Рішення № 98968954, 12.07.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.07.2021Справа № 916/3404/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

до Акціонерного товариства "Перший інвестиційний банк"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Малиновська державна нотаріальна контора у місті Одеса

про стягнення 151 999, 71 грн.,

Представники учасників справи:

Від позивача: Переверзова К.В. (дистанційно в режимі відеоконференції);

Від відповідача: Гаврилюк О.О.;

Від третьої особи: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (далі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства "Перший інвестиційний банк" (далі - відповідач) про стягнення 151 999, 71 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказав на те, що за результатами позапланової перевірки, яка проводилась з 15 липня по 16 липня 2020 року встановлено розбіжність у надходженнях коштів у розмірі 151 999, 71 грн., які сплачувались через відділення № 41 АТ "Перший інвестиційний банк" за надання додаткових платних послуг державними нотаріусами Малиновської державної нотаріальної контори у м. Одеса.

Разом з цим, позивач зазначає, що предметом судового розгляду є вимога позивача щодо повернення безпідставно отриманих коштів відповідачем в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України, сплачених за надання Малиновською державною нотаріальною конторою у м. Одеса правової допомоги та послуг технічного характеру за січень - квітень 2020 у розмірі 151 999, 71 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.11.2020 матеріали позовної заяви передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи № 916/3404/20 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 позовну заяву Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків.

У встановлений судом строк позивачем було усунуто недоліки вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 28.12.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 відкрито провадження у справі № 916/3404/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справу третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Малиновську державну нотаріальну контору у місті Одеса, підготовче засідання призначено на 24.02.2021.

18.02.2021 від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у задоволенні заяви Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відмовлено.

15.02.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника третьої особи надійшли пояснення по справі.

15.02.21 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

22.02.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2021, яку занесено до протоколу судового засідання відкладено підготовче засідання по справі на 17.03.2021.

24.02.2021 від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 задоволено клопотання Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

15.03.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому відповідач просить суд зупинити провадження у справі до закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020160470001554 від 03.06.2020.

Окрім того, до клопотання про зупинення провадження у справі відповідачем додано до матеріалів справи листи № 60.1/80.а/З від 22.02.2021 та № 60.1/СВ-1343 від 12.03.2021.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 17.03.2021 підтримав клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник позивача у підготовчому засіданні 17.03.2021 заперечив щодо задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник третьої особи у підготовче засідання 17.03.2021 не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.21 відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, задоволено клопотання про витребування у Головного управління Національної поліції в Одеській області Одеського районного управління поліції № 1 відділу поліції інформації та відкладення підготовчого засідання по справі № 916/3404/20 на 19.04.21.

Представник третьої особи у підготовче засідання 19.04.2021 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Станом на 19.04.21 до суду не надходила витребувана інформація від Головного управління Національної поліції в Одеській області Одеського районного управління поліції № 1 відділу поліції чи пояснення з приводу неможливості надання такої інформації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.21 повторно витребувано від Головного управління Національної поліції в Одеській області Одеського районного управління поліції № 1 відділу поліції інформацію, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання по справі № 916/3404/20 на 26.05.21.

20.05.2021 засобами поштового зв`язку до Господарського міста Києва від ГУ Національної поліції в Одеської області надійшла інформація на запит суду.

25.05.2021 через електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Представник третьої особи у підготовче засідання 26.05.21 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у підготовчому засіданні 26.05.21 заявив усне клопотання про залишення без розгляду клопотання про проведення експертизи, подане до суду разом із позовною заявою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.21, яку занесено до протоколу судового засідання, залишено без розгляду клопотання про призначення судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 23.06.2021.

Представник позивача у судовому засіданні 23.06.2021 підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.06.2021 заперечив проти заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи у судове засідання 23.06.2021 не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2021, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву по розгляду справи на 12.07.2021.

Представник третьої особи у судове засідання 12.07.2021 не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

З урахуванням викладеного, неявка представника третьої особи, належним чином повідомленої про час та місце судового засідання, не є перешкодою для розгляду даної справи по суті.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 12.07.2021 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України

ВСТАНОВИВ:

Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) з 15 липня по 16 липня 2020 проводилась позапланова цільова перевірка з питань дотримання державними нотаріусами Малиновської державної нотаріальної контори у м. вимог ст. 14, ст. 19 Закону України «Про нотаріат», Примірного положення про порядок надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов`язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також послуг технічного характеру, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.01.1998 № 3/5 та Положення про надання державними нотаріусами державних нотаріальних контор м. Одеси, Одеської області та Одеського державного нотаріального архіву додаткових послуг правового характеру, які не пов`язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також послуг технічного характеру затвердженого наказом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 27.12.2019 № 11/03-08.

За результатами вищевказаної перевірки, внаслідок звірки відомостей нотаріальних контор та відомостей Державного казначейства, позивачем встановлено розбіжність в надходженнях у сумі 151 999,71 грн., які сплачувались через відділення № 41 АТ «Перший інвестеційний банк» за січень, лютий, березень та квітень 2020 за надання додаткових платних послуг державними нотаріусами Малиновської ДНК у м. Одеса.

Під час проведення звірки відомостей нотаріальних контор та відомостей Державного казначейства, позивачем встановлено розбіжність в надходженнях та недостача грошових коштів у сумі 151 999,71 грн., які сплачувались через відділення відповідача в період за січень-квітень 2020 за надання додаткових платних послуг державними нотаріусами Малиновської ДНК у м. Одеса, що підтверджується наступними квитанціями:

квитанція від 14.01.2020 № ПН 3671232 у сумі 605,40 грн.;

квитанція від 21.01.2020 № ПН 3681198 у сумі 735 грн.;

квитанція від 21.01.2020 № ІТН 3681215 у сумі 746,80 грн.;

квитанція від 23.01.2020 № ПН 3683948 у сумі 1295 грн.;

квитанція від 30.01.2020 № ПН 3692361 у сумі 772,40 грн.;

квитанція від 21.01.2020 № ПН 3681158 у сум 673,10 грн;

квитанція від 22.01.2020 № ПН 3682251 у сумі 736,90 грн.;

квитанція від 22.01.2020 № ПН 3682441 у сумі 774,30 грн.;

квитанція від 23.01.2020 № ПН 3684152 у сумі 986,40 грн.;

квитанція від 24.01.2020 №ПН 3686181 у сумі 799,70 грн.;

квитанція від 24.01.2020 № ПН 3686175 у сумі 917,70 грн.;

квитанція від 29.01.2020 № ПН 3690358 у сумі 841 грн.;

квитанція від 30.01.2020 № ПН 3691837 у сумі 1055,10 грн.;

квитанція від 31.01.2020 № ПН 3693297 у сумі 866,20 грн.;

квитанція від 31.01.2020 № ПН 36933758 у сумі 601,40 грн.;

квитанція від 10.01.2020 № ПН 3666681 у сумі 1192,80 грн.;

квитанція від 10.01.2020 № ПН 3666713 у сумі 1010,10 грн.;

квитанція від 10.01.2020 № ПН 3667351 у сумі 1131,80 грн.;

квитанція від 10.01.2020 № ПН 3667852 у сумі 1037,60 грн.;

квитанція від 14.01.2020 № ПН 3670311 у сумі 1230 грн.;

квитанція від 15.01.2020 № ПН 3672541 у сумі 1002,20 грн.;

квитанція від 21.01.2020 № ПН 3680796 у сумі 1070,80 грн.;

квитанція від 21.01.2020 № ПН 3684161 у сумі 947,20 грн.;

квитанція від 23.01.2020 № ПН 3686145 у сумі 638,70 грн.;

квитанція від 24.01.2020 № ПН 3688915 у сумі 1277,20 грн.;

квитанція від 28.01.2020 № ПН 3686225 у сумі 621,10 грн.;

квитанція від 28.01.2020 № ПН 3689642 у сумі 1100,50 грн.;

квитанція від 27.01.2020 № ПН 3688183 у сумі 939,50 грн.;

квитанція від 15.01.2020№ ПН 3672563 у сумі 1560,40 грн.;

квитанція від 29.01.2020 № ПН 3690375 у сумі 819,50 грн.;

квитанція від 29.01.2020 № ПН 3690813 у сумі 532,60 грн.;

квитанція від 29.01.2020 № ПН 3690367 у сумі 1090,60 грн.;

квитанція від 10.01.2020 № ПН 3667359 у сумі 1086,70 грн.;

квитанція від 16.01.2020 № ПН 3674158 у сумі 880,40 грн.;

квитанція від 17.01.2020 № ПН 3677236 у сумі 1021,90 грн.;

квитанція від 21.01.2020 № ПН 3681228 у сумі 729,10 грн.;

квитанція від 23.01.2020 № ПН 3686157 у сумі 970,80 грн.;

квитанція від 24.01.2020 № ПН 3686221 у сумі 949,10 грн.;

квитанція від 28.01.2020 № ПН 3689813 у сумі 933,20 грн.

квитанція від 29.01.2020 № ПН 3691435 у сумі 845 грн.;

квитанція від 04.03.2020 № ПН 3732127 у сумі 764,40 грн.;

квитанція від 05.03.2020 № ПН 3733661 у сумі 837 грн.;

квитанція від 12.03.2020 № ПН 3739163 у сумі 2041,60 грн.;

квитанція від 28.02.2020 № ПН 3728815 у сумі 1176,60 грн.;

квитанція від 03.03.2020 № ПН 3730610 у сумі 1261,50 грн.;

квитанція від 03.03.2020 № ПН 3731381 у сумі 1061,10 грн.;

квитанція від 04.03.2020 № ПН 3732658 у сумі 817,50 грн.;

квитанція від 05.03.2020 № ПН 3733593 у сумі 1249,80 грн.;

квитанція від 06.03.2020 № ПН 3734709 у сумі 1171,10 грн.;

квитанція від 06.03.2020 № ПН 3735150 у сумі 1055,20 грн.;

квитанція від 17.01.2020 № ПН 3677343 у сумі 1320,50 грн.;

квитанція від 26.02.2020 № ПН 3725975 у сумі 695,70 грн.;

квитанція від 05.03.2020 № ПН 3733525 у сумі 709,40 грн.;

квитанція від 06.03.2020 № ПН 3734796 у сумі 839,10 грн.;

квитанція від 06.03.2020 № ПН 3735648 у сумі 811,60 грн.;

квитанція від 12.02.2020 № ПН 3739331 у сумі 695,70 грн.;

квитанція від 12.03.2020 № ПН 3739469 у сумі 646,50 грн.;

квитанція від 11.03.2020 № ПН 3738484 у сумі 674 грн.;

квитанція від 27.03.2020 №ПН 3750151 у сумі 304,70 грн.;

квитанція від 03.03.2020 №ПН 3731350 у сумі 1426,70 грн.;

квитанція від 17.03.2020 № ПН 3743609 у сумі 1218,40 грн.;

квитанція від 15.01.2020 № ПН 3671628 у сумі 831,20 грн.;

квитанція від 15.01.2020 № ПН 3672023 у сумі 609,20 грн.;

квитанція від 29.01.2020 № ПН 3691035 у сумі 636,70 грн.;

квитанція від 13.01.2020 № ПН 3669441 у сумі 1002,20 грн.;

квитанція від 17.01.2020 № ПН 3677241 у сумі 1090,60 грн.;

квитанція від 23.01.2020 № ПН 3686178 у сумі 752,60 грн.;

квитанція від 28.01.2020 № ПН 3689854 у сумі 683,90 грн.;

квитанція від 29.01.2020 № ПН 3691431 сума згідно квитанції 3794,38 грн. надійшла сума по факту 1794,38 грн.

квитанція від 07.02.2020 № ПН 3700255 сума згідно квитанції 776,30 грн. надійшла сума по факту 611,30 грн;

квитанція від 10.02.2020 № ПН 3701694 у сумі 750,60 грн.;

квитанція від 11.02.2020 №ПН 3703143 у сумі 764,40 грн.;

квитанція від 11.02.2020 № ПН 3703955 у сумі 750,60 грн.;

квитанція від 14.02.2020 № ПН 3708501 у сумі 764,40 грн.;

квитанція від 20.02.2020 № ПН 3717643 у сумі 758,40 грн.;

квитанція від 20.02.2020 № ПН 3717833 у сумі 1135,80 грн.;

квитанція від 21.02.2020 № ПН 3719694 у сумі 949,10 грн.;

квитанція від 24.02.2020 № ПН 3721566 у сумі 1141,70 грн.;

квитанція від 26.02.2020 № ПН 3724810 у сумі 709,40 грн.;

квитанція від 07.02.2020 № ПН 3700587 у сумі 715,30 грн.;

квитанція від 10.02.2020 № ПН 3702711 у сумі 788 грн.;

квитанція від 11.02.2020 № ПН 3704448 у сумі 1100,30 грн.;

квитанція від 12.02.2020 № ПН 3706101 у сумі 860,70 грн.;

квитанція від 14.022020 № ПН 3709105 у сумі 681,90 грн.;

квитанція від 18.02.2020 № ПН 3714125 у сумі 890,20 грн.;

квитанція від 19.02.2020 № ПН 3716061 у сумі 642,60 грн.;

квитанція від 21.02.2020 № ПН 3720321 у сумі 1194,80 грн.;

квитанція від 27.02.2020 № ПН 3737471 у сумі 819,40 грн.;

квитанція від 28.02.2020 № ПН 3728741 у сумі 713,30 грн.;

квитанція від 03.03.2020 № ПН 3694736 у сумі 581,70 грн.;

квитанція від 03.02.2020 № ПН 3694825 у сумі 787,90 грн.;

квитанція від 11.02.2020 № ПН 3703714 у сумі 678 грн.;

квитанція від 06.02.2020 № ПН 3699397 у сумі 831,20 грн.;

квитанція від 11.02.2020 № ПН 3703791 у сумі 852,80 грн.;

квитанція від 18.02.2020 № ПН 3712015 у сумі 1308,80 грн.;

квитанція від 18.02.2020 № ПН 3713621 у сумі 1061,20 грн.;

квитанція від 19.02.2020 № ПН 3714531 у сумі 1190,90 грн.;

квитанція від 19.02.2020 № ПН 3716075 у сумі 939,20 грн.;

квитанція від 27.02.2020 № ПН 3726938 у сумі 1012,10 грн.;

квитанція від 31.01.2020 № ПН 36933731 у сумі 674,10 грн.;

квитанція від 05.02.2020 № ПН 3697963 у сумі 1113,70 грн.;

квитанція від 07.02.2020 № ПН 3700533 у сумі 940,80 грн.;

квитанція від 12.02.2020 № ПН 3705321 у сумі 1056,90 грн.;

квитанція від 12.02.2020 № ПН 3706105 у сумі 697,60 грн.;

квитанція від 12.02.2020 № ПН 3705520 у сумі 760,50 грн.;

квитанція від 13.02.2020 № ПН 3707253 у сумі 919,70 грн.;

квитанція від 14.02.2020 № ПН 3707877 у сумі 1175,10 грн.;

квитанція від 13.02.2020 № ПН 3707661 у сумі 940,80 грн.;

квитанція від 14.02.2020 № ПН 3708227 у сумі 972,80 грн.;

квитанція від 13.02.2020 № ПН 3707650 у сумі 314,40 грн.;

квитанція від 14.02.2020 № ПН 3709075 сума згідно квитанції 896,10 грн. надійшла сума по факту 525,03 грн;

квитанція від 18.02.2020 № ПН 3712022 у сумі 330,20 грн.;

квитанція від 18.02.2020 № ПН 3712030 у сумі 1267,50 грн.;

квитанція від 18.02.2020 № ПН 3713126 у сумі 2037,80 грн.;

квитанція від 19.02.2020 № ПН 3715229 у сумі 933,40 грн.;

квитанція від 19.02.2020 № ПН 3715301 у сумі 613,10 грн.;

квитанція від 11.02.2020 № ПН 3703931 у сумі 719,30 грн.;

квитанція від 20.02.2020 № ПН 3718021 у сумі 1017,80 грн.;

квитанція від 20.02.2020 № ПН 3718231 у сумі 1106,50 грн.;

квитанція від 22.02.2020 № ПН 3720936 у сумі 1058,70 грн.;

квитанція від25.02.2020 № ПН 3123389 у сумі 960,90 грн.;

квитанція від 25.02.2020 № ПН 3723122 у сумі 925,60 грн.;

квитанція від 21.02.2020 № ПН 3719712 у сумі 1063,20 грн.;

квитанція від 26.02.2020 № ПН 3726193 у сумі 799,80 грн.;

квитанція від 21.02.2020 № ПН 3719893 у сумі 829,30 грн.;

квитанція від 31.01.2020 № ПН 36933767 у сумі 632,80 грн.;

квитанція від 04.02.2020 № ПН 3696063 у сумі 697,70 грн.;

квитанція від 04.02.2020 № ПН 3695837 у сумі 605,30 грн.;

квитанція від 05.02.2020 № ПН 3697791 у сумі 1021,90 грн.;

квитанція від 04.02.2020 № ПН 3696695 у сумі 1014 грн.;

квитанція від 05.02.2020 № ПН 3697787 у сумі 811,60 грн.;

квитанція від 05.02.2020 № ПН 3698315 у сумі 697,70 грн.;

квитанція від 07.02.2020 № ПН 3700263 у сумі 654,40 грн.;

квитанція від 11.02.2020 № ПН 3703656 у сумі 811,60 грн.;

квитанція від 12.02.2020 № ПН 3704968 у сумі 611,20 грн.;

квитанція від 14.02.2020 № ПН 3708201 у сумі 345,90 грн;

квитанція від 19.02.2020 № ПН 3716422 у сумі 949,20 грн.;

квитанція від 26.02.2020 № ПН 3725705 у сумі 542,40 грн.;

квитанція від 26.02.2020 № ПН 3725680 у сумі 939,90 грн.;

квитанція від 27.02.2020 № ПН 3725825 у сумі 752,70 грн.;

квитанція від 29.02.2020 № ПН 3725311 у сумі 703 грн.;

квитанція від 10.02.2020 № ПН 3702760 у сумі 894,10 грн.;

квитанція від 12.02.2020 № ПН 3705940 у сумі 953,10 грн.;

квитанція від 17.02.2020 № ПН 371293 у сумі 1025,70 грн.;

квитанція від 24.02.2020 № ПН 3721578 у сумі 1525,60 грн.;

квитанція від 27.02.2020 № ПН 3726899 у сумі 1784,10 грн.;

квитанція від 03.02.2020 № ПН 3694721 у сумі 856,80 грн.;

квитанція від 04.02.2020 № ПН 3696579 у сумі 719,20 грн.;

квитанція від 05.02.2020 № ПН 3698391 у сумі; 1159,40 грн.;

квитанція від 14.02.2020 № ПН 3709069 у сумі 815,50 грн.;

квитанція від 18.02.2020 № ПН 3714116 у сумі 953 грн.;

квитанція від 21.02.2020 № ПН 3720336 у сумі 786 грн.;

квитанція від 25.02.2020 № ПН 3724378 у сумі 1510 грн.;

квитанція від 27.02.2020 № ПН 3727465 у сумі 772,3 грн.;

квитанція від 27.02.2020 № ПП 3727479 у сумі 1306,80 грн;

квитанція від 28.02.2020 № ПН 3728715 у сумі 831,20 грн.;

квитанція від 28.02.2020 № ПН 3728730 у сумі 850,90 грн.;

квитанція від 06.03.2020 № ПН 3735245 у сумі 1866,70 грн;

квитанція від 12.03.2020 № ПН 3739684 у сумі 1856,30 грн.;

квитанція від 13.03.2020 № ПН 3741301 у сумі 717,20 грн.;

квитанція від 17.03.2020 № ПН 3743542 у сумі 709,40 грн;

квитанція від 17.03.2020 № ПН 3743563 у сумі 903,90 грн;

квитанція від 11.01.2020 № ПН 3668826 у сумі 678 грн.;

квитанція від 14.01.2020 № ПН 3670412 у сумі 746,74 грн.;

квитанція від 30.01.2020 № ПН 3692571 у сумі 1426,50 грн.

Оскільки грошові кошти у сумі 151 999,71 грн., що надійшли на рахунок відповідача протягом січня-квітня 2020 за надання додаткових платних послуг державними нотаріусами Малиновської ДНК у м. Одеса не були перераховані на рахунок позивача, застосуванню, за доводами позивача, підлягає ст. 1212 ЦК України, згідно з якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Крім того, позивач вказав на те, що між позивачем та відповідачем відсутні будь-які договірні правовідносини, а тому у даному спорі вбачаються безумовні ознаки (позадоговірного) кондикційного зобов`язання.

Позивач 14.08.2020 звернувся до відповідача з претензією № 15-11/6917 з проханням терміново перерахувати кошти у розмірі 151 999, 71 грн.

Відповідач надав відповідь на претензію, в якій вказав, що копії квитанцій, які додані до претензії не відображені в документах «Операційний день Банку», 02.06.2020 АТ «Перший інвестиційний банк» за даним фактом звернулось до Малиновського відділу поліції у м. Одесі Одеського ГУНП в Одеській області з повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення. Після встановлення осіб причетних до вчинення кримінального правопорушення стане можливе пред`явлення до них цивільного позову з даними вимогами.

У зв`язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду за захистом свої прав та законних інтересів та просить суд стягнути з відповідача суму у розмірі 151 999, 71 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти доводів позивача та вказав на наступні обставини:

- Протягом травня місяця 2020 року АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» отримало від Південного міжрегіонального міністерства юстиції (м. Одеса) листи від 20.05.2020 за вих. №05.1-11/4597, від 18.05.2020 року за вих. №05.1-11/4045, від 28.05.2020 року за вих. №05.1-11/4760 про надання фактичного підтвердження проведення перерахування коштів на суму 50 476, 40 грн. за 54 платежами, на суму 28 785,97 грн. за 26 платежами та на суму 78 918,30 грн. за 61 платежами відповідно. Попередньою звіркою було встановлено, що вказані платежі не проводилися через операційну систему Банку.

За даним фактом, в Банку було проведено внутрішнє службове розслідування, під час якого викликана для надання пояснень з цього приводу старший касир відділення №41 АТ «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» м. Одеса (через касу якого нібито здійснювалися платежі) ОСОБА_1 , яка пояснила, що співробітники 5-ї нотаріальної контори попросили її зробити квитанції за квітень 2020 року, а сплатити ці суми у травні, у зв`язку із тим, що нотаріуси робили угоди, а платежі не проводили, тому, що під час карантину до банків були великі черги.

Однак, пізніше ОСОБА_1 зізналася, що у зв`язку із тяжким матеріальним станом та сімейними проблемами брала кошти у нотаріуса, робила «ручні квитанції», а платежі проводила пізніше. У зв`язку з тим, що у квітні 2020 року відділення, де вона працює було закрите на карантин, нотаріуси присилали їй свої платежі на особисту пошту, а вона сплачувала їх в інших банках.

Крім того, при повторному виклику для надання додаткових пояснень Касир пояснила, що проводила не всі платежі, що були надані нотаріусами, видавала їм підроблені квитанції, а гроші привласнювала.

З викладеного вбачається, що Касир АТ «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» не вживала жодних дій для відображення інформації щодо операцій з приймання готівки в операційний системі Банку, оскільки здійснювала платежі через інші банківські установи.

02.06.2020 року відповідач за даним фактом звернувся до Малиновського відділу поліції у м. Одесі Одеського ГУНП в Одеській області з повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення.

03.06.2020 року слідчим відділу Малиновського відділу поліції у м. Одесі Одеського ГУНП в Одеській області відомості про вчинене кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160470001554 та розпочато досудове слідство за правовою кваліфікацією ч.1 ст.190 КК України.

Слідчий СВ Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Ю.Ю. Бондаренко звернувся до Банку із запитом №38/СВ-4597 від 04.06.2020, яким просив надати: заяву про прийняття на роботу на посаду касира ОСОБА_2 , наказ про прийняття на роботу, функціональні обов`язки касира, висновок службового розслідування відносно виявлених збитків щодо звернення міжрегіонального управління юстиції м. Одеси, разом із поясненнями касира, копію особової справи касира ОСОБА_2 .

Як вказав відповідач, тільки після встановлення у кримінальному провадженні осіб причетних до незаконного заволодіння коштами у розмірі 151 999,71 грн., стане можливе пред`явлення до них цивільного позову з даними вимогами.

За твердженнями відповідача, останній не набував та не зберігав грошові кошти у розмірі 151 999 грн. 71 коп., які належать Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Одеса), вимоги позовної заяви безпідставні та не підтверджені жодними допустимими та належними доказами. Позивач жодним чином не довів факт набуття (збереження) зазначеного майна відповідачем.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 1212 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З аналізу статті 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що цей вид позадоговірних зобов`язань (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) породжують такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Необхідною умовою для встановлення того факту, що мало місце зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, є обов`язкова відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Тобто, позивач повинен довести, що мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження спірного майна відповідачем, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним і не підпадає під регулювання ст. 1212 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.1 ст. 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, договору або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Тобто, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно (кошти).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.09.2016 року у справі № 6-122цс14.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.

Судом встановлено, що квитанції, копії яких долучено до матеріалів справи містять печатку відділення № 41, каса № 1 АТ «Перший інвестиційний банк».

Судом під час розгляду справи було встановлено, що 03.06.2020 року слідчим відділу Малиновського відділу поліції у м. Одесі Одеського ГУНП в Одеській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинене кримінальне правопорушення за №12020160470001554 та розпочато досудове слідство за правовою кваліфікацією ч.1 ст.190 КК України.

Так, під час розгляду справи № 916/3404/20 судом було витребувано від Головного управління Національної поліції в Одеській області Одеського районного управління поліції № 1 відділу поліції наступну інформацію:

- який процесуальний статус, вилучених ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду оригіналів квитанцій? чи залучені вони як докази у кримінальній справі, чи слідчий з них виготовив копії та повернув їх особі, у якої вилучив тощо?;

- чи можуть бути надані оригінали квитанцій для залучення до матеріалів господарської справи № 916/3404/20, а у випадку неможливості надання оригіналів чи можуть бути надані належним чином засвідчені копії квитанцій для залучення до матеріалів господарської справи № 916/3404/20?

- чи проведено у кримінальному провадженні №12020160470001554 технічну експертизу документів? У разі проведення технічної експертизи чи може бути надана копія висновку експерта для долучення до матеріалів справи № 916/3404/20?

Листом № 60.1вх.2555 від 18.05.2021 Головне управління Національної поліції в Одеській області Одеського районного управління поліції № 1 відділу поліції повідомило суд, що 10.11.2020 у рамках кримінального провадження призначено судову технічну експертизу документів та 21.12.2020 отримано висновок експерта, який долучено до матеріалів кримінального провадження. У зв`язку з чим до матеріалів справи № 916/3404/20 головним управлінням Національної поліції долучено до матеріалів справи висновок експерта від 21.12.2020 № 622-П за результатами судової - технічної експертизи.

Як вбачається з висновку експерта № 622-П від 21.12.2020 відбитки печатки АТ «Перший інвестиційний банк»*м. Київ*Україна*Відділення №41 м. Одеса*Ідентифікаційний код 26410155*Каса № 1» в квитанціях № ПН3666681, № ПН 3666713, № ПН3667351, № ПН 3667852, № ПН 3670311, № ПН 3672541, № ПН 3672563, № ПН 3680796, № ПН 3684161, № ПН 3686145, № ПН 3686225, № ПН 3688183, № ПН 3688915, № ПН 3689642, № ПН3690375, № ПН3690813, № ПН 3690367, № 36933731, № ПН3667359, № ПН3674158, № ПН3677236, № ПН 3681228, № ПН 3686157, № ПН 3686221, № ПН 3689813, № ПН 3691435, № ПН3681158, № ПН3682251, № ПН3682441, № ПН 3684152, № ПН3686181, № ПН3686175, № ПН3690358, № ПН3691837, № ПН3693297, № ПН36933758, № ПН3671233, № ПН3677343, № ПН3681198, № ПН3681215, № ПН3683948, № ПН3692361, № ПН36933767, № ПН3668826, № ПН3692571, № ПН3697963, № ПН3700533, № ПН3703931, № ПН3705321, № ПН3706105, № ПН3705520, № ПН3707253, № ПН3707661, № ПН3707650, № ПН3709075, № ПН3709075, № ПН3708227, № ПН3707877, № ПН3712022, № ПН3712030, № ПН3713126, № ПН3715229, № ПН3715301, № ПН3718021, № ПН3718231, № ПН3719712, № ПН3719893, № ПН3720936, № ПН3723389, № ПН3723122, № ПН3726193, № ПН3700587, № ПН3702711, № ПН3706101, № ПН3709105, № ПН3714125, № ПН3716061, № ПН3720321, № ПН3727471, № ПН3728741, № ПН3700255, № ПН3701694, № ПН3703143, № ПН 3703955, № ПН 3708501, № ПН 3717643, ПН 3717833, № ПН 3719694, № ПН 3721566, № ПН 3724810, № ПН 3696063, № ПН3695837, № ПН 3697791, № ПН3696695, № ПН 3697787, № ПН3698315, № ПН3700263, № ПН3703656, № ПН3704968, № ПН370820І, № ПН3716422, № ПН3725705, № ПН3725680, № ПН3725975, № ГІН3694736, № ПН3694825, № ПН3703714, № ПН3699397, № ПН3703791, № ПН37І2015, № ПН3713621, № ПН3714531, № ПН3716075, № ПН3726938, № ПН37306І0, № ПН3731381, № ПН3732658, № ПН3733593, № ПН3734709, № ПН3735150, № ПН3734731, № ПН3737863, № ПН3738103, № ПН3741179, № ПН3743511, № ПН3743483, № ПН3730051, № ПН3731655, № ПН3734135, № ПН3738484, № ПН3750151, № ПН3750111, № ПН3732127, № ПН3733661, № ПН3734820, № ПН3737421, № ПН3739163, № ПН3740426, № ПН3740355, № ПН3732911, № ПН3732900, № ПН3737987, № ПН3743609, № ПН3743622, № ПН3733525, № ПН3734796, № ПН3735648, № ПН3739331, № ПН3739469, № ПН3755237, № ПН3755214, № ПН3765580, № ПН3753522, № ПН3753811, № ПН3753820, № ПН3754226, № ПН3754345, № ПН3753229, № ПН37534Н, № ПН3754192, № ПН3754293, № ПН3669441, № ПН3671628, № ПН3672023, № ПН3677241, № ПН3686178, № ПН3689854, № ПН3691431, № ПН3691035, № ПН3694721, № ПН3696579, № ПН3698391, № ПН3702760, № ПН3705940, № ПН3709069, № ПН371293, № ПН3714116, № ПН3720336, № ПН3721578, № ПН3724378, № ПН3727479, № ПН3726899, № ПН3728715, № ПН3728730, № ПН3731367, № ПН3732993, № ПН3732869, № ПН3734801, № ПН3735245, № ПН3735993, № ПН3739684, № ПН3741301, № ПН3743380, № ПН3743189, № ПН3743563, № ПН3743542, № ПН3750130, № ПН3754111, № ПН3754239, № ПН3754257, № ПН3754361, № ПН3754375, № ПН3754401, № ПН3754868, № ПН3754958, № ПН3755026, № ПН3765547, № ПН3755151, № ПН3765788 , нанесені за допомогою безпосереднього контакту кліше печатки з поверхнею документів.

Відбитки печатки «АТ «Перший інвестиційний банк»*м. Київ*Україна*Відділення №41 м. Одеса*Ідентифікаційний код 26410155*Каса № 1» у вище перелічених квитанціях були нанесені за допомогою кліше печатки АТ «Перший інвестиційний банк»*м. Київ*Україна*Відділення №41 м. Одеса*Ідентифікаційний код 26410155*Каса № 1», експериментальні зразки відбитків якої були надані для порівняльного дослідження.

У висновку № 622-П від 21.12.2020 зазначено, що експерт попереджений за завідомо неправдивий висновок та обізнаний про кримінальну відповідальність.

Даний висновок підтверджує, що на вищевказаних квитанціях наявна печатка «АТ «Перший інвестиційний банк»*м. Київ*Україна*Відділення №41 м. Одеса*Ідентифікаційний код 26410155*Каса № 1» у вище перелічених квитанціях були нанесені за допомогою кліше печатки АТ «Перший інвестиційний банк»*м. Київ*Україна*Відділення №41 м. Одеса*Ідентифікаційний код 26410155*Каса № 1».

Відповідно до ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Згідно зі ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд приймає до уваги вказаний висновок в якості належного та допустимого доказу в розумінні ст. 73 ГПК України.

З пояснень ОСОБА_1 , якій було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення в межах кримінального провадження № 2020160470001554, вбачається, що остання з грудня 2019 по квітень 2020 працювала з Одеською нотаріальною конторою Малиновського району, яка сплачувала платежі, а саме скидали на почту, а під кінець робочого дня приносили гроші. У зв`язку з тим, що у квітні 2020 каса була закрита ОСОБА_1 сплачувала деякі кошти в інших банках, а інші нотаріальні платежі не проводила, а видавала квитанції іншого формату.

Як вбачається, з наказу № 18-к від 28.03.2019 ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду старшого касира відділення № 41 в АТ «Перший інвестиційний банк».

З посадової інструкції старшого касира відділення вбачається, що працівник зобов`язаний:

- Зберігати банківську та комерційну таємницю, персональні дані клієнтів, контрагентів та працівників Банку, а також конфіденційну інформацію, що стали/стануть йому відомі в процесі виконання службових обов`язків;

- Забезпечити дбайливе ставлення та збереження майна Банку, яке надане Банком у користування, для здійснення службових обов`язків та використовувати майно за його призначенням;

- Не допускати скоєння правопорушень в процесі виконання своєї діяльності, що визначені чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України;

- Дотримуватися вимог Банку щодо ведення діловодства (у т.ч. щодо роботи з документами, які містять інформацію з обмеженим доступом), вимог, встановлених Корпоративною книгою стандартів Банку, вимог, встановлених чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України;

- Забезпечувати вчасне надання додаткової інформації та документів, що стосуються клієнтів Банку та їх фінансових операцій на запит Відповідального працівника та працівників управління фінансового моніторингу, необхідних для виконання ними своїх посадових обов`язків;

- Дотримуватися порядку оформлення первинних документів (у т.ч. документів, наданих клієнтами та внутрішніх документів), як на паперових носіях, так і електронних їх версій, відповідно до вимог чинного законодавства та внутрішніх нормативних документів Банку (в межах наданих доступів);

- Забезпечити збереження та використання, лише за призначенням, печаток, штампів, пломбірів, пластикових індикаторних пломб, які передані працівнику для використання в роботі;

- Забезпечувати формування та зберігання первинних документів, журналів та книг обліку відповідно до вимог чинного законодавства України (у т.ч. правил та інструкцій з архівної справи) та вимог внутрішніх нормативних документів Банку;

- Відшкодувати завдану шкоду, матеріальні збитки Банку, відповідно до Договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність та чинного законодавства, укладеного між Банком та працівником.

Працівник несе відповідність за:

- достовірність прийнятих платіжних документів, копій документів клієнтів, які ним прийняті та завірені, у відповідності до посадових та загальних обов`язків працівника;

- Збереження готівки і цінностей у касі відділень, непродуктивні витрати і втрати в діяльності відділень (якщо посада передбачає таку відповідальність);

При недотриманні вимог чинного законодавства, внутрішніх вимог Банку, встановлених розпорядчими чи нормативними документами та вимог визначених цією посадовою інструкцією, працівник несе персональну відповідальність, відповідає перед дисциплінарною комісією Банку, а також несе відповідальність згідно чинного законодавства України.

За висновком суду, відповідач несе відповідальність за дії працівника, у даному випадку ОСОБА_1 , яка проводила платежі та засвідчувала їх печаткою «АТ «Перший інвестиційний банк»*м. Київ*Україна*Відділення №41 м. Одеса*Ідентифікаційний код 26410155*Каса № 1», а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми у розмірі 151 999, 71 грн підлягають задоволенню.

Дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, господарський суд дійшов висновку, що докази позивача переважили доводи відповідача.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Аналогічні положення закріплені також і нормами ГПК України, зокрема, ст. 13 названого Кодексу, за приписами якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 викладено правовий висновок щодо стандарту доказування враховуючи, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Верховний Суд неодноразово відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen ), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не впливають на висновки суду щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Перший інвестиційний банк" (01135, м. Київ, площа Перемоги, буд. 1; код ЄДРПОУ 26410155) на користь Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (65007, м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, буд. 34; код ЄДРПОУ 43315529) суму у розмірі 151 999 (сто п`ятдесят одну тисячу дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 71 коп, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 279 (дві тисячі двісті сімдесят дев`ять) грн 98 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 13.08.2021.

Суддя М.Є.Літвінова