Рішення № 98960484, 09.08.2021, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/1537/20

Провадження №2/173/43/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2021 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого: - судді Петрюк Т.М.

При секретареві - Рудовій Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального провадження, в м. Верхньодніпровську цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», представник позивача Сазонов Олександр Сергійович, до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних,-

ВСТАНОВИВ:

09.09.2020року до суду звернувся позивач ТОВ «ОТП Факторинг Україна», представник позивача Сазонов О.С., з позовом до відповідача ОСОБА_1 , про стягнення інфляційних витрат та 3% річних .

16.09.2020 року отримана довідка про реєстрацію місця проживання відповідача - фізичної особи

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17.09.2020 року відкрите провадження по цивільній справі та справу призначено до розгляду за правилами загального провадження в підготовче судове засідання на 11.11.2020 року.

11.11.2020 року розгляд справи відкладений до 12.01.2021 року в зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання.

12.01.2021 року розгляд справи відкладений до 04.03.2021 року за клопотанням відповідача.

04.03.2021 року розгляд справи відкладений до 12.05.2021 року за клопотанням відповідача.

12.05.2021 року від відповідача надійшли письмові пояснення та клопотання про застосування строку позовної давності.

12.05.2021 року закінчене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду в судовому засідання на 09.08.2021 року

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось відповідно до положень ст. 247 ЦПК України

Згідно заявлених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні витрати та 3% річних за кредитним договором № МL-300/0224/2007 від 04.05.2007 року, в сумі 232 549.14 грн. за останні три роки, що передували зверненню до суду, а саме:

-154 343.27 грн., - інфляційні втрати по кредиту за період з 31.08.2017 року по 31.08.2020 року;

-69 400.24 грн., - заборгованість 3% річних по кредиту за період з 31.08.2017 року по 31.08.2020 року;

- 6 074.32 грн., - інфляційні втрати по відсоткам за період з 31.08.2017 року по 31.08.2020 року;

-2 731.31 грн., - заборгованість 3% річних по відсотках за період з 31.08.2017 року по 31.08.2020 року;

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне: 04.05.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого відповідно до статуту є АТ «ОТП Банк», який в свою чергу відступив права вимоги до ТОВ «ОТП Факторинг Україна) та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір № МL-300/0224/2007.

Позичальник отримав кредитні кошти за цим договором у розмірі 63 065.00 доларів США з кінцевим терміном повернення 04.05.2017 року.

Згідно п. 3 ч. 1 кредитного договору за користування кредитними коштами встановлена процентна ставка 13.99 % річних

Пунктом 1.9.1. ч. 2 кредитного договору встановлено, що незважаючи на інші положення цього договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому, або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником ат/або поручителем своїх боргових зобов`язань за цим договором, в тому числі, але не виключно, встановлених п.2.3.7 та ст. 3 цих договорів та/або умов договору поруки.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором позивач був змушений звертатись до суду для захисту своїх прав. Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області по справі № 173/2414/14-ц № МL-300/0224/2007 позовні вимоги позивача були задоволені та стягнуто з відповідача суму боргу за кредитним договором № МL-300/0224/2007 від 04.05.2007 року в загальному розмірі 876 577.63 грн., яка складається з наступного:

- 770 176. 36 грн.., - заборгованість за кредитом;

- 42 401.27 грн., - заборгованість за відсотками;

- 100 000.00 грн., - неустойка

- 3 654.00 грн.. - судові витрати.

Вищевказане рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14.01.2015 року по справі № 173/2414/14-ц на сьогоднішній день не виконане, що підтверджується довідкою ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від 31.08.2020 року про стан боргу та роздруківкою із автоматизованої системи виконавчого провадження по боржнику ОСОБА_1 .

Згідно довідки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від 31.08.2020 року заборгованість за кредитним договором № МL-300/0224/2007 від 04.05.2007 року не погашена та складає:

- 770 176. 36. Грн.., заборгованість за кредитом;

- 42 401.27 грн., заборгованість за відсотками;

- 100 000.00 грн., пеня.

На дану суму позивачем нараховані інфляційні витрати та три відсотки річних, які позивач просить стягнути з відповідача, що й стало причиною звернення до суду.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутність згідно якої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи.

Відповідач ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився подавши письмові пояснення та клопотання про застосування строку позовної давності, які обґрунтовує тим, що строк дії укладеного договору був визначений сторонами до 04.05.2017 року, проте у зв`язку з порушенням ним умов кредитного договору відповідач використав право достроково вимагати стягнення заборгованості за кредитним договором, надіславши письмові вимоги 02.03.2011 року про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов`язаних з нею платежів протягом 30 днів з дня пред`явлення зазначеної вимоги. Тому позивач змінив строк виконання основного зобов`язання та зобов`язаний був пред`явити позов протягом трьох років від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту. На підставі чого просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст.55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини

Судом встановлено, що 04.05.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого відповідно до статуту є АТ «ОТП Банк», який в свою чергу відступив права вимоги до ТОВ «ОТП Факторинг Україна) та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір № МL-300/0224/2007, що підтверджується копією договору .

Позичальник отримав кредитні кошти за цим договором у розмірі 63 065.00 доларів США з кінцевим терміном повернення 04.05.2017 року, що відповідачем не заперечується.

Згідно п. 3 ч. 1 кредитного договору за користування кредитними коштами встановлена процентна ставка 13.99 % річних

Пунктом 1.9.1. ч. 2 кредитного договору встановлено, що незважаючи на інші положення цього договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому, або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником ат/або поручителем своїх боргових зобов`язань за цим договором, в тому числі, але не виключно, встановлених п.2.3.7 та ст. 3 цих договорів та/або умов договору поруки.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором позивач був змушений звертатись до суду для захисту своїх прав. Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області по справі № 173/2414/14-ц № МL-300/0224/2007 позовні вимоги позивача були задоволені та стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу за кредитним договором № МL-300/0224/2007 від 04.05.2007 року в загальному розмірі 876 577.63 грн., яка складається з наступного:

- 770 176. 36 грн., - заборгованість за кредитом;

- 42 401.27 грн., - заборгованість за відсотками;

- 100 000.00 грн., - неустойка

- 3 654.00 грн., - судові витрати, що підтверджується копією рішення суду.

Вищевказане рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14.01.2015 року по справі № 173/2414/14-ц на сьогоднішній день відповідачем не виконане, що підтверджується довідкою ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від 31.08.2020 року про стан боргу та роздруківкою із автоматизованої системи виконавчого провадження по боржнику ОСОБА_1 .

Згідно довідки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від 31.08.2020 року заборгованість за кредитним договором № МL-300/0224/2007 від 04.05.2007 року не погашена та складає:

- 770 176. 36. Грн.., заборгованість за кредитом;

- 42 401.27 грн., заборгованість за відсотками;

- 100 000.00 грн., пеня.

Виходячи із зазначеної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за останні три роки.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з ухваленням рішення про стягнення боргу зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість не припинилось та тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Отже, кредитор має право на отримання сум, передбачених у статті 625 ЦК України, за увесь час прострочення. При цьому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає в кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення й обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Такий правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), який є обов`язковим для застосування судом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2015 році зобов`язання відповідача сплатити борг не припинилося та тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Тому, кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Судом установлено, що відповідач належним чином не виконує своїх зобов`язань за кредитним договором, рішення суду перебуває на примусовому виконанні.

З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні Соборного ВДВС у м, Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції перебуває виконавче провадження про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вищевказаним кредитним договором (а.с.15).

Таким чином, визначаючи розмір заборгованості, на яку підлягають нарахуванню інфляційні втрати та 3 % річних, суд враховує, що при примусовому виконанні заочного рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2015 року коштів в рахунок погашення заборгованості не було стягнуто, рішення в добровільному порядку боржником не було виконано, у зв`язку з чим при визначенні сум, передбачених статтею 625 ЦК України, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, враховує розмір заборгованості, який визначений до стягнення заочним рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2015 року, а саме:

- 770 176. 36. Грн.., заборгованість за кредитом;

- 42 401.27 грн., заборгованість за відсотками;

- 100 000 грн. - неустойка

Визначаючи період, за який підлягають стягненню з відповідача на користь позивача інфляційні втрати та 3 % річних, суд враховує, що рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2015 року набрало законної сили 21.03 2015 року (а.с12-13).

Позичвач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних за період з 31.08.2017 року по 31.08.2020 року, тобто в межах строку позовної давності, який передував зверненню позивача з даним позовом до суду.

На підставі чого суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні витрати та 3% річних за кредитним договором № МL-300/0224/2007 від 04.05.2007 року, в загальній сумі, розрахованій позивачем - 232 549.14 грн., а саме:

-154 343.27 грн., - інфляційні втрати по кредиту за період з 31.08.2017 року по 31.08.2020 року;

-69 400.24 грн., - заборгованість 3% річних по кредиту за період з 31.08.2017 року по 31.08.2020 року;

- 6 074.32 грн., - інфляційні втрати по відсоткам за період з 31.08.2017 року по 31.08.2020 року;

-2 731.31 грн., - заборгованість 3% річних по відсотках за період з 31.08.2017 року по 31.08.2020 року;

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, виходячи з того, що судом ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті с удового збору в сумі: 3 488 грн. 24 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 293 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», представник позивача Сазонов Олександр Сергійович, до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (юридична адреса: 03150 м. Київ вул., Фізкультури, 28 Д, код ЄДРПОУ 36789421) інфляційні витрати та 3% річних за кредитним договором № МL-300/0224/2007 від 04.05.2007 року, в загальній сумі 232 549 (двісті тридцять дві тисячі п`ятсот сорок дев`ять) грн. 14 коп., за останні три роки, що передували зверненню до суду, а саме:

-154 343.27 грн., - інфляційні втрати по кредиту за період з 31.08.2017 року по 31.08.2020 року;

-69 400.24 грн., - заборгованість 3% річних по кредиту за період з 31.08.2017 року по 31.08.2020 року;

- 6 074.32 грн., - інфляційні втрати по відсоткам за період з 31.08.2017 року по 31.08.2020 року;

-2 731.31 грн., - заборгованість 3% річних по відсотках за період з 31.08.2017 року по 31.08.2020 року;

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (юридична адреса: 03150 м. Київ вул., Фізкультури, 28 Д, код ЄДРПОУ 36789421) - 3 488 (три тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн. 24 коп., на відшкодування понесених с удових витрат по сплаті с удового збору.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення

Повний текст рішення складений 09.08.2021року.

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 13.08.2021 року

Дата набрання законної сили: 09.09.2021 року