Рішення № 98967538, 12.08.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1546/21

Провадження № 2/202/1434/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

головуючої судді Бєсєди Г.В.

за участю секретаря Голобородько О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3 , треті особи: орган опіки і піклування адміністрації Індустріального району Дніпровської міської ради, департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3 , треті особи: орган опіки і піклування адміністрації Індустріального району Дніпровської міської ради, департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням.

В обґрунтування поданої заяви позивач ОСОБА_1 зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , в якій зареєстрована відповідач - ОСОБА_2 та її малолітня дитина - ОСОБА_3 , однак фактично вони там не проживають з 2019 року. Наголошує, що реєстрація відповідачів у вказаній квартирі позбавляє його можливості користуватись та розпоряджатись належним їй майном.

ОСОБА_1 надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, проти ухвалення судом заочного рішення суду не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3 в судове засідання не з`являлася, про розгляд справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.

Представник органу опіки і піклування адміністрації Індустріального району Дніпровської міської ради посилаючись на ст. 29 ЦК України просив суд прийняти рішення в інтересах дитини.

Представник департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради посилаючись на ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» просив суд прийняти рішення в інтересах дитини.

Суд, дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 17.12.2010 року та витягом про державну реєстрацію прав № 28593416 від 05.01.2011 року.

В даній квартирі зареєстрована ОСОБА_2 та її малолітня дитина - ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР № 936 від 15.02.2021 року.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.

Права власника квартири визначені ст. 383 ЦК України, яка передбачає право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб та розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливо лише з підстав, передбачених законом.

У відповідності до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Водночас за правилом ч. 2 ст. 405 ЦК, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно акту від 17.06.2021 року, складеного ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , затвердженого головою ОСББ «Ініциатива-3» Шевченко Катерина Олексіївна та її малолітня дитина - ОСОБА_3 не проживають за адресою: АДРЕСА_1 , з липня 2019 року.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 добровільно не проживають за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , без поважних причин понад один рік.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в частині визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.

ОСОБА_3 набула право користування спірною квартирою, як малолітня дитина, яка є членом сім`ї власника.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Частиною другою статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Статтею 160 Сімейного кодексу України , що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Таким чином, оскільки малолітня ОСОБА_3 не може самостійно обирати місце проживання, тому факт її непроживання у спірній квартирі обумовлений поважними причинами, які мали вимушений характер та не були її особистим волевиявленням, не є підставою для позбавлення її права користування житлом.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 09 грудня 2020 року у справі № 673/1407/18 (провадження № 61-12802св20), від 22 січня 2020 року у справі № 759/14686/16-ц (провадження № 61-13254св19).

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині позбавлення малолітньої ОСОБА_3 права користування житловим приміщенням, оскільки вона на законних підставах зареєстрована у спірній квартирі, а її відсутність викликана поважними причинами,.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 454 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 19, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3 , треті особи: орган опіки і піклування адміністрації Індустріального району Дніпровської міської ради, департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_1 ) такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Г.В. Бєсєда