Рішення № 98967321, 04.08.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/13156/19

Провадження № 2/932/3893/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – Куцевола В.В.

при секретарі – Громовику Д.О.

за участі

позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради, третя особа – виконавчий комітет Дніпровської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

03.09.2019 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради, третя особа – виконавчий комітет Дніпровської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії, у якій позивач просить зобов`язати надати йому рівноцінне житло.

Позовні вимоги обгрунтовує наступним чином. 13.09.2002 року за рішенням начальника прикордонної застави «Севастополь» в/ч 2161 йому надано житлову площу – трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . 25.09.2006 року прокуратурою Ленінського району м. Дніпропетровська відносно позивача порушено кримінальну справу № 67069049 за ч. 2 ст. 365 КК України в редакції 1960 року. 04.10.2011 року вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська позивач визнаний винним у скоєнні злочинів передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КК України. Призначено покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі. 13.10.2011 року ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області вирок скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд в той же суд. В іншому складі. Міру запобіжного заходу змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд з м. Дніпропетровська. 22.11.2013 року вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська позивача визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. Призначено покарання у вигляді одного року позбавлення волі, звільнений від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності. 20.02.2014 року ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області вирок скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд. 11.12.2018 року постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, на підставі ч. 3 ст. 264, ч. 2 ст. 282 КПК України (в редакції 1960 року) кримінальну справу за обвинуваченням позивача закрито, оскільки під час судового розгляду прокурор дійшов до переконання, що дані досудового слідства не підтверджують пред`явленого підсудному обвинувачення та відмовився від підтримання обвинувачення.

Внаслідок окупації сухопутної території міста Севастополя в період незаконного засудження позивача, повернення його житлової площі трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , неможливе. Згідно надісланого позивачу суддею Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_2 повідомлення, для надання рівноцінного впорядкованого жилого приміщення він має право звернутись до Департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради. За результатами розгляду звернення до вказаного департаменту, прийняте рішення від 13.03.2019 року № 17/3-22 про відмову у задоволенні заяви, з посиланням, що дане питання належить до компетенції Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради.

Позивач не погоджується з вказаним рішенням та вважає його незаконним, оскільки чинним законодавством чітко визначено повернення громадянинові, який втратив право користування жилим приміщенням внаслідок незаконного засудження, раніше займаного жилого приміщення. Встановлено, що у разі неможливості повернення, місце ві органи влади і самоврядування, визначенні в повідомленні за формою, що встановлена в додатку до Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", надають йому поза чергою протягом шести місяців з дня звернення, рівноцінне впорядковане жиле приміщення з урахуванням складу сім`ї та діючих норм жилої площі.

Оскільки відповідно до надісланого позивачу повідомлення, надання рівноцінного впорядкованого жилого приміщення позачергово протягом шести місяців у даному випадку віднесено до компетенції Департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради, тому відмова останнього є незаконною.

Представником Департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради надано відзив на позовну заяву, у якому зазначено із посиланням на Положення про Департамент соціальної політики Дніпровської міської ради, що питання, яке порушене позивачем жодним чином не підлягає до розгляду Департаментом.

Представником Дніпровської міської ради надані пояснення, у яких просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що повідомлення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28.01.2019 року № 5/75, на яке посилається позивач, носить інформативний характер, тобто роз`яснює позивачу його права. Жодною зі статей КК України за якими було незаконно засуджено позивача не передбачають конфіскацію майна, а тому посилання на ч. 2 ст. 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", є безпідставним. Крім цього зазначає, що позивачем не надано жодних доказів щодо належного йому майна , рівноцінне якому він просить надати.

Ухвалою суду від 29.03.2021 року справу прийнято до провадження цим складом суду та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою від 29.06.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні. Зазначив, що трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 було передано йому у власність, що підтверджується штампом про реєстрацію місця його проживання у його паспорті. Додаткових доказі на підтвердження набуття права власності на вказану квартиру надати не може, у зв`язку із окупацією АР Крим. Вважає, що наданих доказів достатнього для задоволення його позовних вимог. Відповідно до надісланого йому суддею Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_2 повідомлення обов`язок надання рівноцінного впорядкованого жилого приміщення позачергово протягом шести місяців віднесено до компетенції Департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, надали заяви про розгляд справи без їх участі.

Третя особа у судове засідання не з`явилась, надала заяви про розгляд справи без її участі.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська перебувала кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.129, ч.1 ст.262, ч.1 ст.263 КК України.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2018 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.129, ч.1 ст.262, ч.1 ст.263 КК України, на підставі ч.2 ст.282 КПК України (в редакції Закону від 28.12.1960 року), закрито, у зв`язку з тим, що під час судового розгляду прокурор прийшов до переконання, що дані судового слідства не підтверджують пред`явленого обвинувачення, а тому останній, керуючись вимогами ст.ст.264, 282 КПК України (в редакції Закону від 28.12.1960 року) відмовився від обвинувачення і у своїй постанові від 30.10.2018 року виклав мотиви відмови.

В ухвалі Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.07.2019 року у справі № 199/4997/15 зазначено наступне. Відповідно копії витягу з наказу № 22 ос від 08.02.2006 року начальника Управління УМВС України в м. Севастополі по особовому складу рядового міліції ОСОБА_1 , який прибув для проходження служби з курсів початкової підготовки Одеського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ України призначено на посаду оперуповноваженого відділення боротьби з незаконним обігом наркотиків Нахімовського РВ УМВС України в м.Севастополі з 25.01.2005 року. 25.09.2006 року постановою прокурора Ленінського району м.Дніпропетровська порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 365 КК України (в порядку КПК України 1960 року). Відповідно копії протоколу слідчого прокуратури Ленінського району м.Дніпропетровська від 25.09.2006 року було затримано ОСОБА_1 , як підозрюваного у скоєнні злочину. 28.09.2006 року строк затримання ОСОБА_1 продовжений до 10 діб. 05.10.2006 року ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення за ст.ст.129 ч.1, 263 ч.1 КК України. 05.10.2006 року на підставі постанови Ленінського районного суду м.Дніпропетровська обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Засуджений 04.10.2011 року Ленінським районним суду м. Дніпропетровська за ст.ст.129 ч.1, 262 ч.1 263 ч.1, 70 ч.1 КК України до 4 років позбавлення волі. Згідно ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.12.2011 року вирок скасовано, а справа направлена на новий судовий розгляд. Міра запобіжного заходу змінена на підписку про невиїзд. Звільнений з-під варти в залі суду.

Отже позивач був підданий незаконному кримінальному переслідуванню, яке закінчилось закриттям кримінальної справи щодо нього.

Згідно повідомлення судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_2 позивачу роз`яснені права визначені Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», серед яких зокрема, право на звернення до Департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради з вимогою про повернення раніше займаного жилого приміщення, а при неможливості повернення, надання іншого рівноцінного впорядкованого жилого приміщення.

26.02.2019 року позивач звернувся до Департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради із заявою, у якій просив надати йому протягом шести місяців з дня звернення в місті Дніпрі рівноцінне впорядковане жиле приміщення з урахування складу сім`ї та діючих житлових норм.

Листом Департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради від 13.03.2019 року № 17/3-22 позивачу було повідомлено, що дане питання не належить до компетенції Департаменту.

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходить з наступного.

Згідно ст. 62 Конституції України , у разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Статтею 9 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" передбачено, що місцеві органи влади і самоврядування протягом місяця з дня звернення повертають громадянинові, який втратив право користування жилим приміщенням внаслідок незаконного засудження, жиле приміщення, яке він займав раніше, а якщо воно не збереглося в натурі, протягом шести місяців з дня звернення громадянина позачергово надають йому в тому ж населеному пункті рівноцінне впорядковане жиле приміщення з урахуванням складу сім`ї та діючих норм жилої площі.

Порядок застосування вказаного вище закону визначений Положенням про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", яке затверджене наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04.03.96 р. №6/5/3/41.

У пункті 21 вказаного Положення зазначено, що згідно з ст.9 Закону місцеві органи влади і самоврядування протягом місяця з дня звернення повертають громадянинові, який втратив право користування жилим приміщенням внаслідок незаконного засудження, раніше займане жиле приміщення, а у разі неможливості повернення (будинок знесений або перебудований в нежилий, після капітального ремонту жиле приміщення, яке займав громадянин, більше не існує або воно суттєво зменшено в розмірі, жиле приміщення у встановленому законом порядку надано іншому громадянинові тощо), надають йому поза чергою протягом шести місяців з дня звернення громадянина в тому ж населеному пункті рівноцінне впорядковане жиле приміщення з урахуванням складу сім`ї та діючих норм жилої площі.

Як встановлено судом, позивач був незаконно засуджений та лише 11.12.2018 року кримінальну справу за обвинуваченням щодо нього було закрито.

Отже позивач дійсно має право на відшкодування шкоди відповідно до Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", зокрема, й на повернення права користування жилим приміщенням, яке він втратив внаслідок незаконного засудження або на отримання рівноцінного впорядкованого жилого приміщення в тому ж населеному пункті.

Позивач у позовній заяві зазначив, що він 13.09.2002 року набув право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . В судовому засіданні позивач зазначив, що набуття права власності на вказану квартиру підтверджується штампом у його паспорті про реєстрацію місця проживання, інших доказів він надати не може, вважає що наданих ним доказів цілком достатньо.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Положеннями ст. 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Надані позивачем докази, зокрема, копія паспорту з відміткою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , не є належним доказом, який підтверджує право власності чи користування зазначеної квартирою, а лише підтверджує реєстрацію місця проживання за вказаною адресою.

Згідно наданої відповідачем інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач не є власником будь-якого нерухомого майна.

Суд вважає такими, що заслуговують на увагу доводи позивача про те, що вказана квартира та документи перебувають на тимчасово окупованій території, що ускладнює подання доказів. Разом з цим, це не позбавляє позивача обов`язку доказування обставин, які зазначені ним у позовній заяві, адже рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, а збирання доказів судом з власної ініціативи прямо заборонено вимогами ЦПК України та є порушенням принципів цивільного судочинства, зокрема рівності сторін.

Таким чином, позивачем не доведено належними доказами того, що йому належала на праві власності чи праві користування квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

Окрім цього суд зазначає, що ст. 9 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" покладено обов`язок на місцеві органи влади і самоврядування повернути громадянинові, який втратив право користування жилим приміщенням внаслідок незаконного засудження, надати жиле приміщення, яке він займав раніше, а якщо воно не збереглося в натурі, надати в тому ж населеному пункті рівноцінне впорядковане жиле приміщення.

Таким чином, особа яка була незаконно засуджена, має право на отримання житла у тому ж населеному пункті у якому їй належало житло до її засудження, а не у будь-якому населеному пункті. Така гарантія покликана поновити права особи, які у неї існували до незаконного засудження.

Оскільки нерухоме майно яке б перебувало у власності чи користуванні позивача на території міста Дніпра відсутнє, то відповідно у Дніпровської міської ради та її виконавчих органів відсутній обов`язок з надання позивачу житлового приміщення, яке було ним втрачене внаслідок незаконного засудження.

Окрім цього суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» АР Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованою територією.

Таким чином, місцеві органи влади і самоврядування на території АР Крим та міста Севастополь не здійснюють діяльність.

Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 376 затверджено Положення про Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

Відповідно до пп. 37, 38, 41 п. 3 вказаного Положення, основними завданнями Мінреінтеграції є: збирає та аналізує інформацію про необхідність забезпечення житлом та вирішення інших питань соціального захисту внутрішньо переміщених осіб з тимчасово окупованих територій України та осіб, які виїхали за кордон; розробляє та подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо здійснення заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб з тимчасово окупованих територій України та осіб, які виїхали за кордон; здійснює заходи, спрямовані на виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, захист конституційних прав і законних інтересів громадян України, які вимушено залишили тимчасово окуповані території України, зокрема внутрішньо переміщених осіб.

Незважаючи на те, що квартира, замість якої позивач просить надати житло знаходилась на території м. Севастополь позивач не звертався до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, а вирішив, що має право на отримання трикімнатної квартири у місті Дніпрі, оскільки відповідно до надісланого позивачу повідомлення, надання рівноцінного впорядкованого жилого приміщення віднесено до компетенції Департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради.

Суд вважає такі твердження позивача такими, що не відповідають вимогам законодавства, оскільки саме на орган місцевого самоврядування на території якого знаходилось житло, яке перебувало у користуванні чи власності незаконно засудженої особи покладено обов`язок надати відповідне житло, повідомлення судді у даному випадку, не може підміняти собою вимоги закону.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання надати йому рівноцінне житло не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради, третя особа – виконавчий комітет Дніпровської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.

Повний текст рішення суду складено 13.08.2021 року.

Суддя В.В. Куцевол