Вирок № 98961413, 12.08.2021, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

1-кп/130/166/2021

130/25/21

В И Р О К

Іменем України

12.08.2021 р.

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Верніка В.М.,

із участю: секретарів - Штойко О.Ю., Мухи Р.Г.,

прокурора Озерського Е.Е.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

представника потерпілого Красномовець Н.П.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника Воронцової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020025130000125 від 24.11.2020 року, по обвинуваченню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з базовою вищою освітою, одруженого, безробітного, військовозобов`язаного, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 приблизно о 13 годин 00 хвилин 24.11.2020 року, перебуваючи на території присадибної ділянки домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , на межі із територією сусіднього домоволодіння по АДРЕСА_2 , у вказаному населеному пункті, на грунті особистих неприязних відносин, під час сварки, яка виникла з ОСОБА_1 , маючи намір на спричинення фізичного болю, шкоди здоров`ю та заподіяння тілесних ушкоджень, діючи умисно, реалізовуючи свій протиправний умисел, наніс один удар металевим прутом, який знаходився у його правій руці, у ліву частину голови ОСОБА_1 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, забою м`яких тканин голови, підшкірної гематоми (об`ємні підшкірні гематоми в ділянках обох орбіт, м`які тканини обличчя набряклі), які згідно висновку судово-медичної експертизи від 21.12.2020 року №105 належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Вказані дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.2 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Потерпілий ОСОБА_1 до початку судового розгляду заявила цивільний позов із вимогами стягнення на його користь з обвинуваченого ОСОБА_2 2097,57 грн майнової шкоди та 50000 грн моральної шкоди (а.с.64-68).

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винуватим себе у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, визнав повністю. Пояснив, що після опівдня 24.11.2020 року він проходив по території домоволодіння в с.Зоринці Жмеринського району, що належить його родичам, з дозволу яких він користується ним близько десяти років, При цьому побачив, що з території суміжного домоволодіння ОСОБА_1 разом з двома іншими чоловіками спилював та валив плодові дерева, включно з деревами, що росли поза межею належного останньому домоволодіння. Він підійшов впритул до межі й запитав ОСОБА_1 навіщо той це робить, на що потерпілий грубо йому відповів, внаслідок чого між ними виникла сварка. У потерпілого в руках був металевий свічний ключ для обслуговування бензопили, й запобігаючи імовірності завдання йому ним удару, він, обвинувачений наніс один удар по голові ОСОБА_1 металевим прутом, якого заздалегідь взяв із собою, аби підважити двері у будинковолодінні, яким користується. Визнав, що внаслідок цих його умисних дій потерпілий ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, з переліком яких та їх ступенем тяжкості, визначеним судово-медичною експертизою, погодився. У вчиненому щиро розкаявся та просив суд не карати його суворо. Цивільний позов визнав частково. Не заперечував проти стягнення з нього на користь потерпілого оспорюваної майнової шкоди в сумі 2097,57 грн. Визнав також, що його протиправними діями заподіяно моральну шкоду ОСОБА_1 , розмір відшкодування якої просив визначити на розсуд суду.

Окрім безпосереднього визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується доказами, дослідженими в ході судового розгляду.

Так, потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що 24.11.2020 року він почав розчищати територію домоволодіння по АДРЕСА_3 , яке незадовго до того придбав у власність. Того дня спилював деякі дерева виключно в існуючих межах свого домоволодіння. Йому також допомагали односельці ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , з якими він домовився, що вони позабирають стовбури зрізаних ним дерев. Близько 13 години вказано дня по території сусіднього домоволодіння уздовж межі пройшов ОСОБА_2 , який проживає навпроти через дорогу, та з яким до цього склались напружені відносини. Останній почав ображати його, потерпілого нецензурною лайкою, а також провокував на бійку. У цей час у нього злетів цеп на бензопилці, заглушивши та поклавши яку донизу, він, не маючи нічого в руках, підійшов до ОСОБА_2 . Той стояв впритул до межі у півоберта і продовжував вигугувати на його адресу образи, коли він, потерпілий, раптово відчув удар по голові з лівого боку та побачив, як ОСОБА_2 ховав у свій правий рукав продовгуватий металевий предмет. Відчуваючи біль у голові, він відійшов назад у намірі присісти на пня, але йому стало зле і він ліг на землю, після чого зателефонував дочці. Подальші події пам`ятає погано. Його згодом доставили до лікарні, де він проході стаціонарне лікування. Обвинувачений ОСОБА_2 не надавав йому ніякої допомоги в добровільному порядку. Просив призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду. Вимоги заявленого цивільного позову підтримав у повному обсязі з викладених у ньому обґрунтувань та просив їх задоволити.

Свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що 24 листопада 2020 року він із своїм сином ОСОБА_4 за домовленістю з ОСОБА_1 допомагали останньому прибирати дерева, які той зрізав на своєму обійсті в с.Зоринці. Відносячи до спалення обрубані із зрізаних дерев гілки, він, свідок побачив, що потерпілий ОСОБА_1 про щось розмовляв з обвинуваченим ОСОБА_2 . Конфлікту між ними він не бачив і не чув, але невдовзі повернувшись назад виявив, що ОСОБА_1 вже лежав на землі. Потерпілий скаржився на розбиту голову та казав, що його вдарив ОСОБА_2 . Інших осіб, крім обвинуваченого ОСОБА_2 , поруч з потерпілим не було. Потерпілий самостійно телефоном викликав працівників поліці, сам свідок не підходив до ОСОБА_1 і тілесних ушкоджень у нього не бачив..

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що разом з батьком ОСОБА_3 24.11.2020 року вони допомагали ОСОБА_1 на прохання останнього прибирати дерева, які той зрізав на території свого домогосподарства в с.Зоринці. Тоді ж до межі з території сусіднього домоволодіння підійшов ОСОБА_2 і вони з ОСОБА_1 , стоячи близько один від одного, почали сваритись і лаятись. Він, свідок, не бачив, щоб хтось з них завдавав ударів, але побачив, як потерпілий ОСОБА_1 впав на землю, а ОСОБА_2 , єдиний, хто у той момент знаходився поруч з потерпілим, тримав у руках металевий прут і ховав його до свого рукава. У потерпілого ОСОБА_1 під час сварки в руках була бензопила, на якій він мав натягнути цеп. Бачив у потерпілого після його падіння кров з одного боку голови.

Окрім цього, вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, підтверджується іншими доказами, а саме:

- витягами з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12020025130000125 від 24.11.2020 року щодо внесення відомостей згідго рапорту інспектора-чергового Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області від 24.11.2020 року за заявою ОСОБА_1 від 24.11.2020 року (а.с.120,121-122) про заподіяння йому сусідом ОСОБА_2 тілесних ушкоджень того ж дня близько 14:00 годин по АДРЕСА_3 (а.с.118,156);

- протоколом огляду від 24.11.2020 року з фототаблицею до нього, проведеного за добровільною згодою власника ОСОБА_2 (а.с.123), під час якого останній добровільно видав працівникам поліції плаский металевий прут довжиною 32 см, шириною 2 см, товщиною 0,5 см, та пояснив, що він цим предметом наніс один удар по голові його односельчанину ОСОБА_1 (а.с.124-125,126-127);

- постановою дізнавача СД Жмеринського РВП ГУПН у Вінницькій області Стахмича О.А. від 25.11.2020 року про визнання плаского металевого прута довжиною 32 см, шириною 2 см, товщиною 0,5 см, що був вилучений під час огляду 24.11.2020 року, речовим доказом у кримінальному провадженні №12020025130000125, із поміщенням до камери зберігання речових доказів Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області (а.с.128,129);

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 15.12.2020 року із додатком до нього, щодо вилучення на підставі ухвали слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10.12.2020 року (а.с.138-139)медичної картки стаціонарного хворого №7124 на ім`я ОСОБА_1 (а.с.140-142,143);

- протоколом слідчого експерименту від 15.12.2020 року із відеозаписом даної слідчої (розшукової) дії, проведеного за добровільної згоди власника відповідного домоволодіння ОСОБА_1 (а.с.144), під час проведення якого потерпілий ОСОБА_1 добровільно розповів та самостійно продемонстрував на місцевості, що близько 13:00 годин 24.11.2020 року під час того, як він зрізував дерева, здійснюючи розчистку межі нещодавно придбаного ним будинковолодіння по АДРЕСА_3 , з ним з цього приводу затіяв сварку односельчанин ОСОБА_2 , який, стоячи впівоберта впритул до межі сусіднього домоволодіння, після того, як він наблизився до нього, несподівано завдав йому, потерпілому, удар в ліву частину голови, металевим предметом, що виявився у ОСОБА_2 у правій руці, та якого він побачив лише коли останній почав його одразу ховати у рукав (а.с.145-147,172);

- висновком додаткової судово-медичної експертизи від 20.05.2019 року №62, призначеної постановою дізнавача СД Жмеринського РВП ГУПН у Вінницькій області Стахмича О.А. від 16.12.2020 року (а.с.149-150), відповідно до якого встановлено, що у ОСОБА_1 мала місце закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, забій м`яких тканин голови, підшкірна гематома (об`ємні підшкірні гематоми в ділянках обох орбіт, м`які тканини обличчя набряклі). Дана черепно-мозкова травма спричинена можливо одноразовою дією тупого предмету, яким міг бути і металевий прут, за механізмом дії - удар, що мало місце 24.11.2020 року та належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (згідно п.п."а" п.2.3.1., п.п."а" п.2.3.2. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень від 1995 року) (а.с.151-152);

- постановою дізнавача СД Жмеринського РВП ГУПН у Вінницькій області Стахмича О.А. від 22.12.2020 року про зміну кваліфікації кримінального провадження, якою під час досудового розслідування змінено кваліфікацію кримінального провадження №12020025130000125 від 24.11.2020 року з ч.1 ст.125 КК України на ч.2 ст.125 КК України з підстав встановлення обставин, що спричинена потерпілому ОСОБА_1 черепно-мозкова травма належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (а.с.154-155).

Оцінюючи докази в справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні повністю підтверджується сукупністю доказів по справі, зокрема поясненнями останнього, послідовними показаннями потерпілого ОСОБА_1 , поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , безпосередньо дослідженими в ході судового розгяду письмовими доказами за наведеним вище переліком, включно із відповідним висновком судово-медичної експертизи та протоколом слідчого експерименту, встановленими судом обставинами справи, які об`єктивно співпадають із наведеними доказами, узгоджуються з ними, та сумнівів у суду не викликають.

Таким чином, суд доходить висновку, що, дотримуючись засад змагальності, стороною обвинувачення в порядку ст.92 КПК України доведено перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в ході судового розгляду, а саме - винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, тобто умиснному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно положень ст.12 КК України, у чинній її редакції, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, яке належить до кримінальних проступків.

Щодо особи обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_2 є громадянином України та є повнолітньою особою (а.с.157), раніше до кримінальної відповідальності не притягувався (а.с.161), за місцем проживання характеризується позитивно (а.с.158), на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває (а.с.159-160), згідно власних пояснень перебуває на обліку у Жмеринському міськрайонному центрі зайнятості.

У відповідності до висновків досудової доповіді від 10.06.2021 року, складеної Жмеринським міськрайонним відділом з питань пробації, оцінено середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_2 та середній ризик небезпеки для суспільства. Орган пробації вважає за можливе виправлення ОСОБА_2 без позбавлення або обмеження волі, й у разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання, доцільним покладення на обвинуваченого обов`язку не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації (а.с.59-61).

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , судом не встановлено.

З урахуванням наведеного та з огляду на те, що вчинене ОСОБА_2 кримінальне правопорушення є закінченим кримінальним проступком, з урахуванням особи обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності та позитивно характеризується за місцем постійного проживання, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання, хоча й за відсутності обставин, що обтяжують його покарання, із врахуванням думки потерпілого, який остаточно не вимагав суворого покарання, з огляду також на посткримінальну поведінку обвинуваченого, яка не містила жодних дієвих заходів щодо відшкодування завданих збитків, втім з огляду на невстановлення наявності наразі очевидних незворотніх наслідків для здоров`я потерпілого ОСОБА_1 та згідно висновків досудової доповіді суд доходить висновку про необхідність з метою виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових правопорушень призначення йому покарання у виді обмеження волі, передбаченого вказаної частиною статті закону про кримінальну відповідальність, визначаючи недостатнім застосування щодо нього покарань у виді штрафу, громадських робіт або арешту, а також неможливим застосування покарання у виді виправних робіт щодо безробітної особи, водночас не вбачаючи підстав для застосування щодо нього вимог ст.69, 69-1 КК України з визначених законом підстав.

При цьому, враховуючи конкретні обставини справи, що пом`якшують відповідальність, за відсутності обставин, що обтяжують відповідальність, приймаючи до уваги відомості про особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, виключно позитивно характеризується за місцем проживання, а також з огляду на відповідний висновок уповноваженого органу з питань пробації суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 без відбування покарання шляхом звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням із покладенням на нього певних обов`язків на період іспитового строку.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 , суд вважає, що він підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до вимог ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст.1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи і виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У відповідності до положень ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У відповідності до ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно положень ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування судом враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Так, суд визнає аргументованими позовні вимоги цивільного позивача ОСОБА_1 щодо відшкодування завданих йому протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_2 майнової шкоди, яка складається з витрат на лікування потерпілого ОСОБА_1 в розмірі 2097,57 грн, що доводяться доданими до цивільного позову копіями виписок з медичної карти стаціонарного хворого №7424 та фіскальних чеків на придбання медичних препаратів (а.с.71,72), і ці обставини безумовно визнано цивільним відповідачем ОСОБА_2 .

Враховуючи обставини справи, суд також вважає, що неправомірними діями обвинуваченого цивільному позивачу була заподіяна моральна шкода, яка полягає у відчуті ним фізичного болю, психологічних стражданнях, порушенні звичного способу життя, зумовленого потребою лікування для відновлення здоров`я, факти чого частково визнано також цивільним відповідачем.

У п.9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховує характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданих травм, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіював шкоди тощо).

Суд вважає необґрунтованими доводи сторони цивільного позивача щодо погіршення його зору внаслідок захворювання на катаракту, розвиток якої він пов`язує з отриманим ударом по голові від обвинуваченого ОСОБА_2 , обставини чого не доведені належними та допустимими доказами щодо причинно-наслідкового зв`язку між даним розладом здоров`я потерпілого та суспільно небезпечними діями обвинуваченого, безпосередньо чого не містить жодна з доданих до цивільного позову виписок з історії хвороби потерпілого ОСОБА_1 .

Тому з урахуванням встановлених обставин, при яких з вини обвинуваченого ОСОБА_2 потерпілий ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, ступеня їх тяжкості за належністю до легких тілесних ушкоджень, втім які призвели до короткочасного розладу здоров`я, відповідно глибині його страждань внаслідок фізичного болю, зумовленого ударом металевим предметом у життєво важливий орган та отриманою внаслідок цього закритою черепно-мозковою травмою, нетривалого періоду стаціонарного лікування упродовж 14 календарних днів, яке обмежувалось суто медикаментозними препаратами і не потребувало оперативного втручання, а також виписки у стані покращення із збереженням головокружіння при ходінні та з рекомендаціями утримання від фізичних і емоційних навантажень упродовж трьох тижнів та нагляду сімейного лікаря (а.с.72), судом не встановлено суттєвого погіршення стану здоров`я потерпілого ОСОБА_1 , якому іще до подій даного кримінального правопорушення у встановленому порядку було визначено безстроково третю групу інвалідності внаслідок війни (а.с.75), натомість відмежувань потреби лікування від захворювань та певних наслідків травм, отриманих під час участі у бойових діях у 2016 році, від тілесних ушкоджень, заподіяних йому обвинувачним ОСОБА_2 , цивільним позивачем не представлено, а судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях й згідно рішення Конституційного Суду України від 26.02.2019 року визначено, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.

Окрім того, суд визнає безпідставними посилання цивільного позивача в обґрунтуванні оспорюваної моральної шкоди потреби для відновлення моральних та фізичних сил тривалих матеріальних затрат, оскільки останні не відносяться до цивільної відповідальності щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

З урахуванням наведеного, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку, що позовні вимоги потерпілого ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково, стягнувши на його користь з обвинуваченого ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 6000 грн. В решті позовних вимог немайнового характеру суд визнає необхідним відмовити у зв`язку з їх недоведеністю.

Речовий доказ: плаский металевий прут довжиною 32 см, шириною 2 см, товщиною 0,5 см, який зберігається у Жмеринському РВП ГУНП у Вінницькій області, слід знищити як засіб вчинення кримінального правопорушення (а.с.128,129).

Відтак арешт, накладений на вказане тимчасово вилучене майно ухвалою слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25.11.2020 року (а.с.130-131), підлягає скасуванню судом.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Клопотань про застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не надійшло.

На підставі викладеного, керуючись ст.128, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_2 визнати винуватим та призначити йому покарання за ч.2 ст.125 КК України у виді обмеження волі строком на один рік.

Відповідно до вимог ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Цивільний позов задоволити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 2097 гривень 57 копійок матеріальної шкоди та 6000 гривень моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25.11.2020 року на плаский металевий прут довжиною 32 см, шириною 2 см, товщиною 0,5 см.

Речовий доказ: плаский металевий прут довжиною 32 см, шириною 2 см, товщиною 0,5 см, який зберігаються у Жмеринському ВП ГУНП у Вінницькій області, - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку його оскарження, якщо не було подано апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, Вінницькому апеляційному суду через Жмеринський міськрайонний суд.

Копія вироку після його проголошення підлягає негайному врученню прокурору та обвинуваченому.

Суддя Вернік В.М.