Рішення № 98968572, 13.08.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 серпня 2021 року Справа № 910/8598/21

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу №910/8598/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт Грей”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лазар Ресто”, м. Ковель

про стягнення 38 260,46 грн.,

в с т а н о в и в:

22.06.2021 на адресу Господарського суду Волинської області на виконання ухвали Господарського суду міста Києва надійшли за підсудністю матеріали позовної заяви б/н від 26.05.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт Грей” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лазар Ресто” 38 260,46 грн.. з них: 29 734,93 грн. заборгованості за переданий на підставі договору поставки №107/19 від 10.12.2019 товар, 4 794,04 грн. пені, 1 001, 25 грн. процентів річних, 2 730,24 грн. збитків, завданих інфляцією. Крім цього, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань щодо повного та своєчасного розрахунку за переданий на підставі договору поставки №107/19 від 10.12.2019 товар.

Ухвалою суду від 29.06.2021 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача, протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Ухвалу суду від 29.06.2021 було надіслано сторонам у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала суду від 29.06.2021, надіслана позивачу за адресою, вказаною ним в позовній заяві, повернулась з поштовою відміткою “Адресат відсутній за вказаною адресою”.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт Грей” є: 01030, м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 17.

Крім цього, ухвалу суду від 29.06.2021 було надіслано на електронну адресу представника позивача адвоката Ступака С.О.

Ухвала суду від 29.06.2021, надіслана відповідачу за адресами, вказаними позивачем у позовній заяві: 01001, м.Київ, вул.Хрещатик, буд.14; 45000, Волинська область, м. Ковель, вул. Володимирська, буд. 135, повернулась з поштовою відміткою “Адресат відсутній за вказаною адресою”.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю “Лазар Ресто” є: 45000, Волинська область, м. Ковель, вул. Володимирська, буд. 135.

Інформації про іншу адресу відповідача, ніж та, яка зазначена в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у суду немає.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п.п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99-2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 в чинній редакції (далі - Правила) рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Як передбачено ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Проте, відповідач не подав відзиву на позов.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач відзиву на позов не подав, справу на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

10.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Смарт Грей” як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будда Бар Глобал” як покупцем було укладено договір поставки № 107/19, згідно з п. 1.2. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник передає, а покупець приймає у власність товар в кількості, якості, асортименті відповідно до первинних документів постачальника та оплачує його в обумовлені договором строки.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю “Будда Бар Глобал” змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю “Лазар Ресто”, змінило місцезнаходження на - 45000, Волинська область, м. Ковель, вул. Володимирська, буд. 135.

Відповідно до п. 1.1. договору предметом поставки за договором є морепродукти та інша продукція.

Відповідно до п. 2.2. договору вартість кожної партії товару оплачується покупцем на умовах відтермінування платежу протягом 14 календарних днів з дати поставки товару.

На виконання умов договору поставки 107/19 від 10.12.2019 позивач передав відповідачу товар на загальну суму 29 734,93 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних № 267 від 25.01.2020, №496 від 13.02.2020, №622 від 21.02.2020, №630 від 22.02.2020, №766 від 03.03.2020, №825 від 07.03.2020 (а.с. 23-28).

Відповідач вартості товару не оплатив.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за переданий товар на час розгляду справи становить 29 734,93 грн.

Доказів, які б спростовували заборгованість в розмірі 29 734,93 грн., або доказів її оплати, відповідач суду не надав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У зв`язку із неоплатою відповідачем вартості отриманого товару вимога позивача про стягнення з відповідача 29 734,93 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

У зв`язку із порушенням відповідачем строку оплати товару, визначеного договором поставки 107/19 від 10.12.2019, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 4 794,04 грн. пені, 13 1 001,25 грн. процентів річних, 2 730,24 грн. збитків, завданих інфляцією.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із статтями 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.5. договору покупець несе відповідальність за несвоєчасність оплати товару за умовами договору. У випадку несвоєчасної оплати поставленого товару, покупець від суми замовлення сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день такого прострочення.

За змістом положень ч. 4 та 6 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як роз`яснив Пленум Вищого господарського суду України в п. 2.5. постанови «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» № 14 від 17.12.2013 приписом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Пунктом 2.2. договору узгоджено, що вартість кожної партії товару оплачується покупцем на умовах відтермінування платежу протягом 14 календарних днів з дати поставки товару.

Звертаючись з позовом до суду позивач на підставі п. 5.5. договору нарахував та просить стягнути в прохальній частині позовної заяви 4 794,04 грн. пені. Проте, згідно з розрахунком позивача ним нараховано 4 573,30 грн. пені.Пеня нарахована від заборгованості, яка виникла за товар, переданий за видатковими накладними:

1) за видатковою накладною № 267 від 25.01.2020 на суму 7 398,58 грн. за період з 08.02.2020 по 14.04.2021 в розмірі 1 233,06 грн.;

2) за видатковою накладною № 496 від 13.02.2020 на суму 7 153,44 грн. за період з 27.02.2020 по 14.04.2021 в розмірі 1 110,51 грн.;

3) за видатковою накладною № 622 від 21.02.2020 на суму 978,49 грн. за період з 06.03.2020 по 14.04.2021 в розмірі 147,20 грн.;

4) за видатковою накладною № 630 від 22.02.2020 на суму 6 136,94 грн. за період з 07.03.2020 по 14.04.2021 в розмірі 919,51 грн.;

5) за видатковою накладною № 766 від 03.03.2020 на суму 4 866,24 грн. за період з 14.03.2020 по 14.04.2021 в розмірі 708,92 грн.;

6) за видатковою накладною № 825 від 07.03.2020 на суму 3 201,24 грн. за період з 21.03.2020 по 14.04.2021 в розмірі 454,10 грн.

Всупереч вимог п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України пеня нарахована позивачем за період, який більший 6-ти місяців.

Враховуючи приписи ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд здійснив перерахунок пені:

1) за видатковою накладною № 267 від 25.01.2020 на суму 7 398,58 грн. за період з 08.02.2020 по 08.08.2020:

- за період з 08.02.2020 по 12.03.2020: 7398,58 х 2 х 11%/366 х 33 = 151,21 грн.;

- за період з 13.03.2020 по 23.04.2020: 7398,58 х 2 х 10%/366 х 42 = 169,80 грн.;

- за період з 24.04.2020 по 11.06.2020: 7398,58 х 2 х 8%/366 х 49 = 158,48 грн.;

- за період з 12.06.2020 по 08.08.2020: 7398,58 х 2 х 6%/366 х 59 = 140,69 грн.

Всього на суму 620,19 грн.

2) за видатковою накладною № 496 від 13.02.2020 на суму 7 153,44 грн. за період з 27.02.2020 по 27.08.2020:

- за період з 27.02.2020 по 12.03.2020: 7 153,44 х 2 х 11%/366 х 14 = 64,50 грн.;

- за період з 13.03.2020 по 23.04.2020: 7 153,44 х 2 х 10%/366 х 42 = 164,18 грн.;

- за період з 24.04.2020 по 11.06.2020: 7 153,44 х 2 х 8%/366 х 49 = 153,23 грн.;

- за період з 12.06.2020 по 27.08.2020: 7 153,44 х 2 х 6%/366 х 78 = 180,60 грн.

Всього на суму 562,50 грн.

3) за видатковою накладною № 622 від 21.02.2020 на суму 978,49 грн. за період з 06.03.2020 по 06.09.2020:

- за період з 06.03.2020 по 12.03.2020: 978,49 х 2 х 11%/366 х 6 = 4,12 грн.;

- за період з 13.03.2020 по 23.04.2020: 978,49 х 2 х 10%/366 х 42 = 22,46 грн.;

- за період з 24.04.2020 по 11.06.2020: 978,49 х 2 х 8%/366 х 49 = 20,96 грн.;

- за період з 12.06.2020 по 06.09.2020: 978,49 х 2 х 6%/366 х 88 = 27,91 грн.

Всього на суму 75,45 грн.

4) за видатковою накладною № 630 від 22.02.2020 на суму 6 136,94 грн. за період з 07.03.2020 по 07.09.2020:

- за період з 07.03.2020 по 12.03.2020: 6 136,94 х 2 х 11%/366 х 5 = 22,13 грн.;

- за період з 13.03.2020 по 23.04.2020: 6 136,94 х 2 х 10%/366 х 42 = 140,85 грн.;

- за період з 24.04.2020 по 11.06.2020: 6 136,94 х 2 х 8%/366 х 49 = 131,46 грн.;

- за період з 12.06.2020 по 07.09.2020: 6 136,94 х 2 х 6%/366 х 89 = 177,07 грн.

Всього на суму 471,50 грн.

5) за видатковою накладною № 766 від 03.03.2020 на суму 4 866,24 грн. за період з 18.03.2020 по 18.09.2020:

- за період з 18.03.2020 по 23.04.2020: 4 866,24 х 2 х 10%/366 х 37 = 98,39 грн.;

- за період з 24.04.2020 по 11.06.2020: 4 866,24 х 2 х 8%/366 х 49 = 104,24 грн.;

- за період з 12.06.2020 по 18.09.2020: 4 866,24 х 2 х 6%/366 х 99 = 157,95 грн.

Всього на суму 360,58 грн.

6) за видатковою накладною № 825 від 07.03.2020 на суму 3 201,24 грн. за період з 21.03.2020 по 21.09.2020:

- за період з 21.03.2020 по 23.04.2020: 3 201,24 х 2 х 10%/366 х 33 = 59,48 грн.;

- за період з 24.04.2020 по 11.06.2020: 3 201,24 х 2 х 8%/366 х 49 = 68,57 грн.;

- за період з 12.06.2020 по 21.09.2020: 3 201,24 х 2 х 6%/366 х 103 = 107,06 грн.

Всього на суму 235,11 грн.

Загальна сума пені, нарахованої від простроченої суми заборгованості, становить 2 325,33 грн.

З огляду на викладене, у зв?язку із порушенням відповідачем строку виконання зобов?язання з оплати вартості товару, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 2 325,33грн. пені.

У задоволенні позову про стягнення з відповідача 2 468,71 грн. (4794,04 – 2 325,33) пені слід відмовити, оскільки нарахування пені в цьому розмірі суперечить приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

При цьому відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Таким чином, позовні вимоги заявлені поза межами строків позовної давності не підлягають задоволенню у зв`язку із спливом цього строку, що є підставою для відмови у задоволенні позову (частина 4 статті 267 ЦК України).

На вимоги про стягнення пені поширюється спеціальна позовна давність тривалістю в один рік (п.1 ч.ст.258 ЦК України).

У відповідності до частин 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву до суду позивач надіслав 26.05.2021.

Враховуючи приписи п.1 ч.ст.258 ЦК України та дату, коли позивач надіслав позовну заяву до суду – 26.05.2021, пеня в розмірі 424,51 грн., яка нарахована позивачем за період з 08.02.2020 по 25.05.2020 від суми заборгованості 7398,58 грн., пеня в розмірі 328,75 грн., яка нарахована позивачем за період з 27.02.2020 по 25.05.2020 від суми заборгованості 7153,44 грн., пеня в розмірі 40,26 грн., яка нарахована позивачем за період з 06.03.02.2020 по 25.05.2020 від суми заборгованості 978,49 грн., пеня в розмірі 248,83 грн., яка нарахована позивачем за період з 07.03.2020 по 25.05.2020 від суми заборгованості 6136,94 грн., пеня в розмірі 177,10 грн., яка нарахована позивачем за період з 14.03.2020 по 25.05.2020 від суми заборгованості 4866,24 грн., пеня в розмірі 104,26 грн., яка нарахована позивачем за період з 21.03.2020 по 25.05.2020 від суми заборгованості 3201,24 грн., а всього на суму 1 323,71 грн., нарахована позивачем поза межами строку позовної давності.

Проте, позовна давність судом не застосовується, оскільки відповідач не заявив про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 5.3. договору сторони дійшли згоди, що у разі порушення виконання грошового зобов`язання, покупець, на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок суми процентів річних та збитків, завданих інфляцією, суд встановив, що розрахунки є арифметично правильними та відповідають вимогам чинного законодавства.

Отже, стягненню з відповідача у зв`язку із порушенням ним строку виконання зобов`язання з оплати вартості переданого товару підлягає 1 001,25 грн. процентів річних, нарахованих від прострочених сум окремо за кожною видатковою накладною, 2 730,24 грн. збитків, завданих інфляцією, нарахованих від прострочених сум окремо за кожною видатковою накладною.

В позовній заяві позивач просить стягнути також з відповідача 20 000 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно -виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 дійшла висновку про те, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.

Відповідно, обґрунтованість її стягнення підлягає оцінці з урахуванням співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач додав до матеріалів справи копію договору про правову допомогу б/н від 11.01.2021, укладеного між позивачем та адвокатом Ступак С.О.; копію рахунку-фактури №9 від 25.02.2021; копію звіту по надані юридичні послуги; копію платіжного доручення №2187 від 06.03.2021; копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1108222 від 11.01.2021 (а.с. 28-33).

Пунктом 5.1. договору б/н від 11.01.2021 встановлено фіксовану суму гонорару – 20 000 грн.

Дослідивши подані позивачем докази на обгрунтування витрат на професійну правничу допомогу, суд не встановив їх необгрунтованості, неспівмірності. Також відповідач не заявляв про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, на підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем, покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лазар Ресто” (45000, Волинська область, м. Ковель, вул. Володимирська, буд. 135, код ЄДРПОУ 43208813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт Грей” (01030, м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 17, код ЄДРПОУ 40330130) 29 734 грн. 93 коп. заборгованості, 2 325 грн. 33 коп. пені, 1001 грн. 25 коп. процентів річних, 2730 грн. 24 коп. грн. збитків, завданих інфляцією, 18 710 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 2 123 грн. 60 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. В позові про стягнення 2 468 грн. 71 коп. пені відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено: 13.08.2021.

Суддя І. О. Якушева