Ухвала суду № 98955321, 11.08.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/21846/21

Провадження № 1-кс/947/10909/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2021 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СВ Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №42020160000000150 від 11.02.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

1.Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування поданого клопотання.

Як вбачається з клопотання, співробітниками УПН ГУ НП в Одеській області 04.02.2020 отримано інформацію щодо групи осіб, які на території м. Одеси та Одеської області займаються виготовленням, придбанням, перевезенням, зберіганням з метою збуту та збутом психотропних речовин.

Під час досудового розслідування встановлено, що група з невстановленої кількості осіб, до складу якої входять особи ромської національності, займається незаконним придбанням, зберіганням, перевезенням з метою збуту, а також незаконним збутом наркотичних засобів на території м. Одеси.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, у невстановленому досудовим розслідуванням місці ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за попередньою домовленістю, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не маючи спеціального на те дозволу, незаконно придбали дифенгідрамін (димедрол), та почали зберігати за місцем свого мешкання.

19.04.2021 року у проміжок часу з 15 години 00 хвилин по 15 годину 20 хвилин, ОСОБА_5 за попередньою домовленістю з ОСОБА_6 , спільно визначивши місце зберігання сильнодіючого лікарського засобу, безконтактним способом, а саме шляхом «закладок» незаконно збула дифенгідрамін (димедрол), масою 0,60г., який знаходився в полімерному згортку, що заховала за адресою: АДРЕСА_1 , за що отримала грошову винагороду у розмірі 600 гривень. Вищезазначений згорток із дифенгідраміном (димедролом), масою 0,60 г., який ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6 незаконно збула оперативну закупнику ОСОБА_7 , в подальшому був добровільно виданий останнім працівникам поліції під час огляду 19.04.2021.

19.07.2021 під час обшуку за адресою: м. Одеса, вул. Лютнева, 1, виявлено та вилучено речі, перелік яких міститься у клопотанні.

Крім того, після проведення обшуку, 19.07.2021 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 321 КК України.

Вказані банківські картки, мобільні телефони та сім-карти з номерами, могли використовуватись ОСОБА_5 для злочинних дій, спрямованих на збут наркотичного засобу метадону, оскільки існують факти, які підтверджують її протиправну діяльність. В ході досудового розслідування необхідно підтвердити факт використання вказаною особою вилучених речей в ході обшуку, з метою збуту наркотичних засобів, для чого необхідний час на проведення оперативних (розшукових) заходів. Крім того, необхідно оглянути вилучені мобільні телефони, з метою виявлення інформації, яка міститься в них, для підтвердження факту збуту наркотичного засобу або виявлення іншої інформації, яка має значення для даного кримінального провадження.

У зв`язку з викладеним, у органа досудового розслідування виникла необхідність в арешті вилучених предметів.

2. Позиції учасників в судовомузасіданні при розгляді клопотання.

Від слідчого надійшла заява про розгляд клопотання про арешт майна без її участі.

Власник майна про дату та час розгляду клопотання була повідомлена, в судове засідання не з`явилась.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося, на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.

3. Висновки слідчого судді.

Дослідивши поданеклопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

3.1.Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про арешт майна.

Ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Ч. 1 ст.170КПКУкраїни - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

Ч. 2 ст.170КПКУкраїни - арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Ч. 3 ст. 170 КПК України - у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Ч.1ст.98КПК України-речовими доказамиє матеріальніоб`єкти,які булизнаряддям вчиненнякримінального правопорушення,зберегли насобі йогосліди абомістять іншівідомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження,в томучислі предмети,що булиоб`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

3.2. Правова підстава та мета арешту майна.

Слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування на теперішній час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження, за фактом можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України, що підтверджується долученими до даного клопотання матеріалами в сукупності.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 19.07.2021 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 321 КК України.

Відповідно до долученого до матеріалів клопотання протоколу обшуку, 19.07.2021 року був проведений обшук за місцем мешкання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , під час проведення якого виявлено та вилучено речі, перелік яких міститься у клопотанні.

Так, слідчим суддею встановлено, що вилучене майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки вилучені мобільний телефон, ноутбук, тримачі для сім-картки, можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема, відомості щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень, а також осіб, причетних до їх вчинення.

Грошові кошти, які містяться на вилучених банківських картках, можуть бути набуті кримінально-протиправним шляхом, зокрема, отримані від збуту сильнодіючих лікарських засобів без спеціального дозволу.

Вищевикладене також підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою про визнання предмету речовим доказом від 19.07.2021 року, відповідно до якої вилучені речі визнані речовими доказами в рамках кримінального провадження №42020160000000150 від 11.02.2020 року.

У зв`язку з викладеним, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, оскільки існує необхідність в забезпечені збереження речових доказів, та з метою проведення необхідних слідчих дій та експертних досліджень з вказаним майном.

3.3. Завдання та необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно може бути використане в якості речових доказів в рамках даного кримінального провадження.

При цьому, оскільки майно може містити відповідну доказову інформацію в рамках даного кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що існує ризик його можливого знищення та зміни, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії, у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У зв`язку з викладеним, з метою забезпечення досягнення завдань кримінального провадження наявна необхідність в накладенні арешту майна на зазначені у клопотанні речі.

3.4. Розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлені особи в порядку ст. 174 КПК України мають процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

3.5. Висновки слідчого судді.

На підставі викладеного, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, а також з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження, зокрема, для проведення ряду слідчих дій, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна, про які йдеться в клопотанні, та якого така особа зазнає внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, тому клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.

Також, враховуючи те, що існує ризик зміни або знищення майна, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, слідчий суддя вважає за необхідне накласти заборону розпорядження та користування зазначеним майном, з метою запобігання вищевказаним ризикам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №42020160000000150 від 11.02.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України задовольнити.

Накласти арешт, із забороною відчуження, розпорядження та користування, на наступні предмети: банківську картку ПриватБанк НОМЕР_1 , банківську картку А-Банк НОМЕР_2 , банківську картка Альфа Банк НОМЕР_3 , тримач для sim-картки від номеру - НОМЕР_4 - вказане вилучено до сейф-пакету НПУ № SUD 2014187; ноутбук марки Emachines D520, модель KAW00 та зарядний пристрій до нього, який вилучено до сейф-пакету НПУ №INZ4024371, тримач для sim-картки Лайфселл, від номеру - НОМЕР_5 , тримач для sim-картки Київстар, від номеру - НОМЕР_6 , sim-картку мобільного оператора Лайфселл, картка пам`яті SamsungmicroSD на 2 GB - вказане вилучено до сейф-пакету НПУ № SUD 2014185, мобільний телефон торгової марки Samsung модель j730 у корпусі чорного кольору IMEI-1 № НОМЕР_7 , IMEI-2 № НОМЕР_8 з sim-карткою НОМЕР_5 та sim-карткою НОМЕР_6 , чохол чорного кольору, резиновий - вилучено до сейф-пакету НПУ № SUD 2014186, які вилучені під час проведення обшуку 19.07.2021 року за адресою: АДРЕСА_2 .

Виконання ухвали покласти на слідчого СВ Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1