Рішення № 98970286, 02.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.08.2021Справа № 910/6201/21

За позовом1. Компанії Ready For Sky LLP 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопоиск»до1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Редмонд-Україна» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Річ Маркет» 3. Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності»провизнання незаконним і скасування рішення, визнання торгівельної марки добре відомою та зобов`язання вчинити діїСуддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача 1:Дитинюк Я.Л.від позивача 2:Дитинюк Я.Л.від відповідача 1:Козій Д.О.від відповідача 2:Крайнік Д.В.від відповідача 3:Ресенчук В.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Компанія Ready For Sky LLP та Товариство з обмеженою відповідальністю «Технопоиск» (надалі - ТОВ «Технопоиск») звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редмонд-Україна» (надалі - ТОВ «Редмонд-Україна»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Річ Маркет» (надалі - ТОВ «Річ Маркет») та Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (надалі - «Укрпатент») про:

- визнання незаконним і скасування рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності від 28.02.2017 про визнання знака REDMOND добре відомим в Україні, затверджене наказом Державної служби інтелектуальної власності України «Про затвердження рішення Апеляційної палати» від 16.03.2017 №30-Н, - в частині відносно ТОВ «Редмонд-Україна»;

- визнання незаконним і скасування рішення Апеляційної палати Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 20.11.2018 про відмову у визнанні знака REDMOND добре відомим в Україні, затверджене наказом Державної служби інтелектуальної власності України «Про затвердження рішення Апеляційної палати щодо заяви про визнання знака «REDMOND» добре відомим в Україні» від 31.01.2019 №133;

- визнання торгівельної марки REDMOND добре відомою в Україні щодо ТОВ «Технопоиск» станом на 01.12.2015 щодо наступних товарів 07, 08, 09,11 класів МКТП: 07 клас «соковижималки електричні; кухонні комбайни електричні; пилососи; м`ясорубки; змішувачі електричні побутові»; 08 клас «праски»; 09 клас «ваги підлогові»; 11 клас «мультиварки; пароварки електричні; чайники електричні; хлібопекарські машини»;

- зобов`язання Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», яке виконує функції Національного органу інтелектуальної власності, внести торгівельну марку REDMOND, визнану такою щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопоиск», до переліку добре відомих в Україні торговельних марок та опублікувати відомості про неї в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання.

20.05.2021 на адресу суду надійшов відзив Укрпатенту на позовну заяву, в якому відповідач 3 проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з огляду на те, що у позивача 1 відсутнє порушене право, на захист якого він звернувся із даним позовом до суду, а оскаржувані у даній справі рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності від 28.02.2017 та Апеляційної палати Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 20.11.2018 є законними та обґрунтованими.

24.05.2021 представником відповідача 1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому викладені заперечення щодо позовних вимог у зв`язку з тим, що торгівельна марка REDMOND визнана добре відомою в Україні на підставі рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності від 28.02.2017, яке залишене чинним на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.20218 у справі №910/19933/17. Також відповідач 1 вказує на те, що позивачем 1 не доведено наявності у нього порушеного права, а позивачем 2 вже використано його право на оскарження спірного знаку для товарів та послуг, і вказує на пропуск позовної давності для звернення із даним позовом до суду.

З аналогічних підстав проти задоволення позовних вимог заперечує відповідач 2 у поданому відзиві на позовну заяву.

У відповідях на відзиви позивачі проти доводів відповідачів заперечують повністю та вказують на наявність у них порушеного права для звернення до суду із даним позовом, а також на те, що таке звернення до суду відбулося в межах строку позовної давності.

05.07.2021 представником позивачів до канцелярії суду подано уточнене клопотання про витребування доказів, в задоволенні якого судом було відмовлено з огляду на недоведеність заявником можливості самостійно подати такі докази до суду з урахуванням того, що такі докази вже витребовувались судом під час розгляду справ Господарського суду міста Києва №910/3220/17 та №910/19933/17. Крім того, заявником не було доведено суду неможливості розгляду даної справи за наявними в ній документами, поданими учасниками судового процесу.

Протокольною ухвалою суду від 07.07.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.08.2021.

В судове засідання представник позивачів з`явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували з огляду на викладені у відзивах на позовну заяву обставини.

В судовому засіданні 02.08.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Свідоцтва на знак для товарів і послуг № 159383 від 10.08.2012, виданого Державною службою інтелектуальної власності України, право власності на знак REDMOND зареєстроване за Обществом с ограниченной ответственностью «Технопоиск» (ТОВ «Тєхнопоиск») - дата подання заявки - 25.05.2011, дата публікації відомостей про видачу свідоцтва - 10.08.2012; індекси міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків та перелік товарів і послуг - 7, 9, 11 (відповідно до копії вказаного Свідоцтва, копії виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, які долучені позивачем до позовної заяви).

01.09.2013 між ТОВ «Тєхнопоиск» (ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Редмонд-Україна» (ліцензіат) укладено Ліцензійний договір про надання дозволу на використання знаку для товарів і послуг за Свідоцтвом №159383, відповідно до умов якого ліцензіар надає ліцензіату на термін дії цього ліцензійного договору на території відповідно до п. 1.5 договору за винагороду у вигляді періодичних платежів - роялті, невиключну ліцензію на використання Знака відносно всіх товарів 07, 09, 11 класу МКТП, які вказані в Свідоцтві №159383 від 10.08.2012, а ліцензіат за винагороду на умовах цього ліцензійного договору отримує від ліцензіара невиключну ліцензію на використання Знака відносно всіх товарів 07, 09, 11 класу МКТП, які вказані в Свідоцтві №159383 від 10.08.2012.

У ст. 1 Ліцензійного договору про надання дозволу на використання знаку для товарів і послуг за Свідоцтвом України №159383 від 01.09.2013 зазначено, що Знаком є знак для товарів, а саме словесне позначення REDMOND; територія - територія України в її адміністративних межах, встановлених внутрішнім законодавством і міжнародними договорами; МКТП - міжнародна класифікація товарів і послуг, що діє на підставі Ніццької угоди і відповідно до якої Знак зареєстрований для товарів 07, 09, 11 класів.

Відповідно до п. 2.2 Ліцензійного договору про надання дозволу на використання знаку для товарів і послуг за Свідоцтвом України №159383 від 01.09.2013 ліцензіар надає ліцензіату наступний обсяг прав: - використовувати знак для всіх товарів 07, 09, 11 класів, для яких зареєстрований цей знак на території у відповідності з умовами цього договору та у відповідності з діючим законодавством України; проставляти поряд зі знаком попереджувальне маркування, яке вказує на те, що використане позначення є знаком, зареєстрованим в Україні; здійснювати дії, які стосуються офіційних заходів, пов`язаних з виконанням чинного законодавства України щодо інших осіб - порушників прав ліцензіара та ліцензіата відносно знаку; ліцензіар зберігає за собою право використовувати знак і надавати невиключні ліцензії іншим особам на території.

Згідно з п. 3.2.1 Ліцензійного договору про надання дозволу на використання знаку для товарів і послуг за Свідоцтвом України №159383 від 01.09.2013 ліцензіат зобов`язаний добросовісно використовувати знак відповідно до положень цього ліцензійного договору.

За змістом п. 3.2.3 Ліцензійного договору про надання дозволу на використання знаку для товарів і послуг за Свідоцтвом України №159383 від 01.09.2013 ліцензіат зобов`язаний використовувати знак у тому вигляді, якому він зареєстрований, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмінності знака, і якщо проти цього не заперечує ліцензіар.

Згідно з п. 13.1 Ліцензійного договору про надання дозволу на використання знаку для товарів і послуг за Свідоцтвом України №159383 від 01.09.2013 цей ліцензійний договір стає дійсним з дати його укладення у письмовій формі та підписання сторонами і діє до 25.05.2021. Датою укладення є дата 01.09.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір (ч. 3 ст. 1109 Цивільного кодексу України).

16.12.2016 ТОВ «Редмонд-Україна» звернулось до Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України із заявою про визнання добре відомим в Україні знака для товарів у послуг REDMOND, в якій просило визнати у відношенні заявника добре відомим в Україні знак для товарів і послуг REDMOND на дату 01.01.2015 для товарів 7, 9, 11 класів МКТП (копія заяви долучена позивачем до позовної заяви).

21.02.2017 ТОВ «Редмонд-Україна» та ОСОБА_1 звернулися до Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України з уточненнями до заяви про визнання знаку REDMOND добре відомим в Україні, в яких просили визнати знак REDMOND добре відомим в Україні станом на 31.12.2015 відносно товарів 7, 8, 9 та 11 класів МКТП (копії письмових уточнень долучені позивачем до позовної заяви).

Рішенням Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.02.2017 визнано знак REDMOND добре відомим в Україні відносно ТОВ «Редмонд-Україна» та ОСОБА_1 станом на 31.12.2015 щодо товарів 07, 08, 09 та 11 класів МКТП.

Наказом Державної служби інтелектуальної власності № 30-Н від 16.03.2017 затверджено рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.02.2017, прийняте за результатами розгляду заяви ТОВ «Редмонд-Україна» та ОСОБА_1 , про визнання знака REDMOND добре відомим в Україні.

ТОВ «Технопоиск» звернулося до Апеляційної палати Міністерства економічного розвитку та торгівлі України із заявою №2327 від 23.04.2018 про визнання знака для товарів і послуг REDMOND добре відомим в Україні, в якій просило визнати знак для товарів і послуг REDMOND добре відомим в Україні щодо ТОВ «Технопоиск» станом на 31.05.2015 щодо товарів 07, 08, 09, 11 класів МКТП.

Рішенням Апеляційної палати Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 20.11.2018 відмовлено ТОВ «Технопоиск» у задоволенні заяви про визнання знаку для товарів і послуг REDMOND добре відомим в Україні щодо ТОВ «Технопоиск» станом на 31.05.2015 щодо товарів 07, 08, 09, 11 класів МКТП.

Вказане рішення затверджене наказом Державної служби інтелектуальної власності України «Про затвердження рішення Апеляційної палати щодо заяви про визнання знака «REDMOND» добре відомим в Україні» від 31.01.2019 №133.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю підстав для визнання незаконним і скасування вказаних рішень.

Зокрема, позивач 1 просить суд визнати незаконним і скасувати рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності від 28.02.2017, а також рішення Апеляційної палати Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 20.11.2018; позивач 1 та позивач 2 просять суд визнати торгівельної марки REDMOND добре відомою в Україні щодо ТОВ «Технопоиск» станом на 01.12.2015 щодо товарів 07, 08, 09,11 класів МКТП; позивач 2 просить суд зобов`язати Укрпатент, який виконує функції Національного органу інтелектуальної власності, внести торгівельну марку REDMOND, визнану такою щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопоиск», до переліку добре відомих в Україні торговельних марок та опублікувати відомості про неї в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності.

Щодо позовних вимог Компанії Ready For Sky LLP суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За змістом ст. 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв`язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з ч. 2 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Згідно зі ст. 421 Цивільного кодексу України суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Відповідно до ст. 422 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Згідно зі ст. 492 Цивільного кодексу України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 492 Цивільного кодексу України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом.

У п. 67 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності» № 12 від 17.10.2012 зазначено, що державна реєстрація прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку) засвідчується свідоцтвом України на знак для товарів і послуг, з видачею якого закон і пов`язує набуття відповідних прав.

Як встановлено судом, відповідно до Свідоцтва на знак для товарів і послуг № 159383 від 10.08.2012, виданого Державною службою інтелектуальної власності України, право власності на знак REDMOND зареєстроване за ТОВ «Технопоиск» - дата подання заявки - 25.05.2011, дата публікації відомостей про видачу свідоцтва - 10.08.2012; індекси міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків та перелік товарів і послуг - 7, 9, 11 (відповідно до копії вказаного Свідоцтва, копії виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, які долучені позивачем до позовної заяви).

Таким чином, ТОВ «Технопоиск» з 10.08.2012 набуло майнові права на знак REDMOND (відповідно до Свідоцтва на знак для товарів і послуг № 159383 від 10.08.2012).

В той же час, з 07.09.2017 майновими правами інтелектуальної власності за Свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 159383 від 10.08.2012 володіє TransEnergoOil AG відповідно до рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 22127 від 07.09.2017, в якому зазначено, що Мінекономрозвитку України розглянуло заяву правонаступника власника свідоцтва TransEnergoOil AG про публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу права власності на знак і прийняло рішення опублікувати в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про передачу права власності на знак, відповідно до яких право власності на знак для товарів класів 7, 9, 11 на які зареєстровано знак - Свідоцтво України №159383, передається власником свідоцтва Обществом с ограниченной ответственностью «Технопоиск» (Товариством з обмеженою відповідальністю «Тєхнопоіск») на користь TransEnergoOil AG.

До позовної заяви долучено ліцензійний договір від 14.06.2018 про надання дозволу на використання знаку REDMOND для товарів за свідоцтвом №159383 від 10.08.2012, відповідно до умов якого TransEnergoOil AG (ліцензіар) надав Компанії Ready For Sky LLP (ліцензіат) виключну ліцензію на використання знака для товарів 07, 08, 09,11 класів МКТП.

На підставі Свідоцтва України на знак для товарів та послуг №262734 від 12.08.2019 позивач 1 є власником прав інтелектуальної власності на торговельну марку REDMOND, зареєстровану для товарі 7, 9, 11, 12, 21, 35 класів МКТП.

У зв`язку з викладеним, позивач 1 вважає, що він має право на захист свого охоронюваного законом інтересу, який полягає у забезпеченні збереженості правової охорони торговельної марки REDMOND.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 495 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: 1) право на використання торговельної марки; 2) виключне право дозволяти використання торговельної марки; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 495 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарі і послуг» будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Таким чином, лише володілець Свідоцтва на знак для товарів і послуг № 159383 від 10.08.2012 має виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки.

В той же час, оскаржуване позивачем 1 у даній справі рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності від 28.02.2017 було прийнято раніше, ніж позивач 1 набув будь-які права на знак для товарів REDMOND (відповідно до Свідоцтва на знак для товарів і послуг № 159383 від 10.08.2012), відтак прийняття вказаного рішення жодним чином не могло порушити права позивача 1, оскільки таких прав на той час у нього не існувало.

Більш того, правомірність рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності від 28.02.2017 вже було предметом судового розгляду в межах справи Господарського суду міста Києва №910/19933/17 за позовом ТОВ «Технопоиск» до ТОВ Редмонд-Україна», Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1- ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - TransEnergoOilAG, про зобов`язання вчинити дії, визнання незаконним та скасування наказу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018, у задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 20.08.2019 вказані судові рішення були залишені без змін.

Щодо оскарження позивачем 1 правомірності рішення Апеляційної палати Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 20.11.2018, то суд відзначає, що таке рішення було прийнято на підставі заявки ТОВ «Технопоиск», яке просило визнати знак для товарів і послуг REDMOND добре відомим в Україні станом на 31.05.2015 щодо товарів 07, 08, 09, 11 класів МКТП саме щодо ТОВ «Технопоиск».

Відтак, прийняте у даному випадку рішення Апеляційної палати Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 20.11.2018 про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Технопоиск» може свідчити про наявність чи відсутність порушених прав саме такого товариства, а не позивача 1, яким заявлено відповідну позовну вимогу.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до вимог статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

Стаття 13 Конвенції гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до частин другої та шостої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

При цьому порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, при цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси такої особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

При цьому виключно порушене право підлягає судовому захисту у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Отже, у разі якщо суд установить, що право позивача, за захистом якого він звернувся до суду не є порушеним, суд має відмовити в задоволенні пред`явленого позову з підстав його недоведеності та необґрунтованості.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем 1 не було доведено суду наявності у нього порушеного права внаслідок прийняття оскаржуваних у даній справі рішень Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності від 28.02.2017, а також Апеляційної палати Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 20.11.2018, а відтак у задоволення позовних вимог про визнання таких рішень незаконними і їх скасуванні необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог про визнання торгівельної марки REDMOND добре відомою в Україні щодо ТОВ «Технопоиск» станом на 01.12.2015 щодо товарів 07, 08, 09,11 класів МКТП та зобов`язання Укрпатент, який виконує функції Національного органу інтелектуальної власності, внести торгівельну марку REDMOND, визнану такою щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопоиск», до переліку добре відомих в Україні торговельних марок та опублікувати відомості про неї в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності, суд відзначає наступне.

Статтею 25 Закону України «Про охорону прав на торгівельні марки» внормовано, що охорона прав на добре відому торговельну марку здійснюється згідно із статтею 6 bis Паризької конвенції та цим Законом на підставі визнання торговельної марки добре відомою Апеляційною палатою або судом. Торговельна марка може бути визнана добре відомою незалежно від реєстрації її в Україні.

При визначенні того, чи є торговельна марка добре відомою в Україні, можуть розглядатися, зокрема, такі фактори, якщо вони є доречними:

ступінь відомості чи визнання торговельної марки у відповідному секторі суспільства;

тривалість, обсяг та географічний район будь-якого використання торговельної марки;

тривалість, обсяг та географічний район будь-якого просування торговельної марки, включаючи рекламування чи оприлюднення та представлення на ярмарках чи виставках товарів та/або послуг, щодо яких торговельна марка застосовується;

тривалість та географічний район будь-яких реєстрацій та/або заявок на реєстрацію торговельної марки за умови, що торговельна марка використовується чи є визнаною;

свідчення успішного відстоювання прав на торговельну марку, зокрема територія, на якій торговельна марка визнано добре відомою компетентними органами;

цінність, що асоціюється зі торговельною маркою.

Порядок визнання Апеляційною палатою торговельної марки добре відомою в Україні встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності. За подання заяви про визнання торговельної марки добре відомою сплачується збір.

У разі визнання торговельної марки добре відомою в судовому порядку особа, торговельна марка якої визнана добре відомою, інформує НОІВ про таке рішення.

Відомості про добре відомі торговельні марки, визнані такими Апеляційною палатою або судом, вносяться НОІВ до переліку добре відомих в Україні торговельних марок та публікуються в Бюлетені. Перелік добре відомих в Україні торговельних марок має інформаційний характер, є загальнодоступним і оприлюднюється на офіційному веб-сайті НОІВ.

З дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду знак став добре відомим в Україні, йому надається правова охорона така сама, якби цей знак був заявлений на реєстрацію в Україні. При цьому вона поширюється також на товари і послуги, що не споріднені з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні, якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких товарів і послуг вказуватиме на зв`язок між ними та власником добре відомого знака і його інтересам, ймовірно, буде завдано шкоди таким використанням. Тобто визнання знака добре відомим надає йому більш широку правову охорону в порівнянні зі знаками, які не мають такого статусу, наслідками визнання торгового знака добре відомим в Україні є можливість забороняти його використання на товарах та послугах, що є неоднорідними з тими, для яких його визнано добре відомим, а також право власника знака вимагати заборони використання позначення, складова частина якого відтворює добре відомий знак.

Визнання знака для товарів і послуг добре відомим в Україні Апеляційною палатою Державної служби інтелектуальної власності України здійснюється згідно з Порядком визнання знака добре відомим в Україні Апеляційною палатою Державної служби інтелектуальної власності України, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 15.04.2005 № 228, який розроблений відповідно до Закону України «Про охорону прав на торгівельні марки» та Паризької конвенції.

Як встановлено судом раніше, ТОВ «Технопоиск» звернулося до Апеляційної палати Міністерства економічного розвитку та торгівлі України із заявою №2327 від 23.04.2018 про визнання знака для товарів і послуг REDMOND добре відомим в Україні, в якій просило визнати знак для товарів і послуг REDMOND добре відомим в Україні щодо ТОВ «Технопоиск» станом на 31.05.2015 щодо товарів 07, 08, 09, 11 класів МКТП.

Рішенням Апеляційної палати Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 20.11.2018 відмовлено ТОВ «Технопоиск» у задоволенні заяви про визнання знаку для товарів і послуг REDMOND добре відомим в Україні щодо ТОВ «Технопоиск» станом на 31.05.2015 щодо товарів 07, 08, 09, 11 класів МКТП.

Вказане рішення зі сторони ТОВ «Технопоиск» оскаржене не було, а в даній справі судом встановлено відсутність порушеного права у позивача 1 внаслідок прийняття такого рішення, що стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання його незаконним та скасування.

В той же час, позивачі звернулися із позовом про визнання торгівельної марки REDMOND добре відомою в Україні щодо ТОВ «Технопоиск» станом на 01.12.2015 щодо товарів 07, 08, 09,11 класів МКТП, тобто на 30 днів раніше, ніж у заяві, поданій до Апеляційної палати Міністерства економічного розвитку та торгівлі України.

Суд відзначає, що при визнанні торговельної марки добре відомою в Україні слід керуватися нормами Спільних рекомендацій про положення відносно охорони добре відомих торговельних марок, що прийняті Асамблеєю Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) на тридцять четвертій сесії засідань Асамблей держав - членів ВОІВ 20-29 вересня 1999 року (далі - Спільні рекомендації).

Встановлені в ч. 2 ст. 25 Закону України «Про охорону прав на торгівельні марки» фактори не є вичерпними.

Відповідно до ст. 2 Спільних рекомендацій при визначенні торговельної марки добре відомою мають бути взяті до уваги будь-які обставини (фактори), на підставі яких можна зробити висновок про те, що торговельна марка є добре відомою, в тому числі інформацію про фактори, що визначені Законом, хоча і не обмежуючись нею. Компетентний орган розглядає надану йому інформацію про підтвердження наявності факторів, зазначених у підпункті (b) пункту (1) статті 2 Спільної резолюції.

Проте ці фактори не є обов`язковою попередньою умовою висновку про добру відомість торговельної марки. Висновок у кожному випадку залежатиме від його конкретних обставин. У деяких випадках доречними можуть бути всі фактори, в інших - лише деякі з них, а в певних випадках усі вони можуть бути недоречними і рішення може бути основане на додаткових факторах, не зазначених у підпункті (b).

Отже, необхідно з`ясувати фактори, в тому числі визначені ст. 25 Закону України «Про охорону прав на торгівельні марки», що можуть розглядатися як доречні для визначення торговельної марки добре відомою в Україні.

Згідно з п. 3.2.3 Порядку визнання знака добре відомим фактичні дані, які підтверджують добру відомість знака стосовно товарів і/або послуг, щодо яких він використовується, на вказану в заяві дату повинні бути представлені відомостями, що містяться у відповідних документах. Ці відомості мають підтверджувати наявність факторів, якщо вони є доречними, визначених у пункті 2 статті 25 Закону.

Використання або будь-яке просування знака може підтверджуватися відомостями про: види маркування товарів і/або застосування знака при наданні послуг; експонування товарів на виставках, ярмарках, зокрема міжнародних і/або національних. При цьому можуть надаватись відомості про кількість відвідувачів виставки, ярмарки, площі виставочних павільйонів тощо; використання знака в рекламі; комерційне використання знака в мережі Інтернет; заходи щодо просування знака.

Інтенсивність використання знака на території України може підтверджуватися відомостями про: обсяг реалізації товарів і/або послуг, відносно яких застосовується знак; перелік регіонів України із зазначенням населених пунктів, у яких здійснювалась реалізація таких товарів і/або послуг; середню кількість споживачів товарів і/або послуг на дату, указану в заяві; коло споживачів та їх специфіку залежно від характеру товарів і/або послуг; положення виробника на ринку у відповідному секторі економіки; обсяги експорту (імпорту) товарів, щодо яких застосовується знак; цінність (вартість) знака згідно з даними річних фінансових звітів (при цьому методика оцінки знака визначається його власником).

Тривалість використання знака може підтверджуватися відомостями про дату початку використання знака та про безперервність його використання.

Рекламування знака може підтверджуватися відомостями про: способи рекламування маркованих товарів у різних засобах інформації, включаючи Інтернет; кількість споживачів такої реклами; витрати на рекламування, зокрема фінансові документи (звіти) щодо витрат на рекламу.

Відомість знака в певному колі споживачів може підтверджуватися результатами опитування з питання доброї відомості знака в Україні, проведеного дослідницькою організацією, яка спеціалізується в галузі проведення соціологічних або маркетингових досліджень.

Опитуванням має бути охоплено принаймні шість населених пунктів різних географічних регіонів України з кількістю населення не менше 500 тис. При цьому переважним є опитування в трьох містах, таких як Київ, Харків, Львів, Одеса, Дніпропетровськ, Луганськ, Донецьк, Севастополь. Інші населені пункти визначаються, виходячи з характеру діяльності власника знака з виробництва товарів і/або надання послуг.

Кількість опитуваних повинна відповідати цілям об`єктивності опитування, у зв`язку з чим їх максимальна кількість не обмежується, а мінімальна має бути не менше 500 опитуваних у будь-яких двох населених пунктах і не менше 125 - у кожному іншому населеному пункті.

Опитування стосовно доброї відомості знака повинно бути репрезентативним для населення всієї України та проводитися з урахуванням "цільової аудиторії".

Опитування стосовно доброї відомості знака, призначеного для продукції виробничо-технічного призначення, має проводитися серед фахівців, які є споживачами продукції даного виду і належать до виробничих, торгових та інших ділових кіл.

Опитування стосовно доброї відомості знака, призначеного для товарів народного споживання, має проводитися серед так званих середніх споживачів за ознаками віку, статі, освіти, соціального та матеріального стану, а також серед фахівців відповідних галузей промисловості, торгівлі.

Результати опитування певного кола респондентів - споживачів і фахівців мають дати відповіді на такі, принаймні, питання: чи відомий їм знак; для яких товарів і/або послуг застосовується знак; яка саме особа, на їх думку, є власником знака або виробником товарів, маркованих знаком, і/або надавачем послуг, для яких знак застосовується; з якого часу їм відомий знак; що для них є джерелом інформації про знак.

Якщо знак зареєстровано в інших країнах, то заявником можуть бути надані відомості про кількість таких реєстрацій та строки їх дії.

Якщо знак уже визнаний добре відомим в інших країнах, то заявником можуть бути надані відомості про рішення щодо цього факту, прийняті компетентними органами цих країн.

Якщо знак використовується в інших державах, зокрема в тих, що мають давні економічні і торговельні зв`язки з Україною, то заявником можуть бути надані відомості про факт такого використання.

Заявником можуть бути надані також й інші відомості, які, на його думку, свідчать про добру відомість його знака в Україні стосовно товарів і/або послуг, що ним виробляються і/або надаються.

Певні фактичні дані, якщо вони є доречними, можуть надаватися заявником на підтвердження одразу декількох факторів, що свідчать про добру відомість знака в Україні (п. 3.2.4 Порядку визнання знака добре відомим).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).

Частиною 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч.2 ст.164 Господарського процесуального кодексу України). Відтак, саме на позивача покладається обов`язок довести обґрунтованість заявлених ним позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що вони не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для визнання знака REDMOND добре відомим в Україні станом на 01.12.2015 для товарів 07, 08, 09,11 класів МКТП відносно ТОВ «Технопоиск».

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання торгівельної марки REDMOND добре відомою в Україні щодо ТОВ «Технопоиск» станом на 01.12.2015 щодо товарів 07, 08, 09,11 класів МКТП, а також зобов`язання Укрпатенту внести торгівельну марку REDMOND, визнану такою щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопоиск», до переліку добре відомих в Україні торговельних марок та опублікувати відомості про неї в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності, як похідної вимоги.

Щодо позовної давності, суд зазначає наступне.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

У п. 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», зокрема, зазначено, що до вимог, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність. Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому судом взято до уваги, що відповідно до п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Суд дійшов до висновку про відсутність порушення прав позивачів при зверненні з даним позовом до суду, відтак суд відмовляє в позові по суті з підстав його необґрунтованості, тому суд не застосовує наслідки пропуску позивачем строку позовної давності у даній справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивачів.

На підставі викладеного ту керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Компанії Ready For Sky LLP та Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопоиск» відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.08.2021.

Суддя В.П. Босий