Рішення № 98961740, 12.08.2021, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/1877/21

Номер провадження 2/504/1875/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2021смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Аблової Ю.Ю.

за участю секретаря – Антипової Л.В.,

представника позивача - Назаровець В.В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Грішина О.В., які приймали участь в судовому засіданні в режимі відео конференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Четвертая Жемчужина» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, інфляційних нарахувань та 3 % річних,

ВСТАНОВИВ :

10 червня 2021 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просить ухвалити рішення, яким: стягнути з відповідача ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСББ «Четвертая Жемчужина», код ЄДРПОУ 39304707 (р/р НОМЕР_2 в ПАТ «Банк Восток»): заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з урахуванням 3 % річних та інфляційних втрат в сумі 25320,41 грн. Стягнути з відповідача ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСББ «Четвертая Жемчужина», код ЄДРПОУ 39304707 (р/р НОМЕР_2 в ПАТ «Банк Восток»): судові витрати: професійну правничу допомогу та судовий збір в розмірі 7 470 грн.

В обґрунтування свого позову позивач посилається на те, що на підставі протоколу установчих зборів співвласників будинку від 06.06.2014 року було створено та зареєстровано ОСББ «Четвертая Жемчужина» за адресою: АДРЕСА_1 , яке діє на підставі затвердженого Статуту.

Багатоквартирні будинки №№ 35, АДРЕСА_1 , за вказаною адресою передано на баланс ОСББ «Четвертая Жемчужина», що підтверджується актом приймання-передачі від 01.10.2015 року.

Позивач зазначив, що діяльність ОСББ спрямована на забезпечення співвласників будинку в отриманні житлово-комунальних послуг, а співвласник в свою чергу зобов`язаний забезпечувати своєчасну і в повному обсязі сплату внесків і платежів на умовах, визначених чинним законодавством України.

ОСББ як колективний споживач скористався своїм правом на укладення договорів про надання комунальних послуг у відповідності до Статуту, в інтересах споживачів, об`єднаних таким колективним споживачем, як це передбачено положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (ч.3 ст. 7).

Також позивач зазначив, що ним самостійно, а у деяких випадках із залученням підрядних організацій здійснювався комплекс регламентних робіт з забезпечення утримання будинку та прибудинкової території, а саме: технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем водопостачання, водовідведення, теплопостачання, гарячого водопостачання, зливової каналізації, електропостачання, газопостачання, технічне обслуговування ліфтів, обслуговування димових та вентиляційних каналів, технічне обслуговування систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньо будинкових інженерних систем відповідно до наказу Держкомітету з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005 року «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», Наказу Мінрегіонрозвитку №190 від 27.07.18 року «Про затвердження Обов`язкового переліку робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території».

Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 площею 58, АДРЕСА_3 , та відповідно є співвласником багатоквартирного будинку.

Позивач посилається на положення ч.1 ст. 17, ст. 20, ч.ч. 6,7,8 ст. 22, ч.4 ст. 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та зазначає, що власники квартир у багатоквартирному будинку, функції по утриманню якого і прибудинкової території здійснює об`єднання співвласників, зобов`язані нести витрати по утриманню спільного неподільного майна.

В межах покладених зобов`язань на ОСББ «Четвертая Жемчужина» та для утримання будинку та прибудинкової території, позивачем було затверджено розмір загальнообов`язкових членських внесків та платежів на обслуговування та ремонт неподільного та загального майна.

Однак, позивач зазначив, що відповідачем не виконуються зобов`язання в частині здійснення оплати членських внесків, що зумовило виникнення заборгованості перед ОСББ в загальному розмірі 22 666, 08 грн. за комплекс житлово-комунальних послуг, надання яких забезпечується позивачем відповідно до договорів, укладених між позивачем та суб`єктами господарювання і фактичних витрат. За несвоєчасне виконання зобов`язань позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат у сумі 2268, 87 грн., 3% річних – 385, 46 грн. Таким чином, позивач просить стягнути на його користь загальну суму боргу яка склала 25 320, 41 грн.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Абловій Ю.Ю.

Ухвалою судді від 22.06.2021 року провадження у справі було відкрито та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

27 липня 2021 року від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Грішина Олексія В`ячеславовича надійшла заява із запереченнями проти розгляду цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження, в обґрунтування якої зазначено, що справа потребує детального розгляду спору по суті та з`ясування всіх обставин.

28 липня 2021 року на електронну адресу суду через «електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_2 в якому останній просив відмовити у задоволенні позову, при цьому посилався на те, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_4 . Відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» є співвласником багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до норм чинного законодавства співвласники будинку за адресою: АДРЕСА_1 для утримання та управління своїм будинком та прибудинковою територією створили та зареєстрували Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червертая Жемчужина» (Код ЄДРПОУ: 39304707), якій діє відповідно до Статуту.

Відповідач, як співвласник має право бути присутнім на Загальних зборів ОСББ «Четвертая Женчужина», бути ознайомлений з прийнятими рішеннями (які згідно до Закон № 417-VIII мають бути надані в письмовій формі кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в цьому багатоквартирному будинку, а також розміщується у загальнодоступному місці при вході до кожного під`їзду).

Стверджує, що впродовж значного часу відповідач намагався отримати будь-які рішення загальних зборів щодо встановлення розміру витрат та членських взносів. Отримавши вимогу щодо сплати заборгованості Відповідач звернувся до Позивача з вимогою обґрунтувати суму заборгованості.

На цей час відповіді від Позивача не отримав. Таким чином, ОСОБА_1 був позбавлений права знати на підставі чого, за який період, за які послуги виник борг. Отже, Позивач не довів правомірність висунутої вимоги щодо сплати боргу.

Відповідач належне виконує свій обов`язок зі сплати внесків на утримання ОСББ, про що свідчить виписка з банківського рахунку Позивача за період 2020-2021рр.

Вважає безпідставно нараховану суму заборгованості, з огляду на відсутність доступу до рішень, якими затверджувались вказані тарифи та непрозорість нарахування боргу за надання вказаних послуг.

У судовому засіданні 03 серпня 2021 року відповідач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Грішин Олексій В`ячеславович підтримав заперечення проти розгляду цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 03 червня 2021 року заперечення представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Грішина Олексія В`ячеславовича проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.

Також у судовому засіданні, яке відбулось 03 серпня 2021 року представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Грішин Олексій В`ячеславович звернувся до суду з усною заявою про залишення даного позову без розгляду, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, мотивуючи тим, що в провадженні судді Комінтернівського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа № 504/1775/21 за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Четвертая Жемчужина» про визнання незаконною вимоги про сплату заборгованості за житлово-комунальні послуги та зобов`язання скасувати нараховану заборгованість. У зв`язку з чим представник відповідача вважає, що в провадженні цього суду є інша справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Ухвалою суду від 03 серпня 2021 року у задоволенні усної заяви представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Грішина Олексія В`ячеславовича про залишення без розгляду позову було відмовлено.

05 серпня 2021 року на електронну адресу суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 – Грішина Олексія В`ячеславовича про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яку передано судді 09 серпня 2021 року. У своїй заяві представник відповідача просить забезпечити проведення судового засідання , яке призначене на 12.08.2021 року в режимі відеоконференції, визначивши відповідальним за його проведення Суворовський районний суд м. Одеси.

Ухвалою суду від 10 серпня 2021 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 задоволено.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

У судовому засіданні 12 серпня 2021 року представник позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Четвертая Жемчужина» - Назаровець Валентина Василівна позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Грішин Олексій В`ячеславович, які приймали участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у задоволенні позову просили відмовити, з підстав викладених у позові. Також відповідач зазначив, що він належним чином виконує свій обов`язок зі сплати внесків на утримання ОСББ.

Вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_5 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Протоколом установчих зборів співвласників будинку від 06.06.2014 року було створено та зареєстровано ОСББ «Четвертая Жемчужина» за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого увійшов і багатоквартирний будинок АДРЕСА_6 за вказаною адресою, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання-передачі від 01.10.2015 року.

Статутом ОСББ «Четвертая Жемчужина» затвердженим протоколом зборів № 4 від 10.03.2015 року передбачено, що діяльність ОСББ спрямована на отримання усіма співвласниками єдиного майнового комплексу послуг з водопостачання, водовідведення, електропостачання, газопостачання, поводження з твердими побутовими відходами, забезпечення опалення, утримання будинку та прибудинкової території, охорону спільного майна, а співвласники, в свою чергу, забезпечують своєчасну оплату внесків і платежів та відшкодування витрат об`єднанню на умовах, що передбачені законодавством.

Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між його членами. Господарче забезпечення діяльності здійснюється самостійно та шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

ОСББ «Четвертая Жемчужина» укладено прямі договори з постачальниками житлово-комунальних послуг, які наявні в матеріалах справи та за якими встановлено обов`язок позивача проводити перерахування коштів за наданні послуги щомісячно, чинність та наявність яких не заперечується відповідачем.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що позивачем здійснювався комплекс регламентних робіт з забезпечення утримання будинку та прибудинкової території про що також вказують укладені між позивачем та суб`єктами господарювання господарські договори, які наявні у матеріалах справи.

Положеннями ч.2 ст. 382 Цивільного кодексу України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (ч.1 ст. 17, ст. 20, ч.ч. 6,7,8 ст. 22, ч.4 ст. 23) встановлено обов`язок власників квартир у багатоквартирному будинку нести витрати по утриманню спільного неподільного майна, функції по утриманню якого і прибудинкової території здійснює об`єднання співвласників.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка в загальному обсязі обов`язкових платежів на утримання і ремонт неподільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Судом досліджено та встановлено, що протоколом № 4 загальних зборів ОСББ від 10.03.2015 року затверджено розмір загальнообов`язкових членських внесків та платежів на обслуговування та ремонт неподільного та загального майна - в розмірі 3,385 грн.

Разом з цим, статутом ОСББ (пункт 4.6) передбачено, що до компетенції правління об`єднання належить, зокрема і визначення розмірів внесків та платежів членів об`єднання.

Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і прибудинкових територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року №869, передбачено, що механізм коригування тарифів на послуги запроваджується у разі, коли протягом строку дії таких тарифів змінюються ставки податків і зборів (обов`язкових платежів), рівень заробітної плати у виконавця відповідно до законодавства, Генеральної та галузевої угод, ціни (тарифи) на паливно-енергетичні та матеріальні ресурси.

Протоколом зборів правління ОСББ № б/н від 18.12.2019 року затверджено скоригований розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території: станом на 01.01.2020 року у розмірі 7,701 грн., протоколом зборів правління ОСББ № б/н від 27.08.2020 року затверджено скоригований розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території: станом на 01.09.2020 року – 8,032 грн., протоколом зборів правління ОСББ № б/н від 22.12.2020 року затверджено скоригований розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території: станом на 01.01.2021 року- 10,990 грн.

Суд зазначає про своє критичне ставлення до доводів відповідача, який заперечує щодо встановлених розмірів внесків на утримання будинку та прибудинкової території, а також зауважує, що надані позивачем протоколи загальних зборів ОСББ та протоколи правління є чинними на момент розгляду даної справи, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б вказували про наявність підстав для неврахування судом наявних у матеріалах справи документів, а отже такі докази є обов`язковими для врахування та надання їм правової оцінки.

Також судом встановлено, що розрахунки заборгованості виконано на підставі затверджених розмірів внесків на утримання будинку та прибудинкової території, загальна сума боргу відповідача перед ОСББ складає 22 666,08 грн., що відповідає наявним у матеріалах справи розрахункам, зокрема початкове сальдо становить 1502, 62 грн., відповідно до розрахунків також наявна заборгованість за наступними послугами: - утримання будинку та прибудинкової території – 7 312, 46 грн.; резервний фонд – 437, 25 грн.; утримання котельні – 1341, 64 грн.; охорона спільного майна - 4 716, 66 грн.; послуга поводження з побутовими відходами – 206, 40 грн.; витрати на опалення місць загального користування – 1001,12 грн.; опалення – 4227, 72 грн; постачання холодної води – 1920, 18 грн.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів сплати вищевказаної заборгованості, а надані відповідачем платіжні доручення свідчать лише про те, що оплата відповідачем здійснювались щомісячно, однак не в повному обсязі, про що також зазначається у призначеннях платежів, що зумовило виникнення заборгованості.

Частиною 10 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено обов`язок співвласника багатоквартирного будинку своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Згідно ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначено відповідним договором.

В ході розгляду справи, відповідачем не спростовано належними доказами факт надання позивачем згаданих послуг, за які останній зобов`язаний здійснювати оплату, матеріали справи також не містять доказів того, що позивачем не надавались чи не якісно надавались послуги за які відповідач повинен сплачувати кошти у встановленому розмірі.

Судом враховується правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц, відповідно до яких споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Суд зазначає, що відповідно до положень Статуту ОСББ співвласники багатоквартирного будинку зобов`язані виконувати обов`язки, передбачені Статутом, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, та здійснювати витрати на управління багатоквартирним будинком.

Згідно положень ст. ст. 68,162 Житлового кодексу Української РСР, квартирна плата та плата за житлово-комунальні послуги сплачуються своєчасно.

Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі №6- 2951цс15 викладеній в постанові від 20.04.2016 року, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово- комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).

Також підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат, яка складає 2268, 87 грн. та 3% річних у сумі – 385, 46 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц вказала, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, а також аналогічного правового висновку викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 по справі № 712/8916/17, встановлено, що за відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Як зазначено в Аналізі практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві (лист Верховного Суду України від 01 липня 2014 року), вирішуючи спори цієї категорії, судам слід враховувати, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1ст. 509 ЦК України), - вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, з огляду на юридичну природу правовідносин, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст.625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Передбачена п. 10 ч. 3ст. 20 Закону України від 24 червня 2004 р. № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» норма щодо відповідальності боржника у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування наслідків ч. 2ст. 625 ЦК України (постанови Верховного Суду України від 20 червня 2012 р. у справі №6-68цс12, від 30 жовтня 2013 р. у справі № 6-59цс13).

З огляду на те, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання, тому він на вимогу позивача повинен сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 552, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником зобов`язання, його борг складає: основну суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Таким чином, в ході розгляду справи, судом була перевірена наявність відповідних підстав для стягнення з відповідача заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, інфляційних нарахувань та 3 % річних.

Також як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 5200 гривень.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі є витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України гарантується право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Представництво інтересів в суді як форма правничої допомоги полягає у сприянні особи у здійсненні нею права на захист, що є способом реалізації нею її прав та обов`язків, у разі неможливості з певних причин взаємодіяти із учасниками правових відносин. Одним із видів представництва є представництво за договором, тобто письмовою угодою, якою особа уповноважує іншу особу представляти її інтереси у правових право відношеннях, як із судом так і з учасниками судового процесу.

У даному випадку представництво інтересів позивача здійснював адвокат Шпак Олександр Олексійович на підставі договору про надання правової допомоги № 1-4/10 від 01.01.2021 року, довіреності від 01 травня 2021 року, адвокат Назаровець Валентина Василівна на підставі ордеру Серії ВН № 1052678.

Як вбачається з додатку № 4 договору № 1-4/10 про надання правової допомоги (п. 23) сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання адвокатом правової допомоги вказаної в Договорі і визначеної завданням клієнта, у розмірі 5200 гривень.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133та ч.ч.1-3 ст.137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, ч. 2ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.8ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 59 Конституції України гарантується право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Представництво інтересів в суді як форма правничої допомоги полягає у сприянні особи у здійсненні нею права на захист, що є способом реалізації нею її прав та обов`язків, у разі неможливості з певних причин взаємодіяти із учасниками правових відносин. Одним із видів представництва є представництво за договором, тобто письмовою угодою, якою особа уповноважує іншу особу представляти її інтереси у правових правовідношеннях, як із судом так і з учасниками судового процесу.

Згідно з п.47 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» право на правову допомогу гарантовано статтями 8,59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення під 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата),підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат. Ці розрахунки повинні бути надані суду до закінчення судових дебатів.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи складність справи, розмір позовних вимог та розмір задоволених вимог, керуючись встановленими законом принципами виваженості та розумності, суд вважає можливим задовольнити вимоги про стягнення витрат з оплати правової допомоги повністю у розмірі 5200 грн.

Також відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

В порядку ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги повне задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 2270 грн., що відповідає положенню ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

При вирішенні спору по суті суд враховує те, що відповідач під час розгляду справи доводів позивача не спростувала, збудь-якими клопотаннями, в тому числі витребування доказів, до суду не звертався.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дорани проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004 , де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з`ясування фактичних обставин, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСББ «Четвертая Жемчужина» підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження в ході розгляду даної справи.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 10, 206, 265 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 257, 264, 268, 319, 322, 509, 525, 526, 527, 610, 614, 625, 903 ЦК України, ст. ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст. ст. 17, 20, 22, 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Четвертая Жемчужина» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, інфляційних нарахувань та 3 % річних – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Четвертая Жемчужина», код ЄДРПОУ 39304707 (р/р НОМЕР_3 в ПАТ «Банк Восток») заборгованість за житлово - комунальні послуги у розмірі 22 666 (двадцять дві тисячі шістсот шістдесят шість ) гривень, 87 копійок; суму інфляційних втрат у розмірі 2 268 (дві тисячі двісті шістдесят вісім) гривень, 87 копійок, три відсотки річних у розмірі 385 (триста вісімдесят п`ять) гривень 46 копійок, що разом складає 25 320 (двадцять п`ять тисяч триста двадцять) гривень 41 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Четвертая Жемчужина», код ЄДРПОУ 39304707 (р/р НОМЕР_3 в ПАТ «Банк Восток») судові витрати в розмірі 7 470,00 грн. (сім тисяч чотириста сімдесят гривень 00 коп.), з яких 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень судовий збір та 5200 (п`ять тисяч двісті) гривень витрати на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Комінтернівського районного суду Одеської області.

Повний текст рішення складено 13 серпня 2021 року.

Суддя Аблова Ю. Ю.