Рішення № 98968860, 03.08.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/53/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2021 Справа № 908/1075/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1075/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об`єднання “Ромсат” (просп. Оболонський, буд. 32Б, офіс 402, м. Київ, 04214, ідентифікаційний код 39689490)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кіборгнет” (вул. Ювілейна, буд. 36, с. Зеленівка, Приморський район, Запорізька область, 72113, ідентифікаційний код 39787406)

про стягнення суми

за участю представників:

від позивача: Троян А.О., довіреність № 535 від 15.03.2021 (приймає участь з використанням системи відеоконференцзв`язку "EASYCON")

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об`єднання “Ромсат” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кіборгнет” про стягнення грошової суми в сумі 174315,27 грн., в т.ч. ПДВ 29052,54 грн.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2021 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 26.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1075/21 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/53/21. Судове засідання призначено на 24.05.2021.

24.05.2021 позивачем подана суду заява про зменшення розмірі позовних вимог у зв`язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості у розмірі 30000,00 грн. (платіжне доручення № 43 від 02.07.2021) У зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача 134315,27 грн, в т.ч. 22358,88 грн ПДВ.

В судовому засіданні 24.05.2021 оголошена перерва до 05.07.2021.

28.05.2021 відповідачем подано суду клопотання про визнання позовних вимог та розгляд справи без участі представника ТОВ “Кіборгнет”.

21.07.2021 позивачем подана суду заява про зменшення розмірі позовних вимог у зв`язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості у розмірі 40000,00 грн. (платіжне доручення № 28 від 19.05.2021) У зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача 104315,27 грн.

Судове засідання у справі № 908/1075/21 перенесено на 26.07.2021 та на 03.08.2021, про що судом постановлено відповідні ухвали.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 03.08.2021 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач підтримав вимоги у повному обсязі з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати отриманого за видатковими накладними телекомунікаційного обладнання, внаслідок чого сума основного боргу становить 104315,27 грн. Просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В засіданні 03.08..2021 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

04.02.2020 та 05.03.2020 ТОВ “Науково-виробниче об`єднання “Ромсат” поставлено ТОВ “Кіборгнет” телекомунікаційне обладнання на загальну суму 174315,27 грн, що підтверджується видатковими накладними № RМ-0204043 від 04.02.2020 на суму 36950,41 грн, № RМ-0305081 від 05.03.2020 на суму 111154,70 грн та № RМ-0305082 від 05.032.2020 на суму 26210,16 грн.

На оплату поставленого товару відповідачу виставлено відповідні рахунки – фактури.

У зв`язку з несплатою отриманого товару, позивач на адресу відповідача надіслав претензію від 06.10.2020 № 872/20 з вимогою в 30-денний термін з дня отримання претензії перерахувати на поточних рахунок грошові кошти в сумі 174315,27 грн. Претензія отримана відповідачем 22.10.2020.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково у розмірі 70000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 28 від 19.05.2021 на суму 40000,00 грн. та платіжним дорученням № 43 від 02.07.2021 на суму 30000,00 грн.

Таким чином, у ТОВ “Кіборгнет” наявна заборгованість перед ТОВ “Науково-виробниче об`єднання “Ромсат” на суму 104315,27 грн.

Позовні вимоги про стягнення з ТОВ “Кіборгнет” 104315,27 грн основного боргу за поставлений товар є предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В обґрунтування вимог позивач посилається на видаткові накладні та рахунки - фактури, на підставі яких позивачем поставлено відповідачу обладнання на загальну суму 174315,27 грн, а відповідачем в свою чергу прийнято товар.

Отже, між позивачем та відповідачем склалися господарські відносини, у розумінні ст. 202 ЦК України, що породили взаємні обов`язки, а саме: обов`язок позивача полягає у поставці товару відповідачу, та, відповідно, обов`язок відповідача – у прийнятті товару та його оплаті.

Таким чином, суд відзначає, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов`язки, аналогічні зобов`язанням за договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статей 663, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ч. ч. 1,3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, покупець зобов`язаний розрахуватися з продавцем (постачальником) за придбаний (поставлений) товар з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати товару у повному обсязі не виконав, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 104315,27 грн.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем надано суду відповідні докази, які підтверджують розмір основного боргу в сумі 104315,27 грн.

Відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, про що зазначив у клопотанні від 27.05.2021.

З урахуванням вищевикладеного, суд констатує правомірність заявлених позивачем вимог, а тому позов задовольняє у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються: розподіл судових витрат.

В клопотанні від 27.05.2021, яке надійшло на адресу суду 28.05.2021 відповідач визнав позовні вимоги.

Приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною 3 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивачем при зверненні до суду з позовом в даній справі сплачений судовий збір згідно платіжного доручення № 4726 від 12.03.2021 в сумі 2614,73 грн.

Оскільки відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, про що зазначив у клопотанні від 27.05.2021, відтак суд на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України дійшов висновку про необхідність повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме в сумі 1307,36 грн.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1307,37 грн. покладаються на відповідача у справі згідно п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кіборгнет” (вул. Ювілейна, буд. 36, с. Зеленівка, Приморський район, Запорізька область, 72113, ідентифікаційний код 39787406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об`єднання “Ромсат” (просп. Оболонський, буд. 32Б, офіс 402, м. Київ, 04214, ідентифікаційний код 39689490) - 104315 (сто чотири тисячі триста п`ятнадцять) грн 27 коп. основного боргу та 1307 (одна тисяча триста сім) грн 36 коп. судового збору.

Видати наказ.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об`єднання “Ромсат” (просп. Оболонський, буд. 32Б, офіс 402, м. Київ, 04214, ідентифікаційний код 39689490) з Державного бюджету України, судовий збір в сумі 1307 (одна тисяча триста сім) грн 37 коп., про що постановити відповідну ухвалу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12.08.2021.

Суддя Т.А. Азізбекян