Рішення № 989579, 23.08.2007, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2007 р. Справа № 17/281/07

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Хімороді В.Г.,

з участю представників сторін:

від позивача – не з”явились;

від відповідача –не з”явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/281/07

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства

«Хімтяжмонтаж», м. Одеса, вул. 2-й Лиманчик, 5-та Лінія, бул.13

до відкритого акціонерного товариства «Олександрівський гранітний кар?єр»,

Миколаївська область, пгт. Олександрівка, вул. Степна, 68,

про стягнення заборгованості, -

У судовому засіданні 21 червня 2007 року було оголошено перерву на 23 серпня 2007 року.

ВСТАНОВИВ:

Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що протягом 2004 - 2005 років Позивачем були сплачені рахунки, отримані від Відповідача за купівлю щебеня.

Загальна сума перерахованих коштів, за розрахунком позивача, складає 166 706 грн. 70 коп. Всього отримано позивачем щебеня на суму 112 371 грн. 98 коп.

Позивач сплатив відповідачу суму 166 706 грн. 70 коп. за щебень, на підставі рахунків № № 159,227,228,227,228,136 від 19.08.04 р.,07.10.04 р.,07.10.04 р.,07.10.04 р.,07.10.04 р., 01.09.05 р. відповідно.

Позивач отримав товар (щебень) на суму 112 371 грн. 38 коп., що підтверджується накладними № №703, 711, 714, 719, 771, (б/н) 869, 887, 895, 979 від 03.09.04р.,04.09.04р.,07.09.04 р.,08.09.04р.,26.09.04р., (б/д) 15.10.04р., 22.10.04 р., 25.10.04р.,11.09.05 р.

У відповідача на момент подання позову заборгованість перед Позивачем складає 54 334 грн. 72 коп.

Позивач вважає, що відповідачем порушені власні зобов'язання, обов'язковість виконання яких встановлена ст.ст. 526, 529, 530 ЦК України та п. 1 та п. 2 ст. 226 Господарського кодексу України. За такими обставинами настають правові наслідки передбачені ст.ст. 22, 611, п. 3 ст. 612, 623, п. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України - на Відповідача покладається відповідальність щодо повернення одержаних грошових коштів у сумі не відвантаженого Товару та відшкодування понесених збитків, в частині змін покупної властивості грошей за користування чужими грошовими коштами на підставі вимог п. 2 ст. 232 ГК України та ст. 536 ЦК України.

Позивач вважає, що підлягає сплаті Відповідачем на користь Позивача, за користування чужими грошовими коштами сума 7 149 грн. 54 коп.

Позивач позовні вимоги не визнає, посилаючись на наступне:

• рахунок № 227 від 07.10.2004 р. не містить: посаду особи, яка виписала даний рахунок; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати цю особу;

• рахунок № 228 від 07.10.2004 р. не містить змісту господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посаду особи, яка виписала даний рахунок; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати цю

• рахунок № 228 від 07.10.2004 р. не містить змісту господарської операції та одиницю виміру господарської операції.

Тобто дані рахунки не відповідають вимогам, які ставляться до доказів, статтями 32, 34 ГПК України, а саме: «Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бу ти підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування»

Ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»вказує, що: «Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій... Первинні ... документи... повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа...; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.»

Відповідач вважає, що дані рахунки, виходячи з вимог зазначеної статті та вимог ГПК України не можна вважати належними доказами по справі.

Як свідчать залізничні квитанції - щебень різних фракцій був направлений на адресу двох різних підприємств, тобто в залізних квитанціях були вказані різні реквізити підприємств - отримувачів, а саме: ЧП «Хімтяжмонтаж»та МКППКФ «Каркас».

Згідно до п. 2.1. «Правил оформлення перевізних документів», які затверджені нака зом № 644 Міністерства транспорту України, - «Вантажовідправником заповнюються такі графи... Станція і залізниця призначення»- зазначається точне найменування ста нції та залізниці призначення вантажу і код станції у відповідності з Тарифним керівни цтвом № 4 ... «Одержувач» і «Його поштова адреса»- заповнюється у порядку передба ченому для графи «Відправник»... - зазначається точне й повне найменування ... підпри ємства... та його цифровий код». Всі ці данні повинен був надавати Позивач.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 689 ЦК покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпе чення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Щодо вимог про стягнення суми збитків , то відповідач вважає іх безпідставними, оскільки за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповіда льності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного право порушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий резуль тат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 ЦК розмір збитків, за вданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У відповідності до вимог ст.. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті об ставини на які вона посилається як на підставу свої вимог.

Відповідач вважає, що позивач не надав належних дока зів:

- в здійсненні ним всіх дій необхідних для отримання Товару,

- що вина в неотриманні Товару повністю лежить на Відповідачеві,

- що наявність збитків зумовлена дією або бездіяльністю Відповідача.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

Позивач згідно угоди щодо купівлі-продажу щебеню здійснив перерахування суми грошей у розмірі 166 706 грн.70 коп., що посвідчується вищезазначеними рахунками.

Відповідач не визнає рахунки № 228 від 07.10.04 р. на суму 6 405 грн. 09 коп. та № 227 на суму 55 994 грн. 40 коп., посилаючись на те, що їх форма не відповідає чинному законодавству, що і встановлено судом.

Відповідно до вимог чинного законодавства (Ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») вказує, що: «Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій... Первинні ... документи... повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа...; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».

Судом встановлено, що в даних документах зазначені реквізити відсутні.

Але грошові кошти за вищезазначеними рахунками було фактично зараховано відповідачем, що підтверджується банківськими виписками Морського транспортного банку про зарахування зазначених сум на рахунок відповідача (а.с. 15-17).

Таким чином, суд вважає, що вищезазначені суми по спірним накладним були фактично перераховані позивачем і зараховані відповідачем на свій рахунок.

Відповідно до приписів ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідачем було здійснено поставку товару частково на загальну суму 112 371 грн. 98 коп., що підтверджується вищезазначеними накладними, які оформлені відповідно до вимог законодавства. Факт отримання товару на підставі вищезазначених накладних позивачем не заперечується.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу. Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позовні вимоги щодо стягнення суми збитків у розмірі 7 149 грн. 54 коп. задоволенню не підлягають, оскільки нараховані позивачем на підставі ст. 536 ЦК України та ст. 232 ГК України зазначений порядок застосування штрафних санкцій, який не може бути застосовано для нарахування процентів відповідно до ст. 536 ЦК України.

Таким чином, враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Олександрівський гранітний кар?єр» ( 54531,Миколаївська область , Вознесенський район, пгт. Олександрівка, вул. Степна,68, р/р 26000303151295 в Вознесенському відділені ПІБ, МФО 326289, код 00292346) суму основної заборгованості у розмірі 54 334 грн.72 коп., 543 грн.49 коп. держмита та 104 грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог- відмовити.

Суддя Коваль С.М.