Вирок № 98960790, 13.08.2021, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/99/21

Провадження №: 1-кп/0343/66/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2021 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

судді - Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області матеріали кримінального провадження №1-кп/0343/66/21, справа №343/99/21, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань №12021095160000007 від 05.01.2021, про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шевченково Долинського району, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, працюючого в КНП "Протитуберкульозний диспансер", одруженого, який має на утриманні п`ятьох неповнолітніх дітей, несудимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України,

за участю: прокурорів Долинського відділу Калуської окружної прокуратури - Тюшки І.І., Романіва М.В.,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Керницького В.М.,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 умисно заподіяв легке тілесне ушкодження службовій особі у зв`язку з її службовою діяльністю.

Кримінальне правопорушення вчинене за таких обставин:

12 грудня 2020 року приблизно о 13 год ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні службового кабінету комерційного директора ТзОВ «Галицька торгова компанія» ОСОБА_2 , що знаходиться у АДРЕСА_2 , на грунті неприязних відносин, будучи незадоволеним прийнятими з ініціативи ОСОБА_2 , який є службовою особою, під час виконання ним своїх службових обов`язків рішень про звільнення ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_3 з роботи, умовами роботи, а також нарахованою останній заробітною платою та проведеними з неї стягненнями вчинив конфлікт із потерпілим, у ході якого, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки для здоров`я ОСОБА_2 та бажаючи їх настання, умисно наніс один удар правою рукою в область обличчя остатнього, та обома руками подряпав обличчя, внаслідок чого спричинив йому легкі тілесні ушкодження у вигляді саден на обличчі.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненому не визнав. Зазначив, що він почав працювати у ТОВ "Галицька торгова компанія" з липня 2019 року. Працював експедитором по 12-13 годин на день. Його дружина у товаристві спочатку працювала прибиральницею, потім перевелася на продавця. Працювала без вихідних по 12 годин протягом трьох тижнів. Після цього виявили недостачу в магазині, про що його повідомив ОСОБА_2 . Останній сказав, що його дружина вкрала 5000,00 гривень, однак будь-яких підтверджень цьому не має. Він хотів звернутись у поліцію, щоб вирішити питання про наклеп на його дружину, однак ОСОБА_2 просив вирішити все мирним шляхом. Звичайно, його дружина багато працювала і могла зробити помилку при розрахунках, але не вкрасти. Також вона брала у товаристві позику в розмірі 5000,00 гривень, через яку до неї почали телефонувати, вимагати повернути гроші. В результаті у неї незаконно відібрали близько 7000,00 гривень та звільнили її з роботи. Вона досі не може знайти собі нову роботу, через погану характеристику з попереднього місця роботи. Через всю цю неприємну ситуацію він не ходив на роботу, через що його було також звільнено, хоча він написав заяву про оплачувану відпустку на три дні, яку заробив за понаднормову працю. Незважаючи на те, що вони з дружиною віддали всі кошти, її продовжували називати злодійкою, тому, не отримавши захисту від держави, він не витримав і пішов до керівника товариства - в кабінет ОСОБА_2 . Він хотів отримати документи, які були складені під час ревізії, що проводилась у магазині, де працювала його дружина, та якими підтверджувалася наявність недостачі. Коли побачив зошит, у якому мали б бути відповідні записи, він почав розкидати зі столу документи, щоб взяти ці записи. В цей час ОСОБА_2 вистрибнув на стіл, після чого впав йому в ноги. Мабуть саме тоді він пошкодив собі обличчя. У кабінет забігли працівники з каси. Коли ОСОБА_2 піднявся, на його обличчі була кров. Він тілесних ушкоджень потерпілому не завдавав. Вважає, що останній так вхопився за його ноги, оскільки хотів забрати зошит, у якому були докази невинуватості його дружини, під час чого сам завдав собі тілесних ушкоджень, а в поліцію звернувся з метою помсти йому за перевірку, яка проводилась на підставі його заяви.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 , його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_1 працював у них водієм. Перед влаштуванням на роботу проходив чотири дні стажування, після чого пройшов медогляд, був ознайомлений з умовами та правилами внутрішнього трудового розпорядку та прийнятий на роботу. Все його влаштовувало, навіть попросив взяти його дружину до них прибиральницею. Згодом пішов у відпустку, щоб збирати ягоди. Взяв у них позику 20000 гривень. В цей час його дружина попросилась працювати у магазині, що в смт. Брошнів, продавцем. Однак вона допустила недостачу, з якою погодилася, та повернула кошти. Коли ОСОБА_1 повинен був повернутися на роботу, повідомив, що в нього прострочений медогляд, тому він йому дав час на його проходження. Проте останній так і на роботу не вийшов. Через деякий час ОСОБА_1 прийшов до нього з претензіями, що він перепрацьовував, заготував собі наперед бланки про більшу кількість годин, пред`явив їм вимогу на значну суму грошей, написав скарги у різні інстанції, в тому числі в Управління праці, яке провело перевірку і виявило недоплату лише за один день, яка становить 110 гривень. Решта претензій не підтвердилася. Під час проведення перевірки Інспекцією праці також було встановлено, що ОСОБА_1 використовував транспорт фірми для власних потреб. Його було звільнено з роботи, і хоч ОСОБА_1 вважає таке незаконним, в суді його не оскаржував. Якщо останнього щось не влаштовувало на роботі, він міг самостійно звільнитися чи звернутися з позовом до суду, натомість він хотів разом з дружиною залишатись працювати в товаристві, в цей час нападав на працівників, побив його, обливав брудом його та його рідних.

Так, у суботу, це могло бути 12 грудня 2020 року, близько 13.00 год, коли ще працював склад, у його службовий кабінет, як керівника ТОВ «Галицька торгова компанія», прийшов ОСОБА_1 та з дверей "з матами" кинувся до нього. Рукою вдарив по кришці ноутбуку, яку зламав, далі наніс йому удар по голові в область обличчя, а саме ділянку вуха, від чого в нього впали та розбилися окуляри, а також почав царапати його. Від царапин на обличчі залишилися знаки до цих пір. Документи, що лежали на столі, попадали на землю. Тоді він вийшов із-за столу посеред приміщення та намагався заспокоїти обвинуваченого, однак останній продовжував йому наносити побої. Він намагався вивести ОСОБА_1 з приміщення, але не вдалося, обвинувачений продовжував наносити йому удари і в коридорі. На шум прибігли ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . Коли зрозумів, що не справляється, сказав працівникам, щоб викликали поліцію. ОСОБА_4 викликала поліцію, а він в цей час повернув ОСОБА_1 в кабінет, під час чого один раз ударив його під ноги, щоб заспокоїти. Далі приїхали працівники поліції, які все зафіксували. ОСОБА_1 заперечував факт побиття, хоча мав кулаки в крові, а на його обличчі були ссадини від ударів останнього.

Образи, які обвинувачений висловлював, як у його, потерпілого, сторону, так і щодо його сім`ї, були такими, яких він за своє життя ще не мав і не чув раніше. ОСОБА_1 обзивав та зводив наклепи на нього та його сім`ю, погрожував фізичною розправою, натомість нічого не пояснив про причини нанесених побоїв. Можливо це було пов`язано з його звільненням за прогули, так як він на роботу не виходив та лікарняний лист не надав. Зауважив, що неприязних відносин між ними за час роботи не було, а навпаки відносини були добрі та людські. Потім ОСОБА_1 прийшов та, нічого не пояснюючи, заявив: "Ви самі затіяли, він буде звільнятися, але через суд". На що він, потерпілий, не заперечував. Після чого відбулася описана у обвинувальному акті подія. Він, як керівник, прийняв рішення про звільнення ОСОБА_1 , вивчивши всі подані кадровиком документи. Дружина ОСОБА_1 також місяць не була на роботі, лікарняний не приносила, в їхнє товариство прийшов виконавчий лист про стягнення з неї адмінштрафу. Тому вони її викликали та повідомили, що "або вона працює, або звільняється" і остання написала заяву про звільнення за власним бажанням. ОСОБА_1 не вибачився, не усвідомив своїх дій, продовжує обливати його брудом в мережі інтернет, тому для нього мета не покарання, а щоб обвинувачений зрозумів неправильність своїх дій.

Свідок ОСОБА_6 показала суду, що вона працює в ТОВ "Галицька торгова компанія" менеджером і є дочкою потерпілого. В суботу в кінці 2020 року, точної дати не пам`ятає, вона перебувала на першому поверсі у касі ТОВ "Галицька торгова компанія", коли почула шум та крики. Прибігши на другий поверх, вона побачила ОСОБА_7 , якого тримав ОСОБА_2 , який просив викликати поліцію у зв`язку з неправомірними діями колишнього працівника. В цей час у кабінеті ОСОБА_2 були порозкидувані усі документи, телефон-факс та стіл далеко відсунуті зі свого звичного місця, ноутбук хаотично розміщений. На ОСОБА_2 вона помітила тілесні ушкодження у вигляді подряпин на обличчі, яких не було ще зранку того дня. ОСОБА_3 ж перебував у нетверезому чи збудженому стані, його кулаки були опухші. Вона злякалася та викликала працівників поліції.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що вона працює менеджером в ТОВ "Галицька торгова компанія". Суботнього дня 12 грудня 2020 року приблизно після 12 години вона перебувала у приміщенні каси товариства, яке знаходиться на першому поверсі під кабінетом директора ОСОБА_2 . В той час з другого поверху було чути крик, шум, пересування меблів. Після того, як вона почула клич про допомогу ОСОБА_6 , прибігла на другий поверх товариства, де побачила як ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шарпались між собою, усе в кабінеті було порозкидуване. Вони з ОСОБА_6 намагалися їх розборонити до приїзду поліції. Вона пробувала втримати ОСОБА_1 , який весь час намагався вирватися та вдарити ОСОБА_2 , викрикував, що всі його обвели навколо пальця, виражався нецензурною лайкою, погрожував, що всіх кине за грати, перестріляє. Лице ОСОБА_2 було подряпане з правої сторони на підборідді. ОСОБА_9 надавала потерпілому медичну допомогу, промиваючи лице перекисем водню.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показала, що її чоловік ні в чому не винен, що до ОСОБА_2 він ходив, щоб з`ясувати, на якій підставі з неї зняли 2000,00 гривень. Коли він повернувся додому, то нічого не розказував, тільки вказав, що між ним та директором була суперечка. Через непорозуміння, які виникли у зв`язку зі звинуваченням її у допущенні недостачі, у них у сім`ї були суперечки та напружена атмосфера. Щоб якось покращити та прояснити цю ситуацію, її чоловік і пішов до ОСОБА_2 .

Крім показань потерпілого та свідків, винуватість обвинуваченого в інкримінованому йому злочині, доведена дослідженими в судовому засіданні письмовими даказами.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 5 січня 2021 року від ОСОБА_2 поступила заява про те, що 12.12.2020 близько 13.35 год. перебуваючи в приміщенні офісу, що в АДРЕСА_2 , з ним вчинив скандал ОСОБА_1 , в ході якого останній наніс йому тілесні ушкодження в область обличчя, про що були внесені відповідні відомості до ЄРДР за № 12021095160000007 (а.п. 48).

З протоколу огляду місця події від 05 січня 2021 року та фототаблиць до нього встановлено, що місцем події являється територія офісного приміщення, розташованого в м. Долина, вул. Торгова, 6, яке перебуває у користуванні комерційного директора ТОВ "Галицька торгова компанія" ОСОБА_2 . Безпосереднім об`єктом огляду являється приймальня та кабінет ОСОБА_2 . Вхід до приймальні здійснюється через металеві сходи, які знаходяться з зовнішньої сторони з правого боку взазаного приміщення. При підйомі ними виявлені двостворчасті дерев`яні двері, які на момент огляду відчинені. За вказаними дверима наявний коридор, в якому по праву та по ліву сторону розміщені двері, які ведуть до різних кабінетів. Ліворуч по коридору є одностворчасті двері, на яких мається табличка "Приймальня". За вказаними дверима розміщений кабінет, в якому навпроти входу знаходиться стіл, на якому лежать папки з документами та комп`ютер, а по праву та ліву сторони кабінету - одностворчасті двері, які ведуть до різних кабінетів. Двері, які розташовані ліворуч, ведуть до кабінету, на дверях якого мається напис "Директор" ... Навпроти входу в кабінет знаходиться т-подібний дерев`яний стіл, на якому розміщені документи та канцелярське приладдя, праворуч - ноутбук, телефон-факс. Зі слів присутнього ОСОБА_2 , праворуч від стола біля вікна 12.12.2020 близько 13.35 годин йому були спричинені тілесні ушкодження ОСОБА_1 (а.п. 52-59).

Згідно з висновком експерта № 3 від 06.01.2021, у громадянина ОСОБА_2 мались тілесні ушкодження у вигляді саден на обличчі, про що свідчить наявність ділянок депігментації з гладкою поверхнею рожевого кольору. Садна спричинені ударно-дотичною чи ковзною дією тупих твердих предметів з обмеженою поверхнею, можливо в термін, вказаний у постанові, і відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.п. 71-72).

Відповідно до наказу (розпорядження) № 16/к від 23 січня 2016 року, ОСОБА_2 прийнятий на роботу з 25 січня 2016 року на посаду комерційного директора ТОВ «Галицька торгова компанія» (а.п. 63). У своїй діяльності він керується посадовою інструкцією комерційного директора від 23.01.2016 (а.п. 64).

Як вбачається з наказу № 114/К «Про прийняття на роботу» від 14.06.2019 за підписом директора ТОВ «Галицька торгова компанія» ОСОБА_10 , ОСОБА_1 з 18 червня 2019 року прийнято на роботу водієм автотранспортних засобів 3-го класу на всі марки автомобілів в м. Долина, вул. Торгова, 6 з оплатою заробітної плати згідно штатного розпису (а.п. 65). Відповідно до наказу (розпорядження) № 275/К про припинення трудового договору (контракту), ОСОБА_1 звільнено 12 листопада 2020 року (а.п. 66).

Про те, що в обвинуваченого ОСОБА_1 виникло неприязне ставлення до керівника товариства ОСОБА_2 у зв`язку з його службовою діяльністю свідчать долучені ним письмові докази про пред`явлені ним притензії до товариста з приводу як його роботи, так і роботи його дружини, проведених з них стягнень, та відповіді на них (а.п. 67, 68, 93, 94, 95).

Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази.

Таким чином, як встановлено в судовому засіданні, перебуваючи у трудових відносинах з ТОВ «Галицька торгова компанія», де комерційним директором є ОСОБА_2 , у ОСОБА_1 виник конфлікт з останнім, як зі службовою особою, з приводу виконання ним своїх службових обов`язків, зокрема щодо умов роботи, прийняття потерпілим рішень про звільнення ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_3 з роботи, а також з приводу заробітної плати та проведених з неї стягнень. В ході суперечки обвинувачений ОСОБА_1 умисно наніс потерпілому ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження у вигляді саден на обличчі, що, в тому числі, підтверджується даними вищеописаного висновку експерта, показами свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_8 та потерпілого, які є послідовними та підтверджують час, місце, обставини вчинення злочину. При цьому, покази обвинуваченого щодо його невинуватості спрямовані на уникнення від відповідальності та спростовані вищевказаним.

Тому, аналізуючи здобуті в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження службовій особі у зв`язку з її службовою діяльністю та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 350 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому, судом враховується ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особа винного, обставини, що пом`якшують покарання та обставини, що обтяжують покарання.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що, відповідно до характеристики, він по місцю проживання характеризується з позитивної сторони. Скарг від сусідів не поступало (а.п. 82), має на утриманні п`ятьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.п. 83, 84, 85, 86, 87), які, як і ще одна повнолітня дочка, проживають з ним та його дружиною (а.п. 81). ОСОБА_1 не знаходиться на обліку в психоневрологічному, наркологічному кабінеті Долинської ЦРЛ (на даний час КНП "Долинська багатопрофільна лікарня" ДМР) (а.п. 80), згідно зі ст. 89 КК України не судимий (а.п. 76-77, 78-79).

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Як вбачається з досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_1 , останній одружений, має на утриманні п`ятьох неповнолітніх дітей. В даний час працює в КНП «Долинський протитуберкульозний диспансер» на посаді водія-робітника з комплексного обслуговування та ремонту будівель. Має середню спеціальну освіту. Матеріальне становище задовільне. Згідно з характеристикою за місцем проживання, скарг і нарікань щодо його поведінки від жителів села не поступало. Згідно з характеристикою з місця роботи, ОСОБА_1 працює старанно та відповідально. Не порушує правил внутрішнього трудового розпорядку та умов трудового договору. У керівництва закладу користується довірою. Зі слів дружини, ОСОБА_1 спокійний, врівноважений. Насилля в сім`ї чоловік не вчиняє, агресію не проявляє. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (в т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації, виконання покарання в громаді можливо за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень (а.п. 28-29).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Тому, суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно з якими досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При призначенні покарання суд також бере до уваги положення ст. 50 КК України, якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, положення ст. 65 КК України, згідно з якою, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Таким чином, враховуючи мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні кримінального правопорушення, поведінку під час та після вчинення злочинних дій, беручи до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні п`ятьох неповнолітніх дітей, відсутність обтяжуючих покарання обставин, позицію прокурора щодо міри покарання, який просив призначити покарання у виді трьох років обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України, думку потерпілого, який вважає, що така поведінка обвинуваченого є неприпустимою та заслуговує на покарання, позицію сторони захисту щодо невизнання винуватості, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання за ч. 2 ст. 350 КК України в межах санкції цієї статті у виді трьох років обмеження волі з застосуванням ст. 75 КК України із звільненням від відбування покарання з випробуванням, що буде необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Саме таке покарання буде відповідати тяжкості злочину, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про відшкодування майнової (матеріальної) шкоди в сумі 3650,01 грн та моральної шкоди в сумі 21000,00 гривень.

Потерпілий - цивільний позивач в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити повністю з наведених у позові підстав. Додатково зазначив, що матеріальна шкода завдана йому у зв`язку із пошкодженням йому окулярів під час неправомірних дій обвинуваченого, які він придбав за 3650 гривень, про що долучив відповідну квитанцію (а.п. 21). Підставою для відшкодування моральної шкоди є його страждання, які були спричинені поведінкою обвинуваченого під час вчинення злочину та виявилися у підірванні його авторитету як директора перед працівниками, так і депутата ОТГ. В його сторону та сторону його сім`ї обвинуваченим адресувалася нецензурні висловлювання, звинувачення у неправомірних діях , погрози, публічно висвітлювалися негативна характеристика у соціальних мережах. Він змушений був появлятися з тілесними ушкодженнями у громадських місцях, перед підлеглими, що ставило його у незручне становище та змушувало виправдовуватись.

У судовому засіданні обвинувачений - цивільний відповідач ОСОБА_1 цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди не визнав, заперечив проти його задоволення, пояснивши, що злочину він не вчиняв, матеріальної та моральної шкоди не завдавав, а його дії були спрямовані на захист його дружини та всіх працівників, які працюють у ТОВ "Галицька торгова компанія".

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.п. 8,9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В судовому засіданні не здобуто достатніх доказів, які б свідчили, що внаслідок умисних дій обвинуваченого, які поставлені йому у провину, було пошкоджено окуляри потерпілому, вартість яких він просить відшкодувати. Долучена ж до матеріалів провадження квитанція оптики "Майстри зору" (Долина) від 09.04.2019, не є належним доказом того, що між протиправними діями обвинуваченого та пошкодженням окулярів є причинно-наслідковий зв`язок, не свідчить про ступінь їх пошкодження, неможливість їх відновлення, так як потерпілий, з його слів, користується ними по даний час, та необгрунтовує розмір завданої шкоди, тому у задоволенні позову в частині стягнення майнової (матеріальної) шкоди слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Згідно з положеннями ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України, абз.1 п.9 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України).

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 ЦК України).

Потерпілий, як цивільний позивач, просить стягнути з обвинуваченого 21000,00 гривень за завдану моральну шкоду.

Вирішуючи позовні вимоги потерпілого в цій частині,суд приходить до висновку про те, що неправомірними діями ОСОБА_1 дійсно була завдана така шкода потерпілому.

Визначаючи розмір морального відшкодування, суд приймає до уваги фактичні обставини справи, враховує характер, тривалість і глибину душевних страждань потерпілого, необхідність витрачати час та сили для захисту свого права та ділової репутації, престижу, моральних страждань, пов`язаних з ушкодженням здоров`я, ступінь вини обвинуваченого та його матеріальне і сімейне становище, виходячи з вимог розумності, справедливості та вищеописаних обставин, вважає, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди є підставною, однак підлягає до часткового задоволення в розмірі 3800 гривень. Таким розмір не буде надмірним для обвинуваченого, який на утриманні має п`ятеро неповнолітніх дітей, відповідатиме його поведінці, та кореспондуватиме глибині та силі страждань, які мав потерпілий у зв`язку з порушенням його прав. В решті суми позовних вимог слід відмовити, оскільки вона не відповідає спричиненій шкоді та наслідкам, що настали, та обгрунтовувалися обставинами і подіями, що не пов`язані з вчиненим злочином та мали місце пізніше. А відтак, позов підлягає до часткового задоволення.

Запобіжні заходи до обвинуваченого не застосовувались.

Речові докази та процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Арешт не накладався.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 350 Кримінального кодексу України, та призначити покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.

Згідно зі ст. 76 Кримінального кодексу України, покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової (матеріальної) та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3800 (три тисячі вісімсот) гривень моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченій та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: С.М. Монташевич