскільки доданий до позовної заяви договір не відповідає умова публічного договору, розміщеного на веб-сайті АТ «Житомиробленерго». Окрім того, відповідач звертає увагу, що не несе відповідальності перед Оператором системи відповідно до вимог пункту 6.6 договору, тому що борг виник з вини споживачів, які не виконують свої зобов`язання перед постачальником «останньої надії».

06.07.2021 через відділ діловодства суду позивачем подано відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що відповідачем не надавалися заяви-приєднання до умов іншого договору, в редакції чинній з 01.07.2020 та не вносились зміни до існуючого договору від 19.12.2018.

У підготовчому засіданні 15.06.2021 суд закрив підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 03.08.2021.

02.08.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

У судове засідання 03.08.2021 представник позивача не з`явився, про розгляд справи позивач був належним чином, направив клопотання про розгляд справи без участі представника, в якому просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засіданні 03.08.2021 представник відповідача надав пояснення по суті своїх заперечень, просив суд відмовити у задоволенні позову в частині нарахування штрафних санкцій.

У судовому засіданні 03.08.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерним товариством "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" (надалі - позивач) та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (надалі - відповідач) укладено договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови передачі (розподілу) електричної енергії споживачам електропостачальника як послуги Оператора системи. Укладається сторонами з урахуванням статей 633,634,641,642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Постачальника до умов цього Договору.

Пунктами 2.1.15 та 2.1.16 Правил роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі також - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 312 (надалі - ПРРЕЕ) передбачено, що оператор системи не має права відмовити електропостачальнику, який звертається щодо укладення договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території здійснення діяльності відповідного оператора системи. Договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, розробляється оператором системи на основі додатка 4 до цих Правил, оприлюднюється на офіційному веб-сайті оператора системи та укладається шляхом надання електропостачальником заяви-приєднання. Датою початку дії зазначеного договору є наступний робочий день від дня отримання оператором системи заяви-приєднання електропостачальника щодо укладення такого договору.

АТ "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" отримало заяву-приєднання до договору від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 19.12.2018.

Умови договору є однаковими для всіх електропостачальників та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (п. 1.2. договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що на підставі договору Оператор системи забезпечує недискримінаційний доступ Постачальника до мереж Оператора системи з метою реалізації Постачальником як суб`єктом роздрібного ринку своїх прав та виконання обов`язків та функцій постачальника електричної енергії по відношенню до споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території здійснення ліцензованої діяльності Оператора системи.

Відповідно до п. 2.2. договору, постачальник здійснює оплату послуг з розподілу (передачі) згідно з умовами глави 3 цього договору та інші послуги Оператора системи згідно з порядком розрахунків, який є додатком 1 до цього договору.

Згідно з п. 3.2 договору, постачальником здійснюється оплата послуг з розподілу (передачі) за сукупністю споживачів, яким згідно з договором про постачання електричної енергії, збір коштів за послуги із розподілу (передачі) забезпечує постачальник.

Розділом 3 договору передбачено, що розрахунковим періодом для цілей цього договору є календарний місяць; при цьому, оплата послуг з розподілу (передачі) здійснюється Постачальником плановими авансовими платежами.

У п. 4.2 договору визначені обов`язки постачальника, а саме: виконувати умови цього договору; здійснювати оплату послуг з розподілу (передачу) електричної енергії у повному обсязі згідно з умовами глави 3 цього договору та інших платежів, необхідність яких випливає з умов цього договору.

Договір набирає чинності з дня приєднання постачальника до його умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший строк не зазначено в заяві-приєднання Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.1 договору).

Звертаючись до суду із вказаним позовом та обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що у січні - березні 2021 року надав відповідачу послуги з розподілу електричної енергії на загальну суму 7 563 133,74 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач наданих позивачем послуг не оплатив, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 7 563 133,74 грн. заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії у січні - березні 2021, а також штрафу у сумі 15126267,48 грн, пені у сумі 245437,78 грн, 3% річних у сумі 53 814,05 грн, інфляційні нарахування у сумі 104126,68 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Частинами 1, 2 ст. 633 ЦК України встановлено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом, 19.12.2018 відповідачем була підписана заява-приєднання до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з розподілу.

Пунктом 2.1.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, датою початку дії договору є наступний робочий день від дня отримання оператором системи заяви-приєднання електропостачальника щодо укладення такого договору, а тому договір є публічним та не підписується сторонами, а приєднання до його умов здійснюється на підставі поданої заяви-приєднання.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом п. 10.1 договору усі зміни та доповнення до цього договору та додатків до нього оформлюються письмово в паперовій формі та підписуються уповноваженими особами обох сторін.

Таким чином, враховуючи вище зазначені положення та враховуючи про відсутність доказів на підтвердження того, що спірний договір був визнаний недійсним у встановленому законом порядку, з урахуванням положень ст. 204 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 19.12.2018 є чинним, докази про внесення змін до договору за редакцією типового договору від 01.07.2020 сторонами не надано, а тому суд відхиляє доводи відповідача щодо невідповідності положень договору вимогам типового договору в редакції від 01.07.2020.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, у січні - березні 2021 року позивачем надано відповідачу послуги з розподілу електричної енергії на загальну суму 7 563 133,74 грн, що підтверджується актами приймання-здачі наданих послуг: №67903 від 31.01.2021 на суму 3616880,94 грн, №69292 від 28.02.2021 на суму 3070606,27 грн, №70771 від 31.03.2021 на суму 875 646,53 грн, які підписані сторонами без зауважень та заперечень.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був сплатити позивачу 7 563 133,74 грн за січень - березень 2021 року.

У відповідності до приписів ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з п. 3.2 додатку 1 до договору «Порядок розрахунків» електропостачальник здійснює оплату послуг розподілу (передачі) авансовими платежами відповідно до розрахункових обсягів розподіленої електричної енергії у 100% обсязі до 25 числа місяця, що передує розрахунковому.

Пунктом 3 додатку № 5 «Порядок розрахунків вартості послуг з розподілу (передачі) електричної енергії» до договору встановлено, що постачальник здійснює 100% попередню оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії не пізніше останнього банківського дня місяця, що передує розрахунковому, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Оператора системи.

Пунктом 4 додатку № 5 визначено, що постачальник здійснює остаточний розрахунок за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії та оплату інших послуг протягом п`яти операційних днів після закінчення розрахункового місяця окремими платіжними дорученнями самостійно, згідно договору, та/або на підставі виставлених Оператором системи рахунків.

З огляду на положення п. 3.2 та п. 3.4. додатку № 1 до договору, п. 3 додатку 5 до договору, отже обов`язок відповідача щодо оплати послуг здійснюється авансовими платежами у 100% обсязі до 25 числа місяця, що передує розрахунковому.

З огляду на викладене, судом встановлено, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором є таким, що настав.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог вказав, що несвоєчасне проведення розрахунків споживачів привело до значної заборгованості відповідача перед позивачем.

Суд відхиляє доводи відповідача, оскільки договір 19.12.2018 укладений саме з ДПЗД «Укрінтеренерго», на якого покладений обов`язок сплати вартості наданих послуг, а тому наявність заборгованості у споживачів відповідача не звільняє останнього від передбаченої законом відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

У зв`язку із простроченням оплати позивачем заявлено до стягнення з відповідача штрафу у сумі 15126267,48 грн, пені у сумі 245 437,78 грн, 3% річних у сумі 53 814,05 грн, інфляційні нарахування у сумі 104126,68 грн.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У випадку порушення строків оплати платежів за умовами договору, постачальник сплачує оператору системи нараховану пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати та три проценти річних від простроченої суми, протягом 5-ти днів з дня виставлення рахунку оператором системи. Пеня та три відсотки нараховуються до повного виконання постачальником своїх зобов`язань (п. 9 додатку № 5 до договору).

Здійснивши перерахунок пені в межах заявленого позивачем періоду, судом встановлено, що розмір пені у сумі 245 437,78 грн є обґрунтованим, у зв`язку із чим, суд задовольняє позовні вимоги у цій частині повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У п. 5 додатку № 1 до договору сторони погодили, що у випадку неоплати послуг з розподілу електричної енергії у встановлений термін постачальник сплачує оператору системи штраф у двократному розмірі від суми неоплачених коштів.

Враховуючи наявність прострочення відповідачем з оплати послуг, оскільки розрахунок штрафу є вірним, суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача штрафу у сумі 15 126 267,48 грн.

Водночас, частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Таким чином, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання щодо зменшення нарахованого штрафу, судом враховано доводи відповідача про те, що відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-ІХ на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби, та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх несплати або оплати не в повному обсязі. Запроваджений карантин та обмеження, впроваджені з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, завдали збитки економіці України, зокрема галузі енергетики, житлово-комунального господарства, тепло та водопостачання, оскільки призвели до збільшення не сплати від споживачів побутових послуг та ресурсів та, як наслідок, призвело до приросту заборгованості за спожиту електричну енергію споживачів постачальника «останньої надії», Загальна заборгованість житлово-комунальних підприємств та водоканалів перед ДПЗД «Укрінтеренерго» станом на 07.06.2021 становить 1 266,5 млн. грн. або 41,1% від розміру всієї заборгованості споживачів перед ДПЗД «Укрінтеренерго».

Також, судом враховані доводи відповідача про те, що заборгованість відповідача перед оператором системи передачі електричної енергії виникла з незалежних від постачальника «останньої надії» причин. При цьому, джерелом для погашення боргів у відповідача залишаються борги споживачів на загальну суму 3 427,32 млн. грн.

Врахувавши непомірно великий розмір заявленого до стягнення з відповідача штрафу (15 126 267,48 грн) порівняно з сумою заборгованості за послуги розподілу (передачі) електричної енергії (7 563 133,74 грн), враховуючи загальні засади, встановлені статтею 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги також фінансовий стан відповідача, суд прийшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу на 50 % до 7 563 133,74 грн, у зв`язку з чим вимога позивача щодо стягнення з відповідача штрафу підлягає частковому задоволенню в розмірі 7 563 133,74 грн.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 53814,05 грн суд дійшов висновку, що розрахунок позивача 3% річних у розмірі 53814,05 грн є арифметично вірним, а тому підлягає задоволенню повністю.

Щодо розрахунку інфляційних втрат у розмірі 104 126,68 грн, судом встановлено, що вірною сума інфляційних втрат є 108 299,39 грн, що є більшою ніж сума, яка нарахована позивачем у розмірі 104 126,68 грн, при цьому, враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 104 126,68 грн підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд частково задовольняє позовні вимоги Акціонерного товариства "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" в частині стягнення з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" заборгованості у сумі 7 563 133,74 грн, штрафу у сумі 7 563 133,74 грн, пені у сумі 245 437,78 грн, 3% річних у сумі 53814,05 грн та інфляційних втрат у сумі 104 126,68 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" (04080, м. Київ, вулиця КИРИЛІВСЬКА, будинок 85, ідентифікаційний код 19480600) на користь Акціонерного товариства "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" (10008, місто Житомир, вулиця ПУШКІНСЬКА, будинок 32/8, ідентифікаційний код 22048622) заборгованість у сумі 7 563 133,74 грн, штраф у сумі 7 563 133,74 грн, пеню у сумі 245 437,78 грн, 3% річних у сумі 53814,05 грн, інфляційні втрати у сумі 104 126,68 грн та судовий збір у 232 944,69 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 13.08.2021.

Суддя О.В. Гулевець