Рішення № 98970324, 28.07.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.07.2021 Справа № 910/2408/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗК ПЛЮС"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно - Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Український будівельно - інвестиційний банк"

про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню

Представники учасників справи:

Від позивача: не з`явились;

Від відповідача (дистанційно з використанням EasyCon): Драгіцина Т.М.;

Від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЗК ПЛЮС" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно - Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень (далі - відповідач) про визнання банківської гарантії № BGV/UA/03-2-8807 від 28.09.2020 такою, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за банківською гарантією підлягає виплата лише в разі порушення позивачем умов договору щодо асортименту, кількості, якості та строків в їх сукупності, тоді як відповідач, як бенефіціар, звернувся до банку з вимогою про сплату грошових коштів за банківською гарантією №BGV/UA/03-2-8807 від 28.09.2020 лише у зв`язку з порушенням строків виконання робіт за договором надання послуг №ПЗ/ДН-4-20729/НЮ від 01.10.2020, а відтак підстава для задоволення вимоги по виплаті не настала. При цьому, позивач наголошує на тому, що прострочення виконання робіт сталося з вини відповідача, оскільки останній не вжив необхідних заходів для належного виконання своїх зобов`язань за пунктом 6.1.3 договору щодо вчасного надання вихідних даних, які передбачені пунктом 4 додатку №1.1 до договору, та письмової рознарядки відповідно до пункту 5.1 договору. У зв`язку з затримкою зі сторони відповідача надання необхідних вихідних даних, позивач надіслав підписаний примірник додаткової угоди про продовження строку дії договору надання послуг до 31.03.2021, але відповіді від відповідача не отримав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗК ПЛЮС" залишено без руху.

24.02.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗК ПЛЮС" про забезпечення позову і додані до неї документи повернуто заявнику.

У встановлений судом строк позивачем було усунуто недоліки вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 24.02.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справу третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Український будівельно - інвестиційний банк", підготовче засідання призначено на 14.04.2021.

05.04.2021 через електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло 2 примірника клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в яких відповідач просить суд провести судове засідання в Коростенському міськрайонному суді Житомирської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" №НЮппс4/46 від 02.04.2021 у 2 (двох) примірниках залишено без задоволення.

Представники учасників справи у підготовче засідання 14.04.2021 не з`явились, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0105474874520, № 0105474874563, № 0105474874555, № 0105474874547, № 0105474874539.

12.04.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 14.04.2021 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 28.04.2021.

14.04.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому відповідач просить суд провести судове засідання в Коростенському міськрайонному суді Житомирської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" № НЮппс4/46 від 02.04.2021 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції залишено без задоволення.

20.04.2021 засобами поштового зв`язку до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

28.04.2021 засобами поштового зв`язку до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Представники позивача, третьої особи у підготовче засідання 28.04.2021 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання по справі № 910/2408/21 на 02.06.2021 та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

01.06.2021 засобами поштового зв`язку до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники учасників справи у підготовче засідання 02.06.2021 не з`явились, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 відкладено підготовче засідання у справі № 910/2408/21 на 16.06.21.

Представники позивача, третьої особи у підготовче засідання 16.06.2021 не з`явились, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 14.07.2021.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання 14.07.2021 не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 14.07.2021 представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2021, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву по розгляду справи по суті на 28.07.2021.

21.07.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2021 заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити.

З урахуванням викладеного, неявка представника позивача та третьої особи, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, не є перешкодою для розгляду даної справи по суті.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 28.07.2021 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України

ВСТАНОВИВ:

28.09.2020 між Акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" (Гарант) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЗК Плюс" (Принципал) було укладено договір №BGV/UA/03-2-8807 про надання гарантії, відповідно до умов п. 1.1 якого Гарант за дорученням Принципала надає Регіональній філії Південно-Західна залізниця АТ "Українська залізниця" забезпечення виконання договору (в подальшому Гарантія) на суму 58 636, 55 грн згідно договору закупівлі, який має бути укладений між Принципалом та Бенефіціаром згідно з Повідомленням про намір укласти договір, оприлюднене на авторизованій уповноваженим органом електронній системі закупівель Prozorro UA-2020-08-04-007004-а 16.09.2020 року за результатами відкритих торгів: Послуги землевпорядних робіт з оформлення/переоформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки код за ДК 021-2015-71250000-5 Архітектурні, інженерні та геодезичні послуги.

Терміни в цьому договорі вживаються в такому значенні: базові відносини - відносини між принципалом та бенефіціаром, які виникають на підставі договору, інших правочинів, тендерної документації, законодавчих актів щодо зобов`язань принципала на користь бенефіціара, виконання яких забезпечує гарантія; гарантійний випадок - одержання банком-гарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати дії гарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин; гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припиненя або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Відповідно до п. 1.2, 1.3, 1.4 договору №BGV/UA/03-2-8807 про надання гарантії, відповідальність Гаранта обмежується сумою наданої Гарантії. Гарантія надається на термін до 31.03.2021 включно і набуває чинності з 28.09.2020. Гарантія випускається українською мовою згідно з текстом, наведеним у Додатку № 1 до цього договору. Гарантія надається Принципалу для подальшої передачі Бенефіціару.

28.09.2020 АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" надав гарантію №BGV/UA/03-2-8807, за якою взяв на себе безумовні та безвідкличні зобов`язання сплатити протягом 5 банківських днів з моменту отримання першої письмової вимоги Бенефіціара повну суму забезпечення (гарантована сума), що складає 58 636, 55 грн, з моменту одержання наступних документів: оригіналу письмової вимоги, що містить твердження про те, що Принципал не виконав умов договору про закупівлю стосовно асортименту, кількості, якості та строків і виключно за цінами згідно положень цього договору; належним чином завірені копії документів, що підтверджують вимоги Бенефіціара за гарантією.

Гарантія вступає в силу 28.09.2020 і залишається дійсною до 31.03.2021 включно і втрачає чинність повністю і автоматично, якщо письмова вимога платежу не буде в розпорядженні до кінця цього дня незалежно від того, чи повернений оригінал цієї гарантії.

01.10.2020 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЗК Плюс" (виконавець) було укладено договір №ПЗ/ДН-4-20729/НЮ про надання послуг (далі - договір про надання послуг), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги землевпорядних робіт з оформлення/переоформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки (ДК 021:2015 - 71250000-5 "Архітектурні, інженерні та геодезичні послуги"), а саме з розроблення землевпорядної документації щодо відведення земельних ділянок в постійне користування AT "Укрзалізниця" відповідно до додатку 1.4 до цього договору та реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками AT "Укрзалізниця" в установленому законом порядку, далі - послуги, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги відповідно до цього договору (пункт 1.1).

Згідно з п. 1.2 договору про надання послуг, перелік земельних ділянок і склад послуг та робіт визначені в Додатках 1.1 та 1.4, які є невід`ємними частинами цього договору.

Сума договору складає 977 275, 77 грн, ПДВ - 195 455, 15 грн, разом з ПДВ - 1 172 730, 92 грн (п. 3.1 договору про надання послуг).

За умовами п. 5.1 договору про надання послуг виконавець приступає до надання послуг не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дати отримання письмової рознарядки та вихідних матеріалів від замовника.

Відповідно до п. 5.2 договору про надання послуг, надання послуг, зазначених у п. 1.1 проводиться протягом дії даного договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на надання послуг та є підтвердженням готовності замовника до отримання послуг.

Умовами п. 5.3 договору про надання послуг узгоджено, що за результатами наданих послуг, разом з документами, передбаченими п. 8 Технічного завдання (Додаток 1.1. до Договору), виконавець надає замовнику два примірники акту, які підписані зі своєї сторони, для підписання замовником. Надання акту без документів, вказаних в цьому пункті не є підставою для його підписання та оплати наданих послуг замовником.

Замовник протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання акту і документів, передбачених п.8 Технічного завданням (Додаток 1.1. Договору), зобов`язаний підписати акт та повернути один екземпляр виконавцю (пункт 5.4).

Відповідно до п. 5.5 договору про надання послуг у разі відмови від підписання акту замовник протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту його отримання складає мотивовану відмову від його підписання. У цьому випадку сторонами складається двосторонній акт усунення недоліків з переліком недоліків та необхідних доопрацювань. Виявлені замовником недоліки усуваються виконавцем за власний рахунок протягом 20 календарних днів з моменту підписання замовником акту усунення недоліків. Після усунення недоліків процедура приймання наданих послуг повторюється і здійснюється у такому ж порядку.

Пунктом 6.1.3 договору про надання послуг передбачений обов`язок замовника надати виконавцю усі необхідні вихідні матеріали для надання послуг, а пунктом 6.3.1 встановлений обов`язок виконавця забезпечити надання послуг у строки встановлені цим договором.

Відповідно до п. 11.1 договору про надання послуг, виконавець (учасник-переможець) вносить не пізніше дати укладення договору про закупівлю, але в будь-якому випадку до кінцевого строку укладання договору, передбаченого ст. 33 Закону України "Про публічні закупівлі" на рахунок замовника, забезпечення виконання цього договору у розмірі 5% (п`яти відсотків) його вартості, що складає 58 636, 55 грн.

Згідно з пунктом 11.2 договору про надання послуг забезпечення виконання договору вноситься у формі банківської гарантії, яка повинна бути надана банком та гарантувати забезпечення виконання договірних зобов`язань учасником-переможцем торгів.

У відповідності до п. 13.1 договору про надання послуг цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020 (за умови наявності у замовника плану фінансування цих послуг на 2020 рік), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань в частині розрахунків.

У пункті 13.3 договору про надання послуг сторони погодили, що усі зміни та доповнення до цього Договору можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до договору.

Додатком № 1.1 до договору про надання послуг сторони узгодили Технічне завдання, яке містить строк надання послуг - до 31.12.2020 (п. 6), склад послуг та робіт, які надаються виконавцем (п. 7), перелік документів і матеріалів, які повинні бути передані замовнику після закінчення надання послуг.

Додатком № 1.2 "Календарний план надання послуг" сторони встановили строки надання послуг, а саме: послуги землевпорядних робіт з оформлення/переоформлення правовстановлюючих документів на шість земельних ділянок

29.01.2021 відповідач надіслав АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" вимогу про сплату Бенефіціару грошових коштів в сумі 58 636, 55 грн за гарантією №BGV/UA/03-2-8807, у якій повідомив Гаранта про ненадання Принципалом у визначений договором строк послуг.

АТ "Український будівельно-інвестиційний банк", в свою чергу, надіслало позивачу повідомлення про отримання вимоги, у якому повідомило про отримання від Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" вимоги від 29.01.2021 про сплату 58 636, 55 грн у зв`язку з настанням гарантійного випадку згідно умов гарантії №BGV/UA/03-2-8807 від 28.09.2020.

З огляду на викладене, посилаючись на те, що банківська гарантія №BGV/UA/03-2-8807 від 28.09.2020 не передбачає виплату всієї суми забезпечення лише за фактом порушення строків виконання зобов`язань, оскільки умовою виплати забезпечення є одночасне порушення умов щодо асортименту, кількості, якості та строків в їх сукупності, а порушення строків надання послуг сталось з вини відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЗК Плюс" звернулося до суду з даним позовом про визнання банківську гарантію №BGV/UA/03-2-8807 від 28.09.2020 такою, що не підлягає виконанню, згідно з вимогою щодо забезпечення виконання договору №ПЗ/ДН-4-20729/НЮ від 01.10.2020.

Так, позивач вказує на те, що невиконання зобов`язань за договором про надання послуг спричинене порушенням умов договору зі сторони відповідача щодо надання необхідних вихідних матеріалів (п. 6.1.3, п. 4 Додатку 1.1 до договору), затримки надання письмової рознарядки (п. 5.1), ненадання дозволу державного органу на розроблення технічної документації з землеустрою (ст. 55 Закону України "Про землеустрій").

Відповідач, в свою чергу, заперечив проти позовних вимог, з підстав того, що позивач до закінчення строку дії договору не передав замовнику обумовлені його умовами результати робіт за актами прийому-передачі, прострочивши таким чином виконання своїх зобов`язань в цілому, що і стало підставою для звернення до Гаранта про виплату суми забезпечення за наданою гарантією, яка не передбачає зменшення суми виплати у зв`язку з частковим виконанням позивачем своїх зобов`язань. Гарант виконав свої зобов`язання за гарантією та сплатив на користь відповідача як бенефіціара грошові кошти в сумі 58 636, 55 грн. Також, відповідач заперечив доводи позивача про прострочення з його сторони зобов`язань, оскільки 22.09.2020 відповідач надав дозвіл на початок проведення топографо-геодезичних робіт, а відповідач розпочав їх виконання, надав письмову рознарядку від 18.11.2021 № НГ-08/1637 та всі необхідні документи з вихідними даними згідно п. 6.1.3 договору в тому числі і дозвіл на розробку технічної документації з землеустрою шляхом їх направлення позивачу електронною поштою.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Як встановлено вище, 28.09.2020 АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" надав гарантію №BGV/UA/03-2-8807, за якою взяв на себе безумовні та безвідкличні зобов`язання сплатити протягом 5 банківських днів з моменту отримання першої письмової вимоги Бенефіціара повну суму забезпечення (гарантована сума), що складає 58 636, 55 грн, з моменту одержання наступних документів: оригіналу письмової вимоги, що містить твердження про те, що Принципал не виконав умов договору про закупівлю стосовно асортименту, кількості, якості та строків і виключно за цінами згідно положень цього договору; належним чином завірені копії документів, що підтверджують вимоги Бенефіціара за гарантією.

Гарантія вступає в силу 28.09.2020 і залишається дійсною до 31.03.2021 включно і втрачає чинність повністю і автоматично, якщо письмова вимога платежу не буде в розпорядженні до кінця цього дня незалежно від того, чи повернений оригінал цієї гарантії.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ст. 560 ЦК України).

Гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні (ч. 1 ст. 200 ГК України).

Згідно ст. 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Як встановлено судом, гарантія, яку позивач просить визнати такою, що не підлягає виконанню, містить строк, на який вона видана та містить зобов`язання гаранта за неналежне виконання принципалом - позивачем зобов`язань перед бенефіціаром - відповідачем, тобто визначені чинним законодавством вимоги до правочину такого виду.

При цьому, статтею 562 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Тобто, виконання гарантом свого обов`язку перед бенефіціаром не залежить від дійсності, чинності чи дії основного зобов`язання між принципалом та бенефіціаром, в забезпечення виконання якого надано гарантію.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії.

У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом договору про надання послуг, в забезпечення якого видана оспорювана гарантія, позивач зобов`язався розробити документацію із землеустрою, необхідну для формування земельної ділянки та забезпечити державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою в установленому законом порядку на підтвердження чого передати замовнику (відповідачу) за актом приймання-передачі: документацію із землеустрою, витяги з Державного земельного кадастру та документи, що підтверджують право постійного користування земельними ділянками.

Втім, протягом строку дії договору (до 31.12.2020) позивач не виконав свої зобов`язання за договором, результати наданих послуг замовнику за актами приймання-передачі не передав. У матеріалах справи відсутні будь-які докази повного і своєчасного надання послуг Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЗК Плюс" за договором про надання послуг №ПЗ/ДН-4-20729/НЮ від 01.10.2020.

У зв`язку з невиконанням позивачем своїх зобов`язань у визначений договором строк, відповідач надіслав до АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" вимогу про сплату Бенефіціару грошових коштів в сумі 58 636, 65 грн за гарантією №BGV/UA/03-2-8807, у якій повідомив гаранта про ненадання принципалом у визначений договором строк послуг, що є порушенням вимог договору та підставою для сплати Бенефіціару грошових коштів за банківською гарантією.

Тобто, вимога відповідача про виплату за гарантією містить посилання на невиконання позивачем своїх зобов`язань щодо надання послуг у визначені договором строки в цілому, а не на порушення строку виконання зобов`язання, як про те зазначає позивач в позовній заяві обґрунтовуючи ненастання гарантійного випадку.

Відтак, оскільки умовами договору передбачений порядок приймання-передачі послуг шляхом складання акту та передачі за ним документів, передбачених п. 8 Технічного завдання, а жодні докази на підтвердження передачі результатів наданих послуг позивачем не надані, суд приходить до висновку про невиконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг - порушення забезпеченого зобов`язання, а тому і настання гарантійного випадку.

Суд зауважує, що жодних доказів на підтвердження наявності обставин, що зумовлюють можливість визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, які передбачені самою гарантією або законом та які вказані позивачем як підстава позову, до суду надано не було.

З огляду на викладене, а також правову природу банківської гарантії, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявність обставин, які б свідчили про припинення банківської гарантії, а посилання на відсутність вини принципала у порушеннях умов договору про надання послуг, укладеного між позивачем та відповідачем, не може бути підставою для визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем не було надано суду належних і допустимих доказів, у розумінні приписів ст. 76, 77 ГПК України, на підтвердження позовних вимог, у зв`язку з чим, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не є доведеними, а тому не підлягають задоволенню.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача про неможливість виконання своїх зобов`язань з огляду на порушення відповідачем свого обов`язку з передачі вихідних матеріалів, що передбачені п. 6.1.3 договору.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку (ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач до укладання договору та протягом строку його дії надіслав позивачу електронною поштою вихідні матеріали, зокрема, установчі документи, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Таким чином, протягом строку дії договору відповідач виконав свої зобов`язання за договором щодо надання позивачу необхідних вихідних даних, отримав дозвіл державного органу на розробку землевпорядної документації, надав письмову рознарядку про початок надання послуг, що спростовує доводи позивача про порушення відповідачем умов пункту 4 додатку №1.1, п. 5.1 та п. 6.1.3 договору про надання послуг.

При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження повідомлення відповідача про необхідність надання даних, що є необхідними для розроблення документації з землеустрою, оскільки направлення доданих до позовної заяви листів "Про виконання договорів про надання послуг" не підтверджене будь-якими належними та допустимими доказами, в тому числі і шляхом направлення електронною поштою.

Заходи, які почав вживати позивач по закінченні строку дії договору, щодо пролонгації договору про надання послуг, а саме направлення проекту додаткової угоди, направлення листа від 28.12.2020 № 28-12-3/20 про продовження терміну виконання послуг та договору, не можуть бути визнані судом як прострочення відповідача, а доказів на підтвердження внесення змін чи доповнень до договору шляхом укладення додаткової угоди в частині строку надання послуг у встановленому законом порядку, суду не надані.

Водночас, суд зауважує, що посилання позивача на постанови Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №910/5726/18 та від 04.04.2019 у справі №910/5723/18 є неприйнятними, оскільки зазначені судові рішення хоча і прийнято за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених у справі, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято відповідні судові рішення.

При цьому, суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору належить покласти на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗК ПЛЮС" відмовити повністю.

2. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 12.08.2021.

Суддя М.Є.Літвінова