Ухвала суду № 98957445, 11.08.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/20690/21

2-о-433/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2021 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Калініченко О.Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, перевіривши виконання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, -

В С Т А Н О В И В:

05.08.2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області, в якій сторона заявника просить встановити, що ОСОБА_2 , яка є його бабусею, народилася на території Ружинського району Київської області, яка на момент її народження входила до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки.

Статтею 293 ЦПК України визначено перелік справ, які суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, про встановлення фактів,що мають юридичне значення.

При цьому згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Так, згідно з вимогами п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Як вбачається зі змісту заяви, ОСОБА_1 на даний час є громадянином Російської Федерації, проте має намір набути громадянство України за територіальним походженням, оскільки його бабуся - ОСОБА_2 народилася в Ружинському районі Київської області УРСР, що підтверджується свідоцтвом про її народження, виданим 16.12.1942 року Трубеевск ЗАГС Ворошиловского района. Проте, на думку заявника, це є недостатнім для підтвердження факту народження бабусі на території УРСР, а саме про входження на момент народження бабусі території Ружинського районі Київської області до складу УРСР.

Пояснює, що у зв`язку з тим, що не є можливим надати територіальному управлінню ДМС України архівні документи про народження ОСОБА_2 для підтвердження факту її народження на території Ружинського району Київської області УРСР, змушений звернутися до суду.

За положеннями ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Нормоюч. 1 ст. 315 ЦПК України визначений перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження.

Таким чином, в судовому порядку встановлюються саме ті фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистий чи майнових прав фізичної особи, а заявник не має можливості в позасудовому порядку одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.

Зокрема, відповідно до ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення фактів повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.

При цьому, до заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Разом з тим, заявником не викладено достатніх обставин та не надано доказів вважати, що за викладених ним обставин необхідно у судовому порядку встановлювати факт, що має юридичне значення.

Так, твердження заявника відносно того, що наявні у нього документи не є достатніми за відсутності відповіді на запит з Державного архіву Житомирської області про можливість підтвердити народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у Ружинському районі Київської області УРСР, що, нібито, позбавляє заявника можливості звернутися до територіального управління ДМС України для підтвердження факту народження ОСОБА_2 на території Ружинського району Київської області, не підтверджені викладенням правових підстав та посиланням на докази, тобто, позбавляє можливості визначити юридичну мету та настання певних правових наслідків встановлення даного факту.

Адже жодних відомостей ні про відмову у наданні відповіді на запит Державним архівом Житомирської області, ні про відмову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області у прийнятті документів за вказаних обставин суду не надано.

Викладене свідчить про передчасне звернення заявника до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Крім того, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Сацюк В.В., звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва. Як вже було зазначено заявник є громадянином Російської Федерації, де постійно проживає.

Згідно з ч. 1 ст. 496 ЦПК України іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 497 ЦПК України визначено, що підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 9 Конституції України, частиною національного законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору (ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про міжнародне приватне право»). Розділ XII вказаного вище Закону чітко встановлює правила підсудності.

Так, статтею 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

У статті 76 вказаного вище закону визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;

2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;

3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;

4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;

5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;

6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;

7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;

8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;

9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;

10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;

11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;

12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору (ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»).

Разом з тим, ні Законом України «Про міжнародні договори України», ні Конвенціями чи двосторонніми договорами України не передбачені правила підсудності заяв про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку окремого провадження.

Таким чином, слід враховувати норми внутрішньодержавного права.

Так, за положеннями ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

У поданій заяві не зазначено адресу проживання ОСОБА_1 , лише вказано адресу для листування: АДРЕСА_1 , яка є робочим місцем адвоката Сацюка В.В., а тому об`єктивно не може бути адресою проживання заявника.

З метою уникнення порушення правил підсудності при зверненні до Солом`янського районного суду м. Києва, стороні заявника слід надати достовірні відомості місця проживання ОСОБА_1 та належні документи їх підтвердження.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, заява підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст.ст. 175-177, 185, 293, 294, 316, 496, 497 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, про встановлення факту, що має юридичне значення залишити без руху.

Надати строк на усунення недоліків терміном п`ять днів з моменту отримання копії ухвали з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.

Роз`яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню н підлягає.

Суддя: