Рішення № 98961653, 09.08.2021, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 488/1232/19

РІШЕННЯ

Іменем України

09 серпня 2021 року м.Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Гусєвої Н.Д.,

при секретарі судового засідання Рябчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в місті Арциз Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області, як органу опіки та піклування, виконавчого комітету Миколаївської міської ради, як органу опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини з батьком, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визначення місця проживання малолітньої дитини, посилаючись на те, що з відповідачем по справі перебували у шлюбі, від якого мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За спільною між позивачем та відповідачем домовленістю 01 травня 2018 року відповідач разом з дитиною стала проживати в іншому місці до завершення ремонтних робіт у квартирі. Починаючи з липня 2018 року відповідач перешкоджає позивачу спілкуватися з дитиною та обмежує участь позивача у вихованні дитини. В кінці вересня 2018 року відповідач звернулася до суду про розірвання шлюбу та встановлення місця проживання дитини і в подальшому без згоди позивача змінила місце проживання дитини, що позбавило позивача брати участь у вихованні дитини. Посилаючись на те, що місце проживання дитини повинно бути визначено за місцем його реєстрації, тобто де зареєстрований та проживає позивач та є всі необхідні умови для проживання дитини, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

У судове засідання позивач не з`явився, але надав до суду заяву, в якій просив суд про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явилися, але від представника відповідача надійшла письмова заява про розгляд справи у її відсутність та у відсутність відповідача та просила відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на те, що позивач не надав суду доказів його спроможності утримувати та виховувати дитину, а відповідач працевлаштована, має стабільний дохід, необхідний для утримання та виховання дитини, а також має у власності Ѕ частини житлового будинку, де створені всі необхідні умови для проживання та виховання дитини. Дитина знаходиться на одноособовому утриманні відповідача, оскільки позивач за рішенням суду не сплачує аліменти.

Представник третьої особи Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області, як органу опіки та піклування, у судове засідання не з`явилася, але надала до суду письмову заяву, згідно якої просила суд розглянути справу у її відсутність, скласти та надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору про визначення місця проживання дитини, а також висловити свою думку щодо заявлених позивачем позовних вимог неможливо, оскільки відповідач більше шести років не проживає на території сільської ради.

Представник третьої особи Служби у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради всудове засідання не з`явилася, але надала до суду письмову заяву, в якій просила суд розглянути справу у її відсутність, з урахуванням законних інтересів дитини, відповідно до чинного законодавства.

Представник третьої особи Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, як органу опіки та піклування про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак до суду не з`являвся, клопотання про розгляд справи у його відсутність не подавав, про причини неявки суд не повідомив, в силу ст. 223 ЦПК України, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Судом не викликалася в судове засідання дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для заслуховування її думки щодо заявленої позовної вимоги позивача, оскільки, на думку суду, з урахуванням встановленої судом обставин справи, ситуації, яка склалася у сім`ї та обстановці, у якій перебуває дитина, стану здоров`я, віку та розвитку, малолітня ОСОБА_4 не зможе об`єктивно, незалежно та вільно висловити свою думку щодо питання визначання її проживання.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши та оцінивши надані сторонами письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі і такий висновок суду ґрунтується на наступному.

Судом встановлено, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із сімейного законодавства, пов`язані з рівністю прав та обов`язків матері та батька щодо дитини, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Сімейним Кодексом України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 06 грудня 2011 року, який розірвано рішенням Корабельного районного суду м.Миколаїва від 28 листопада 2019 року (том 1 а.с. 230-232).

Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 ,народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьком зазначений ОСОБА_1 , позивач по справі, та матір`ю ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 147-148, 149), відповідач по справі, (т. 2 а.с. 43).

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами у справі, що дитина проживає разом із матір`ю з 2018 року.

Згідно рішення Миколаївського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 , позивача по справі, на користь ОСОБА_2 , відповідача по справі, аліменти на утримання дитини та на утримання матері до досягнення дитиною трирічного віку (т. 1 а.с. 179-182, 230-232). Станом на 01 вересня 2020 року у ОСОБА_1 , позивача по справі, перед ОСОБА_2 , відповідачем по справі, утворилася заборгованість по аліментам в сумі 48751,50 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, інформацією з Єдиного рєстру боржників (т. 1 а.с. 211, 212, т. 2 а.с. 130-131).

Згідно Декларації № 0001-543А-6300 від 20 грудня 2018 року малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено лікаря-педіатра Драчевського І.І. для надання первинної медичної допомоги (т. 1 а.с. 26). Як вбачається з довідки № 22 від 14 березня 2019 року, виданої Дошкільним навчальним закладом № 101 Миколаївської міської ради, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована в електронній черзі ДНЗ № 101 на 2019 рік (т. 1 а.с. 27).

Згідно довідки № 244 від 28 серпня 2018 року, виданої Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ОКЕАН-3», ОСОБА_1 , позивач по справі, дитина ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 12, 13, 14).

З актів обстеження умов проживання сім`ї від 19 грудня 2018 року, від 02 червня 2020 року, вбачається, що в квартирі АДРЕСА_2 , в якій проживає ОСОБА_1 , позивач по справі, створені належні матеріально-побутові умови для проживання, виховання та розвитку дитини (т. 1 а.с. 24, 202).

З довідок б/н від 14 грудня 2018 року, б/н від 21 липня 2017 року, форми ОК-5 від 01 вересня 2020 року Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вбачається, що ОСОБА_1 , позивач по справі, перебував в трудових відносинах з Приватним підприємством «НОВІСАГРО» (т. 1 а.с. 15), Товариством з обмеженою відповідальністю «ОКЕАН-СУДОРЕМОНТ» (т. 1 а.с. 237), Товариством з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ІНСТИТУТ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ І ОСВІТИ» (т. 1 а.с. 160-161, 234-236), однак з 28 квітня 2020 року перебуває на обліку як безробітний в Миколаївському міському центрі зайнятості, що підтверджується довідкою № 244 від 26 серпня 2020 року, виданою Миколаївським міським центром зайнятості (т. 1 а.с. 238).

Відповідно до довідки б/н від 24 вересня 2019 року, виданої ПАТ АБ «Укргазбанк» на ім`я ОСОБА_1 , позивача по справі, відкритий рахунок, на якому розміщені кошти в сумі 72000,00 грн. (т. 1 а.с. 199).

ОСОБА_1 , позивач по справі, 18 жовтня 2018 року зі скаргою звертався до Служби у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради щодо перешкоджання у спілкуванні з малолітньою дитиною з боку ОСОБА_2 , відповідача по справі (т. 1 а.с. 16-17) у відповідь на яку позивачу було роз`яснено про його право на звернення до органу опіки та піклування або суду щодо вирішення спору щодо участі у виховання дитини та визначення графіку спілкування з дитиною, що підтверджується листом № Г-86-1-ОП/05.05.01-13 від 05 листопада 2018 року, актом від 16 жовтня 2018 року (т. 1 а.с. 18, 19). Відповідно до листів № Г-100-1-ОП/05.05.01-13, № Г-102-1-ОП/05.05.01-13 від 11 грудня 2018 року, № Г-106-1-ОП/05.05.01-13 від 12 грудня 2018 року, Служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради не мала можливості провести профілактично-роз`яснювальну бесіду з ОСОБА_2 , відповідачем по справі, оскільки остання виїхала за межі м.Миколаїв (т. 1 а.с. 31, 32, 33).

24 листопада 2018 року та 10 грудня 2018 року ОСОБА_1 , позивач по справі, звертався до Корабельного ВП ГУНП в Миколаївської області із заявою, в якій зазначив, що 24 листопада 2018 року ОСОБА_2 , відповідач по справі, без відома батька, забравши дитину ОСОБА_4 , виїхала за межі Миколаєва у невідомому напрямку, чим завдала значну шкоду ОСОБА_1 , позивачу по справі (т. 1 а.с. 20, 21-23). З копії ухвали Корабельного районного суду м.Миколаєва від 21 грудня 2018 року (т. 1 а.с. 34); копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 12018150050002785 вбачається, що внесені відомості про те, що ОСОБА_2 , відповідач по справі, без згоди батька, разом з дитиною виїхала за межі Миколаєва , правомірність якої оскаржується ОСОБА_1 , позивачем по справі, що також зазначено в поданих ОСОБА_2 , відповідачем по справі, до правоохоронних органів письмових поясненнях (т. 1 а.с. 36-37).

З акту обстеження житлово-побутових умов від 07 травня 2019 року вбачається, що в будинку АДРЕСА_3 , в якому зареєстрована ОСОБА_2 , відповідач по справі, створені належні матеріально-побутові умови для проживання, виховання та розвитку дитини. Житло розміщене на 1 поверсі 1-поверхового будинку, складається з 4 кімнат. В квартирі чисто, прибрано. Для дитини виділена окрема кімната, ліжко, шафа, стіл, стільці, іграшки, особисті речі, предмети гігієни (т. 1 а.с. 74).

Зі свідоцтва про право право на спадщину за законом від 02 квітня 2010 року (т. 1 а.с. 72), витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14 квітня 2010 року (т. а.с. 73), ОСОБА_2 , відповідачу по справі, на праві приватної спільної часткової власності належить 1/2 частин будинку АДРЕСА_3 . Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи № 171 від 07 травня 2019 року, виданої Виконавчим комітетом Мирнопільської сільської ради Арцизького району Одеської області, ОСОБА_2 , відповідач по справі, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 81).

ОСОБА_2 , відповідач по справі, перебуває в трудових відносинах з ТОВ «АРГОН», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , випискою з наказу № 13-к від 29 березня 2019 року (т. 1 а.с. 77-79, 80); за місцем роботи характеризується позитивно, що підтверджується характеристикою № 12 від 16 квітня 2019 року (т. 1 а.с. 70). Також, ОСОБА_7 , відповідач по справі, перебуває в трудових відносинах з ПАТ Фармацевтична фабрика «Віола» та отримує заробітну плату (т. 2 а.с. 99); характеризується за місцем роботи позитивно (т. 2 а.с. 100).

ОСОБА_2 , відповідач по справі, до кримінальної відповідальності не притягувалася, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (т. 1 а.с. 71).

Згідно довідки про надання інформації № 1373 від 15 листопада 2019 року, виданої КОМУНАЛЬНИМ НЕКОМЕРЦІЙНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ МИКОЛАЇВСЬКОЇ МІСЬОЇ РАДИ «МІСЬКА ЛІКАРНЯ № 5», ОСОБА_2 , відповідач по справі, зверталася до лікаря-невролога 15 липня 205 року, встановлено діагноз: дисцикуляторна енфефалопатія ІІ ст., виражений цефалгічний та цереброастенічний синдром; на «Д» обліку у лікаря-невролога не перебуває (т. 1 а.с. 164).

Доказів зловживання сторін спиртними напоями або наркотичними засобами матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що відповідач не працевлаштований та не має офіційного доходу, відповідач працевлаштована та отримує заробітну плату.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч. 2, ч. 8, ч. 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно з вимогами ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч 1 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Частиною першою статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ст. 141 СК України що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 1, ч. 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19-ц зроблено висновок про те, що суд не може визначити місце проживання дитини з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини).

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, судовий розгляд сімейних спорів, в яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. При цьому, будь-які спори між батьками, у які залучена дитина і які вирішуються органом опіки та піклування або судом, завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку і суперечать принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

При цьому під забороною розлучення дитини зі своєю матір`ю в контексті Декларації прав дитини слід розуміти не обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Згідно з вимогами ч. 4, ч. 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до п. 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності пов`язаної із захистом прав дитини, під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини.

Тобто орган опіки та піклування під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини повинен надати письмовий висновок з урахуванням інтересів дитини.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами цивільної справи, що органом опіки і піклування до суду взагалі не подано письмового висновку щодо розв`язання спору, оскільки за місцем проживання позивача дитина не проживає, що підтверджується актом обстеження умов проживання від 02 червня 2020 року, складеним службою у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, третьою особою (т. 1 а.с. 202), листом № 182/05.05.01-23 від 19 квітня 2021 року Служби у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, третьої особи, (т. 2 а.с. 74, 75), а за місцем реєстрації відповідач не проживає, місце проживання її не відоме, що підтверджується листом № 529/02-01/505 від 29 квітня 2021 року Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області, третьої особи, (т. 2 а.с. 77-78).

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Із врахуванням віку дитини (чотири роки), таку турботу може забезпечити їй лише мати.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме, статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду зазначала, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте у справах про визначення місце проживання дитини, суд повинен займати більш активну позицію і встановлювати ґрунтовно усі обставини, які мають значення та дають підстави визначитись із тим, що буде відповідати найкращим інтересам дитини, не обмежуючись лише обставинами, на які посилаються сторони у своїх вимогах чи запереченнях.

При вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.

Захисту прав дитини та перевірки дотримання її прав та найкращих інтересів повинен сприяти не тільки той з батьків, з яким зараз знаходиться дитина, але й правоохоронні та інші державі органи в компетенцію яких входить перевірка інформації щодо дитини, її стану, місцезнаходження тощо.

Судом встановлено, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження неналежного виконання відповідачем батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини, а також, що стан її здоров`я перешкоджає належному виконанню батьківських обов`язків, чим не виконані вимоги ч. 1 ст. 81 ЦПК України, які передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд звергаю увагу на те, що відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Наявність відкритого кримінального провадження щодо відповідача, не підтверджує аморальної поведінки останньої, оскільки вказане кримінальне провадження на час розгляду справи до суду не направлено і обвинувальний вирок у ньому судом не ухвалено. Крім того, слід зазначити, що кримінальне провадження відкрито за заверненням позивача, що підтверджує неприязні стосунки між сторонами. Також, судом встановлено, що відповідач до кримінальної відповідальності не притягувалася, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

При цьому спорі слід враховувати, як факт ухилення від виконання рішення суду щодо способів участі у вихованні дитини одного з батьків, так і інші обставини, а саме інтереси дитини, її вік, стан здоров`я, прихильність до кожного з батьків тощо.

З урахуванням обставин та доказів, встановлених в судовому засіданні, виходячи з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому її сталі соціальні зв`язки, психологічний стан, зокрема прихильність до матері, проживання разом з матір`ю, дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини, слід відмовити.

Суд зазначає, що батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль в житті та розвитку доньки, має право та обов`язок брати участь у вихованні дитини, піклуватися про її здоров`я, стан розвитку, незалежно від того з ким донька буде проживати.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що проживання дитини з одним із батьків, ніяким чином не перешкоджає іншому з них брати участь у вихованні, матеріальному забезпеченні дитини, спілкуванню з нею, що передбачено чинним законодавством, а в разі зміни обставин, які впливають на вирішення спору про місце проживання дитини, другий з батьків не обмежений повторно ставити таке питання.

Суд не бере до уваги письмові докази, а саме: копію довідки б/н від 12 березня 2019 року про те, що ОСОБА_1 , позивач по справі, на «Д» обліку в САЛЗ не перебуває (т. 1 а.с. 25), оскільки з копії не вбачається який медичний заклад її видав; рішення від 27 грудня 2019 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 196-198); лист № 684 від 06 березня 2019 року, виданий міською лікарнею № 5 управління охорони здоровя Миколаївської міської ради, оскільки зазначені документи не містять даних про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору у наявній справі, відповідно до ст. 77 ЦПК України не містять інформацію щодо предмета доказування та не стосуються предмету спору.

Крім того, суд не бере до уваги письмові свідчення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 28, 29, 30), оскільки складені в порушення вимог чинного законодавства, а також позивачем не було подано до суду відповідного клопотання про допит зазначених осіб в якості свідка.

Також, суд не приймає до уваги надані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог довідку лікаря невропатолога Зенішина Т.В. про те, що ОСОБА_2 , відповідач по справі зверталася до Вітовської центральної районної лікарні 15 липня 2015 року, та їй діагностовано аневризму головного мозку, явища менінгізму (том 1 а.с. 38), що спростовується довідкою № 1370 від 25 листопада 2019 року, оскільки ОСОБА_1 , позивачу по справі, було відмовлено у наданні інформації про стан здоров`я ОСОБА_2 , відповідача по справі. Крім того, довідка про стан здоров`я повинна бути оформлена на офіційному бланку, має бути засвідчена підписом уповноваженої особи та печаткою лікувального закладу, тому довідка про стан здоров`я ОСОБА_2 , видана лікарем-невропатологом не є офіційним документом через те, що не містить необхідних реквізитів (том 1 а.с. 165).

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати позивача по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню.

На підставі ст. ст. 7, 19, 160, 161 СК України, керуючись ст. ст. ст. ст. 2, 3, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 19, 48, 53, 76-83, 89, 92, 95, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визначення місця проживання дитини з батьком - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому наявного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Арцизького районного суду Гусєва Н.Д.