Ухвала суду № 98969454, 13.08.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/12519/21

Провадження № 2/638/5349/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2021 року суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Цвірюк Д.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про зняття арешту з майна, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м.Харкова із позовною заявою до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), в якому просить зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_2 , яке обтяжено державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 20.05.2017 року у виконавчому провадженні ВП №49163085 (скасування обтяження №20502796 від 20.05.2017 року); зняти арешт та заборону відчуження з усього рухомого майна ОСОБА_2 , яке обтяжено на підставі постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 20.05.2017 року у виконавчому провадженні ВП №49163085 (скасування обтяження №16274251 від 20.05.2017 року).

Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, доходжу до наступного висновку.

Відповідно до положень Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» передбачено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією із сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому VII розділом ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження (п.5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна»).

На рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до ст.447 ЦПК сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч.ч.3—5 ст.59 закону «Про виконавче провадження» в разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що на виконання виконавчого листа №638/18006/13-ц, виданого 30.04.2015 року Дзержинським районним судом м.Харкова, про стягнення солідарно зі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області було відкрито виконавче провадження, в ході виконання якого 20.05.2017 року винесено постанову про арешт майна боржника та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. В подальшому 11.07.2019 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, щодо вирішення питання про скасування арешту запропоновано звернутись до суду.

Отже, ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження за виконавчим листом №638/18006/13-ц, виданого 30.04.2015 року, зі змісту позову не вбачається спору між сторонами про право власності (володіння, користування, розпорядження) останньої на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється, не містить позов і матеріально-правових вимог до відповідача, а тому позовна заява не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки передбачається інша форма звернення та порядок вирішення.

Враховуючи викладене, позивачу необхідно звертатися зі скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця в порядку визначеному VII розділом ЦПК, а не в порядку позовного провадження.

За приписами ч.1 ст.1 ЦПК України – Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Відповідно до вимог ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, про відмову у відкритті провадження у справі в порядку п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, так як дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що не перешкоджає ОСОБА_1 звернутися до суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку, передбаченому VII розділом ЦПК.

Керуючись ст. 1, 19, 186 ЦПК України, суддя, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про зняття арешту з майна.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: Д.В.Цвірюк