Ухвала суду № 98966189, 09.08.2021, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/854/21

Номер провадження 1-кс/298/249/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2021 року смт. Великий Березний

Слідчий суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Зизич В.В., за участю секретаря судового засідання Коваль А.Ю., прокурора Ужгородської окружної прокуратури Химинець О.О., підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Цуга Ю.Ю., перекладачів Олень Н.М. та Мужабіров М.М., розглянувши клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Кичера Ю.М. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури Химинець О.О., на підставі матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021071070000141 від 6 серпня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Душанбе Республіка Таджикистан, громадянина Республіки Таджикистан, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ; непрацюючого, одруженого, із середньою освітою, не судимого,

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-

ВСТАНОВИВ:

6 серпня 2021 року старший слідчий слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Кичера Ю.М. за погодженням із прокурором Ужгородської окружної прокуратури Химинець О.О. звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12021071070000141 від 6 серпня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин Республіки Таджикистан - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Республіки Таджикистан, перебуваючи в м.Київ, діючи з прямим умислом, за попередньою змовою із невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, з корисливих мотивів сприяв у незаконному переправленні нелегальних мігрантів, а саме: чотирьох громадян Республіки Узбекистан - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з метою їх подальшого переправлення через Державний кордон України до країн Європейського Союзу, шляхом надання засобів та усуненням перешкод.

Так, перебуваючи у м. Київ, ОСОБА_6 у невстановлений досудовим розслідуванням час отримав вказівки від невстановленої досудовимрозслідуванням особи щодо прийняття участі в сприянні у незаконному переправленні групи осіб через державний кордон України, зокрема надав згоду на участь у злочині.

У невстановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_1 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, приступив до виконання покладених обов`язків щодо надання засобів - автомобіля марки «ОРЕL АSТRА», державний номерний знак якого - НОМЕР_1 , власником якого являється громадянин ОСОБА_7 , мешканець АДРЕСА_3 , та який перебуває у користуванні ОСОБА_1 , для сприяння в перевезенні та подальшому незаконному переправленні нелегальних мігрантів через державний кордон України.

В обов`язки ОСОБА_1 входило виїхати із м. Київ в напрямку м. Львів, де в м. Львів, біля готелю «Любінь», який знаходиться за адресою: Львівська область м. Львів, вул. Любінська, № 6, зустріти чотирьох громадян Республіки Узбекистан і в подальшому, забезпечуючи їх належними умовами перевезення, продуктами харчування, доставити їх на територію с.Кострино Ужгородського району Закарпатської області, з метою їх подальшого передання іншим співучасникам злочину для їх незаконного переправлення через державний кордон України в Словацьку Республіку поза офіційними пунктами пропуску.

На виконання злочинних домовленостей із невстановленими досудовим розслідуванням особами, ОСОБА_1 близько обіду 5 серпня 2021 року приїхав на автомобілі марки «ОРЕL АSТRА», сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебуває у користуванні в останнього, до наперед обумовленого місця знаходження чотирьох громадян РеспублікиУзбекистан, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до готелю «Любінь», який знаходиться за адресою:Львівська область, м. Львів, вул. Любінська, № 6.

Далі, побачивши чотирьох громадян Республіки Узбекистан, жестами рук показав їм сідати в автомобіль, де вже в салоні автомобіля отримав від них грошові кошти в сумі 21 000 гривень за свої послуги в якості перевізника. Того ж дня близько 15-ої години 30 хвилин ОСОБА_1 разом із чотирма громадянами Республіки Узбекистан виїхав в напрямку Закарпатської області, слідуючи маршрутом через пост «Нижні ворота» в напрямку м. Мукачево. У подальшому ОСОБА_1 , відчуваючи втому, зупинився в хостелі«WELCOME 24», який знаходиться за адресою: м. Мукачево, вул.Ужгородська, № 192, де о 19-ій годині 20 хвилин, з метою своєї конспірації та прикриття своєї злочинної діяльності для реєстрації надав документи одного із пасажирів автомобіля, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Далі, о 22-ій годині 10 хвилин, ОСОБА_8 разом із чотирма громадянами Республіки Узбекистан продовжив рух у напрямку м. Ужгород, після чого заїхав в с. Кострино Ужгородського району Закарпатської області, де вже 6 серпня 2021 року о 00 годині 30 хвилин був зупиненийпрацівниками відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області.

Слідчий вказує, що на даний час є необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Існування зазначених ризиків обгрунтовується тим, що громадянин Республіки Таджикистан ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, який створював загрозу для життя і здоров`я людей.

Згідно ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.332 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 є тяжким злочином проти недоторканості державних кордонів, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, тому існують ризики, що він не буде виконувати покладені на нього обов`язки та зможе переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним.

Зазначається, що слід врахувати реакцію місцевих мешканців, суспільства, міжнародного співтовариства та соціальні наслідки правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_1 , адже, враховуючи спосіб вчинення злочину, знаряддя, час його вчинення, що викликало суспільний резонанс в засобах масової інформації, як на території України, так і за кордоном.

З урахуванням характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваному громадянину Республіки Таджикистан - ОСОБА_1 , обставин вчинення кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується. Даний запобіжний захід позбавляє можливості підозрюваного перешкодити кримінальному провадженню, ухилитися від органів досудового розслідування та суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників провадження, як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином та існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_1 може:

- переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки має широке коло зв`язків, постійно їздить територією всієї України, його місце народження: Республіка Таджикистан, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , а тому є реальна можливість виїзду ним по вказаним адресам, що унеможливить проведення із підозрюваним необхідних слідчих дій;

- незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, зокрема, може незаконно впливати на осіб, яких перевозив із м. Львів на територію Закарпатської області, які у свою чергу можуть змінити покази на користь підозрюваного.

Слідчий вважає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_1 процесуальних обов`язків, тому слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Просить застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із застосуванням ч.5 ст.176 та п.1 ч.4 ст.183 КПК України.

Захисник підозрюваного - адвокат Цуга Ю.Ю. подав письмові заперечення на клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в яких просив відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , вважаючи таке клопотання явно необгрунтованим та передчасним.

Вказує, що підозра, яку вручено ОСОБА_1 , не підтверджена допустимими доказами. Допитані органом досудового розслідування свідки на час проведення з ними слідчих дій були затриманими працівниками правоохоронних органів, слідчі дії з ними відбувались без участі захисників, огляд автомобіля до внесення відомостей до ЄРДР є по суті обшуком без санкції суду, що є істотним порушенням, огляд транспортного засобу проведено без згоди його володільця, який на цей час був фактично затриманим, позбавлений захисника, особи, які були в даному транспортному засобі, які не є громадянами України, не зазначені в протоколі огляду місця події, їх права є порушеними, не роз`яснено їм прав, позбавлено права на захист та перекладача, та права вносити свої зауваження.

Зазначає, що у підозрі не розкрито складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 322 КК України, кваліфікація є неправильною, не надано жодного підтвердження щодо вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, сторона обвинувачення не надала суду жодного доказу, який доводив би реальність ризиків у виправдання обмеження свободи підозрюваного, який раніше жодного разу не притягувався до кримінальної відповідальності, тобто всі ризики ґрунтуються на очевидних припущеннях прокурора без наведення будь-яких фактичних обставин.

Стверджує, що на даний час відсутні будь-які ризики, заявлені прокурором, так як підозрюваний не має будь-якого наміру переховуватись від слідчого та суду, місцем його постійного проживання є АДРЕСА_1 , має сім`ю, місце роботи, працює таксистом, де отримує заробітну плату, не має судимості, не притягувався до адміністративної відповідальності, тобто в підозрюваного наявні міцні соціальні зв`язки.

Посилається, що підозрюваний не має необхідності перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не збирається вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжувати кримінальне правопорушення, в якому підозрюється. Одна тільки тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , не є достатньою підставою для застосування щодо нього виняткового запобіжного заходу, жодного конкретного, реального суспільного інтересу тримання під вартою підозрюваного не існує, останній не становить суспільної небезпеки для оточуючих, а кримінальне правопорушення, в якому його підозрюють не є насильницьким.

На думку захисника, обставини, наведені в клопотанні та їх підтвердження доказами є недостатніми та непереконливими для того, щоб слідчий суддя зміг обрати саме винятковий запобіжний захід.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 найбільш суворого заходу, посилаючись на ризики, визначені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Додатково зазначив, що ОСОБА_1 підозрюється у вичненні злочину за попередньою змовою з особами, які не встановлені слідством, на яких також може чинити тиск.

В судовому засіданні захисник підозрюваного адвокат Цуга Ю.Ю. щодо задоволення клопотання заперечив. Зазначив про необґрунтованість пред`явленої підозри, недоведеність наведених у клопотанні та в судовому засіданні ризиків. Посилаючись на належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 , відсутність судимостей, наявність місця проживання та реєстрації, сім"ї, роботи, просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позицію захисника, просив відпустити його.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, а також надані прокурором в судовому засіданні оригінали цих матеріалів, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання слідчого, з таких підстав.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно положень ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №12021071070000141 від 6 серпня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України.

6 серпня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021071070000141 від 6 серпня 2021 року; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 6 серпня 2021 року; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 6 серпня 2021 року; протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 6 серпня 2021 року; протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 6 серпня 2021 року; протокол огляду від 6 серпня 2021 року; протокол пред"явлення особи для впізнання за фотознімками від 6 серпня 2021 року зі свідком ОСОБА_2 ; протокол пред"явлення особи для впізнання за фотознімками від 6 серпня 2021 року зі свідком ОСОБА_3 ; протокол пред"явлення особи для впізнання за фотознімками від 6 серпня 2021 року зі свідком ОСОБА_4 ; протокол пред"явлення особи для впізнання за фотознімками від 6 серпня 2021 року зі свідком ОСОБА_5 ; рапорт від 6 серпня 2021 року; повідомлення про виявлення кримінального правопорушення від 6 серпня 2021 року №5/1-148; інші матеріали досудового розслідування в їх сукупності.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого, доданих до нього матеріалах та досліджених в судовому засіданні оригіналах матеріалів кримінального провадження.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В свою чергу, стороною захисту не наведено жодної обставини, яка б очевидно та беззаперечно вказувала на будь-яку непричетність підозрюваного ОСОБА_1 до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необгрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необгрунтованим.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у сприянні в незаконному переправленні через державний кордон України, вчиненому шляхом надання засобів та усунення перешкод, щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п"яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_1 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Оцінюючи можливість впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

На думку слідчого судді, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування вказаних ризиків.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_1 на свободу. За встановлених обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. На переконання слідчого судді, такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні про тяжкий злочин.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

При цьому, слідчий суддя враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, є громадянином Республіки Таджикистан, існує ймовірність того, що останній може покинути територію України. ОСОБА_1 офіційно не працює, доводи сторони захисту щодо працевлаштування підозрюваного таксистом нічим не підтверджені, так як суду не надано дожних доказів щодо цього. Підозрюваним в судовому засіданні стверджено, що він має дружину та малолітню дитину, які проживають на теритоії Республіки Таджикистан. Отже, вказані обставини свідчать про відсутність факторів соціального стримування підозрюваного ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_1 та тяжкості пред`явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Наведені в судовому засіданні та в поданих запереченнях захисником доводи на захист підозрюваного ОСОБА_1 , в тому числі щодо наявності у підозрюваного місця проживання вАДРЕСА_1 , сім`ї, роботи, і, як наслідок, міцних соціальних зв`язків, слідчий суддя до уваги не приймає, оскільки навіть з урахуванням таких даних про особу підозрюваного, за наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні тяжкого злочину у сфері недоторканності державних кордонів з такими кваліфікуючими ознаками як вчинення щодо кількох осіб та за попередньою змовою групою осіб, зазначені доводи захисту не можуть бути безумовною підставою для застосування щодо підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про існування ризиків, які зазначені в клопотанні слідчого.

Крім цього, при оцінці вищенаведених доводів захисника, слідчий суддя бере до уваги, що стороною захисту не надано будь-яких доказів у підтвердження наведених обставин.

Поряд з цим, слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

У зв`язку з цим, слідчий суддя враховує мотив та спосіб вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

За змістом ч.3 ст.183 КПК, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3)щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину,-від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пункт 2 ч. 5 ст.182 КПК України передбачає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Із клопотання слідчого вбачається, що звертаючись до слідчого судді із клопотанням про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ініціатор клопотання за погодженням з прокурором вказував на необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із застосуванням ч.5 ст.176 та п.1 ч.4 ст.183 КПК України.

Вирішуючи клопотання слідчого в цій частині, слідчий суддя враховує, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (частина 5 статті 132 КПК).

Поряд з цим, слідчий суддя враховує відсутність в матеріалах провадження даних щодо нявності пістав для застосування ч.5 ст.176 та п.1 ч.4 ст.183 КПК України, необгрунтованим є висновок слідчого про те, що існує випадок для застосування ч.5 ст.176 та п.1 ч.4 ст.183 КПК України. Жодних відомостей з приводу цього до клопотання не додано і в судовому засіданні таких обставин не знайдено.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_1 розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Стосовно визначення розміру застави слідчий суддя враховує, що закон не містить вимог при оцінці майнового стану підозрюваного враховувати виключно наявні грошові кошти. Разом з тим, згідно вимог ч.4 ст.182 КПК України, відповідно до яких, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Із структури статті 5 Конвенції, в цілому, та її 3 пункту, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі Musucv. Moldova від 06.11.2007, заява №.42440/06, та пункт 139 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Макаров проти Росії» від 12.04.2009, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).

Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Отже, положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують Суд на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

При оцінці майнового стану підозрюваного ОСОБА_1 , слідчий суддя враховує відсутність в матеріалах провадження будь-яких даних про наявність у власності підозрюваного майна чи інших активів. При цьому, під час розгляду клопотання, підозрюваним ОСОБА_1 повідомлено, що останній має щомісячний дохід в розмірі 500-600 Євро.

При визначенні ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями статей 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини інкримінованого кримінального правопорушення, матеріальне становище ОСОБА_1 , слідчий суддя вважає, що застава у розмірі сімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

Оскільки у матеріалах провадження відсутні жодні докази щодо обставин, які б у відповідності до ч.5 ст.176 та п.1 ч.4 ст.183 КПК України давали підстави не визначати альтернативний запобіжний захід щодо ОСОБА_1 , то в цій частині клопотання слідчого задоволенню не підлягає.

За таких обставин, клопотання слідчого підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. 177, 183, 186, 193, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Кичера Ю.М., погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури Химинець О.О., в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021071070000141 від 6 серпня 2021 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Душанбе, громадянина Республіки Таджикистан, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ; запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 обчислювати з моменту його фактичного затримання.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 , обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, у розмірі 70 (сімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 158900 (сто п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот) гривень 00 копійок, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (одержувач - ТУ ДСА України в Закарпатській області, ЄДРПОУ - 26213408, банк одержувача - Держказначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, рахунок UA198201720355209001000018501, призначення платежу: застава № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ суду).

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 , з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд у залежності від стадії кримінального провадження.

З моменту звільнення ОСОБА_1 , з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави на ОСОБА_1 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;

- не виїжджати за межі Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у разі їх наявності.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_1 , строком на 2 місяці, який починається з моменту внесення застави.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що в разі невиконання перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала в частині запобіжного заходу у виді тримання під вартою діє до 4 жовтня 2021 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Вручити копію ухвали підозрюваному негайно після її оголошення.

Слідчий суддя Зизич В.В.