Рішення № 98965055, 04.08.2021, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/130/21

номер провадження 2/546/250/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Романенко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Решетилівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу №546/130/21 за позовом ОСОБА_1 до Решетилівської міської ради Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, –

в с т а н о в и в :

15.02.2021 позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, у якому просить суд визнати за ним право власності на: житловий будинок (А-1) загальною площею 129,6 кв.м., Сарай (Б) загальною площею 68,2 кв.м., Навіс (б) загальною площею 40 кв.м., Гараж (В) загальною площею 41,3 кв.м., Погріб (Г) загальною площею 45,9 кв.м., Літню кухню (Д) загальною площею 37,3 кв.м., Навіс (д) загальною площею 10,5 кв.м., Хвіртку (№1), Ворота (№2), Огорожу (№3), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є спадкоємцем за законом після смерті батька - ОСОБА_2 , який за життя побудував даний будинок та оформив лише технічний паспорт на нього. Після смерті батька позивач отримав свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, однак позивачеві було відмовлено державним нотаріусом Решетилівської державної нотаріальної контори у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на нього.

19.02.2021 суддею Романенко О.О. відкрито провадження у справі, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання.

У визначений судом строк відповідач правом на надання відзиву не скористався.

18.05.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач не з`явився, належним чином був повідомлений про час, дату та місце його проведення. 18.05.2021 до суду подав заяву, у якій просив розгляд справ проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.38).

Представник відповідача Решетилівської міської ради у судове засідання не з`явився, до суду надав клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника, при вирішенні справи покладається на розсуд суду (а.с.48, 49).

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України справу розглянуто за відсутності сторін, які надіслали на адресу суду заяви з проханням справу розглянути за їх відсутності. Судовий розгляд справи здійснювався на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом судом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Повно та всебічно дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним актовим записом № 88 згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 21.05.2020 (а.с.7).

З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10.12.2020 № 803/02-31 (а.с.8) вбачається, що після смерті ОСОБА_2 заведено спадкову справу за № 101/2020. Спадщину після померлого за законом прийняв його син ОСОБА_1 . Мати померлого ОСОБА_3 від прийняття спадщини відмовилась. Заяви від інших спадкоємців та претензії від кредиторів не надходили. 10.12.2020 на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки площею 0,1608 га, кадастровий номер 5324255100:30:004:0742 та площею 0,3304 га, кадастровий номер 5324255100:30:004:0078, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Однак у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 після померлого ОСОБА_2 відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу.

Отримання позивачем у справі свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,1608 га, кадастровий номер 5324255100:30:004:0742, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджується також копією цього свідоцтва. зареєстрованого у реєстрі за № 3132 від 10.12.2020 (а.с.35)

Позивач зареєстрував своє право власності на вказану земельну ділянку площею 0,1608 га, кадастровий номер 5324255100:30:004:0742, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.12.2020 № 236443309 (а.с.36).

Згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , виготовленого на замовлення ОСОБА_2 03.02.2020 (а.с.9-12), роком спорудження реконструкції житлового будинку та господарських будівель і споруд зазначено 2000 рік та здійснено відмітку про самочинне будівництво.

Відповідно до інвентаризаційної довідки № 183 від 29.12.2020 зазначено, що житловий будинок , загальною площею 96,1 кв.м та господарські будівлі і споруди збудовані у 2020 році (а.с.12).

Спір у справі виник зі спадкових правовідносин та його вирішення регулюється нормами цивільного законодавства.

За змістом ст.ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно особа є власником лише матеріалів, обладнання та іншого майна, що було використано в процесі будівництва. Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 р. у справі № 909/175/18 зазначив, що це правило застосовується лише "при наявності усієї дозвільної документації, тобто документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва."

Законодавством не передбачено можливості звернення до суду з вимогою про визнання права власності на об`єкт будівництва, який не прийнято у встановленому законом порядку до експлуатації. У такому випадку об`єкт будівництва ще не набув статусу нерухомого майна як об`єкта цивільного права.

При цьому як для створення нового майна, так і для здійснення реконструкції вже існуюючого майна щодо об`єктів нерухомості існує певний порядок проходження дозвільної процедури у компетентних органах.

У розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а і об`єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Згідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами ст.376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Це майно не є об`єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку. Такий же висновок зроблено у п 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у спорах про спадкування».

Як роз`яснено у п.7, п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (ч.1 ст. 376 ЦК), то до спадкоємців переходить право власності лише на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Згідно ч.3 ст. 375 ЦК України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Пунктом 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» №6 від 30.03.2012 р. вказано, що вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти не є об`єктами права власності (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

Вищезазначені правові позиції викладені в постанові ВСУ №6-130 цс13 від 04.12.2013.

Згідно зі ст.376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці.

Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст.ст.376,1218 ЦК України, за змістом яких у разі здійснення спадкодавцем самочинного будівництва до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва, а не на сам об`єкт.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до Інформаційного листа Вищого Спеціалізованого Суду від 16.05.2013 р. №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у разі відсутності документів, що підтверджують право власності спадкодавця на житловий будинок, або відсутності державної реєстрації права власності необхідно з`ясувати причини відсутності правовстановлюючих документів, державної реєстрації права власності або документів на забудову. У разі недотримання спадкодавцем вимог законодавства щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно судами може визнаватись у порядку спадкування право на забудову, право на будівельні матеріали та інше у відповідності зі встановленим судом правовим режимом спірного майна.

Умови і порядок переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих приміщень у житлових будинках встановлені Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76.

Згідно з пунктом 1.4.1 цього наказу, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих приміщень у будинках дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої ради. Цими ж правилами надається визначення таких понять, як переобладнання і перепланування.

При цьому судам слід враховувати наявність технічного висновку про відповідність виконаних робіт будівельним нормам і правилам, висновку про відповідність перепланування санітарно-епідеміологічним вимогам, правилам пожежної безпеки, наявність даних про не порушення прав власників інших квартир та правил експлуатації будинку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року «Про затвердження Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт» було передбачено, що підставою для оформлення права власності на приватні житлові будинки, дачні та садові будинки, споруджені до 05 серпня 1992 року, є складений БТІ висновок про технічний стан будівлі та документ, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій вона розміщена. Зазначена постанова втратила чинність 02 червня 2011 року. Законом України від 17 лютого 2011 року «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що прийняття в експлуатацію зведених до 31 грудня 2009 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об`єктів за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані.

Згідно до абзацу 3 п.9 Розділу 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. №3038-VI, орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками земельних ділянок, на яких розміщені об`єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію збудовані до 12 березня 2011 року будівлі і споруди сільськогосподарського призначення.

Із наданих доказів вбачається, що на замовлення ОСОБА_2 лише у 2020 році було виготовлено технічний паспорт, у якому зазначено, що 2000 рік - це "рік спорудження реконструкції" житлового будинку та господарських будівель і споруд (а.с.11 оборот). При цьому в інвентаризаційній довідці зазначено, що 2000 рік - це рік забудови житлового будинку та господарських будівель і споруд (а.с.12). Із зазначених відомостей неможливо встановити чи це майно новостворене, чи це майно новостворене шляхом реконструкції вже існуючого нерухомого майна .

Окрім того в технічному паспорті міститься відмітка щодо самочинного будівництва зазначеного майна (а.с.9 оборот).

Позивачем у справі не надано жодних належних та допустимих доказів того, що спірний житловий будинок побудовано саме спадкодавцем, отримання спадкодавцем дозволу на будівництво чи перебудову житлового будинку, доказів завершення будівництва або реконструкції та введення його в експлуатацію спадкодавцем чи реєстрацію права власності за спадкодавцем.

Суду не надано також висновків про відповідність даного будівництва архітектурним, будівельним, санітарним, протипожежним правилам та нормам, а також ступінь готовності зазначеного будівництва, наявність акту прийняття його в експлуатацію або сертифікату відповідності.

При цьому суд не може перебирати на себе функції органів, на які покладено обов`язок оцінити готовність новозбудованого, перебудованого (реконструйованого) об`єкта будівництва до експлуатації.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

У матеріалах справи відсутні докази державної реєстрації прав на спірний житловий будинок. Питання щодо узаконення новоствореного, реконструйованого (переобладнаного) або самочинно збудованого, перебудованого будинку не входять до компетенції суду та суд не має права підміняти компетентні органи шляхом визнання права власності на зазначені вище об`єкти.

З огляду на вищенаведене, позивачем не доведено суду набуття спадкодавцем ОСОБА_2 права власності на спірний житловий будинок та господарські будівлі та споруди.

Суду жодним чином не доведено факту введення спірного будинку в експлуатацію та набуття ним статусу нерухомого майна, як об`єкта цивільного права. Разом з тим, судом встановлено, що будівництво спірного майна здійснено самочинно, про що зазначено на технічному паспорті.

Позовних вимог щодо визнання права власності на будівельні матеріали, які були використані при будівництві житлового будинку із господарськими спорудами і будівлями саме спадкодавцем із зазначенням їх обсягу, позивачем не заявлено.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами в порядку спадкування після ОСОБА_2 не підлягають задоволенню за недоведеністю набуття спадкодавцем за життя права власності на вказане нерухоме майно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328, 331, 376, 375, 1260, 1280 ЦК України, ст. 12,13, 211, 247, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Решетилівської міської ради Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування – відмовити за недоведеністю.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Решетилівський районний суд Полтавської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 04 серпня 2021 року.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідач - Решетилівська міська рада, код ЄДРПОУ 21044065, місцезнаходження: вул. Покровська, буд. 14, м. Решетилівка Полтавської області.

Суддя О.О. Романенко