Рішення № 98968668, 13.08.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2021м. ДніпроСправа № 904/5836/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГВ Трейдинг" (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепропресс Сталь" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 04-09 від 04.09.2018 у загальному розмірі 213 025 грн. 79 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГВ Трейдинг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепропресс Сталь" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 04-09 від 04.09.2018 у загальному розмірі 213 025 грн. 79 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 186 000 грн. 00 коп. - основний борг;

- 13 315 грн. 56 коп. - пеня;

- 10 639 грн. 20 коп. - інфляційні втрати;

- 3 071 грн. 03 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 04-09 від 04.09.2018 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 186 000 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 7.2. та 7.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 19.11.2020 по 07.06.2021 в сумі 13 315 грн. 56 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з грудня 2020 року по квітень 2021 року у сумі 10 639 грн. 20 коп., а також 3% річних за період прострочення з 19.11.2020 по 07.06.2021 у сумі 3 071 грн. 03 коп.

Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 790 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2021 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Від позивача надійшов лист про усунення недоліків (вх. суду № 31182/21 від 23.06.2021).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 35714/21 від 20.11.2021), в якому він просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- жодної специфікації (додатку) до договору щодо поставки позивачем відповідачу алюмінію для розкислення АВ 87 у кількості 2,0 тони на загальну суму 86 000 грн. 00 коп. з ПДВ між позивачем та відповідачем не укладалося, тому правовідносини між позивачем та відповідачем, що виникли після поставки товару за товарно-транспортною накладною №1809/19-1 від 18.09.2019 не регулюються договором № 04-09 від 04.09.2018, на який посилається позивач, відповідно, строки оплати поставленого товару між позивачем та відповідачем не узгоджені, й строк для оплати товару, поставленого за товарно-транспортною накладною № 1809/19-1 від 18.09.2019 вартістю 86 000 грн. 00 коп. з ПДВ, на момент зверненні із позовом до суду, не наступив, а права позивача не були порушені;

- також відсутні підстави для нарахування на зазначену суму 3% річних та інфляційних втрат, оскільки відповідач не прострочив виконання грошового зобов`язання у зв`язку із відсутністю строку для виконання такого зобов`язання;

- предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості з оплати товару поставленого за специфікацією № 10 від 02.09.2019 до договору, за якою позивачем був поставлений відповідачу товар - нікель катодний Н1 у кількості 2,0 тони загальною вартістю 1 030 000 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 171 666 грн. 67 коп., згідно з видатковою накладною № 35 від 04.09.2019, товарно-транспортною накладною № 0409/19-1 від 04.09.2019. Проте позивач не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну за зазначеною операцією постачання у зв`язку із зупиненням реєстрації податкової накладної податковим органом, що підтверджується квитанцією від 26.09.2019. При цьому зазначене зупинення реєстрації податкової накладної позивачем не оскаржувалося;

- внаслідок нереєстрації позивачем податкової накладної за операцією постачання товару на суму 1 030 000 грн. 00 коп. з ПДВ відповідач втратив право на включення сум податку на додану вартість за цією операцією у розмірі 171 666 грн. 67 коп. (20% від вартості поставленого товару) до податкового кредиту, що призвело до зменшення податкового кредиту відповідача. Таким чином, позивач зобов`язаний відшкодувати відповідачу суму у розмірі 171 666 грн. 67 коп., на яку був зменшений податковий кредит відповідача, й відповідно загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором має бути зменшена на 171 666 грн. 67 коп.;

- як вбачається з розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, наведених позивачем у позовній заяві, вони були нараховані на суму заборгованості у розмірі 186 000 грн. 00 коп. Проте, з цієї суми заборгованості має бути виключена сума у розмірі 86 000 грн. 00 коп. у зв`язку із відсутністю прострочення виконання відповідачем зобов`язання з її сплати з підстав наведених вище, та виключена сума у розмірі 171 666 грн. 67 коп., що є відшкодуванням позивачем відповідачу зменшення податкового кредиту у зв`язку із нереєстрацією податкової накладної за операцією поставки товару від 04.09.2019 по специфікації № 10 до договору. Відповідно, підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 071 грн. 03 коп. та інфляційних втрат у розмірі 10 639 грн. 01 коп. відсутні;

- пункт 7.2. договору, на який посилається позивач у своєму позові, передбачає відповідальність лише позивача перед відповідачем за несвоєчасну поставку товару за договором. Таким чином, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача будь-якої неустойки (пені) за договором - відсутні, а тому така вимога позивача не підлягає задоволенню.

Від позивача надійшло клопотання про витребування доказів (вх. суду № 36976/21 від 27.07.2021), в якому він просить суд витребувати у відповідача відповідну специфікацію до договору поставки № 04-09 від 04.09.2018 щодо постачання алюмінію для розкислення АВ 87 у кількості 2 тони. Подане клопотання обґрунтоване тим, що твердження представника відповідача щодо того, що відповідач не підписував специфікації повністю спростовується прийманням товару згідно видаткової накладної № 40 від 18.09.2019 (щодо постачання алюмінію для розкислення АВ 87 у кількості 2 тони).

Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 36982/21 від 27.07.2021), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:

- у відповідності до пункту 3.3. договору № 04-09 від 04.09.2018, датою поставки вважається дата підписання покупцем видаткової накладної;

- твердження представника відповідача щодо того, що відповідач не підписував специфікації повністю спростовуються прийманням товару згідно видаткової накладної № 40 від 18.09.2019 (щодо постачання алюмінію для розкислення АВ 87 у кількості 2 тони);

- позивач зазначає, що в матеріалах справи наявна товарно-транспортна накладна №1809/19-1 від 18.09.2019, яка підписана відповідачем, та як наслідок підтверджує факт поставки відповідного товару;

- позивач зазначає, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем є безспірним оскільки в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних рахунків за договором поставки №04-09 від 04.09.2018, який підписаний обома сторонами;

- відповідач у відзиві на позовну заяву спирається на пункту 7.4. договору № 04-09 від 04.09.2018 року, як наслідок позивач зобов`язаний відшкодувати відповідачу суму у розмірі 171 666 грн. 67 коп., на яку був зменшений податковий кредит відповідача;

- пункт 7.4. договору № 04-09 від 04.09.2018 не підлягає застосуванню, так як відповідачем у своїх процесуальних документах не надано доказів, що він поніс відповідні збитки, а тому аргументації щодо компенсування не підлягає уваги суду.

Судом також враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати та наявність підстав для застосування наслідків такого прострочення у вигляді пеня, інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 04.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Днепропресс Сталь" (далі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГВ Трейдинг" (далі - покупець, позивач) укладено договір поставки № 04-09 (далі - договір, а.с. 13-15), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товари виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товари на умовах, передбачених договором. Найменування товарів, їх кількість, ціни, вартість, вимоги до їх кількості (відповідність стандарту, технічним умовам тощо), умови і строки постачання та оплати товарів наведені в специфікаціях (додатках), що є невід`ємною частиною договору (пункт 1.2. договору).

У відповідності до вказаних умов між сторонам було підписано:

- Специфікацію № 9 від 15.08.2019 щодо поставки товару на суму 27 391 грн. 00 коп. (а.с.16);

- Специфікацію № 10 від 02.09.2019 щодо поставки товару на суму 1 030 000 грн. 00 коп. (а.с.21).

У пункті 10.1. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін у письмовій формі не повідомить про припинення його дії, договір вважається автоматично пролонгованим ще на один календарний рік.

Доказів зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 2.1. договору загальна сума договору визначається як сумарна вартість товарів, поставлених згідно з додатками до договору.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що датою поставки вважається дата підписання покупцем видаткової накладної.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що право власності на товари і ризики їх випадкового знищення або випадкового пошкодження до покупця в момент підписання видаткової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем був поставлений відповідачу товар на загальну суму 1 143 391 грн. 00 коп. відповідно до таких видаткових накладних:

- видаткової накладної № 22 від 20.08.2019 на суму 27 391 грн. 00 коп. (а.с. 18); поставка товару була узгоджена у Специфікації № 9 від 15.08.2019 (а.с.16);

- видаткової накладної № 35 від 04.09.2019 на суму 1 030 000 грн. 00 коп. (а.с. 23); поставка товару була узгоджена у Специфікації № 10 від 02.09.2019 (а.с.16);

- видаткової накладної № 40 від 18.09.2019 на суму 86 000 грн. 00 коп. (а.с. 28).

Товар було отримано представником відповідача на підставі довіреностей № 972 від 16.08.2019 (а.с.20), № 1045 від 03.09.2019 (а.с.26) та № 11 28 від 16.09.2019 (а.с.31).

Суд зауважує, що товар, визначений умовами договору, у повній мірі відповідає товару, що був поставлений згідно з вказаними видатковими накладними, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Товар, зазначений у вище казаних видаткових накладних, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до її оформлення. Видаткові накладні підписані представником відповідача.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання товару за вказаними вище видатковими накладними відповідачем також не заявлено.

При цьому, судом відхиляються заперечення відповідача в частині того, що поставка товару за видатковою накладною № 40 від 18.09.2019 на суму 86 000 грн. 00 коп. була здійснена не в рамках спірного договору, з посиланням на те, що відповідна специфікація щодо поставки вказаного товару в матеріалах справи відсутня.

З цього приводу суд зазначає, що в накладній № 40 від 18.09.2019 на суму 86 000 грн. 00 коп. сторони вказали, що вказана поставка здійснена на виконання умов договору поставки № 04-09 від 04.09.2018 (а.с.13), як і в інших спірних накладних, поставку в рамках спірного договору за якими відповідач не заперечує.

Отже, заперечення відповідача в цій частині відхиляються судом, як такі, що спростовуються наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 40 від 18.09.2019 на суму 86 000 грн. 00 коп.

З цих ще підстав суд не вбачав підстав для задоволення клопотання позивача та витребування у відповідача вказаної специфікації, оскільки встановлення обставин, за для яких необхідно дослідження вказаної специфікації, може бути здійснено за результатом оцінки інших наявних в матеріалах справи доказів. Факт наявності або відсутності Специфікації щодо поставки товару на суму 86 000 грн. 00 коп. не впливає на встановлений судом факт здійснення вказаної поставки в рамках договору поставки № 04-09 від 04.09.2018, про що сторони вказали безпосередньо у накладній № 40 від 18.09.2019 на суму 86 000 грн. 00 коп.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Відповідно до пункту 4.1. договору покупець проводить розрахунок з постачальником в порядку, встановленому в специфікації на партію товарів, на підставі виставленого рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що поставлений за Специфікацією № 9 від 15.08.2019 на підставі видаткової накладної № 22 від 20.08.2019 товар на суму 27 391 грн. 00 коп. оплачений відповідачем у повному обсязі відповідно до платіжного доручення № 3769 від 17.09.2019 на суму 27 391 грн. 00 коп. (а.с. 34). Вказана поставка не є спірною у даній справі.

При цьому, у Специфікації № 10 від 02.09.2019 на виконання якої було поставлено товар за видатковою накладною № 35 від 04.09.2019 на суму 1 030 000 грн. 00 коп. сторони узгодили, що оплата товару здійснюється наступним чином: 50% протягом 15 календарних днів, 50% протягом 30 календарних днів з дня відвантаження товару.

Отже, граничним строком оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 35 від 04.09.2019 товару на суму 1 030 000 грн. 00 коп. є 04.10.2020.

При цьому, суд погоджується з доводами відповідача, що порядок та строки оплати поставленого за видатковою накладною № 40 від 18.09.2019 товару на суму 86 000 грн. 00 коп. сторонами визначено не було, оскільки умови договору не передбачають умови оплати поставленого на його виконання товару, а Специфікація на поставку товару на суму 86 000 грн. 00 коп. в матеріалах справи відсутня.

В той же час, відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вказане, оскільки строк оплати поставленого за видатковою накладною №40 від 18.09.2019 товару на суму 86 000 грн. 00 коп. сторонами не було встановлено, то такий товар підлягав оплаті після його прийняття у відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України.

Отже, граничним строком оплати товару, поставленого за видатковою накладною №40 від 18.09.2019 товару на суму 86 000 грн. 00 коп. є 18.09.2019.

Таким чином, судом відхиляються заперечення відповідача в частині ненастання строку оплати за поставлений на підставі видаткової накладної № 40 від 18.09.2019 товар.

В порушення вказаних вище умов договору та частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач поставлений товар оплатив із порушенням вказаних положень договору та закону, а саме: не у повному обсязі.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач оплатив поставлений позивачем в період з 20.08.2019 по 18.09.2019 товар лише частково - в сумі 850 000 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме:

- платіжним дорученням № 3646 від 09.09.2019 на суму 21 586 грн. 00 коп. (а.с. 34);

- платіжним дорученням № 3769 від 17.09.2019 на суму 27 391 грн. 00 коп. (а.с. 34);

- платіжним дорученням № 4019 від 04.10.2019 на суму 150 000 грн. 00 коп. (а.с. 33);

- платіжним дорученням № 4056 від 07.10.2019 на суму 50 000 грн. 00 коп. (а.с. 32);

- платіжним дорученням № 4164 від 15.10.2019 на суму 100 000 грн. 00 коп. (а.с. 32);

- платіжним дорученням № 4392 від 25.10.2019 на суму 150 000 грн. 00 коп. (а.с. 32);

- платіжним дорученням № 4392 від 30.10.2019 на суму 80 000 грн. 00 коп. (а.с. 32);

- платіжним дорученням № 4662 від 18.11.2019 на суму 50 000 грн. 00 коп. (а.с. 36);

- платіжним дорученням № 3116 від 18.11.2019 на суму 4 565 грн. 17 коп. (а.с. 38);

- платіжним дорученням № 4697 від 21.11.2019 на суму 50 000 грн. 00 коп. (а.с. 37);

- платіжним дорученням № 5130 від 17.12.2019 на суму 45 434 грн. 83 коп. (а.с. 35).

При цьому, проаналізувавши призначення платежів у вказаних платіжних доручення, суд встановив, що:

- за видатковою накладною № 35 від 04.09.2019 на суму 1 030 000 грн. 00 коп. неоплаченим залишився товар на суму 180 000 грн. 00 коп.;

- за видатковою накладною № 40 від 18.09.2019 на суму 86 000 грн. 00 коп. неоплаченим залишився товар на суму 6 000 грн. 00 коп.

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості за договором поставки № 04-09 від 04.09.2018 у розмірі 186 000 грн. 00 коп.

Отже, свої зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого позивачем у період з 20.08.2019 по 18.09.2019 товару відповідач порушив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у сумі 186 000 грн. 00 коп.. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем у період з 20.08.2019 по 18.09.2019 товару на залишкову суму 186 000 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Більше того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків за договором поставки № 04-09 від 04.09.2018, підписаний та скріплений печатками як позивача так і відповідача, в якому сторони підтвердили факт наявності заборгованості в сумі 186 000 грн. 00 коп.

Заперечення відповідача в частині необхідності зменшення розміру заборгованості на 171 666 грн. 67 коп., обгрунтовані тим, що внаслідок нереєстрації позивачем податкової накладної за операцією постачання товару на суму 1 030 000 грн. 00 коп. з ПДВ відповідач втратив право на включення сум податку на додану вартість за цією операцією у розмірі 171 666 грн. 67 коп. (20% від вартості поставленого товару) до податкового кредиту, що призвело до зменшення податкового кредиту відповідача, судом відхиляються з огляду на таке.

Вказані обставини не є предметом спору у даній справі та не входять до предмета доказування у даній справі; якщо відповідач вважає, що діями позивача йому було завдано шкоди, він не позбавлений права звернутися з окремим позовом про стягнення вказаної ним суми - 171 666 грн. 67 коп.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 186 000 грн. 00 коп.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 7.2. та 7.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 19.11.2020 по 07.06.2021 в сумі 13 315 грн. 56 коп.

З приводу вказаних вимог позивача суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 7.2. договору якщо строки постачання товарів не дотримуються, постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов`язання за кожен день прострочення , а також 3% річних від суми простроченого зобов`язання. Сума простроченого зобов`язання в цьому випадку визначається з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Нарахування неустойки провадиться за весь період прострочення (пункт 7.3. договору).

Враховуючи вказане, судом приймаються до уваги заперечення відповідача в частині неправомірності вимог щодо стягнення пені в сумі 13 315 грн. 56 коп.

Так, умови договору поставки № 04-09 від 04.09.2018 передбачають розмір пені за порушення строків постачання товару постачальником, але не містять умов щодо розміру пені за порушення строку оплати товару.

Враховуючи вказане, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 13 315 грн. 56 коп. не підлягають задоволенню.

Крім цього, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з грудня 2020 року по квітень 2021 року у сумі 10 639 грн. 20 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с. 4-5), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період нарахування інфляційних втрат, арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок інфляційних втрат, наведений у позовній заяві, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 10 639 грн. 20 коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 19.11.2020 по 07.06.2021 у сумі 3 071 грн. 03 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем у позовній заяві (а.с. 4-5), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення (який не виходить за межі періоду прострочення, визначеного судом), арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок 3% річних, наведений у позовній заяві, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 3 071 грн. 03 коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 2 615 грн. 61 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГВ Трейдинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепропресс Сталь" про стягнення заборгованості за договором поставки № 04-09 від 04.09.2018 у загальному розмірі 213 025 грн. 79 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепропресс Сталь" (49033, м.Дніпро, вулиця Героїв Сталінграду, будинок 139; ідентифікаційний код 30922208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГВ Трейдинг" (49006, м. Дніпро, вулиця Юрія Савченка, будинок 9; ідентифікаційний код 40116238) 186 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 10 639 грн. 20 коп. інфляційних втрат, 3 071 грн. 03 коп. 3% річних, 2 615 грн. 61 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 13.08.2021.

Суддя Ю.В. Фещенко