Рішення № 98966352, 16.07.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 16.07.2021

Справа № 334/2283/21

Провадження № 2/334/2296/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Боднар А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Запоріжжі у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Друга запорізька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно в порядку спадкування,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

Позов обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 . Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є позивач. На час смерті спадкодавця позивач проживав з ним за однією адресою та є таким, що прийняв спадщину. Він звернувся з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом до Другої запорізької державної нотаріальної контори, але постановою про відмову у і вчинені нотаріальної дії № 1219/02-31 від 27.07.2019 у видачі свідоцтва йому було відмовлено, в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Як вбачається з відповіді ТОВ ЗМБТІ в інвентаризаційній справі на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , наявне рішення виконавчого комітету Ленінської районної Ради депутатів трудящих від 28.08.1975 № 377/1 про виділ ОСОБА_3 земельної ділянки за вказаною адресою під будівництво житлового будинку. Чи здавався житловий будинок в експлуатацію та де знаходяться відповідні документи позивачу не відомо. Відповідно до технічного паспорту від 04.11.2020 будівництво будинку було завершено до 1992 року.

Відповідач ОСОБА_2 відзив на позов не надала. Третя особа пояснення щодо позову також не надала.

Ухвалою від 23.11.2020 відкрите провадження у справі, призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження. За клопотанням позивача витребувана у Другої Запорізької державної нотаріальної контори копія Спадкової справи, що заведена після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Витребувані докази надані суду 28.04.2021. Ухвалою від 06.05.2021 закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду. Ухвалою від 07.06.2021 задоволене клопотання представника позивача та замінений первісний відповідач - Запорізька міська рада належним відповідачем – ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Мініна І.М. у судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Представник позивача надала заяву про розгляд справи за їх відсутності. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання 08.07.2021 та 16.07.2021 не з`явилась. Була повідомлена належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки не повідомила. Заяву про розгляд справи за її відсутності не надала.

Представник третьої особи Другої запорізької державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився. Надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням частини четвертої статті 223 та статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).

Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статей 1216 - 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 04.09.2018.

Відповідно до свідоцтва про народження (повторного) серії НОМЕР_2 від 12.06.2019 позивач ОСОБА_1 доводився сином спадкодавця ОСОБА_3 та відповідно до статті 1261 ЦК належить до першої черги спадкоємців за законом.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина.

Позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину, відкриту після смерті батька ОСОБА_3 в порядку, визначеному частиною третьою статті 1268 ЦК як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК не заявив про відмову від неї. Вказана обставина підтверджується матеріалами Спадкової справи № 8/2019 (лист Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 22.07.2019 № 04-07/3/11546).

Відповідно до матеріалів Спадкової справи № 8/2019 іншим спадкоємцем ОСОБА_3 є його сестра ОСОБА_2 - відповідач у цій справі, яка 29.01.2019 надала Другій запорізькій державній нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі статтею 1262 ЦК відповідач ОСОБА_2 належить до другої черги спадкоємців за законом.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (стаття 1258 ЦК).

Таким чином, у даному випадку право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 належить позивачу ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини, що передбачено частиною першою статті 1298 ЦК.

27.07.2019 позивач ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Другої запорізької державної нотаріальної контори Федченко О.О. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 . Державний нотаріус відмовила у видачі зазначеного свідоцтва у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на вищевказане нерухоме майно. Вказані обставини підтверджуються постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27.07.2019 № 1219/02-31.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради депутатів трудящих від 28.08.1975 № 577/1 «Про переоформлення земельної ділянки по АДРЕСА_1 на гр. ОСОБА_3 » (далі - Рішення № 577/1) земельна ділянка площею 600 кв.м. по АДРЕСА_1 переоформлена на ОСОБА_3 . Будівництво житлового будинку закінчити до серпня 1978 року. Будівництво будинку вести у суворій відповідності з архітектурнопланувальним завданням архітектури.

Відповідно до Технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами від 04.11.2020 житловий будинок літ. А був споруджений у 1976 році.

Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом порушує право позивача ОСОБА_1 на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 та є підставою для визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно відповідно до статті 392 ЦК.

Таким чином, вирішальним у цій справі є вирішення питання про належність спірного нерухомого майна на праві власності спадкодавцю ОСОБА_3 .

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV), правовстановлюючими документами, які підтверджують право власності, є: (1) укладений в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; (2) свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданий нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; (3) свідоцтво про право на спадщину, виданий нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; (4) видане нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати; (5) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат; (6) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дублікат; (7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; (8) державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею, видані до 1 січня 2013 року; (9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; (10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; (11) заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно; (12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; (13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; (13-1) договір, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акт приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності; (14) інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно..

Цивільно-правовий інститут набуття та виникнення права власності на нерухоме майно в різні періоди по-різному був урегульований на законодавчому рівні. У зв`язку із цим держава задекларувала визнання дійсними прав на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності Законом № 1952-IV.

Відповідно до положень частини третьої статті 3 Закону № 1952-IV права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

У 1976 році (рік побудови спірного житлового будинку) питання набуття права власності регулювались Цивільним кодексом Української РСР від 18.07.1963 № 1540-VI (далі – ЦК УРСР), Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року (далі – Інструкція), та іншими нормативними актами.

Згідно зі статтями 100, 101 ЦК УРСР громадяни мали право мати в особистій власності один жилий будинок.

У пункті 4 Інструкції зазначено, що реєстрації підлягали всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належали місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належали громадянам на праві особистої власності. Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.

Позивач ОСОБА_1 не надав суду докази реєстрації спірного будинку або акту прийняття його в експлуатацію.

Проте, відповідно до пункту 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127) для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, подаються: (1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; (2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки, за яким державним реєстратором отримуються відомості Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт, для подальшого відображення таких відомостей як адреси об`єкта нерухомого майна.

Таким чином, право власності спадкодавця ОСОБА_3 на спірний будинок підтверджується Технічним паспортом та Рішенням № 577/1, які відповідно до пункту 42 Порядку № 1127 є правовстановлюючими документами на спірний будинок. Проте, через смерть спадкодавця його право власності на спірний будинок державній реєстрації не підлягає.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають тільки у тому випадку, якщо наявні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, а при відмові нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Суд встановив, що до складу спадщини, відкритої після смерті спадкодавця ОСОБА_3 увійшло право власності спадкодавця на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину, відкриту після смерті батька ОСОБА_3 на підставі частини третьої статті 1268 ЦК.

Таким чином, суд встановив, що вимога про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом на спірний житловий будинок є законною, ґрунтується на вищезазначених нормах матеріального права, підтверджена належними, допустимими та достатніми доказами, та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 3-5, 10-13, 76, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК, суд, -

ухвалив:

Позов – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Друга запорізька державна нотаріальна контора, місцезнаходження: бул. Вінтера, буд. 12, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 02884129.

Суддя: