Рішення № 98958930, 09.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року Справа № 160/1624/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якому просить:

- визнати незаконною бездіяльність Саксаганського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо не зняття арешту з майна боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) при поверненні виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні №54892619;

- зобов`язати Саксаганський відділ державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зняти арешт з усього нерухомого майна боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 );

-стягнути з Саксаганського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судові витрати по справи.

В обгрунтування позовних вимог вказано, що на виконанні у Саксаганському відділі державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебувало виконавче провадження №54892619 з виконання виконавчого напису №5550, виданого 19.06.2017 приватним виконавцем Київського міського нотаріального округу, про стягнення боргу у розмірі 19221,54 грн. з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Приват Банк». В рамках виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яку внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. 26.09.2018 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Однак, відповідачем при винесенні постанови про повернення виконавчого документу не було знято арешт з майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та не виключено із записів з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. У зв`язку із викладеним, 09.11.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просила зняти арешт. Проте, відповідач листом від 19.11.2020 повідомив, що державним виконавцем 26.09.2018 винесено постанову про повернення виконавчого документа на підставі п. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», але арешт майна у відповідності до вимог ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» не скасовується.

Відтак, така бездіяльність відповідача є протиправною.

Ухвалою суду від 08.02.2021 позовну заяву було залишено без руху із встановленням строку для усунення її недоліків, шляхом надання до суду:

- документу про сплату судового збору (квитанції установи банку або відділення зв`язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення) за подання адміністративного позову немайнового характеру у відповідності до Закону України "Про судовий збір" у сумі 908,00 грн.

18.03.2021 позивачем на виконання вимог ухвали суду від 08.02.2021 було надано до суду позовну заяву з усунутими недоліками.

Ухвалою суду від 23.03.2021 було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідачем отримано ухвалу суду та копію позову з додатками -25.05.2021, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 33).

Станом на 09.06.2021 до суду відзив на позовну заяву від відповідача не надходив. Заяв, клопотань про продовження строку для надання відзиву до суду не надходило.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, відповідач є належним чином повідомлений про наслідки неподання заперечень проти позову та необхідних документів або заяви про визнання позову до суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконанні у Саксаганському відділі державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебувало виконавче провадження №54892619 з виконання виконавчого напису №5550, виданого 19.06.2017 приватним виконавцем Київського міського нотаріального округу, про стягнення боргу у розмірі 19221,54 грн. з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Приват Банк». В рамках виконавчого провадження державним виконавцем 17.10.2017 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яку внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

26.09.2018 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач звернулась до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) з проханням зняти арешту з майна.

Листом від 19.11.2020 відповідач повідомив, що на виконанні перебувало виконавче провадження №548926 з виконання виконавчого напису №5550, виданого 19.06.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про стягнення боргу у розмірі 19221,51 грн. з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Приват Банк». Крім того, у листі вказано, що відповідно до ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» старшим державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, 17.10.2017 винесено постанову про арешт майна боржника, оголошення заборони на його відчуження, яку внесено до Державного реєстру речових прав не нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. 26.09.2018 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» арешт з майна у відповідності до вимог ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» не скасовується.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся в суд з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимог ст. 10 цього Закону заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до вимог чч. 1, 2 ст. 18 Закону № 1404 встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до вимог ч.3 ст.18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:

а) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

б) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

в) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, у тому числі, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За правилами ст. 40 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 1).

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (ч. 2).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 26.09.2018 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 7).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника).

Таким чином, з урахуванням повернення виконавчого документа стягувачу, жодних перешкод для зняття арештів майна у ВП №54892619 судом не встановлено, а покликання відповідача є необґрунтованими.

Отже, наявність таких арештів у виконавчому провадженні, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу, дійсно перешкоджає позивачу у володінні і розпорядженні майном на яке накладено арешт, а тому слід зобов`язати відповідача зняти такі арешти.

Така позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду від 27.03.2020 у справі №817/928/17.

Згідно з ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п. 4).

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин суд, з урахуванням фактичних обставин цієї справи, а також нормативного регулювання спірних правовідносин у розрізі повноважень та компетенції органів державної виконавчої служби щодо зняття арешту, приходить до висновку, що належним та ефективним способом захисту прав позивача з урахуванням дискреційних повноважень відповідача є зобов`язання Саксаганський відділ Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно- Східного Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Дніпро) зняти арешт з усього нерухомого майна боржника - ОСОБА_1 .

З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у зв`язку з задоволенням позову сплачений позивачем судовий збір у сумі 908,00 грн. підлягає стягненню з Саксаганського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (50065, м. Кривий Ріг, вул. Віталія Матусевича,буд. 41, код ЄДРПОУ 34545897) про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Саксаганського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо не зняття арешту з майна боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) при поверненні виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні №54892619.

Зобов`язати Саксаганський відділ державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зняти арешт з усього нерухомого майна боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Саксаганський відділ державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (код ЄДРПОУ 34545897) понесені витрати з оплати судового збору в сумі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко