Ухвала суду № 98957276, 11.08.2021, Оболонський районний суд міста Києва

11.08.2021 Справа № 756/11991/21

Справа № 756/11991/21

Провадження № 2/756/5782/21

У Х В А Л А

11 серпня 2021 року суддя Оболонського районного суду міста Києва Жук М.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», Акціонерного товариства «РВС Банк» про визнання договорів факторингу недійсними, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва в порядку цивільного судочинства з позовом до ТОВ «Кредитні ініціативи», ТОВ «ФК «Вектор плюс», АТ «РВС Банк» про визнання договорів факторингу недійсними.

Перевіривши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, дійшов до висновку про відмову у відкритті провадження, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 просить суд визнати недійсними договір факторингу № 15 від 28.11.2012 року, укладений між АТ «Сведбанк», правонаступником якого є АТ «РВС Банк» та ТОВ «ФК «Вектор плюс» в частині відступлення права вимоги за кредитним договором № 2706/0908/71-579 від 16.09.2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Сведбанк», договір факторингу від 28.11.2012 року, укладений між ТОВ «ФК «Вектор плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» в частині відступлення права вимоги за кредитним договором № 2706/0908/71-579 від 16.09.2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Сведбанк».

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Під терміном «судом, встановленим законом» у практиці ЄСПЛ розуміється будь-який суд, утворений безпосередньо на підставі закону та який діє в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції (справи «Coeme та інші проти Бельгії», «Gurov проти Молдови», «Олександр Волков проти України», «DMD Group A.S. проти Словаччини»).

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

У ч. 1 ст. 3 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені ст. 19 ЦПК України, відповідно до ч. 1 якої суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При цьому сторонами в господарському процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу (ч. 1 ст. 45 ГПК України).

Так, указаною нормою передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, стороною у господарському процесі може бути і фізична особа, яка не є підприємцем.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів визначена у ст. 20 ГПК України.

Наведеними законодавчими положеннями до юрисдикції господарських судів віднесено спори, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Господарським договором є домовленість, укладена за встановленим змістом та формою, між учасниками господарських правовідносин, спрямована на встановлення, зміну чи припинення прав та обов`язків, досягнення конкретної мети та забезпечується у випадку порушення можливістю застосування небажаних наслідків.

Аналізуючи ознаки, притаманні господарському договору та зміст оспорених ОСОБА_1 договорів, суд дійшов висновку, що вказані правочини є господарськими договорами.

Таким чином, спір щодо визнання цих договорів недійсними незалежно від його суб`єктного складу підвідомчий господарському суду та не може розглядатись в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 19, 186, 260, 261, 354 ЦПК України,-

у х в а л и в:

У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», Акціонерного товариства «РВС Банк» про визнання договорів факторингу недійсними - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена позивачем в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її складення.

Суддя