Ухвала суду № 98957208, 12.08.2021, Деснянський районний суд міста Києва

2-з/754/182/21

Справа № 754/12402/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Лісовська О.В., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову по позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітич-Транс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон Консалтинг ЛТД Груп», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські автоматизовані системи», треті особи: державний реєстратор Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» Попова Олена Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська Ірина Валентинівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна, ОСОБА_2 , Міністерство юстиції України, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Вітич-Транс» звернувся до суду із позовом до відповідачів ТОВ «Юніон Консалтинг ЛТД Груп», ОСОБА_1 , ТОВ «Українські автоматизовані системи» про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та витребування майна з чужого незаконного володіння. Відповідно до позову ТОВ «Вітич-Транс» просить суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.11.2002 року, укладений між ТОВ «Вітич-Транс» та ОСОБА_1 ;

- скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень ТОВ «Юніон Консалтинг ЛТД Груп», ОСОБА_1 на 2 об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- витребувати від відповідачів належне позивачу майно, а саме нежитлові приміщення № А, Б, В, Г, Д, З, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що у подальшому без достатньої правової підстави були розділені на 2 окремих об1єкти нерухомого майна.

Також представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову. Заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення у даній справі через наявну високу загрозу відчуження майна третім особам, єдиним власником якого є позивач, що у подальшому істотно ускладнить виконання рішення суду. У випадку такого відчуження відповідачами об`єктів нерухомого майна третім особам, відновити становище, що існувало до порушення прав позивача, стане неможливим, оскільки останньому знову потрібно буде звертатися до суду з новими позовами. Крім того, подальші дії відповідачів можуть завдати значної шкоди позивачу, як власнику майна та як суб`єкту господарювання, а для відновлення порушених прав та законних інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль, витрат коштів та часу. На підставі викладеного представник позивача просить забезпечити позову наступним чином:

- накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, загальною площею 2656, 6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрований на праві власності за ТОВ «Юніон Консалтинг ЛТД Груп»;

- передати на відповідальне зберігання об`єкт нерухомого майна, загальною площею 2656, 6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрований на праві власності за ТОВ «Юніон Консалтинг ЛТД Груп», на час розгляду та вирішення справи, до ТОВ «Вітич-Транс»;

- накласти арешт на громадське приміщення № 1 (в літ. Г), загальною площею 184, 1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстровано на праві власності за ОСОБА_1 ;

- передати на відповідальне зберігання громадське приміщення № 1 (в літ. Г), загальною площею 184, 1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстровано на праві власності за ОСОБА_1 , на час розгляду та вирішення справи, до ТОВ «Вітич-Транс».

Зваживши доводи заяви, вивчивши письмові матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред"явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюються для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з"ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Згідно із п. 20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном) тощо.

Як вбачається з поданої заяви, заявник просить суд накласти арешт на нерухоме майно та передати його на відповідальне зберігання позивачу, зважаючи на те, що наявна висока загроза відчуження майна третім особам, що у подальшому істотно ускладнить виконання рішення суду.

При цьому слід зазначити, що представником позивача не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачами вчиняються дії щодо відчуження нерухомого майна, що є предметом позову.

Крім того, представником позивачів не наведено обґрунтування того, яким чином невжиття заходів ускладнить або унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог, а також які наслідки настануть для позивача.

Суд не вбачає з поданої заяви наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача та ймовірність ускладнення виконання судового рішення у разі задоволення позову при невжитті таких заходів.

Крім того, такий вид забезпечення позову як передача на відповідальне зберігання нерухомого майна, діючим законодавством не передбачений. Також з наданих суду письмових матеріалів неможливо встановити, ким на даний час використовується нерухоме майно та у чиєму володінні воно перебуває.

Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, суддя приходить до висновку, що підстав для задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149, 150, 151 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом п?ятнадцяти днів з дня проголошення.

Суддя О.В.Лісовська