Рішення № 98968970, 19.07.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.07.2021 Справа № 910/5201/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний холдинг "Шевченківський"

про стягнення 774 431, 06 грн

Представники учасників справи:

Від позивача: Юзва А.Я.;

Від відповідача: Тарасюк О.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний холдинг "Шевченківський" (далі - відповідач) про стягнення 774 431, 06 грн, з яких: 625 502, 01 грн пеня та штраф у розмірі 148 929, 05 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказав на те, що відповідачем порушено умови Договору № 04-4/3405-18 від 29.12.2018 в частині виконання робіт в термін визначений умовами договору, внаслідок чого позивачем нараховано штрафні санкції у вказаному розмірі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 відкрито провадження у справі № 910/5201/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.04.2021.

23.04.2021 через електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.21 задоволено заяву представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У підготовчому засіданні 28.04.21 представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для підготовки відзиву та клопотання продовження строку для подачі відзиву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, задоволено клопотання про відкладення підготовчого засідання, відкладено підготовче засідання по справі №910/5201/21 на 02.06.2021, продовжено Відповідачу строк для подачі відзиву до 10.05.2021.

11.05.2021 засобами поштового зв`язку до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

17.05.2021 засобами поштового зв`язку до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

26.05.2021 засобами поштового зв`язку до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Судом у підготовчому засіданні 02.06.2021 здійснено огляд оригіналів первинних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 30.06.2021.

У судовому засіданні 30.06.2021 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.06.2021 заперечив проти заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2021, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву по розгляду справи по суті на 19.07.2021.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 19.07.2021 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України

ВСТАНОВИВ:

29.12.2018 між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Холдинг «Шевченківський» (далі -підрядник) укладено Договір № 04-4/3405-18, відповідно до п. 1.1. якого предметом закупівлі є: ДСТУ БД.1.1-1:2013 «Нове будівництво ПЛ 330 кВ Західноукраїнська- Богородчани з реконструкцією ПС 330 кВ «Богородчани» та ПС 750 кВ «Західноукраїнська», Львівська та Івано-Франківська області (коригування)», інв. № новий. 71320000-7 Послуги з інженерного проектування.

За Договором підрядник зобов`язується на свій ризик, згідно з затвердженим замовником та погодженим підрядником завданням на проектування (Додаток до Договору), з дотриманням інших вимог Договору, чинного законодавства України виконати проектні роботи «Нове будівництво ПЛ 330 кВ Західноукраїнська-Богородчани з реконструкцією ПС 330 кВ «Богородчани» та ПС 750 кВ «Західноукраїнська», Львівська та Івано-Франківська області (коригування)», інв. № новий (далі - проектні роботи), та передати у власність замовника результат проектних робіт, а замовник зобов`язується прийняти належно виконані проектні роботи (результат робіт) і здійснити оплату на умовах Договору.

Визначені Договором проектні роботи визнаються належно виконаними за умови дотримання підрядником вимог з розроблення і оформлення проектної документації (відповідно до завдання на проектування та Інших умов Договору, державних норм, будівельних норм і правил, українських та міжнародних стандартів, інших вимог чинного законодавства України з питань, що регламентують питання розроблення проектної документації, в тому числі в частині отримання звіту експертної організації з визначенням якості проектних рішень підрядника, при цьому підрядник повинен передати проектну документацію разом Із оригінальним примірником письмового експертного звіту, наданого за результатами проведеної експертизи цієї документації, який містить позитивний відгук (далі - позитивний Експертний звіт), (якісні проектні роботи), а також дотримання строку, визначеного Договором.

Результат проектних робіт за Договором - розроблена та оформлена згідно з вимогами Договору та чинного законодавства України проектна документація, щодо якої підрядник отримав позитивний висновок експертної організації.

Обсяги закупівлі проектних робіт можуть бути зменшені замовником, зокрема залежно від фактичного обсягу видатків замовника та (або) за результатами проведення експертизи розробленої проектної документації.

Строк виконання проектних робіт:

- стадія «робочий проект» - 60 календарних днів після набрання Договором чинності;

- погодження розробленої проектної документації із Замовником - 15 календарних днів з дати передачі замовнику розробленої проектної документації;

- експертиза - за календарних днів з дати погодження замовником розробленої проектної документації.

Загальний термін виконання проектних робіт - 120 календарних днів, але не пізніше 30.04.2019 (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору ціна договору становить (згідно з Додатком 1 до Договору - кошторисні розрахунки)) 2 937 662,38 (два мільйони дев`ятсот тридцять сім тисяч шістсот

шістдесят дві грн. 38 коп.), крім того ПДВ - 587 532,48 грн., разом до сплати 3 525 194,86 (три мільйони п`ятсот двадцять п`ять тисяч сто дев`яносто чотири грн. 86 коп.) з ПДВ.

Оплата підряднику здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів через банк, з поточного рахунку ДП «НЕК «Укренерго» на поточний рахунок підрядника (п. 3.1 договору).

Аванс сплачується підряднику протягом двадцяти п`яти банківських днів з дати надання (до початку виконання робіт за відповідним етапом) Рахунку-фактури на суму авансу за таким зм (стадією) та в таких розмірах:

- стадія «РП» - 50% від вартості цієї стадії;

- розробка звіту та виконання процедур оцінки впливу на довкілля - 50 % від вартості цієї стадії;

- експертиза -100% від вартості експертизи (п. 3.2.2 договору).

Згідно з п. 3.2.3 договору остаточна оплата здійснюється протягом 25 (двадцяти п`яти) банківських днів з дати підписання замовником акту про належно виконані проектні роботи (за формою згідно з ДСТУ Б Д.1.1- 7:2013) (далі - Акт), за оригіналами рахунків-фактур, наданими підрядником після підписання замовником Акту, а також з урахуванням, що така оплата здійснюється після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України.

Прийняття-передача належно виконаних підрядником проектних робіт засвідчується шляхом підписання сторонами Акту про належно виконані проектні роботи (Акт), який оформляється (за формою згідно з ДСТУ Б Д.1.1-7:2013, якщо на момент складання такого Акту не буду застосовуватись інші форми) та згідно з іншими вимогами щодо оформлення первинних документів.

Підрядник зобов`язаний разом з Актом надати належним чином оформлені і документи:

- акт приймання-передачі оформленої проектної документації;

- проектну документацію (оформлену згідно з завданням на проектування, вимогами чинного законодавства України, іншими вимогами замовника згідно з Договором) разом з оригінальним примірником позитивного експертного звіту;

- підтверджуючі документи щодо інших витрат згідно з умовами Договору (за наявності таких витрат);

- інші документи, які передбачені законодавством, що повинні додаватись підрядником до проектної документації, зокрема звітом щодо виконання процедур оцінки впливу на довкілля.

У разі ненадання будь-якого з зазначених документів розгляд замовником такого Акту починається з дати надання підрядником всіх документів.

Згідно п.7.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та Договором.

Відповідно до абзацу 1 п.7.3. Договору, за порушення строків виконання проектних робіт, підрядник сплачує замовнику пеню згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) вартості проектних робіт, строк виконання яких порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів підрядник повинен додатково сплатити замовнику штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.05.2019, а в частині виконання гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання (п. 12.1 договору).

06.05.2019 сторони підписали Додаткову угоду № 1 до договору № 04-4/3405-18 від 29.12.2018 та пункт 1.2. розділу 1 виклали у такій редакції:

« 1.2. Строк виконання проектних робіт:

- стадія «робочий проект» -150 календарних днів після набрання Договором чинності;

- погодження розробленої проектної документації із Замовником - 45 календарних днів з дати передачі Замовнику розробленої проектної документації;

- експертиза - 45 календарних днів з дати погодження Замовником розробленої проекті документації;

Загальний термін виконання проектних робіт - 240 календарних днів після набрання Договором чинності, але не пізніше 31.08.2019 р.

Пункт 12.1. розділу 12 Договору виклали у такій редакції:

« 12.1. Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє 30.09.2019, а в частині виконання гарантійних зобов`язань-до повного їх виконання.»

Згідно Акту № 1 здачі - приймання виконаних проектних робіт, вишукувальних та додаткових робіт від 24.07.2019 підрядником передано замовнику лише частину робіт на суму 1 380 000, 00 грн.

Як зазначає позивач, в порушення умов Договору відповідачем прострочено на 294 календарних дні виконання робіт на суму 2 127 557, 87 грн, що підтверджується Актом № 2 здачі - приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт від 17.06.2020, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом та просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 774 431, 06 грн (пеню у розмірі 625 502, 01 грн та штраф у розмірі 148 929, 05 грн).

Позивач звертався до відповідача з претензією № 01/42147 від 19.11.2020 та просив сплати штрафні санкції у розмірі 774 431, 06 грн.

Претензія № 01/42147 від 19.11.2020 була надіслана відповідачу на адресу: 01024, м. Київ, провулок Виноградний, буд. 1/11, оф. 46, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 20.11.2020, накладною № 7901104176472 від 20.11.2020.

Відповіді на претензію відповідач не надав, хоча отримав претензію 11.12.2020, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 7901104176472, яка наявна в матеріалах справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог та вказав на наступні обставини:

- 02.08.2019 позивач листом від № 01/28834 за результатами розгляду документації направив відповідачу зауваження до робочого проекту «Нове будівництво ПЛ 330 КВ Західноукраїнська - Богородчани з реконструкцією ПС 330 кВ «Богородчани» та ПС 750 кВ «Західноукраїнська, Львівська та Івано-Франківська області (коригування)»;

30.08.2019 р. відповідач у відповідь на лист від 02.08.2019 №01/28834 повідомив позивача листом №3008 М про розгляд зауважень до проектно-кошторисної документації по об`єкту «Нове будівництво ПЛ 330 КВ Західноукраїнська - Богородчани з реконструкцією ПС 330 «Богородчани» та ПС 750 кВ «Західноукраїнська», Львівська та Івано-Франківська обла (коригування)» та внесення відповідних змін до неї.

30.09.2019 відповідач листом №3009М-1 направив позивачу проектно- кошторисну документацію скориговану з урахуванням зауважень направлених листом №01/31909 і 21.08.2019 р.

Позивач листами від 21.10.2019 №01/40652 та від 06.11.2019 №01/43046 надав відповідачу зауваження та пропозиції до проектної документації.

У відповідь на листи позивача від 21.10.2019 та 06.11.2019 відповідач листами від 06.11.2019 № 0611М та від 25.11.2019 №251М повідомив позивача про врахування відповідачем у пропозицій та зауважень до проектної документації та про надання проектної документації в електронному вигляді і відкриття доступу до неї за посиланням на віддаленому сервері.

16.12.2019 позивач листом №01/48694 повідомив відповідача, що НЕК «Укренерго» розглянула скориговану проектну документацію по об`єкту будівництва «Нове будівництво ПЛ 330 КВ Західноукраїнська - Богородчани з реконструкцією ПС 330 кВ «Богородчани» та ПС 750 «Західноукраїнська», Львівська та Івано-Франківська області (коригування)» надану листом від 25.11.2019 року №2511М та погоджує її для подальшого проведення експертизи.

Отже, за доводами відповідача, зважаючи на погодження позивачем розробленої проектної документації 16.12.2019, саме 16.12.2019 відповідачем виконано стадію 1 «робочий проект»: коригування робочого проекту» згідно Додатку №1 до Договору, що відповідає етапу «погодження розробленої проектної документації із замовником» - п. 1.2. Договору.

- щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 774 431, 06 грн останній зазначив наступне.

Відповідно до п. 7.3. Договору базою для нарахування пені визначає вартість проектних робіт, строк виконання яких порушений, - то зважаючи на п. 1. Договору та Додаток 1 до Договору «Зведений кошторис №7» строками прострочення є:

1) для стадії «робочий проект», погодження розробленої проектної документації Замовником - з 01.09.2019 до 16.12.2019;

2) для стадії експертиза - з 01.09.2019 до 17.06.2020.

Відповідач звернув увагу суду, що останнім днем строку для виконання робіт згідно з п.1.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №1) є 31.08.2019, а не 27.08.2019 як про це помилково зазначає позивач у своєму позові, відтак такий строк є порушеним, за доводами відповідача з 01.09.2021.

Разом з цим, відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечував стосовно розрахунку штрафу у розмірі 148 929, 05 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст.846 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ст.852 Цивільного кодексу України).

Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну (за змістом ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.853 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно ст.875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 877 Цивільного кодексу України визначено, що підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов`язана надати відповідну документацію.

Замовник має право вносити зміни до проектно-кошторисної документації до початку робіт або під час їх виконання за умови, що додаткові роботи, викликані такими змінами, за вартістю не перевищують десяти відсотків визначеної у кошторисі ціни і не змінюють характеру робіт, визначених договором. Внесення до проектно-кошторисної документації змін, що потребують додаткових робіт, вартість яких перевищує десять відсотків визначеної у кошторисі ціни, допускається лише за згодою підрядника. У цьому разі підрядник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків (ст.878 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Частиною 1 ст. 883 Цивільного кодексу України визначено, що підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

Підрядник гарантує досягнення об`єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об`єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об`єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом. Підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об`єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об`єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами (ч.ч.1, 2 ст.884 Цивільного кодексу України).

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У додаткові угоді № 1 до договору № 04-4/3405-18 від 29.12.2018 сторони визначили строки виконання проектних робіт, а саме п. 1.2 договору виклали в такій редакції:

стадія «робочий проект» -150 календарних днів після набрання Договором чинності;

- погодження розробленої проектної документації із Замовником - 45 календарних днії дати передачі Замовнику розробленої проектної документації;

- експертиза - 45 календарних днів з дати погодження Замовником розробленої проекті документації;

Загальний термін виконання проектних робіт - 240 календарних днів після набрання Договором чинності, але не пізніше 31.08.2019 р.

Як встановлено судом, згідно Акту № 1 здачі - приймання виконаних проектних робіт, вишукувальних та додаткових робіт від 24.07.2019 підрядником передано замовнику лише частину робіт на суму 1 380 000, 00 грн., а саме 24.07.2019.

З Акту № 2 здачі - приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт від 17.06.2020 вбачається, що відповідачем передано замовнику другу частину робіт на суму 2 127 557, 87 грн 17.06.2020.

Як вказано у п. 1.2 Договору загальний термін виконання проектних робіт становить 240 календарних днів після набрання Договором чинності, але не пізніше 31.08.2019, а тому 240 календарних днів після набрання Договором чинності є дата 27.08.2019.

Окремо слід відзначити, що зазначення в п.1.2 договору строку не пізніше 31.08.2019 встановлює кінцевий строк виконання робіт, але першою є дата 27.08.2019 (240 календарних днів), а тому заперечення відповідача щодо початку нарахування позивачем штрафних санкцій з 27.08.2019 є необґрунтованими, та такими що не відповідають умовам договору.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань щодо виконання робіт належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем належними доказами не спростований.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст.551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до абзацу 1 п.7.3. Договору за порушення строків виконання проектних робіт, підрядник сплачує замовнику пеню згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) вартості проектних робіт, строк виконання яких порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів підрядник повинен додатково сплатити замовнику штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

Позивач нараховує пеню у розмірі 625 502, 01 грн за період з 27.08.2019 по 17.06.2020 та штраф у розмірі 148 929, 05 грн.

У відповідності до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.8 Договору для вимог про стягнення з Підрядника штрафних санкцій застосовується строк позовної давності три роки.

За прострочення виконання Підрядником зобов`язань за Договором нарахування штрафних санкцій припиняється через рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (п. 7.9 Договору).

Виходячи з п.7.9 Договору суд приходить до висновку, що сторони в договорі визначили інший строк нарахування пені, аніж той, який визначений ч.6 ст. 232 ГК України.

При цьому суд зазначає, що сума пені в розмірі 0,1% від вартості проектних робіт за кожен день прострочення, є більшою, ніж подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у відповідному періоді.

Після здійснення судом перерахунку пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон", в межах визначеного позивачем періоду прострочення та з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нарахована пеня, судом встановлено, що розмір пені за період з 27.08.2019 по 17.06.2020 на суму 2 127 557, 87 грн становить 432 030, 73 грн.

У зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 625 502, 01 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 432 030, 73 грн.

Водночас, оскільки відповідач не виконав та не передав позивачу роботи, чим порушив як саме зобов`язання, так і строк його виконання, правовим наслідком чого є сплата штрафу за п. 7.3. договору, а розмір вказаного штрафу є арифметично правильним, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 148 929, 05 грн штрафу.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen . ), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. ), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подачу позовної заяви покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний холдинг "Шевченківський" (01024, м. Київ, провулок Виноградний, буд. 1/11, оф. 46; код ЄДРПОУ 39139346) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; код ЄДРПОУ 00100227) пеню у розмірі 432 030 (чотириста тридцять дві тисячі тридцять) грн. 73 коп, штраф у розмірі 148 929 (сто сорок вісім тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) грн 05 коп, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 714 (вісім тисяч сімсот чотирнадцять) грн 40 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.08.2021.

Суддя М.Є.Літвінова